Три дні в КПІ ім. Ігоря Сікорського тривав фестиваль «Японська осінь». Проводився він уже вдруге, і цього року був іще насиченішим різноманітними подіями, зустрічами, виставками, майстер-класами, демонстраціями й бойових, і витончених рукотворних мистецтв.
У Державному політехнічному музеї в ці дні можна було спостерігати демонстрації бойових мистецтв — кендо (фехтування на бамбукових мечах) та кюдо (стрільба з лука), бої на межі мистецтва, ще й нерідко під бамбукову флейту шякухачі. (До речі, можна було побувати на майстер-класі гри на цьому музичному інструменті).
Рукотворне мистецтво — це оріґамі (мистецтво складання паперу), фурошікі (традиційне японське мистецтво пакування), ошібана (створення картин із засушеного листя, квітів, кори дерев тощо). І каліграфія як мистецтво написання — також. Все це можна було не тільки побачити, але й спробувати щось самому: написати у традиціях японської каліграфії ієрогліф, здійснити аранжування квітів ікебана чи створити шедевр власного орігамі — журавлика… Спробувати себе можна було і в чайній церемонії, і в приготуванні японських страв, зокрема смаколиків.
А майстер-класи старовинних ігор ґо та шьоґі (японські шахи) збирали цілі класи охочих спробувати…
Але, здається, найбільш спраглими учасники фестивалю були до інтелектуального пізнання Японії: її історії, філософії, літератури, її політики, економіки, науки. (Починаючи з повоєнного (після Другої світової) часу, Японія дала світові 26 Нобелівських лауреатів у різних сферах знань: від фізики, хімії, медицини — до літератури). Тому завжди були заповнені зали, де читалися лекції, демонструвалися фільми, відбувалися презентації книжок.
Виступаючи на відкритті фестивалю, ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Анатолій Мельниченко сказав: «Японія є вкрай важливим нашим партнером, країною, яка в складний для України період однією з перших підставила плече і продовжує підтримувати нашу державу. Наш університет має дуже плідну і тривалу взаємодію з Японією. З роками ця взаємодія тільки зміцнюється».
Надзвичайний та Повноважний посол Японії в Україні Мацуда Кунінорі висловив щиру вдячність організаторам фестивалю. Зокрема він назвав «мостом між Японією та Україною» Українсько-японський центр, який уже понад два десятиліття працює в КПІ. Посол подякував за партнерство і побажав усім присутнім «вхопити дух відкриттів Японії через енергію бойових мистецтв, через витончену майстерність чайної церемонії, через унікальні японські розваги».
Цього ж дня Мацуда Кунінорі прочитав для учасників фестивалю лекцію «Національна безпека та зовнішня політика Японії», в якій окреслив стратегічні пріоритети своєї батьківщини та міцне партнерство між Японією та Україною у подоланні глибоких викликів сучасності.
Ще про одну подію маємо намір розповісти окремо: в останній день фестивалю відбулася презентація книжки японського журналіста Кунісуе Норіто «російсько-українська війна». Японський колега з перших днів повномасштабної війни відстежував події, безпосередньо бував в Україні, допомагав документувати воєнні злочини росіян. Усе, що бачив і пережив, виклав у своїй книжці.
«Японська осінь» у КПІ виявилася і цікавою, і пізнавальною. Учасники фестивалю дізналися більше про Японію — країну, яка незмінно підтримує Україну з перших днів нашої Незалежності. Особливо нині ми відчуваємо надійну руку друга і партнера. А таке відчуття не залежить від географічної відстані.
***
Під час фестивалю відбувся збір коштів до Благодійного фонду підтримки ЗСУ «Київський політехнік», який допомагає студентам і випускникам КПІ, які захищають країну в лавах Збройних Сил України.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Фото Ніни БАЛИКОВОЇ
На фото: Мініатюра “Новий рік”; Ошібана: “Над рідною землею”, авт.Валентина Процько; Темарі з колекції Ганни Греф; маски театру Но; Косплей – перевдягання в костюм і перевтілення в образ героя; навчання кюдо – стрільбі із лука; майстер-клас із орігамі
Читайте також: