Соціологія води: науковець Олександр Стогній про водні ресурси, проблематику та екологічну безпеку

Загальновідомо, що вода є життєво важливим природним ресурсом для живих організмів, включно з людською популяцією. Кругообіг води у природі створює клімат в різних місцевостях, дозволяє тваринам і рослинам отримувати необхідну для існування вологу. Тематичні історії людей, які опинилися у надзвичайних ситуаціях, свідчать, що без води організм людини перестає функціонувати вже через дві-чотири доби. Не випадково з давніх часів люди селилися по берегах річок і озер, намагалися будувати свої житла якомога ближче до води. Дослідженням властивості води займається гідрохімія як складова природничих наук.

Основним предметом соціологічної науки є соціальні відносини, соціальні спільноти, соціальні інститути, явища та процеси, а також механізми їх взаємодії. Соціологія по суті має справу з трьома важливими задачами: спостереження, оцінювання, соціальної дії. Соціологія довкілля присвячена перетворенню цих задач в аналіз і діяльність щодо екологічних питань, в даному випадку забезпечення водними ресурсами, насамперед якісною питною водою.

З соціологічної точки зору дослідження питної води може бути представлене як управління і розподілення цього природного ресурсу, в історичному і різному культурному контекстах. Соціологічний аналіз розглядає відмінності і спільне між суспільствами в яких питна вода є доступною, і в тих, де її продаж приносить прибуток. Цей аналіз може включати порівняння місця води в суспільствах, в яких вона є дефіцитом, з тими, де вона є в достатній кількості, з точки зору контролю, доступу і символічної вагомості. Соціальні відмінності у споживанні води можуть бути очевидними в рамках суспільства. Крім того, вода може означати достаток для особливих класів і груп, або окремих суспільств порівняно з іншими. Вода, таким чином, інтегровано взаємопов’язана з основними характеристиками соціальних структур, соціальних інтеракції і соціальних процесів інклюзії та екслюзії.

Відмінність також може бути зроблена між «проблемою» (небезпечна питна вода) і «соціологічною проблемою» (чому небезпечна питна вода стала або не стала соціальною проблемою). В окремих містах, наприклад, неякісна питна вода просто не сприймається як важлива проблема. Мешканці таких міст мають кип’ятити таку воду, щоб уберегти себе від потенційних захворювань від її використання. З часом вони так звикають споживати кип’ячену воду, що вони навіть не думають про це.

Таким чином вони ніколи реально не задумуються, чому насамперед вода така погана. В інших місцях, забезпечення водою означає дещо інше. Будь-які негативні зміни в якості води натикаються на гнів і акції протесту стурбованої громадськості з вимогою покращити ситуацію із забезпеченням належної якості води. В кожному з цих прикладів маємо справу з небезпечною питною водою. Згідно звіту ООН про водні ресурси станом на 2023 рік у всьому світі 2,2 мільярда людей не мають доступу до чистої води, а кожна друга людина страждає від нестачі чистої води протягом кількох місяців на рік. Соціологія має допомогти нам угледіти чому різні люди реагують по різному на аналогічну проблему.

В цьому прикладі ми маємо відповісти на кілька запитань. Перше з них, в чому власне полягає проблема?

Для відповіді на це запитання нам необхідно ідентифікувати ініціативну (початкову) проблему, а саме, неякісну питну воду. Для того, щоб зробити це нам потрібно визначити в чому власне полягають ознаки шкоди. Ми маємо проаналізувати потенційно конкуруючі вимоги, чи існує проблема взагалі, і різні непрофесійні і експертні точки зору яким чином проблема має бути інтерпретована. Якщо це виглядає як ризик, тоді для кого і в чому він полягає. Чи є ініціативна проблема достатньо важливою в очах громадськості щоб спричинити соціальну реакцію у формі акції громади або втручання державних органів?

Друге питання полягає у тому, чому виникла ця проблема? Для відповіді нам потрібно дослідити соціальний контекст і проаналізувати акції залучених до них головних акторів. В цьому випадку ми можемо аналізувати питання щодо права власності, контролю і регулювання забезпечення питною водою. Хто відповідальний за якість води? Хто за посадовими обов’язками керує ресурсами та кому і як вони підзвітні?

Нарешті третє запитання: в чому полягає соціальна динаміка, яка дозволяє існувати цій проблемі? Для відповіді нам потрібно охопити проблеми щодо формування перцепцій, інтерпретацій подій та процесів втручання. Для пояснення чому небезпечна питна вода існує як соціальна проблема ми маємо відповісти на такий блок запитань:

Чи проблема соціально сконструйована як соціальна проблема гарантуюча соціальну діяльність: якщо так, тоді як? (наприклад, акцент має бути на фінансових витратах очистки, або зміни відповідальних за обробку води та її використання, або стосуватися природних лімітів локальних екологічних ресурсів).
Яким чином ця проблема пояснюється з точки зору соціального регулювання і які форми втручання держави і індивідів мобілізують на вирішення або управління проблемою? (наприклад, звернення до саморегуляції або регуляції, які ґрунтуються на становленні стандартів або сильному втручанні держави).
Чи ця проблема заслуговує на увагу сама по собі, чи сконцентрована на кращих шляхах зменшення, ліквідації або управління будь-яким ризиком, пов’язаним з цією проблемою? (наприклад, пояснення для населення не пити воду або кип’ятити перед вживанням, встановлення систем фільтрації води).

Про важливість води як складової соціальних відносин на локальному, регіональному та глобальну рівні наочно демонструє наступна діаграма. Вода, клімат та енергетика нерозривно пов’язані. Для стійкого управління цими ресурсами необхідний комплексний підхід, адже зміни клімату починають все більше впливати на водні ресурси всього світу.

Клімат України змінюється як і глобальній клімат, однак потепління на нашій території відбувається навіть швидше, ніж в інших регіонах Північної кулі. Протягом останніх десяти років спостерігається період багаторічної маловодності річок і посух, за ці роки десятки малих водойм просто зникли, а в галузі сільського господарства – втрати врожаю. Наслідком руйнації Каховської ГЕС стало критичне обміління водосховища, як складової однієї з найбільших у Європі зрошувальних систем, що фактично унеможливило вирощування питомої частки сільськогосподарської продукції у середньостроковій перспективі.

Серед малопередбачуваних екологічних ефектів одномоментного зменшення води у величезному водосховищі втрата значної площі нерестовищ риби, заболочення осушених земель, зміна кліматичного режиму регіону, а саме виникнення рукотворних пустель.

В умовах підвищення температури на планеті та посилення танення льодовиків, водойми стають головними об’єктами стабілізації мінливості водного потоку та зберігання води в умовах сезонних та річних коливань. Водосховища дозволяють перерозподілити запаси води в просторі та часі та забезпечити високу стійкість та адаптацію до змін клімату. Однак створення водойм модифікує існуючі природні екосистеми, тому проєктування, будівництво, експлуатація гідроелектростанцій повинно здійснюватися зважено, враховуючи всі можливі негативні наслідки. Планування гідроенергетичних систем з розрахунком на довгострокову стійкість до кліматичних змін забезпечить наступне покоління надійною інфраструктурою.

Цілком очевидно, що водні ресурси є стратегічним природним ресурсом у системі забезпечення сталого розвитку будь-якої країни. Вода необхідна для гарантування продовольчої безпеки, економічного прогресу і життєдіяльності людської спільноти. З позиції соціології води проблема нестачі водних ресурсів є не стільки природнім процесом, скільки результатом людської діяльності.

Зараз стає очевидним, що ми споживаємо більше води, ніж природа може відновити й очистити. До прикладу, грунтові води відновлюються вкрай повільно – до одного відсотка у рік. Хоча кількість води на планеті є в цілому стабільною, її світовий розподіл змінюється, і в результаті діяльності людини ця зміна прискорюється. Водночас не всі джерела прісної води є придатними для використання через їхнє забруднення.

Саме забруднення води та дефіцит чистої питної води найбільш хвилює опитаних громадян нашої країни на тлі різноманітних екологічних проблем. Причому така стурбованість поширюється не тільки за місцем свого постійного проживання (54.6%), але й стосовно всієї України та світу в цілому (в середньому 51%). Основною причиною незадовільного стану системи водопостачання питної води в своєму населеному пункті респонденти вважають знос комунікацій та виростання застарілих методів очищення води [Екологічні тренди в Україні: погляд громадян. Отримано з: https://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/17805.pdf].

При цьому величезна кількість питної води використовується у всьому процесі виробництва продуктів харчування (вирощування рослин, тваринництво, остаточна підготовка тощо), а більше 70% світового споживання прісної води припадає безпосередньо на зрошення земель.

Загальну кількість води, яка використовується для виробництва продукту, називають «водяним слідом» або «віртуальною водою». Структурний аналіз «водяного сліду» дозволить запобігти надмірному використанню водних ресурсів. Із метою забезпечення сталого розвитку в довгостроковій перспективі не тільки державні інституції мають зміни підходи до водної політики, але й також кожне домогосподарство повинне зменшити особисте споживання води.

Зростаючий рівень антропогенного навантаження через повномасштабну агресію РФ загострює проблему екологічної безпеки, яка в свою чергу залежить від наявності водних ресурсів. Якщо у 2018 р. менше третини опитаних українців вважали забруднення річок, озер та грунтових вод найважливішою екологічною проблемою нашої країни, то лише за перший рік після повномасштабного вторгнення зазначену точку зору вже поділяла переважна більшість (67.7%) [Війна та довкілля. Отримано з: https://rac.org.ua/wp-content/uploads/2024/03/racse-how-the-war-changed-ukrainiansfinalua.pdf]. Постає необхідність забезпечення життєво важливих потреб екосистемних послуг у межах збалансованого природокористування, оскільки від стану водних ресурсів залежить забезпечення збалансованого розвитку та національна безпека України.

Джерело: Інститут Соціології НАНУ

Читайте також: