В Україні все ще працюють учителі фізики найвищого світового класу. Але їх обмаль, а загальна ситуація з фізикою в наших середніх школах наближається до катастрофи. Причин на те багато, і найголовніша, як на мене, очевидна: відсутність упродовж минулих десятиліть сформульованого суспільного запиту на людей із добрим розумінням основ фізики.
Сьогодні, коли триває повномасштабна російсько-українська війна, ситуація змінюється: адже саме фізика лежить в основі більшості сучасних оборонних технологій. Якщо Перша світова війна була ще здебільшого війною хіміків, які змагалися в створенні потужнішої вибухівки, то Друга — вже стала переважно війною фізиків. Адже атомні бомби, радари й сонари, крилаті ракети тощо були створені на основі різних фізичних ефектів. І сьогоднішнє масове застосування БпЛА, засобів РЕБ, різних приладів виявлення тощо продовжує цю тенденцію.
Як відповідає на цю потребу доброго знання фізики наша середня школа? Поки — ніяк. Не можна ж вважати варіантом позитивної відповіді запровадження інтегрального курсу природознавства, який профанує і фізику, і хімію, і біологію разом узяті…
Але ось прозвучала ще одна пропозиція: 6 вересня в інтервʼю Нromadske заступник міністра освіти і науки Андрій Сташків несподівано оголосив, що викладати фізику в українських школах можна англійською мовою. Чиновник погодився, що такі зміни передбачатимуть серйозні вимоги до вчителів та авторів програми, адже педагогам доведеться володіти одночасно двома дисциплінами. Проте злиття предметів, на його думку, зменшить загальну кількість уроків у школі й зробить підхід до вивчення комплексним.
«Можна інтегрувати іноземну мову й фізику — вивчати фізику англійською. Так, це непросто, оскільки потребує серйозних вимог до вчителів і авторських колективів, які прописуватимуть ці модельні навчальні програми, — їм треба володіти одночасно двома дисциплінами. Втім, нові стандарти як базової, так і старшої профільної освіти дають змогу це робити», — заявив Андрій Сташків.
Спробуймо проаналізувати цю пропозицію просто з позиції здорового глузду. Фізика — складна. Її викладання є теж складним, і не до кінця засвоєною учнями англійською мовою (та ще й викладачами, у яких ця англійська буде далекою від оксфордських стандартів) значно погіршить засвоюваність матеріалу.
Тому скрізь у світі в середній школі природничі науки викладають рідними мовами, — навіть у випадках, коли ці мови не належать до найпоширеніших. Колись у кардіфській школі я тримав у руках підручник з фізики валлійською, що належить до екзотичної кельтської групи — де, окрім формул та рисунків, не міг зрозуміти нічого. Але й цією мовою, якою володіє трохи понад 20 % населення Велсу, розроблено сучасну фізичну термінологію.
Українською розмовляють набагато більше людей. Наші науковці-подвижники ще в несприятливих колоніальних умовах створили струнку систему національної термінології, щоб українська мова дала змогу задовольнити, зокрема, й освітянські потреби (нагадаю: першу статтю українською з фізики — про щойно відкритий радіометр Крукса — Іван Пулюй надрукував ще у 1877 році).
Сьогодні повсякденна робота українських фізиків здійснюється вже саме українською, і навряд чи хтось серйозно передбачатиме настання часу, коли в наших лабораторіях домінуватиме англійська.
Нічого дивного тут немає. У більшості університетів неангломовних країн зовсім не спішать перейти виключно на англійську. А коли й запроваджують англомовні курси — то здебільшого на рівні магістратури й пі-ейч-ді. Основи фізичних знань на рівні бакалаврату майже скрізь закладаються саме рідною мовою.
Можу поділитися власним досвідом людини, яка багато десятиліть читає різні курси студентам-радіофізикам Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Рівень власної англійської без проблем дозволяв би мені читати цією мовою і бакалаврам, і магістрам. Але це фатально понизило б рівень успішності зі складних спецкурсів, які й без того вимагають від слухачів значної концентрації уваги.
Тому я обмежуюся тим, що в цих курсах обов’язково даю паралельно всю англійську термінологію, яка зустрінеться у відповідних текстах, котрі я рекомендую для самостійного опрацювання (розуміючи, що звернуть увагу на них найсильніші студенти, від яких найперше варто очікувати вибору наукової кар’єри).
Якби я читав не лише спеціальні, а й загальні курси, то, напевно, як додатковий матеріал використовував би й англомовні освітні ролики, яких сьогодні багато на ютубі (і від якості яких сам я часом дістаю ще й естетичну насолоду). У цьому разі студенти мали б змогу чути досконалу англійську з вуст тих, для кого вона є природною з дитинства.
Натомість сам я читаю англійською курс аспірантам під назвою «Поступ сучасної фізики». Повторення й узагальнення раніше вже чутого і на бакалавраті, і в магістратурі українською щодо різних ключових проблем сьогоднішньої науки приносить, гадаю, користь і з погляду фізики, і з погляду вдосконалення англійської моїх студентів. Але якби я взявся читати такий курс, скажімо, бакалаврам — користь від нього виявилася б суттєво меншою (багато неминуче залишилося б поза розумінням моїх слухачів).
Заява Андрія Сташкова вже викликала неабияке збурення серед фізичної спільноти. Протест міністрові Оксену Лісовому вже надіслав академік-секретар відділення фізики та астрономії НАН України Вадим Локтєв. У цьому тексті, яким наш відомий фізик-теоретик поділився з колегами, він ставить, окрім усього, слушне запитання: чому реформаторська фантазія вирішила ощасливити саме фізику, а не, скажімо, хімію чи біологію? Логічної відповіді на це запитання немає.
Я б додав до цього запитання ще одне: чи заступник міністра справді вірить, що такий об’єднаний «англофізичний» урок буде корисним з погляду вивчення англійської, та ще й приведе до скорочення числа годин? Адже тут звучатиме саме «професійна англійська», і запровадження такого курсу зовсім не звільнятиме від необхідності вивчати ще й «прото англійську»!
Можна, звісно, сподіватися, що заступник міністра просто вголос фантазував в етері «Громадського», і практичних дій за його словами не буде. Але «реформаторський свербіж» призвів уже до появи стількох абсолютно безглуздих рішень (серед останніх назву затвердження нового переліку галузей знань і спеціальностей, де навіть перехідну таблицю від переліку 2015 року обіцяно підготувати «найближчим часом» — а за цими документами живим людям треба працювати вже зараз!), що покладатися на таке не варто. Щоб майбутнє української фізики (шкільної й не тільки) не залежало від примхи чиновника.
Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук, професор, президент Українського фізичного товариства у 2013–2016 рр.
Читайте також:
- Підтягнути математику можливо за допомогою гри Го
- Обпалений Чорнобилем та війною Древлянський заповідник
- Про плани і головні цілі нової управлінської команди
- Стратегічні каталізатори,унікальні ефекти у квантових газах і нормативні аспекти поводження з відходами
- Астрономія в Україні : зоряне небо і зіркові команди
- Як нам оцінювати наукову роботу інститутів та вишів?