«На словах засуджуємо, а на ділі — співпрацюємо» — так називалася недавня публікація нашої газети («Світ», № 23–24 н. р.).
Як з’ясувалося, лицемірної формули «На словах засуджуємо, а на ділі — співпрацюємо» дотримується не один Elsevier, і не один Scopus. Після оприлюднення дослідження науковців Сумського державного університету докторів економічних наук Олексія Пластуна та Інни Макаренко про співпрацю Elsevier/Scopus з російською федерацією під час широкомасштабної війни, яке було викладено в їхній Аналітичній записці, редакція одержала листа від Маргарити Афанасьєвої з міста Кременчука Полтавської області.
У пані Маргарити — своя історія боротьби за відмову від співпраці з тими, хто співпрацює з росіянами під час широкомасштабної війни росії проти України, і своя історія листування з МОН, що почалася з її знайомства з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 892-р від 08.10.2022 «Про затвердження національного плану щодо відкритої науки».
Рекомендований партнер
Відкрита наука — один із лозунгів часу, це те, що потрібне і науковцям, і країнам, які хочуть розвиватися, використовуючи досягнення наукової спільноти. Найефективніший шлях — ділитися досягненнями в журналах, які індексуються в міжнародних базах даних.
Авторка листа звернула увагу на те, що в затвердженому розпорядженням КМУ Національному плані щодо відкритої науки, у першому завданні «Забезпечення відкритого доступу до наукових результатів та науково-технічної інформації» міститься пункт про «заохочення реєстрації наукових фахових видань (журналів) України у міжнародних базах даних журналів відкритого доступу» (його мають здійснювати МОН та НАН України (за згодою). А в індикаторі виконання цього пункту — «40 нових зареєстрованих наукових видань включено до Директорії журналів відкритого доступу (DOAJ)».
Пані Маргарита, фахова юристка, яка працює у сфері науково-видавничої діяльності, вирішила глибше познайомитися з рекомендованим партнером, який братиме участь у процесі реалізації Національного плану відкритої науки, а саме — Директорією журналів відкритого доступу, де вже зареєстровано і ще буде зареєстровано нові українські видання.
Про результати цього знайомства вона написала свого першого листа, який адресувала 25 березня КМУ і МОНу. Лист надійшов до адресатів 28 березня.
«Прошу Вашого компетентного реагування та сприяння у вирішенні питання щодо внесення змін, а саме — виключення норми щодо заохочення реєстрації наукових фахових видань (журналів) України у DOAJ… Вважаю, що такий індикатор виконання завдання з забезпечення відкритого доступу до наукових результатів та науково-технічної інформації, …є неприпустимим з огляду на наступне. DOAJ активно співпрацює з російськими вченими шляхом розміщення їх наукових робіт на своєму сервісі, що підвищує їх видимість та цитованість та тим самим просуває російську науку по всьому світу».
«Станом на 2024 рік у базі даних DOAJ індексуються 600 журналів із зазначенням країни видавця — російська федерація, — веде далі авторка листа. — Хочемо, зокрема, відзначити, що серед переліку так званих російських наукових видань індексуються видання, що знаходяться на території тимчасово окупованого Криму».
Приміром, журнал «Екологічна безпека прибережної та шельфової зон моря» (ISSN 2413-5577 (PRINT): на сайті DOAJ видавцем вказано Федеральну державну бюджетну наукову установу «Морський гідрофізичний інститут РАН», російська федерація. Проте зазначений заклад розташований на території тимчасово окупованого Криму, а саме в м. Севастополь.
Журнал «Культурна спадщина та сучасні технології» (ISSN 2837-0759 (ONLINE): на сайті журналу вказано, що видавцем є, зокрема, Кримський федеральний університет імені В.І. Вернадського (країна видавництва — російська федерація).
Проте так званий Кримський федеральний університет імені В.І. Вернадського, створений на базі Таврійського університету імені Вернадського, розташований у м. Сімферополь.
«Включення таких видань до DOAJ суперечить позиції міжнародної спільноти щодо засудження окупації Кримського півострова, окремих районів Луганської та Донецької областей, а також — засудження військової агресії російської федерації проти України», — зазначає Маргарита Афанасьєва.
Вона нагадує, що одразу після вторгнення рф в Україну російський союз ректорів підписав спільну заяву про повну підтримку путіна і всіх його дій. (А НАН України через те ж розірвало стосунки з російською академією наук — ред.)
«Враховуючи зазначені вище обставини, — наголошує авторка листа, — вважаю знаходження українських журналів у каталозі DOAJ неприпустимим та таким, що суперечить чинному законодавству України, а саме Закону України «Про санкції», зокрема норми: «припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів…»
Пані Маргарита нагадує, що «свого часу було ухвалено правильне рішення щодо припинення співпраці з російським індексом наукового цитування (РІНЦ). Нині ж у DOAJ розміщено 445 журналів українських видавців!».
«Що ж собою уявляє DOAJ?» — запитує авторка і відповідає: це каталог журналів відкритого доступу, керівництво яким здійснюється компанією INFRASTRUCTURE SERVICES FOR OPEN ACCESS C.I.C. з юрисдикцією у Великій Британії. За даними офіційного сайту https://doaj.org/about/ambassadors/ станом на 2024 рік, амбасадорами у складі команди DOAJ працюють громадяни російської федерації, які беруть участь в ухваленні рішень щодо поданих видань.
Проаналізувавши інформацію, розміщену на сайті, пані Маргарита назвала їхні прізвища. Це — Наталія Попова, Ольга Кирилова та Максим Митрофанов. Що стосується останнього, на сайті вказано, що він представляє NEICON — Національний електронно-інформаційний консорціум — консорціум російських організацій освіти, науки, культури (бібліотек, науково-дослідних інститутів, ЗВО та наукових центрів), діяльність якого спрямована на забезпечення доступу до авторитетної наукової інформації в електронній формі (насамперед до баз статей наукових журналів). Сказано, що NEICON є єдиною організацією в росії, яка підтримує DOAJ. (Під «підтримкою», зазначає авторка, мається на увазі фінансування діяльності DOAJ за встановленими ставками, що зазначені на офіційному сайті). Зі способами цієї підтримки DOAJ можна ознайомитись за посиланнями: https://doaj.org/support/, https://doaj.org/support/publisher-supporters/.
Аналіз даних з офіційного сайту DOAJ (якщо обрати в пошуку країну-видавця та рік) показує, що лише за 2023 рік до бази даних було додано 38 російських журналів. У 2024 році, на момент звернення авторки листа, цей показник сягав 20 журналів.
З огляду на все, викладене вище, а також вважаючи, що перебування українських журналів у каталозі DOAJ є неприпустимим та таким, що суперечить чинному законодавству України, Маргарита Афанасьєва звернулася до МОН з проханням виключити норму, вписану в індикаторі, що заохочує реєстрацію 40 нових наукових фахових видань (журналів) України в DOAJ.
Свого першого листа на адресу КМУ та МОН, нагадаємо, авторка надіслала 25 березня. Відповідь одержала 9 квітня. Профільний заступник міністра пояснював, що Україна посідає 13-те місце серед країн, представлення яких у рейтингу DOAJ є найбільшим. Висока позиція України вказує на значну кількість українських наукових журналів, які індексуються в DOAJ. І ця позиція «є важливим показником активності та розвитку наукової спільноти, а також ступеня підтримки відкритого доступу до наукової інформації». А ще «DOAJ висуває чіткі критерії для індексації журналів, що включають в себе такі аспекти як етика публікацій, рецензування» тощо, тож ця індексація «свідчить про відповідність журналу високим стандартам якості».
Лист із МОНу також запевняв, що до складу «керівних органів DOAJ» громадяни рф не входять і не ухвалюють рішень стосовно видань. Ба більше: у ході «низки консультацій» з директором DOAJ Джоанною Болл і керівником видавничої групи Джудіт Барнсбі «було з’ясовано, що наразі DOAJ не співпрацює ні з громадянами росії, ні з російськими організаціями», «не розміщує наукові роботи російських вчених на своєму сервісі». А після повномасштабного вторгнення росії у DOAJ «переглянули програму амбасадорів і працюють над виключенням з неї двох представників держави-агресора». Та навіть «підписали контракт з громадянкою України для роботи з українськими журналами».
Щоправда, в листі все ж уточнюється, що «DOAJ не виключили раніше проіндексовані російські журнали та не сформулювали чіткої позиції щодо розгляду нових аплікацій від російських журналів». Тому вирішено підготувати офіційне звернення до керівництва DOAJ з проханням припинити індексацію усіх російських журналів та журналів, що видаються установами, які утворені й діють на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.
Повторне звернення: зайняти тверду та рішучу позицію
«Вважаючи, що така відповідь є «відпискою», а не конкретними діями щодо порушеного у зверненні питання, а також зважаючи на те, що надана представниками DOAJ інформація не відповідає дійсності (щодо відсутності співпраці з росією тощо — ред.), 13.05.2024 я повторно звернулась до МОН», — пише Маргарита Афанасьєва.
«У повторному зверненні я закцентувала увагу на тому, що DOAJ продовжує індексувати російські журнали та журнали, які видаються установами, що утворені й діють на тимчасово окупованих територіях України, а також додавати нові російські журнали до свого каталогу»… А «робота над виключенням» двох представників держави-агресора (із трьох) триває вже понад два роки, що не свідчить про реальні наміри прибрати росіян з-поміж амбасадорів DOAJ. «Отже, DOAJ не мали та не мають наміру виключати раніше проіндексовані російські журнали, а, навпаки, продовжують приймати та розглядати нові аплікації від російських журналів та продовжують індексувати їх». Авторка вважає, що стосовно цього питання МОН «має зайняти більш тверду та рішучу позицію» і звернутися до керівництва DOAJ «не з проханням, а з вимогою».
А в разі отримання негативної відповіді від DOAJ, «рекомендувати науковим фаховим виданням (журналам) України вийти з каталогу Директорії журналів відкритого доступу (DOAJ), припинити співпрацю українських видань, видавців, університетів із ресурсом DOAJ та внести зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.22 № 892…».
«Наукові санкції є такими ж доречними й необхідними, як і економічні», — підкреслює авторка.
Хочемо, але не можемо?
…Одержавши листа з вимогою рішучості й закликом до дії, у міністерстві вирішили пояснити, що «одним із пріоритетів України у сфері освіти і науки є розробка законодавства та політик, що сприятимуть реформам відкритої науки та оцінювання досліджень, тому співпраця з міжнародними партнерами є важливою для відстоювання інтересів та престижу України у міжнародному науковому просторі». (Лист МОН від 21.05.2024)
(Навряд чи така декларативна лексика допомагає зрозуміти, чому рекомендовано саме цього партнера і як це сприятиме «реформам відкритої науки та оцінювання досліджень»).
А що стосується МОН, ідеться далі в листі, то міністерство ще з 2014 року наполягає на необхідності позбавлення/призупинення членства росії та її представників у міжнародних організаціях та вживає усіх можливих заходів для цього. Але: «Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Тому, «зважаючи на зазначене, МОН не може вимагати від міжнародних організацій вчиняти або припинити здійснювати будь-які дії».
Тобто, хочемо, але не можемо. Власне, на цьому можна було ставити крапку. Однак у листі також ішлося про те, що МОН таки звернулося до DOAJ (про намір йшлося у попередньому листі — ред.) з проханням припинити індексацію усіх російських журналів та журналів, що видаються установами, які утворені й діють на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.
Натомість у відповіді DOAJ (як зазначено в листі МОН) «серед іншого» було запропоновано «надати факти стосовно конкретних видань, які свідчитимуть про несумлінну роботу редакції чи інші негативні практики, що суперечать офіційній політиці DOAJ». Реагуючи на таку пропозицію, МОН доручило Державній науково-технічній бібліотеці України проаналізувати російські журнали й ті, що видаються на тимчасово окупованих територіях України та індексуються в DOAJ, на предмет наявності в них публікацій, що суперечать національним інтересам України, містять неправдиву інформацію, спрямовану на дискредитацію України чи її міжнародних партнерів. Усі ці питання домовлено обговорити з керівництвом DOAJ під час онлайн-зустрічі у червні.
Що таке «серед іншого»?
Про те, що приховано за словами «серед іншого», Маргарита Афанасьєва зрозуміла, прочитавши листа Джоанни Болл. «Фактично, у своєму листі керівний директор DOAJ Джоанна Болл підтвердила принципову позицію щодо продовження розміщення російських журналів, а також журналів, що видаються на тимчасово окупованих територіях України з зазначенням країни-видавця рф, співпраці з рф та відсутність намірів припинення такої співпраці… Така позиція представника DOAJ сприяє поширенню російської пропаганди й порушує політику DOAJ щодо індексації якісних наукових журналів: якість неможлива без академічної свободи й незалежності, яких в цих журналів не залишилося».
«Я написала в МОН, що, оскільки DOAJ прямо заявило, що не припинятиме індексацію журналів та розміщення метаданих статей, де відкрито називають Донецьку та Луганську області «народними республіками» або «ДНР/ЛНР», а анексію Кримського півострову — «возз’єднанням з рф», що є прямим сприянням російській пропаганді, то заохочення знаходження українських журналів у цьому ресурсі є аморальним», — повідомила нам пані Маргарита. І водночас МОН, виконуючи настанову DOAJ, вважає «доцільним відволікти державну установу (ДНТБ) на пошук серед російських видань, що знаходяться в DOAJ, «хороших» чи «поганих» русских».
Отже, вважає вона, «МОН фактично стало на бік не українського громадянина, українських науковців, а керівного директора ресурсу, що співпрацює з російською федерацією та не має наміру припиняти цю співпрацю. Змістивши акценти з суті порушеного питання щодо припинення співпраці з таким ресурсом, МОН продемонструвало, що це питання не є важливим, бо наявність українських журналів в DOAJ наче надає позитивних рейтингів, а індексація в DOAJ свідчить про відповідність журналу високим стандартам якості».
Від чого знижується якість українських журналів?
У своїй відповіді від 20 червня МОН повідомило, що онлайн-зустріч відбулася 7 червня за участю заступника міністра освіти і науки України Дениса Курбатова, фахівців МОН, Державної науково-технічної бібліотеки України та керівного директора DOAJ Джоанни Болл.
«У ході зустрічі серед іншого було озвучено прохання припинити індексацію наукових журналів, що видаються установами, розміщеними на тимчасово окупованих територіях України та одночасно афілійовані з російською федерацією, — йдеться у відповіді міністерства. Джоанна Болл пообіцяла провести більш детальну експертизу на предмет порушення норм видавничої політики та надати відповідь у найкоротший термін. Крім того, було порушене питання виключення представників росії з програми амбасадорів DOAJ та надання можливості представникам з України долучитись до цієї програми».
Водночас станом на 20.06.2024, як повідомило міністерство, «інформація про результати розгляду зазначених питань від DOAJ не надходила».
Що стосується питання, з яким Маргарита Афанасьєва звернулася до поважних інстанцій з самісінького початку, відповідь МОН була однозначною: «Питання виключення заходу, визначеного підпунктом 6 пункту 1 Національного плану щодо відкритої науки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 892-р, щодо заохочення реєстрації наукових фахових видань (журналів) України у міжнародних базах даних журналів відкритого доступу МОН вважає недоцільним, оскільки це призведе до зниження якості українських журналів та ізольованості вітчизняної науки від решти світу, що суперечить принципам відкритої науки та реформам щодо оцінювання досліджень, які впроваджує МОН».
Отже, питання, порушені у зверненнях, МОН вважає вирішеними по суті, про що й сказано в останніх рядках листа, підписаного Денисом Курбатовим. А щоб авторка більше не зверталася, додано, що «відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання можуть не розглядатись одним і тим же органом, якщо перше вирішено по суті».
«Фактично МОН дало цим самим зрозуміти, що не буде відстоювати інтереси української наукової спільноти, яка не бажає мати нічого спільного як з країною-агресором, так і з тими, хто підтримує розвиток російської науки у будь-якому вигляді», — робить висновок Маргарита Афанасьєва.
Виклала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА