16 липня 2024 року Верховна Рада України у другому читанні ухвалила проєкт Закону України «Про обчислення часу в Україні», метою якого є «визначення правових засад встановлення одиниць часу, обчислення часу в Україні та забезпечення потреб громадян, суспільства і держави у достовірній інформації про точний час і календарну дату». На думку авторів цього законопроєкту, його ухвалення «забезпечить визначення на законодавчому рівні порядку обчислення часу в Україні, сприятиме покращенню стану здоров’я громадян, підвищенню працездатності населення, сприятиме протидії агресії з боку Російської Федерації та сприятиме євроінтеграційним прагненням України». Про це ідеться у повідомленні НАНУ.
У пункті 2 статті 5 цього документу зазначено: «Сезонний перехід часу на території України не здійснюється». Це означає, що останньої неділі жовтня українці ще переведуть годинники на зимовий час, але вже з 2025 року на літній час наша країна не переходитиме.
З огляду на суспільну дискусію, спричинену ухваленням проєкту Закону України «Про обчислення часу в Україні», пропонуємо ознайомитися з думками науковців Національної академії наук України щодо цього питання.
Академік НАН України Володимир Радченко, академік-секретар Відділення загальної біології НАН України:
«У зв’язку із закликами деяких представників громадськості до Президента України Володимира Зеленського накласти вето на Закон України «Про обчислення часу в Україні», хочу наголосити, що вважаю цей Закон таким, який відповідає інтересам України.
Слід зазначити, що критики Закону поділяються на три категорії: тих, хто вважає за необхідне зберегти переведення часу в Україні на літній та зимовий час; тих, хто пропонує – в разі скасування переведення годинників – встановити на території України двочасові пояси; а також тих, хто наголошує на тому, що країна має залишитися на літньому часі, тобто фактично опинитись у так званому третьому часовому поясі, за яким живе вся європейська частина росії. Навіть сам факт таких закликів явно суперечить національним інтересам України.
Маємо наголосити, що майже вся територія України повністю розташована у так званому другому часовому поясі нашої планети, за винятком частини Закарпатської області, розташованої в першому поясі, й окремих східних районів Донецької та Луганської областей, які належать до третього часового поясу.
Тому не виникає жодних сумнівів щодо того, що наша країна має належати до другого часового поясу. З огляду на це, пропозиції розділити територію України на два часові пояси або залишитися на літньому часі (що фактично означає перехід до третього часового поясу), які лунають у медіа, позбавлені вагомих обґрунтувань.
Насправді питання сезонного регулювання початку робочого часу для максимально ощадливого витрачання енергоресурсів за рахунок використання змін у тривалості світового дня не потребує загальнодержавного переходу на літній та зимовий час.
Скажімо, пункт 1 статті 5 Закону України «Про обчислення часу в Україні» встановлює, що «Органи місцевого самоврядування у разі необхідності можуть рекомендувати час початку робочого дня для підприємств, установ та організацій усіх форм власності на відповідній території».
При цьому відповідно до статті 57 «Кодексу законів про працю України» час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства. А правила внутрішнього трудового розпорядку ухвалюються за погодженням із профспілковим комітетом, що дає змогу враховувати інтереси переважної більшості працівників.
Отже, законодавство дозволяє встановлювати час початку робочого дня не лише локально (об’єктово), а й регіонально, зокрема з урахуванням часових і сезонних відмінностей початку та тривалості світлового дня. При цьому не має потреби в загальнодержавному переведенні годинників, коли одразу утворюється тимчасовий хаос у розкладах руху громадського транспорту, що замість економічних переваг може, навпаки, призводити до збитків. Крім того, науковими дослідженнями не вдалося довести бодай якихось значних позитивних економічних переваг від переходу на літній та зимовий час, але вже показано існування негативних наслідків для здоров’я людини, особливо дітей, та для сільського господарства, транспорту й низки інших галузей унаслідок такого масштабного експерименту над людьми.
Серед основних негативних наслідків сезонного переведення часу зі збереженням звичайного початку робочого дня слід передусім відзначити різке порушення біологічних ритмів людини, наслідком чого стають депресивні стани, головний біль, уповільнення обміну речовин, яке призводить до збільшення ваги тощо. Крім того, у перші дні після переведення годинників різко зростає кількість нещасних випадків і дорожньо-транспортних пригод. Варто також додати, що час початку роботи у сільському господарстві, особливо у тваринництві, орієнтується на біологічний годинник та його ритми у свійських тварин і добові обмеження у часі під час виконання різних видів робіт на полях сільськогосподарських культур, які не можуть орієнтуватися на урядові рішення.
Що стосується вирішення питання сезонного переведення часу в інших європейських країнах, на що посилаються критики Закону, які вважають, що скасування сезонного переведення часу суперечить загальноєвропейським нормам, то слід зазначити, що Європейський Парламент, навпаки, вже ухвалив попереднє рішення про скасування сезонного переведення годинників. Таке рішення базується на результатах проведених Європейською Комісією публічних консультацій щодо переведення годинників у Європі, які тривали від 4 липня до 16 серпня 2018 року: надійшло 4,6 мільйона відповідей від усіх 28 держав-членів, що є найвищою кількістю відповідей під час публічних консультацій Комісії. Згідно з результатами, 84% респондентів підтримують скасування переведення годинника двічі на рік. Європейський Парламент ухвалив свою позицію щодо цієї пропозиції в березні 2019 року. Він проголосував за скасування літнього часу в 2021 році.
Але цей процес загальмувався через пандемію COVID-19, що призвело до масштабних зупинок у роботі підприємств, установ і організацій майже на всій планеті. Тільки в ЄС за час пандемії загинуло понад пів мільйона людей. Після пандемії перед світовою спільнотою зараз постав новий виклик, який відсунув на задній план реалізацію багатьох завдань, – повномасштабна війна, розв’язана росією проти України, наслідки якої відчутно вдарили й по всіх європейських країнах, які пішли на значні економічні втрати заради одностайної підтримки України в її боротьбі з агресором.
Отже, закликаю припинити реально нічим не обґрунтовану критику Закону України «Про обчислення часу в Україні»».
Академік НАН України Олександр Кириленко, академік-секретар Відділення енергетики і енергетичних технологій НАН України,
директор Інституту електродинаміки НАН України:
«Вирішуючи питання про доцільність переведення стрілок годинника на «зимовий»/«літній» час, слід зважати на кілька чинників.
1. Кількість часових поясів, в яких розташована територія країни.
Більша частина території України (близько 85%) розташована у другому часовому поясі (UTC+2). Тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, а також східні частини Харківської та Запорізької областей розташовані у третьому часовому поясі. У першому часовому поясі розташовується частина Закарпатської області, інша її частина – на межі часових поясів GMT+1 та GMT+2.
2. Розташування об’єктів споживання електроенергії за часовими поясами (тут під «об’єктами споживання електроенергії» розуміємо як промислових споживачів, міст і населених пунктів) та їхня «питома вага» у сумарному споживанні електроенергії в країні.
На тимчасово окупованих ворогом частинах території України всі об’єкти споживання електроенергії розташовані у другому та третьому поясах.
3. Структура і стан генерувальних потужностей країни.
Об’єкти ОЕС України (як генерування, так і електричні підстанції магістральних електромереж) зазнали значних руйнувань. Вимушено запроваджено добові графіки обмежень для споживачів електроенергії. Значний дефіцит генерувальних потужностей, який через технічні причини неможливо повністю «компенсувати» шляхом обмеженого постачання електроенергії на підставі міждержавних зв’язків з енергооб’єднанням країн Європи (ENTSO-e), робить вплив цього чинника домінантним.
4. Питання біологічного дискомфорту і логістичних «незручностей», пов’язаних із «перехідним періодом» переведення стрілок годинника на літній/зимовий час.
Україна обрала курс на вступ до Європейського Союзу. З огляду на це, в аспекті логістики доцільно було б використовувати середньоєвропейський час.
Зважаючи на викладене, доцільно, щоб Україна постійно перебувала в одному часовому поясі без переходу на літній час у подальшому».
Академік НАН України та НАМН України Віталій Цимбалюк, президент Національної академії медичних наук України:
«При обговоренні впливу сезонного переведення годинника на стан здоров’я людини важливо взяти до уваги інформацію, надану профільним інститутом з цього питання, а саме – Інститутом громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН.
Будь-який організм живе за притаманними йому біологічними ритмами, що є самопідтримувальними автономними періодичними коливаннями інтенсивності фізіологічних реакцій. Оптимальна життєдіяльність можлива лише за умов врахування цих природних біологічних ритмів.
Переведення стрілок годинників впливає на природні біологічні ритми організму, напружуючи майже всі його функціональні системи – передусім ендокринну, нервову, травну, сон та інші, які забезпечують гомеостаз і адаптивні реакції щодо чинників навколишнього середовища. Між тим, вони впорядковані в такий спосіб, що їхнє регулювання спрямоване на збереження й підтримку цілісності, сталості та врівноваженості організму.
За умов зміни ритмів навколишнього середовища (геліографічних або соціально нав’язаних ритмів) відбувається розлад системи циркадіанних ритмів організму, що склалися раніше. В організмі створюється стан десинхрозу. Десинхроз – це вид хронопатології, він є передвісником і супутником найрізноманітніших проявів неблагополучия організму, зокрема й багатьох захворювань. Найпоширенішою причиною десинхрозу є зміни часових поясів унаслідок тривалих перельотів і переїздів; неузгодженість за фазою з поясним часом, тобто з місцевим сонячним часом, ритму «сон – пильнування».
Ба більше, суперечливі ритми соціального часу разом з екологічними чинниками можуть викликати антропоекологічне напруження навіть цілих популяцій.
Від розладу соціального та сонячного ритмів особливо страждають діти.
За даними фахівців профілактичного напряму медицини дитинства, діти можуть нормально рости й розвиватися, лише дотримуючись раціонального режиму дня. В основі режиму дня лежить фізіологічне уявлення про ритми: коли різноманітні види діяльності чергуються впродовж доби завжди в один і той же час і в однаковій послідовності, це сприяє виробленню динамічного стереотипу. Дотримання режиму дня, коли всі його елементи (види діяльності) починаються й закінчуються завжди в один і той же час, сприяє виникненню у дітей доволі стійких умовних рефлексів на час.
Перехід на «літній» час позбавляє дітей вранішніх фаз «швидкого» сну, призводить до хронічного недосипання. Зміна співвідношення тривалості «сон – пильнування» несприятливо впливає на вищу нервову діяльність. Дефіцит сну спричинює різке коливання вегетативної реактивності, значно знижує фізичну та розумову працездатність.
Отже, можна вважати, що переведення часу (стрілок годинників), особливо на «літній час», яке відбувається двічі на рік, несприятливо позначається на стані здоров’я громадян України».
Читайте також:
- Кінець «літнього часу», або як Руслан Стефанчук переміг Бенджамена Франкліна
- Енергетика: рецепти періоду відновлення
- Україна на вістрі боротьби за новий світовий порядок
- Моноопера про Геростата
- КПІ в роки незалежності України
- Позбутись ілюзій, щоб вистояти і перемогти
- Науковці Франції закликають об’єднуватися проти ультраправих