Отруєна росіянами вода Сейму прямує до Києва

Забруднений масив води за три з половиною тижні (усе почалося 14 серпня на кордоні з росією) досяг Чернігова і рухається далі.

«За оновленими даними прогнозу Укргідрометцентру, забруднена вода орієнтовно може досягнути Київщини 14–16 вересня. Усі служби працюють над тим, аби ситуація стабілізувалася. Зокрема, Міндовкілля співпрацює з ПрАТ «АК «Київводоканал» щодо розробки комплексу заходів на випадок можливого погіршення якості води біля питних водозаборів», — повідомило Міндовкілля на своїй сторінці у ФБ вранці 10 вересня.

Як ми вже писали, спочатку потужне отруєння Сейму не привертало увагу центральних органів виконавчої влади. Але після того, як 28 серпня забруднення дісталося Десни й стало зрозуміло, що рано чи пізно воно сягне Деснянської водопровідної станції (ДВС) і про це заговорили загальноукраїнські ЗМІ, фокус почав наводитися. Адже ДВС забезпечує питною водою 60 % Києва. Ще 10 % води столиця дістає з підземних джерел, і 30 % — з Дніпровської водопровідної станції, розташованої на правому березі Дніпра.

Чернігів реагує адекватно

Забруднення пливе, образно кажучи, «не одною хмарою». Зокрема тому, що Сейм і Десна мають на різних ділянках різну ширину і звивистість. Перші, відносно невеликі, порції забруднення місто зустріло на початку вересня. А моніторити ситуацію Чернігівводоканал почав ще в кінці серпня. І це за умов, що вода в систему централізованого водопостачання міста подається з глибинних свердловин і жодним чином не пов’язана з річкою Десна. Але, вочевидь, працівники підприємства розуміють, як важливо запобігти паніці та чуткам. Додам також, що відбір проб води з Десни та будь-які дії з її очищення не є обов’язком водоканалу. Працівники підприємства виконують ці обов’язки фактично на волонтерських засадах.

Десь починаючи з 3–5 вересня, ситуація спершу погіршилася, але рівень кисню у воді залишався у межах норми. Потім поліпшилася, зокрема завдяки виготовленій водоканалом системі штучної аерації води, яка працювала з початку вересня. І водоканал припинив брати проби.

«Візуально в прибережній зоні є донний осад чорного кольору, плівки на поверхні води не спостерігається. Запах на момент відбору проби відсутній. В порівнянні з пробою води, яка була відібрана 06.09.2024 о 17:30, відбулося незначне підвищення концентрації розчиненого кисню до 5,7 мг/дм³ та зниження концентрації хімічного споживання кисню (вмісту органічного забруднення) до 34,0 мг/дм³. У зв’язку з частковою стабілізацією ситуації станом на 07.09.2024 КП «Чернігівводоканал» припиняє щоденні лабораторні дослідження поверхневих вод річки Десна на вміст забруднювальних речовин. Цим продовжують займатися профільні організації. Щодо аерування води силами та засобами КП «Чернігівводоканал» в районі переправи, то воно продовжується», — повідомили працівники підприємства у ФБ.

Але на ранок 9 вересня під місто припливла чергова хвиля забруднення. Ситуація різко погіршилася, посилилась задуха риби. Вочевидь, міста дісталася вода, яка за добу до того була за 38 кілометрів вище за течією біля села Боромики. За даними Лабораторії моніторингу вод та ґрунтів Деснянського БУВР (басейнового управління водних ресурсів, це підрозділ ДАВР — Державного агентства водних ресурсів), там ситуація була дуже погана, кисню у воді практично не виявили.

«Станом на 7 ранку 9 вересня на Золотому березі (центральний пляж м. Чернігова) спостерігається незначний неприємний запах. У річці вода темного кольору. Місцями масовий замор риби, є загибла. Зараз відбувається засідання оперативного штабу. Рибу будуть збирати та відвозити на утилізацію в заздалегідь визначене місце. Працюють міські служби, екологи (Держекоінспекція в Чернігівській області — ред.) та ДСНС. Нагадаю, що відвідування пляжу ми заборонили минулого тижня. Муніципальна варта контролює ситуацію на місці. Посилено контроль за продажем усіх видів риби в місті. Також працює станція аерації КП «Чернігівводоканал» у районі переправи. Важливо ще раз зазначити, що Чернігів не споживає воду з річок, місто використовує воду зі свердловин. Тому, загрози життю та здоров’ю чернігівців немає», — повідомив на своїй сторінці у ФБ в. о. Чернігівського міського голови секретар міської ради Чернігова Олександр Ломако.

Така ситуація тривала десь добу, потім знову (на час написання цього матеріалу) почала вирівнюватися.

Олександр Ломако також повідомив, що «КП «Чернігівводоканал» передало установам, які профілюються на екології, креслення таких установок (станцій аерації — ред.) та готове надавати всю необхідну технічну консультацію з їх виготовлення та експлуатації, адже їх кількість на території області могла б вплинути на ситуацію».

Водночас низка фахівців вважає, що застосування аерації може бути недоречним, оскільки підійматиме забруднення з дна до поверхні. «Під час аерліфтингу підіймається щільніша і найбільш забруднена вода, що викликає додатковий замор», — повідомив співрозмовник «Світу». За його інформацією, там, де аерацію здійснюють підрозділи Держводагентства, вже скореговано місця та глибину занурення розпилювачів.

Як реагує Міндовкілля

Хоча керівники міністерства так і не наважилися провести брифінг і живою мовою розповісти українцям, що відбувається та чого очікувати, інформування від цього відомства поліпшилося.

Міндовкілля повідомляє, що результати досліджень стану води в Сеймі та Десні можна бачити на сайті «Екозагроза» ось у цьому розділі (на відмічених на карті пунктах спостережень) https://ecozagroza.gov.ua/map?layer=water_resource. На жаль, там не вказуються дати відбору проб. Але така інформація є на сторінці «Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України» на сайті Державного агентства водних ресурсів України (Держводагентства).

http://monitoring.davr.gov.ua/EcoWaterMon/GDKMap/Index…

Також більш-менш детальний опис ситуації щодоби почав з’являтися на фейсбук-сторінці міністерства. Хоча на багато запитань, які ставлять у коментарях, відповідей поки що немає, в цілому можна зрозуміти динаміку процесів, дізнатись, які організації залучені, які лабораторії беруть проби та обробляють їх. А от фразу «Ситуація контрольована» я б радив більше не вживати. В українців на неї вже сформувалася дуже негативна реакція, бо часто нею починалися пресрелізи, які насправді не давали підстав для заспокоєння.

Чимало громадян і навіть офіційних осіб усі стрілки в цій ситуації переводять саме на Міндовкілля. Я з цим не згоден.

Чому недостатньо залучаються, наприклад, підрозділи ДСНС? Адже сталася катастрофа. І саме ДСНС має ліквідовувати наслідки й попереджати їх.

Чому загиблу рибу не збирають працівники Державного агентства меліорації та рибного господарства (підпорядковується МінАПП, хоча громадськість, учені, депутати були проти передання цього відомства від Міндовкілля до аграріїв)? Чому вони не виготовляють аератори й не організовують їхню роботу? Хіба не це відомство відповідає за задовільний стан рибного стада?

Чому не чути голосу Держпродспоживслужби (підпорядковується напряму Кабміну, але у сфері відповідальності Мінекономіки)? Саме ця служба мала б зробити ветеринарну експертизу загиблої риби й — якщо такі випадки були (а кажуть, були) — навколоводних тварин.

Не треба вішати усіх собак на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Але водночас саме від нього очікую відповіді на такі запитання: коли буде відкликано ліцензії на видобуток піску з річища Десни й Дніпра? Понад рік тому «Наші надра» повідомили, що уся Десна від Літок до Дніпра розділена на ділянки з видобутку піску з річки, а ще дві ділянки мали бути розіграні на аукціонах. Зокрема, Осещинське родовище (6–7 км р. Десна), Київська область, Вишгородський р-н). Стартова ціна — 239 370,97 грн. Ініціатор — ТОВ «Еко Десна».

