Команда проєкту Cardio.AI створила систему, яка допомагає діагностувати хвороби серця без участі лікарів.
Швидка і якісна діагностика захворювань серця є мрією тисяч пацієнтів у всьому світі. Медичний сервіс, який допоможе встановити діагноз і оперативно надати рекомендації щодо лікування, поліпшить якість життя багатьох людей, а то й збереже здоров’я.
Саме такі завдання ставить перед собою команда українського стартапу Cardio.AI. Газета «Світ» поцікавилася у його засновника, Максима Дяченка: чи спрацювала їх ідея? А також — що, на його думку, потрібно, щоб проєкт став успішним?
— Пане Максиме, розкажіть, будь ласка, з чого почався ваш проєкт?
— Мені й моїм друзям цікаво працювати з технологіями, які використовують можливості штучного інтелекту. До 2017 року ми розробляли системи з ШІ, вели проєкт діалогової системи «Робобаба». Міркували: як застосувати передові технології штучного інтелекту для розв’язання проблем здоров’я людини?
У 2017 році знайшли кардіологічний датасет і вирішили, що це хороший момент здійснити наші плани. Так було створено стартап Cardio.AI. Це система діагностики, яка використовує ШІ для автоматичної анотації (опису) та інтерпретації електрокардіограм. Інакше кажучи — штучний інтелект без участі людини анотує патологічні стани в роботі людського серця. Це програмне забезпечення дає змогу проводити якісну амбулаторну діагностику та моніторинг пацієнтів у групі ризику.
Для порівняння: зазвичай розшифровка лікарем добової електрокардіограми забирає не менше ніж 40 хвилин. Розшифровка складніших досліджень може тривати кілька годин. Опрацьовувати ці дані вручну непросто, лікар може втомитися і втратити пильність… Автоматична ж інтерпретація запису займає декілька хвилин. Лікарю знадобиться десять хвилин, щоб проаналізувати цю інтерпретацію та підготувати фінальний звіт для пацієнта.
Спочатку у команді було шестеро людей, за кілька років нас стало п’ятнадцять. У нас дуже фахова команда. Будь-який проєкт, пов’язаний з ШІ — це марафон, а не спринт, і важливо, щоб команда могла стабільно рухатися вперед, до мети.
— На якому етапі проєкт сьогодні? На вашу думку, він став успішним?
— Так, наш проєкт успішний. З 2021 року ми надаємо приватним клінікам в Україні повний сервіс діагностики серцевих захворювань за методом Холтера (це фіксація роботи серця 24 години й довше). Діагностика відбувається за допомогою зручних одноразових ЕКГ-девайсів (з ними можна навіть приймати душ).
Також надаємо сервіс з аналітики електрокардіограм для клієнтів з Америки, Європи та Індії. Ми вже дуже близькі до мети — автоматично класифікувати понад сто видів аритмій та порушень роботи серця. Можна сказати, що ці технології є «наступним поколінням» у кардіології.
Досягнути цього рівня допомогла наполегливість та завзятість усієї команди. Cardio.AI — комплексний продукт, що має величезну кількість різних елементів і частин, і змусити їх працювати як система end-to-end (тобто тестування й обробка усіх даних щодо здоров’я людини) було непросто. Якщо виявляєш, що щось працює не так, як треба, потрібно повертатися і переробляти все, що було зроблено на попередніх етапах. І так щоразу.
Наприклад, коли з’явилася вимога обробки 30-денних записів, нам довелося повністю переробити інтерфейс — знайти графічне рішення для зручного та інформативного відображення запису такої довжини. Довелося переробити й бекенд (внутрішню «начинку» програми), бо саме бекенд обробляє ці довгі записи. Тобто, щоб закрити одну маленьку вимогу, довелося розв’язати купу різних проблем.
Але весь проєкт, власне, і складається з цих маленьких вимог від ринку, лікарів, стейкхолдерів. Ці вимоги й побажання змушують нас постійно щось змінювати, доробляти, переінакшувати, переосмислювати, переробляти. Цей процес ніколи не зупиняється і ніколи не закінчиться.
— Ваша команда розробляла також систему моніторингу для Госпітальєрів. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт і плани на майбутнє.
— Це система моніторингу життєвих показників поранених під час евакуації з поля бою. Вона важлива для порятунку військових.
У тривалій перспективі наше основне завдання — здобути належні сертифікації. CE Mark європейська вже запущена, а американська FDA стартує у 2024 році.
Основний фокус — це автоматичний кардіологічний чекап (перевірка) для виявлення серцевих захворювань у людей, які не мають скарг і симптомів хвороби. Бо ж перші ознаки захворювання серця проходять безсимптомно.
Цей ринок гостро потребує технології такого класу, автоматичної аналітики всього спектру аритмій без участі людини. Провести масовий кардіологічний скринінг якраз і можна за допомогою автономної системи Cardio.AI. Інакше жодних лікарів-кардіологів не вистачить…
— Які галузі у «світі стартапів», на вашу думку, сьогодні найперспективніші? У якій сфері найбільше шансів досягнути успіху?
— Це точно не медицина. Медицина надто зарегульована, а лікарі часто консервативні, тому складно знайти «євангеліста» для своєї технології у цьому середовищі.
Найбільш перспективними є стартапи в галузі Millitary Tech. Мілтек-стартапи з успішними технологіями мають хороші шанси на успіх. Ми повинні бути сильнішими за ворога!
Які саме технології це можуть бути? Можливо, щось, що можна випустити у великій кількості, «закинути» у ворога і той змушений буде бігти…
Автономність систем у цьому разі буде вирішальним фактором. Чому? Бо більшість систем озброєнь, які вважали надійними (навіть бронетехніка), виявилися вразливими у новій війні дронів. І коли боєприпас вартістю 400 доларів може підбити танк за три мільйони доларів, то танк не має шансів на успіх. Тобто потрібне наступне покоління автоматизованих систем.
Основна проблема танка в тому, що його динамічний захист був розрахований на те, що снаряд, який летить у танк, летить по передбачуваний траєкторії. Дрон, керований людиною (а в перспективі — автоматизованою системою, яка знає, що танк має динамічний захист) — збити практично неможливо. Це вимагає з боку виробників бронетехніки нових підходів до захисту. Динамічний захист повинен мати певний рівень автономності щодо ухвалення рішень протидії дронам.
Я можу сказати, звісно, що медицина — це потенційно хороший ринок, з урахуванням появи дедалі більшої кількості автономних систем і в радіології, і в кардіології. Але ці системи насправді доступні лише великим корпораціям, які можуть «провести» проєкт від прототипу до стадії сертифікованої продакшн-системи, готової до комерційного використання.
— Що б ви могли порадити українським стартаперам? Що, на вашу думку, потрібно, щоб досягнути успіху? І щоб українські інноватори (науковці, стартапери) мали можливість упроваджувати свої ідеї в Україні?
— Потрібна глобальна мета і наполегливість, щоб до неї іти.
Я не вірю в підхід «тисячі маленьких кроків» без розуміння, де ти хочеш опинитися. Бо цю тисячу маленьких кроків можна протоптати на місці по колу. Потрібна глобальна ідея, вона має бути амбітною, інакше взагалі немає сенсу щось робити.
Звісно, якщо ви хочете продавати кеди, то для цього не потрібна амбіція, просто купи кеди й продавай. Але якщо ви хочете успіху, то мета має бути дуже амбітною, як свого часу була амбітною ідея створення Нової Пошти. Це була ціль неймовірної складності — зробити нову поштову службу у великій країні. Я б сказав, що ті люди, які це зробили — божевільні, але вони це зробили. Вони досягли успіху, бо поставили правильну мету — створити якісний поштовий сервіс, яким користуватимуться абсолютно всі, бо він класний.
Таке ж мислення має бути й в інших стартапах. Мета має бути глобальною. Вона має бути амбітною настільки, що може здаватися неможливою.
Якщо є розуміння, як це може статися, тоді потрібно поступово рухатися до цієї мети, ставити перед собою невеликі задачі, йти вперед і не зупинятися. Для виходу на глобальний ринок стартап має мислити масштабно (попри те, що деякі бізнес-моделі, які працюють тільки в Україні, здаються цікавими).
Наприклад, наші ресторатори, які потрапили до Польщі, здивували всіх польських рестораторів, бо рівень сервісу, рівень підходу до клієнта, кухні, логістики виявився для поляків чимось абсолютно новим. Але польські ресторатори досить швидко почали переймати й упроваджувати наші методи. У цьому і суть, що, якщо ти працюєш на власному польському ринку, то зійде і так. А щойно у тебе з’являється сильний конкурент з України, який звик працювати краще, ти маєш змінюватися.
Так і тут, якщо якась хороша ідея працює в Україні, але ти хочеш вивести її на глобальний ринок, то потрібно йти на ці ринки, дивитися, перевіряти, чи працює твоя ідея там.
І якщо вона там не працює, то адаптувати її до місцевих реалій і є найбільшим викликом. Наприклад, Нова Пошта, яка чудово почувала себе на місцевому ринку, під час війни спробувала вийти на ринок Європи. А там виявилось, що треба все переробляти. Тому вони створили новий застосунок і почали працювати по-іншому.
Адаптуватися на інших ринках — складне завдання. Найкраще, коли амбітні ідеї є універсальними, тоді їх набагато простіше адаптувати й набагато простіше масштабувати.
Підготувала Ірина БАЛАНЧУК