Премію Темплтона у 2024 році присуджено професорці Пумлі Гободо-Мадікізелі, психологині, письменниці та вченій у Стелленбоському університе́ті.
Як пояснюється на сайті премії, відзнаку присуджують «живій людині, яка зробила винятковий внесок в утвердження духовного виміру життя». Нею вшановують людей, чия робота ґрунтується на наукових дисциплінах для дослідження найглибших питань про людство та Всесвіт, що робить її «найцікавішою премією у світі».
Грошова вартість премії 1,1 мільйона фунтів стерлінгів (приблизно 1,4 мільйона доларів США) – завжди коригується, щоб перевищувати Нобелівську премію. Це було «способом Темплтона підкреслити його віру в те, що досягнення в духовній сфері не менш важливі, ніж в інших сферах людської діяльності».
Гободо-Мадікізела отримує нагороду за «взірцевий внесок у науку та розвиток знань у сфері прощення та процесів відновлення після травми насильства», — йдеться в заяві Стелленбоського університе́ту від 4 червня 2024 року.
Доктор Гободо-Мадікізела є професоркою і головою Південноафриканського національного дослідницького фонду з насильницьких історій і трансгенераційних травм. Її розуміння механізмів травми та прощення в Південній Африці після апартеїду створило всесвітньо визнану модель соціального зцілення після конфлікту, модель, яку вона називає «репаративним пошуком».
Гободо-Мадікізела народилася в 1955 році в містечку Ланга, одному з найстаріших містечок, призначених для чорношкірих мешканців за межами Кейптауна (Південна Африка).
Пумла виросла в умовах апартеїду і стала свідком дискримінації, расизму та жорстокості держави. Вона пам’ятає, як ховалася, коли танки проїжджали околицями її містечка.
Вона пішла до середньої школи-інтернату в семінарії Інанда в Дурбані, на той час єдиній приватній школі для темношкірих дівчат у Південній Африці, а потім отримала ступінь бакалавра психології в Університеті Форт-Хейра. Пізніше Пумла здобула ступінь магістра клінічної психології в Університеті Родоса, її дипломна робота була присвячена впливу апартеїду на психологічне благополуччя темношкірих південноафриканців.
Її ранні дослідження заклали основу її відданості на все життя дослідженню емоційних і психологічних наслідків апартеїду як для жертв, так і для злочинців, інтерес, який призвів до її докторського дослідження насильства. Вона отримала ступінь доктора психології в Кейптаунському університеті.
У 1990-х роках, після закінчення апартеїду, Гободо-Мадікізела приєдналася до Комісії правди та примирення (TRC) і обіймала посаду голови Комітету з порушень прав людини в офісі TRC у Західній Капській провінції. Її спілкування з злочинцями часів апартеїду, включно з Юджином де Коком (Eugene de Kock), колишнім полковником поліції, який отримав прізвисько «Головне зло», змусило її зіткнутися з питанням про те, чи можна пробачити тих, хто вчинив жахливі злочини.
Її книга «Людина померла тієї ночі: південноафриканська історія прощення» (https://www.amazon.com/Human-Being-Died…/dp/0618446591), стала результатом її інтерв’ю з Юджином де Коком.
У своїй промові для вручення Темплтонської премії докторка Гободо-Мадікізела сказала: «Завдяки численним зустрічам, які я мала під час роботи у Комісії правди та примирення, я дізналася, що звичайні люди за певних обставин здатні на набагато більше зло, ніж ми могли уявити. Але ми також здатні на набагато більшу чесноту, ніж ми могли подумати. Мої дослідження базуються на можливості людської трансформації, на глибшому дослідженні, щоб зрозуміти умови, необхідні для відновлення цінностей того, що означає бути людиною — бажання зберегти гідність і життя іншого».
***
Серед видатних вчених, які отримали премію, – Чарльз Тейлор (2007), канадський філософ, відомий роботами щодо секуляризму та мультикультуралізму; Бернар д’Еспана (2009), французький фізик-теоретик, відомий роботами з квантової механіки та філософії науки, Франсіско Дж. Аяла (2010), іспанський – американський біолог і філософ, відомий своїм внеском в еволюційну біологію та вивчення генетики; Мартін Ріс (2011), британський космолог і астрофізик, відомий роботою про чорні діри, галактики та походження Всесвіту.
***
Зазначимо також, що премію критикували. Наприклад, британський біолог Річард Докінз у книзі «Бог як ілюзія» зазначив, про цю премію дають науковцю, готовому сказати щось приємне про релігію (https://www.theguardian.com/books/2007/dec/08/society1).