Тобто, за двісті тисяч гривень (або трохи більше після торгів) переможець діставав можливість висмоктати з дна Десни 541 тис. м3 будівельних пісків (так оцінюються запаси Осещинського родовища. Ділянка надр розташована між родовищем Осещинським (яке вже експлуатувало на той момент ТОВ «Укрбудтрестсервіс») і ділянкою Північна родовища Деснянське-нижнє (ТОВ «Собі»). Піщані відклади на дні річок — це природні фільтри, вони утримують усе, що осідає на дно. І саме ці відклади уповільнюють течію, що важливо для підтримання нормального рівня води у річці та можливості завислим речовинам опустилися на дно.

Роздавання ліцензій на «річковий» пісок має бути зупинене, а наявні — відкликані. Хтось спитає: але ж нам треба будувати, відбудовувати, де брати цей ресурс? У сухих кар’єрах, їх повно, просто возитися з ними дорожче і рекультивувати треба потім.

Наступні запитання до Міндовкілля: коли буде створено НПП «Деснянський» (були пропозиції давно від Української Природоохоронної Групи (UNCG)? Коли буде показово покарано хоча б одного винуватця розорювання заплави Десни у межах ПЗС (прибережної захисної смуги)? Коли буде оголошено мораторій на видобуток бурштину і торфу (тоді не треба буде шукати, чим розбавити воду в річках, вони будуть повноводними)?

Є запитання до міністерства й щодо координації тих органів, які входять до сфери його відповідальності. Явно у цій ситуації недопрацювало Держводагентство, хоча саме воно мало вести моніторинг, реагувати на виклики, інформувати суспільство та центральні органи виконавчої влади тощо. Але, схоже, його працівники не розуміють своїх задач і думають, що їхня головна функція — подавати воду на полив аграріям. Через що Міндовкілля було змушено використовувати Держекоінспекцію для виконання невластивих їй функцій — збирання загиблої риби, вживання активних заходів з поліпшення якості води, координації дій місцевих органів влади тощо. Хоча головна функція Держекоінспекції — контрольна: знайти, де сталося забруднення, встановити причину, виписати порушнику припис та обрахувати збитки.

Як реагує КМДА

Лише 11 вересня представники Київської міської державної адміністрації спромоглися провести брифінг і розказати, яких заходів вживає місто та підприємство для забезпечення киян якісною водою. Адже за прогнозами Укргідрометцентру забруднення має дістатися Деснянської водопровідної станції, яка забезпечує столицю питною водою на 60-70 %. Чиновники запевнили, що уважно стежать за якістю води у Десні, дослідили здатність станції справлятися з забрудненням. Дослідження показало, що станція витримає випробування.

«У разі погіршення показників якості води у Десні буде впроваджено технологію посиленого очищення з використанням пилоподібного активованого вугілля, який ефективно усуває органічні забруднення та неприємні запахи. Ця технологія не лише допомагає в поточній ситуації, але й може бути застосована у майбутніх надзвичайних випадках.

Посилена взаємодія з партнерами та донорами для забезпечення необхідними реагентами, що є критично важливим для очищення води. Підписаний меморандум з ЮНІСЕФ щодо постачання 120 тонн активованого вугілля для впровадження технології посиленого очищення з використанням пилоподібного активованого вугілля», — повідомили у Київводоканалі.

Технологія очищення води на Деснянській станції — багатоступенева. Спочатку у відстійниках до води додають коагулянти (сполуки алюмінію, які зв’язують завислі речовини), потім знезаражують (використовуються сполуки хлору), фільтрують. У відстійниках осідає на дні якраз те, що плаває у річці. Ну принаймні більша його частина, грубші часточки. А дрібніші додатково «ловляться» на фільтрах. Фільтри — це такі величезні ванні, засипані двометровим шаром спеціально відкаліброваного (0,8–1,2 мм у діаметрі) кварцевого піску. За кілька тижнів фільтри забиваються і їхню працездатність треба відновлювати. Для цього фільтри промивають, пропускаючи через них у зворотному напрямку водно-повітряну суміш.

Що на Сеймі

За інформацією Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської ОДА, ситуація щодо забруднення річки Сейм повільно, але поліпшується.

«За результатами досліджень, проведених ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», станом на 06.09.2024 рівень кисню у воді поблизу с. Мутин становить 3,26 мгО2/дм3, с. Камінь – 3,07 мгО2/дм3, с. Озаричі – 3,2 мгО2/дм3, с. Хижки 2,84 мгО2/дм3 за норми не менше ніж 4 мгО2/дм3.

Результати досліджень проб, відібраних у створах поблизу с. Чаплищі (06.09.2024) та с. Камінь (04.09.2024) показують відсутність перевищень граничнодопустимих концентрацій важких металів, зокрема міді, цинку, нікелю, свинцю, кадмію, ртуті», — повідомляють у СОДА.

Дослідження води з річки Сейм також проведені Дослідницько-випробувальним токсикологічним центром Державного підприємства «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров’я України» (далі — ДВТЦ). Фахівцями ДВТЦ проведені поглиблені токсикологічні дослідження 2 проб води з відкритих водойм річки Сейм на території Сумської області, відібраних 01.09.2024 року. За результатами якісного визначення пестицидів за 199 показниками, їх наявність на рівні межі кількісного визначення методу не виявлена. Окрім того, проведено ідентифікацію органічних речовин, за результатами якої токсичних речовин зі списків 1, 2, 3 Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення не виявлено.

За інформацією екологів із СОДА, хронологія подій, встановлена в ході аналізу космічних знімків, свідчить про повне випорожнення басейну для накопичення стічних вод цукрового виробництва у другій декаді серпня. Водночас у другій декаді липня басейн був цілковито заповнений відходами й щільно покритий рослинністю. Територія басейну на другу декаду серпня ідентифікувалася як відкритий ґрунт без рослинності. Видимих пошкоджень басейну не простежувалось. А лабораторні дослідження підтвердили наявність у відібраних пробах річкової води специфічних для цукрового виробництва забруднювальних речовин та їхню високу концентрацію.

Отже, припущення, які були зроблені фахівцями щодо скиду стічних вод з бардонакопичувачів Тьоткінського цукрового заводу, підтверджено.

Що далі?

Як реагувати на подібні ситуації, якщо вони повторяться? Доктор біологічних наук Сергій Панченко застерігає від поспішних рішень: «Після того, що сталося на Сеймі, найбільшу загрозу становлять помилки від надлишку ентузіазму. Звісно, що потрібно щось робити з річкою. Але наразі заходи, які пропонувались, я не вважаю доцільними.

Наприклад, спорудження водопереливних гребель. Так, вони затримують завислі у воді частки (ті за повільної течії осідають), навіть сприяють аерації води, однак ці позитивні ефекти не надто обнадійливі через заболочування берегів, застійні явища у воді й гниття, а ще ці греблі перешкоджають міграції риб.

Геть неадекватним є зариблення всякими культурними формами сазана та товстолоба, ще один фокус популістів. Ніхто ж не пропонує відновлювати поголів’я тварин у лісі коровами та м’ясними поросятами.

Не годиться використання всякого роду препаратів тієї ж хлорели — засобу, ефективного для закритих водойм.

Ну й зовсім шкідливе — чистка річища екскаватором чи земснарядом. Не надто потужний осад забруднювача прибрати на всій річці не вийде, але покаламутити воду — запросто.

Все це може просуватися бізнес-колами та навіть державними організаціями. Насправді варто підійти до питання виважено, дослідити, хто з мешканців Сейму вижив, особливо двостулкові молюски, личинки комах тощо. Вони працюватимуть БЕЗПЛАТНО над очищенням річки й забезпечать рибу, що вижила, кормом.

Найскладніше — знайти порозуміння користувачам природи довкола Сейму, розробити комплекс заходів і витримати стратегію впродовж багатьох років».

Проте план на випадок повторення ситуації нам таки потрібний. Хто його підготує? Відповіді наразі немає.

Олег ЛИСТОПАД

Читайте також: