«Уже третій рік поспіль наш народ відзначатиме День Незалежності в умовах повномасштабної війни з нашим одвічним московським ворогом, який прагне обернути нас у рабство. У такі дні особливо повно усвідомлюємо, що незалежність України не впала нам з неба, а далась зусиллями, працею та жертвою багатьох поколінь українців». З такими словами звернулися до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука двоє відомих діячів, представників літератури та науки — поет і видавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Іван Малкович та фізик і перекладач, професор, кавалер ордена «За заслуги перед Італійською республікою» за переклад українською мовою «Божественної комедії» Данте Максим Стріха.
Вони пропонують вшанувати у столиці нашої держави — Києві — імена визначних українців, які відіграли безпосередню роль у відновленні незалежності України — Дмитра Павличка та Ігоря Юхновського. Обидва, пишуть автори, є прикладом яскравого служіння Україні, вони відстоювали українські інтереси як у про¬фесійній сфері, так і в громадській та політичній площинах. Обидва входять до когорти тих, кого ми шанобливо називаємо батьками-засновниками новітньої української держави.
Дмитро Васильович Павличко (1929–2023) — класик української літератури, один з найвідоміших українських поетів другої половини ХХ ст., видатний громадський діяч, один із засновників Народного руху України, народний депутат України І, ІІІ та V скликань, один з авторів Декларації про державний суверенітет України. Він відіграв важливу роль в ухваленні Акту проголошення незалежності України. Лірична поезія Павличка й досі глибоко відгукується у серцях і душах українців, а його «Два кольори» ще за життя поета стала однією зі справді «народних» пісень.
Ігор Рафаїлович Юхновський (1925–2024) — визначний український науковець, фізик-теоретик, академік НАН України, народний депутат України І–IV скликань. У ВР України І скликання очолював демократичну опозицію як Голова Народної Ради. Був співавтором Декларації про державний суверенітет України. У 2000-х роках він став співзасновником Українського інституту національної пам’яті. Саме йому належала ідея провести доленосний референдум про незалежність України 1 грудня 1991 року.
Життя Дмитра Павличка та Ігоря Юхновського відображає складні випробування, через які українці пройшли під радянським гнітом, ведуть далі автори звернення до керівника парламенту. Дмитро Павличко у 16 років долучився до лав УПА, потім відбув радянське ув’язнення, а згодом, вже як поет, був змушений йти на певні компроміси з кому¬ністичним режимом заради самовідданого служіння українській культурі. Ігоря Юхновського у 19 років мобілізували до Червоної Армії, в якій він прослужив до кінця Другої світової війни. Працюючи науковцем, він створив знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики, а у 1980-х роках активно долучився до громадської діяльності, поширюючи правду про злочини радянського режиму на українських землях.
«На превеликий жаль, час невпинно забирає від нас наших класиків і моральних авторитетів, — пишуть автори. — Утім, у наших силах — гідно вшанувати їхню пам’ять та закарбувати їхні імена для майбутніх поколінь українців».
Іван Малкович та Максим Стріха просять Руслана Стефанчука звернутись до Київського міського голови Віталія Кличка з пропозицією перейменувати на честь батьків-засновників сучасної незалежної української держави Дмитра Павличка та Ігоря Юхновського великі магістралі Києва, а саме: на честь Дмитра Павличка — проспект Маршала Рокоссовського в Оболонському районі, а на честь академіка Юхновського — вулицю Сулеймана Стальського у Дніпровському районі.
Пояснюючи, чому вони звертаються з листом саме до Голови ВР, автори пишуть, що його участь підкреслюватиме спадкоємність поколінь українських політиків у відстоюванні українських інтересів, боротьбі за утвердження державності, буде виявом поваги нинішнього депутатського корпусу до своїх видатних попередників, які у стінах українського парламенту вибороли право нашого народу на самостійне і суверенне державне життя.
Читайте також: