Так вважає в. о. першого віцепрезидента НААН України Ігор ГРИНИК
Недавній парадокс: НААН офіційно не залучалась до розроблення Національної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на період до 2030 року. (Щоправда, вчені взяли участь в доопрацюванні цього документа).
— Такою є тенденція останніх років, — пояснює Ігор Гриник, — замість сприяння розвитку науки, його систематично пригальмовують. Адже проведення аналізу стану справ та визначення пріоритетних напрямів розвитку АПК належить до основних статутних завдань Академії, і це не могли не знати відповідальні за Національну стратегію.
— А що саме головного і стратегічного міститься в Національній стратегії?
— Її метою є підготовка аграрного сектору України до вступу в ЄС, забезпечення сталого розвитку сільського господарства і сільських територій та створення сприятливих умов для формування конкурентоспроможного, стійкого та диверсифікованого сільськогосподарського сектору.
Першою в переліку проблем, які потребують розв’язання, названо погіршення рівня продовольчої безпеки через низькі доходи населення, невідповідний рівень реагування сільського господарства на суспільні потреби в їжі та охороні здоров’я.
В Україні за останнє десятиліття середньодобова калорійність спожитих харчових продуктів критично наблизилася до мінімального порогового рівня. Якщо у 1990 році цей показник становив 3597 ккал, то у 2021-му — 2677 ккал. А що вже казати про роки війни! Водночас середньодобова калорійність раціону в країнах ЄС становить 3400–3500 ккал.
Галузь тваринництва має особливе значення для вітчизняної економіки як постачальник різноманітної продукції підприємствам харчової, легкої й фармацевтичної промисловості та для забезпечення досягнення вагомого мультиплікативного економічного ефекту у вигляді доданої вартості на кожному з етапів у ланцюзі тваринницька сировина — заготівля — перероблення — готова продукція — логістична складова (різні канали реалізації) — споживач. Важливе значення має і соціальна складова, зокрема питання зайнятості населення.
За останні два десятиліття сільськогосподарське виробництво в Україні змістилося в бік виробництва зерна (зростання у 2,2 раза з 1991 по 2021 роки), у той час як виробництво цукрового буряка скоротилося у 3,3 раза, м’яса у забійній вазі — у 1,7 раза, молока — у 2,6 раза. Кількість ВРХ за цей період зменшилася у 9,3 раза, свиней — у 3,5 раза, овець та кіз — у 7,7 раза.
Частка виробництва рослинної продукції у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва України у 2021 році становила 86 %. Це суттєво відрізняється від структури сільськогосподарського виробництва ЄС, де 57 % продукції припадає на рослинництво і 43 % — на тваринництво з високою часткою молочної продукції та свинарства.
— В останні десятиліття спостерігаємо відтік робочої сили, занепад сіл, недоотримання державою податків, виснаження ґрунтів, пригнічення науки. Чи не втрачено за цей час потенціал забезпечення наукового супроводу розвитку АПК?
— Потенціал не втрачено. Але проблеми є. Через війну і не тільки зменшується кількість наукових установ. На виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України зі сфери управління НААН було передано до ФДМУ 11 наукових установ та 80 державних підприємств. На сьогодні постає питання про передання до Фонду держмайна України ще 22 підрозділів Академії.
На початку минулого року у підпорядкуванні НААН було 172 державних дослідних підприємства. Після виконання розпоряджень уряду залишилось 69 державних підприємств і організацій.
В Академії відбирають дослідні поля. Різке скорочення призвело до того, що окремі наукові установи взагалі залишилися без експериментальної бази. Обмежило можливості вчених щодо апробації результатів наукових досліджень, адже саме матеріальні витрати за зазначену апробацію брали на себе державні підприємства.
Такі зміни вкрай негативно відбилися на можливості наукових установ НААН залучати додаткові позабюджетні кошти за угодами з дослідними господарствами мережі НААН. І це за обставин, що фінансування видатків з державного бюджету для виконання статутних завдань у сфері наукової й науково-технічної діяльності НААН України на 2024 рік забезпечує потреби лише на 53,0 %.
Складна фінансова ситуація призвела до того, що тільки за минулий рік у наукових установах НААН звільнився 271 працівник науки.
І якщо земельних ресурсів, якими користуються науково-дослідні установи, ще вистачить для проведення наукових досліджень із захисту ґрунтів, з агрохімії, ґрунтознавства, землеробства, меліорації, рослинництва, кормовиробництва, екології та ведення початкового етапу селекції, то наступні етапи селекції і насінництва та племінного тваринництва — за умови вилучення земельних ресурсів державних підприємств — здійснити буде неможливо. Як і ведення подальших ланок насінництва вітчизняних сортів та гібридів сільськогосподарських культур.
Ми вже не кажемо про необхідність продовжувати розмноження насіння батьківських форм кукурудзи й соняшнику, насіння ріпаку, насіннєвого матеріалу картоплі, плодових, ягідних, горіхоплідних та декоративних культур, а також про те, що в Академії функціонує 26 державних підприємств, які мають статуси племінних заводів, племінних репродукторів, племінних пасік, які треба забезпечувати високоякісними кормами.
Треба усвідомлювати, що припинення сьогодні ведення вітчизняної селекції й насінництва, як і племінного тваринництва — це незасіяні мільйони гектарів ріллі завтра, через елементарну відсутність насіннєвого матеріалу, знищене тваринництво.
— Чи можна кардинально змінити ситуацію на краще та що необхідно зробити насамперед?
— По-перше, необхідно офіційно затвердити аграрну політику України, де чітко визначити місце і роль НААН у розвитку галузей АПК.
По-друге, за умов воєнного стану необхідно, крім державного фінансування досліджень, надати можливість НААН отримувати доходи від надання послуг за впровадження інновацій, прибутковості господарської діяльності дослідних господарств. Потрібно удосконалити систему оподаткування, розблокувати умови для розвитку справжньої комерціалізації наукової діяльності. А також — конкретизувати шляхи інтегрування в європейське наукове середовище, розвиток спільних наукових досліджень і впроваджень, пошук нових механізмів стимулювання роботи вчених, створення відповідних фондів та інших інструментів.
Вважаємо, що насамперед потрібно здійснити повний об’єктивний обґрунтований аналіз-розрахунок площ сільськогосподарських угідь, необхідних для виконання статутних завдань установами Академії, зокрема тих, що спрямовані на забезпечення реалізації засад продовольчої безпеки держави; а також надати право оперативного управління частиною вилучених до Фонду державного майна земель сьогоднішнім суб’єктам господарювання (окремим дослідним господарствам). Це дасть їм змогу виконувати свої статутні обов’язки, зокрема щодо продовольчої безпеки, за умов, що землі будуть у ФДМ.
— У ЗМІ було чимало публікацій з критикою НААН щодо нецільового використання земель. У виступах та коментарях посадовців лунав термін «збитковості земель» Академії. Чи правомірно використовувати таку термінологію в оцінці науково-дослідного призначення земель?
— Я вважаю, що використання такої термінології здійснюється з метою штучного формування навколо діяльності Академії «негативу». Площі наукових земель багатьом давно не дають спокійно жити.
Треба зрозуміти, що в мережі НААН, як і в інших сферах людської діяльності, є досить успішні державні підприємства, є менш успішні, а є такі, котрі за різних обставин мають низькі показники діяльності. Ми постійно ведемо роботу з виправлення недоліків, але деякі представники агробізнесу, «критикуючи» ці підприємства, мають на меті зовсім інше: вони намагаються правдами й неправдами ними заволодіти.
Ще повністю не запрацював Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності», а деякі спритники вже пропонують охочим придбати земельні ділянки НААН.
А правда така: наші наукові установи та підприємства щороку сплачують до державного бюджету податків і зборів понад 1 мільярд гривень. Це на 600 гривень податку з кожного гектара наукової землі більше, ніж у середньому сплачує агробізнес.
— А якою має бути площа земель сільгосппризначення для ефективної діяльності науково-дослідних установ НААН?
— Візьмемо насінництво. У системі НААН наукова діяльність за цим напрямом велася у 46 наукових установах та 135 дослідних господарствах. Щороку для реалізації іншим насінницьким господарствам ми надавали понад 100 тисяч тонн насіння зернових, зернобобових культур, кукурудзи, соняшнику, буряків, гречки та багато інших культур.
Усе це вирощувалося на 350 тисячах гектарів. Сьогодні, звісно, таких площ уже немає. Мінімум, який необхідно тримати — 186 тисяч гектарів. Якщо такої площі не буде, ми можемо втратити українське насінництво.
А для забезпечення кормами племінних підприємств Академії необхідно не менш як 61 тисячу гектарів. Загалом, мінімальна загальна потреба підприємств НААН у ріллі становить 248 тис. гектарів.
— А як працюють ваші колеги за кордоном?
— Там науковці переймаються лише наукою! Ми ж повинні розв’язувати не тільки наукові завдання, але й забезпечувати розв’язання інших питань, результати діяльності дослідних господарств Академії.
— Які саме напрямки будуть реалізовувати наукові установи НААН?
— Однією з проблем, які потребують розв’язання, є недостатньо ефективна система обміну науковою інформацією, інноваційними розробками, можливістю фахового навчання і проведення досліджень, спрямованих на розвиток та модернізацію аграрного сектору.
Наші установи могли б стати інформаційним ланцюжком між сільгоспвиробниками й наукою. На базі господарств можна створити досить ефективні науково-виробничі інноваційні центри з можливістю проводити консультативну, інформаційну та пропагандистську роботу.
Наука повинна фінансуватися не лише з державного бюджету та грантів, а також коштом аграрного бізнесу. Адже бізнес зацікавлений у передових технологіях та розробках. Він хоче бачити сьогодні якісний і прибутковий продукт. Насамперед за напрямами біотехнології, вірусології, захисту рослин тощо.
Важливим завданням аграрної науки є забезпечення українського споживача органічними, високоякісними, поживними та безпечними харчовими продуктами. Втілити це завдання можна лише шляхом інноваційних розробок та впровадження нових наукових технологій. Для цього необхідне державне цільове фінансування ключових наукових установ аграрного профілю, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави.
Аграрна політика України останні десятиліття була зосереджена на виробництві валової продукції. Поза увагою залишалися збереження врожаїв та їхнього перероблення. Через це відбулося певне «просідання» в інноваційному розвитку майже усіх галузей АПК.
Торік Академія надала пропозицію до РНБО щодо необхідності ухвалення Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року, яка знайшла своє відображення у рішенні РНБО, введеному в дію Указом Президента України від 9 жовтня 2023 року, № 681/2023.
Зараз на розгляді у Мінагрополітики лежить проєкт Концепції Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року, підготовлений НААН.
Розробляється План заходів з її виконання. Постає завдання — збільшити обсяги виробництва продукції з високою доданою вартістю, наростити присутність України на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, водночас зменшити негативний вплив на довкілля.
Учені НААН обґрунтували моделі об’єднання ресурсів фермерських господарств і ферм сімейних домогосподарств у сільськогосподарські обслуговчі кооперативи як самостійний сегмент ринку молока та молочної продукції. Розроблено проєкти мініферм з переліком обладнання, поопераційними технологічними операціями й техніко-економічним обґрунтуванням виробництва молочних ферм на 10 і 20 корів із повним оборотом стада та проєкт створення й організації виробництва свинини на фермі з поголів’ям 10–20–50 основних свиноматок із повним оборотом стада (на власній кормовій базі або на частково покупних кормах — для виготовлення комбікормів).
— Отже, є не тільки бачення шляхів розв’язання проблем, а й конкретні пропозиції реалізації наукових інновацій. Чого ж бракує?
— Бракує розуміння фундаментального значення науки для розвитку АПК. Саме розвиток науки забезпечує наше майбутнє.
Розмову вів Микола ПЕТРУЧЕНКО
Читайте також: