Тому, що є вчителі, які розвивають їхні таланти
Ми часто чуємо про успішні виступи на міжнародних олімпіадах наших юних фізиків, астрономів, математиків, хіміків тощо, не завжди розуміючи, звідки беруться ці таланти, хто їх розвиває і готує до змагань. Ось і недавно наша команда астрономів та астрофізиків з кількох українських ліцеїв виборола медалі на Міжнародній олімпіаді з астрономії та астрофізики, нині вони готуються до нових «космічних перегонів» Газета «Світ» звернулася до Владислави МАРСАКОВОЇ — однієї з тренерок учасників олімпійських команд юних астрономів — з проханням розповісти, як знаходять таланти і як вони стають переможцями.
Владислава Марсакова – кандидат фізико-математичних наук, доцент, заслужений працівник освіти, тривалий час викладала в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, тепер працює в Центрі STEM-освіти Одеської області, відкритому при Рішельєвському науковому ліцеї. Понад 25 років керує астрономічними гуртками. Серед її учнів – переможці всеукраїнських та міжнародних олімпіад з астрономії та астрофізики. Членкиня журі Всеукраїнської учнівської олімпіади з астрономії та студентської Всеукраїнської олімпіади з астрономії та астрофізики.
Як знаходять таланти?
Зазвичай до мене таланти самі приходять в астрономічний гурток. Декому просто цікаво, що ж вони бачать у небі. Декого приводить стурбованість: Всесвіт неможливо осягнути, і їм від цього лячно й некомфортно. Дехто хоче трохи чогось підучитись і стати переможцем (спойлер — так не працює).
А ще хтось приходить, щоб побути в компанії однодумців, освічених та зацікавлених чимось людей. У доковідні часи ми часто засиджувались після заняття, пили чай зі смаколиками, грали в настільні ігри (більшість з яких не мають стосунку до астрономії, але розвивають логіку, уважність, критичне мислення). Під час таких «посиденьок» краще видно сильні сторони учнів, між ними зміцнюються стосунки, виникає почуття однієї команди.
І все ж, майбутніх переможців видно вже після першого заняття з розв’язання задач. Адже їхнє вміння — то праця не тільки вчителя. А передусім — праця батьків, навіть вихователів дитсадків, які змогли навчити дитину логічного мислення ще до математики в школі, а згодом — і вчителів. Цей етап свого розвитку діти проходять приблизно у 5–10 років, і він закладає майбутній фундамент для навчання. А вже потім — об’єднана праця вчителів математики, фізики та інших предметів, які вчать учнів застосовувати логіку у розв’язанні задач. Якщо ці етапи були успішними, то подальше навчання дається легко й приємно. Учні не тільки розуміють способи розв’язання задач, що їм показує вчитель, але й винаходять власні способи, пропонують свої ідеї.
Важливо, щоб гуртки були для різних вікових категорій. Півтора десятка років тому, коли моя донька навчалася в початковій школі, я вирішила створити у своєму гуртку групу для молодших, щоб туди приходила й вона, і її друзі, й інші діти. І саме тоді до нас прийшов Роман Солецький — майбутній рекордсмен, переможець, який здобув диплом другого ступеню на всеукраїнському етапі олімпіади ще у 5 класі.
А прийшов він до нас у першому класі й одразу почав ставити складні запитання. Коли він був третьокласником, ми вже розв’язували з ним задачі з астрономії, щоправда, довго боролися за розуміння поняття «логарифм». А коли нам це вдалося, його батьки погодилися, що хлопцю потрібна особлива програма з вивчення математики, щоб він мав більше інструментів для розв’язання цікавих йому задач. Згодом він став моїм першим переможцем Міжнародної олімпіади з астрономії та астрофізики. Багато разів перемагав і на міжнародних олімпіадах з фізики. Звісно, це нечасто буває, коли фізико-математичні здібності дитини розвиваються в такому ранньому віці. Але цей випадок точно не єдиний у світі.
Зазвичай учні починають цікавитися астрономію з 5-го по 9 клас. Декілька моїх восьмикласників теж ставали переможцями всеукраїнського етапу олімпіади (а дехто потім — і міжнародних). Якщо ж учні починають цікавитись астрономією в десятому класі, їм значно важче добитись результатів, адже шкільна програма насичена, а там — і підготовка до ЗНО/НМТ… Але й це можливо.
Четверо моїх учнів — переможців міжнародних олімпіад — почали вивчати астрономію в 1, 7, 9 та 10-му класах. Один із нинішніх — прийшов у гурток у 5 класі, а у 8-му став переможцем Міжнародної олімпіади з астрономії та астрофізики для юніорів. У цій олімпіаді, до речі, можуть брати участь тільки школярі віком до 16 років, тож починати треба принаймні з 8 класу, щоб до 16 років потрапити в команду на «міжнародку».
Тому незрозуміло, чому МОН виставляє на обговорення положення про олімпіади, де фактично наймолодший вік учасників олімпіади з астрономії обмежений 9 класом. Справді, через те, що в таких олімпіадах бере участь невелика кількість учнів, змагання проводяться тільки для груп із десятих та одинадцятих класів (ці дві групи розв’язують завдання дещо різної тематики та складності). Але відсікати семи-восьмикласників — це означає втрачати можливість належно підготувати майбутніх олімпійців з астрономії та астрофізики, а отже й кількість майбутніх переможців буде меншою. І не тільки з астрономії, адже ці учні талановиті і в фізиці, і в математиці.
Як відбувається підготовка переможців?
Підготовку олімпіадників можна умовно розділити на 2 етапи.
Перший — коли готуємось до всеукраїнського етапу. Це може бути підготовка у школі, або в гуртку, або самостійно, використовуючи книжки та ресурси в інтернеті. Допомагає волонтерський проєкт «АстроПісочниця» (https://old.astrosandbox.com/), створений за ініціативи Таїсії Карасьової, колишньої учасниці олімпіад, а зараз студентки Массачусетського технологічного інституту, в діяльності якого я теж беру активну участь. Ми створили архів астрономічних олімпіадних задач різних рівнів, від обласного до міжнародного, записуємо вебінари, на яких розглядаємо різні теми, питання і задачі. Інколи проводимо виїзні лекції у містах, де збирається група зацікавлених школярів. Ще — для учнів відкритий чат, у якому вони можуть ставити запитання досвідченішим колегам. Отже, навіть ті з них, які не мають доступу до хорошого гуртка або вчителя, можуть «набирати форму» самотужки. Ми зараз працюємо над тим, щоб поширити вміст наших ресурсів на початківців. Але, звичайно, особиста участь викладача завжди цінна — він може відповісти на усілякі запитання, навіть ті, які самому учневі можуть здаватися «нерозумними й недоречними», а також — підібрати послідовність дій так, щоб підготовка була максимально ефективною для кожного конкретного учня.
Другий — відбувається після перемоги на всеукраїнському етапі. Певна кількість переможців потрапляє на відбірково-тренувальні збори, де вони не просто змагаються за право представляти Україну на «міжнарі», а й вивчають більш складні питання та розв’язують складніші задачі, зокрема під керівництвом спільноти тренерів. Адже з цього моменту підготовка учасників міжнародних олімпіад стає нашою командною роботою. Тренерів-астрономів завжди було небагато — близько 10–15 осіб (а під час повномасштабного вторгнення, на жаль, стає тільки менше). Тож навантаження чималеньке.
Після відбірково-тренувальних зборів ще є тренування команди до самої олімпіади. А крім цього, є ще відбори на міжнародну юніорську олімпіаду з астрономії та астрофізики. Все це лягає на плечі невеликої групи людей. Але на щастя, на допомогу нам приходять студенти, колишні олімпіадники. Однак є певні труднощі з тим, щоб офіційно включити до наказу МОН щодо олімпіади українських студентів іноземних університетів, хоча вони щиро хочуть і можуть допомагати своїй країні та навчати нову зміну юних астрономів.
Вчимося перемагати навіть у війну
У 2022 році, з початком великомасштабного вторгнення, вся ця відпрацьована система поламалась, тому що всеукраїнський етап олімпіади не був проведений до 24 лютого. МОН скасувало всі подальші етапи. Але коли стало зрозуміло, що війна швидко не закінчиться, ми провели всі відбори та тренування двох команд (основної та гостьової) онлайн, волонтерськими зусиллями тренерської спільноти. Таїсія Карасьова допомогла зробити збір через соцмережі на подорож до Сакартвело (куди перенесли Міжнародну олімпіаду з астрономії та астрофізики, проведення якої було заплановано того року в Україні).
Керівниками команд поїхали студенти з нашої тренерської спільноти (які на той момент навчалися за кордоном) і я. Було важко: і ми, керівники, і частина учасників їхали з різних країн. Місце зустрічі було у Кракові (Польща). У мене на той момент була травма ноги, тож добре, що в Кракові перебував мій колишній учень, МАНівець та олімпіадник Михайло Гонтаренко, який дуже допоміг зібрати усіх до купи й довести до пропускного пункту аеропорту. Я б одна точно не впоралась з десятьма учнями, кожен з яких примудрявся або щось забути (посадковий талон, дозвіл на проживання в ЄС), або самому загубитися у натовпі. На зворотному шляху допомогли мої польські колеги, які вночі відвезли нас у Молодіжну астрономічну обсерваторію в містечку Неполоміце (неподалік від Кракова), щоб ми могли переночувати та продовжити подорож додому.
Попри неймовірно важкі обставини, наші учасники виступили того року непогано (вибороли одну срібну і три бронзові медалі). Мої молоді колеги-керівники також проявили себе дуже добре, обговорюючи задачі, дискутуючи з членами журі на апеляції учнівських робіт (на міжнародних олімпіадах цей процес називається «модерація», і на ньому інтереси учасників представляють керівники команд, які, звісно, набагато краще володіють науковою англійською для спілкування з членами журі). Було б дуже корисно, якби такі молоді колеги могли бути присутніми на міжнародних олімпіадах — як керівники або спостерігачі, щоб у нас напрацьовувався резерв досвідчених представників команди на випадок різних форс-мажорів: згадую не тільки 2022-й, а й 2020-й, коли у зв’язку з пандемією виникла потреба в декількох онлайн-менторах на дистанційному «міжнарі».
Завдяки друзям — не онлайн
У 2023-му всі процеси дещо відновилися, МОН уже видавало накази на проведення всіх етапів олімпіади, включно з міжнародним. Але виникли проблеми з проведенням очних тренувань перед олімпіадою. Адже не всього можна навчитися дистанційно. Астрономи мають також уміти працювати з телескопами (до яких деякі наші учасники не мали доступу під час пандемії та повномасштабного вторгнення), добре орієнтуватись у зоряному небі. Але нам вдалося здійснити тренування в Польщі — завдяки спонсорам, знайденим знову Таїсією Карасьовою (фонд Ukraine Math&Science achievement Fund) та нашим друзям з Молодіжної астрономічної обсерваторії в Неполоміце.
Колеги з цієї обсерваторії надали нам житлові кімнати, комп’ютерний клас, телескопи та допомагали з цим всім працювати, проводити спостереження, виконувати тренувальні вправи. Були також онлайн-консультації з віддаленими тренерами та тренувальна контрольна. Але в цілому, учасники були дуже раді поспілкуватися та попрацювати разом. Та ще й разом погуляти та відвідати історичні пам’ятки. Також великою перевагою було те, що міжнародна олімпіада того року проводилась у Польщі, тож їхати було недалеко. Учасники прибули туди бадьорими та свіженькими. Результати теж були відмінні: ми привезли золоту, срібну і дві бронзові медалі.
У 2024 році загальне керівництво олімпіадами перейшло до МАН. Науковими керівниками були наші багаторічні керівники Володимир Решетник та Андрій Симон (з КНУ ім. Т.Г. Шевченка). На жаль, Бразилія від нас далеко, учасники приїхали змучені довгою подорожжю та результати були очікувано гірші (хоча двоє учасників — ті самі, що й минулого року). Тож перемоги на олімпіадах — це не тільки результат навчання, але й містять елемент удачі та правильного розподілення праці й відпочинку.
З телескопом — під зоряне небо
Але ж не вся астрономія складається з олімпіад і якихось складних задач. Більшість «звичайних» людей уявляє собі астронома виключно з телескопом та під зоряним небом.
До пандемії та повномасштабного вторгнення ми з гуртківцями регулярно здійснювали виїзди на спостережну станцію ОНУ ім. І.І. Мечникова у селищі Маяки під Одесою. Ми брали з собою з ліцею телескоп, іноді учасники брали свою апаратуру. І ми вчилися шукати цікаві об’єкти у небі, спостерігали змінні зорі, спостерігали та фотографували небо під час метеорних дощів, і просто так фотографували красиві нічні пейзажі, зустрічали світанки над полями. У нас були екскурсії до професійних телескопів, розміщених на цій станції. Нині, під час воєнного стану, доступ до станції обмежений. Тож спостерігати в телескоп можна хіба що у місті, де дуже заважає світло.
Декілька разів ми робили виїзди у Польщу, в Молодіжну астрономічну обсерваторію в Неполоміце, з якою у Рішельєвського наукового ліцею договір про співробітництво. Також ми організовували спільну експедицію юних фізиків та астрономів у польські Бещади разом з Товариством друзів науки з польського міста Ополе та за підтримки Польсько-Української ради обміну молоддю, це були незабутні дні спільних подорожей та знайомства з іншою культурою та науковими традиціями.
Чимало років поспіль команда одеських учнів та студентів бере участь у міжнародному астротаборі з вивчення змінних зір у Словаччині, що організовують Обсерваторія та Планетарій міста Гуменне. Це вже справжні астрономічні дослідження, і буває так, що отримані результати втілюються у наукові статті. А загалом, учні бувають різні — комусь більше подобаються спостереження, комусь — теоретичні задачі, комусь — моделювання на комп’ютері, робота з даними, програмування, а деяким — і все одразу. Моя задача як керівника гуртка — показати їм максимум можливостей, допомогти вибрати заняття до душі й отримати від цього задоволення.
Для мене найбільше щастя — робити щось разом з моїми учнями й бачити, що їм щось вдається, що їхні очі світяться від бажання робити щось нове, вивчати Всесвіт далі.
…Нині в Одесі гурток для молодших школярів веде мій колишній колега з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Олександр Базей. Я працюю у STEM-центрі Одеської області, веду заняття для старших дітей. Але часом доводиться ділити учнів за віком та рівнем знань. А надто важливо це, коли приходять п’яти-шестикласники, які ще не мають достатніх знань з математики, фізики, географії. І тоді особливо розумієш, що починати працювати з учнями треба раніше, і варто було б залучати до цієї діяльності більше фахівців і приділяти увагу кожній віковій групі.
Владислава МАРСАКОВА,
методист навчально-наукового пiдроздiлу «Центр STEM-освiти Одеської областi» коммунального закладу «Рiшельєвський науковий лiцей