росіяни цілили ракетою в Охматдит навмисне. Це не був випадок, не був збій, не був промах. Вони цілили по хворих, безпомічних дітях, по їхніх і без того вимотаних матерях, по висококваліфікованих лікарях і медсестрах. По унікальному обладнанню, по унікальній клініці, по проєкту, який роками плекали й таки виплекали небайдужі й уперті громадяни.
З мільйона версій про причини цього жахливого злочину є лише одна правильна. російська армія, держава росія, її президент путін, її керманичі пішли на це, щоб змусити нас здатися. Щоб підштовхнути світ до сприйняття факту, що росія — «бєспрєдєльщік», що це жах-жахливий, і що немає іншої ради, як скоритися йому.
Руйнування Охматдиту як знакового об’єкта, убивства безневинних — це частина спецоперації, яку путін і Ко проводять останнім часом особливо активно. Попри ризик мати ще меншу підтримку у світі, ніж вони мають зараз. Це частина спецоперації «припинення вогню + перемир’я». росія не може нас здолати. Ні Київ за три дні, ні Донбас за десять років росіяни так і не взяли. Так, росія все ще сильна. Нафта і газ у неї не закінчилися, як і рекрути для поповнення проріджуваних ЗСУ підрозділів. Але ресурси росії не безконечні, їй як вода спраглому потрібна передишка. Тому від неї — погрози, шантаж, спроби посіяти зневіру. Тому — Орбан, який отруює Європу «мирним» планом. І такі ж «плани» — з боку Китаю, Туреччини.
Тому — днями «намалювалися» нобелівські лауреати, які звернулися зі сльозливими листами до світу й «усіх сторін конфлікту» з пропозиціями «вирішити усе за столом переговорів».
Тому — тихою сапою рихлиться відповідне поле у самій Україні. І рихлиться успішно. Уже купа опитаних відомим соціологічним центром громадян готова схвалити початок переговорів з росією. Йдеться, щоправда, «лише про тил». І уточнюється, що найбільш свідомі громадяни давно вже або в армії, або їй щосили допомагають і такі дурниці їм не спадають на думку. Але «переговорників» поза межами цієї спільноти — чимало.
Зрозуміло, що люди стомилися. Зрозуміло, що чимало громадян (чи то пак виборців) не вміють думати далі, ніж про завтрашній сніданок. Зрозуміло, що половина з прихильників переговорів не читали й не знають про Другу чеченську війну. Це, нагадаю, коли після Першої, яку росія програла, російські правителі зробили висновки, скрутили голову пресі, попрацювали зі зрадниками з-поміж самих чеченців, задушили рух солдатських матерів, гарно навчили армію. І — перетворили Чечню на попіл, а усіх незгодних з політикою росії — або на трупи, або на вигнанців.
Переговори з росією зараз означають для нас повторити через 3-5-7 років долю Чечні. Тому ніяких переговорів бути не може. Підсвідомо, шкурою, це розуміють і самі їхні прихильники серед опитаних. Бо на умови путіна вони у цих перемовинах приставати не хочуть і віддавати росії Донецьку, Луганську, Запорізьку, Херсонську області не згодні. То про що тоді перемовлятися? Сподіватись, що вдасться умовити упирів не пити кров? Ґвалтівників — не дуже сильно ґвалтувати? Що за наївність?
У нас є усі шанси перемогти. Наша армія поповнюється новими воїнами, допомога від наших партнерів надходить у дедалі більших кількостях. Армія стоїть, армія вчиться, армія дає відсіч. І тил має брати з армії приклад. Має бути міцним і надійним, залишатися вірною опорою.
Ніяких переговорів, хіба що про умови капітуляції росії.
Не боїмося, стоїмо, працюємо, б’ємося, перемагаємо.
Олег ЛИСТОПАД
Читайте також: