Протези для поранених: зручні, якісні, і не за всі гроші світу

Історії про людей, які втратили руку чи ногу, але, попри це, воюють, працюють, волонтерять, і навіть грають у футбол, стали буденністю. Повернутися до активного життя цим людям допомогли лікарі-реабілітологи і, звісно ж, якісні протези.

Протезів в Україні потрібно все більше, адже за два з половиною роки війни понад 150 тисяч українців втратили кінцівки. Це більше, ніж було людей з ампутаціями після першої світової в усіх країнах світу.

Чи якісними є протези, які пропонують сьогодні пацієнтам з ампутаціями? Чи поінформовані ці люди про відмінності, переваги і недоліки протезів різних виробників. А також: що думають про протези люди, які їх використовують?

Відповіді на ці запитання шукає Сергій Колісник, доцент кафедри фізичної та реабілітаційної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, член правління Українського товариства фізичної і реабілітаційної медицини. Науковець переміг у конкурсному відборі на додаткові грантові можливості Нідерландської дослідницької ради (NWO) для українських вчених (в рамках Партнерської ініціативи NWO-НФДУ) і приєднався до однієї з нідерландських команд. Нині він виконує проєкт «Польова оцінка протезних виробів в Україні».

Отже, що, як і навіщо планує оцінювати дослідник?

«Сьогодні в Україну «заходить» величезна кількість приватних підприємств, які хочуть торгувати своєю продукцією. На жаль, ця продукція не завжди якісна, – розповів співрозмовник. – Українські виробники теж не завжди доброчесні й інколи пропонують неякісні протези задорого».

Тому часто-густо людина з ампутацією, перед тим, як обрати протез, розгублено слухає пропозиції представників різних компаній, кожен з яких клянеться, що їхня продукція найкраща, а в конкурентів – найгірша. «Уявіть, що до пацієнта в палату збіглися продавці з 50 аптек і кожен каже, що його ліки найкращі. Звичайній людині обрати дієві ліки просто не під силу», – пояснив Сергій Петрович.

Допомогти пацієнту зробити вибір могли б лікарі, але й медики не завжди добре орієнтуються на ринку протезів. До речі, саме тому одна з цілей проєкту – створити на основі результатів дослідження навчальний курс для лікарів фізичної та реабілітаційної медицини.

Зробити правильний вибір, за словами вченого, заважають і стереотипні уявлення. Наприклад, всі пацієнти хочуть мати біонічну руку, але цими протезами, все ж, користується найменше людей. Зокрема, тому, що ці протези дуже дорогі.

Науковець планує з’ясувати: якими протезами (і яких виробників) люди користуються найчастіше, чи вважають ці вироби зручними, функціональними і надійними.

Дізнатися думку людей з ампутаціями вчений планує за допомогою опитувальника і методик міжнародного рівня. Опитувальник підготувала нідерландська команда, нині його перекладено й українською.

Опитати Сергій Петрович планує декілька тисяч людей з ампутаціями. Багатьох із них знає особисто, адже його кафедра співпрацює з Вінницьким казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством. «Консультуємо реабілітаційні відділення, допомагаємо з реабілітацією, – зазначив співрозмовник. – Велика кількість лікарів, які працюють в реабілітаційних центрах України, є випускниками курсів спеціалізації на нашій кафедрі».

Викладачі ВНМУ разом з колегами з Торонтського університету допомогли запустити на базі протезного підприємства виробництво протезів верхніх кінцівок на 3D-принтері. «Виробництво цих протезів ми налагодили менш ніж за тиждень. Людина звертається до нас і через добу отримує протез кінцівки, створений за індивідуальними параметрами. Собівартість такого протезу – 90 доларів (без урахування роботи фахівця)», – продовжив розповідь науковець.

Цією рукою не вдасться рубати дрова, але можна підняти 5-10 кілограмів і закрити більшість побутових потреб. Наприклад, взяти викрутку, столове приладдя, поїсти, відкрити пляшку з водою. Протез має форму руки, він недорогий і функціональний.

Штучні кінцівки в Україні нині виробляють десятки компаній. За невеликими винятками, це приватний бізнес, якому держава сплачує кошти в рамках певних граничних сум. Вчений сподівається, що результати дослідження допоможуть зрозуміти, виробництво яких протезів доцільно фінансувати на державному рівні. Інакше кажучи, кошти мають отримувати підприємства, які виготовляють найбільш затребувані і зручні протези. Досвід адвокації ідей щодо реабілітації (і, відповідно, інтересів пацієнтів) Сергій Петрович вже має – кілька років тому він долучався до підготовки Закону України «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я»).

Цікавимося також: як вчений знайшов партнерів з Нідердандів?

«Це нас знайшли, – відповів пан Сергій. – Українське товариство фізичної і реабілітаційної медицини добре знають у світі. Колеги сконтактували зі мною і запросили долучитися до проєкту. Нідерландська команда – дуже крута. Зустрічаємося раз на два тижні, ставимо цілі і, якщо щось не вдається, вони допомагають (наприклад, консультують з фінансових питань). Відчувається, що вони дуже хочуть підтримати Україну. Це дуже мотивує працювати максимально ефективно».

До речі, науковець переконаний, що виконання проєкту в рамках ініціативи NWO і НФДУ відкриває хороші перспективи на майбутнє. Про результати дослідження команда планує розповісти на міжнародних форумах. «Упевнений, що це дослідження «заведе» в Україні велику кількість інших грантових проєктів, – додав він. – Хочу також сказати, що в Україні дуже багато тем для досліджень, на які часто не вистачає коштів. І кожне, навіть невелике фінансування, допомагає рухати науку вперед. У нашому ж випадку – ще й бути корисними людям. Я глибоко переконаний, що наука має бути «для» – для людей, для суспільства, для економіки».

Джерело: НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОНД ДОСЛІДЖЕНЬ УКРАЇНИ

Читайте також: