Ситуація на ЗАЕС залишається вкрай небезпечною через регулярні вибухи, обстріли та постійні перебої з постачанням зовнішньої електроенергії, що суттєво підвищує ризик ядерної аварії. Про це неодноразово заявляв як генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі, так і українські фахівці.
Що може статися на окупованій Запорізькій АЕС, які сценарії можуть здійснити окупанти, до яких наслідків вони можуть призвести — про це говоримо з професором Університету Фукушіма, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за наукові дослідження з прогнозування радіаційного забруднення річок і водосховищ дніпровського басейну після аварії на ЧАЕС, заступником координатора японсько-українського проєкту Фукушіма — Чорнобиль, з дослідження і технічної допомоги Зоні відчуження (2017-2023) Марком ЖЕЛЄЗНЯКОМ.
росіяни усе роблять свідомо
— Пане професоре, видається, що поки ЗАЕС — у російській окупації, для кремля немає ніяких мотивів її руйнувати. Але як тільки ми спробуємо звільнити станцію, чи не зробить кремль якусь підлоту, якісь підривні дії з метою створити ядерну загрозу? Що мав би робити світ, щоб окупація ЗАЕС нарешті припинилася і загроза ядерної катастрофи не висіла дамокловим мечем над кожним?
— Передусім ми розуміємо, що Україна воює з ворожою, нелюдською силою, яка, відкинувши всі моральні закони людства, атакувала нашу країну, захопила дві атомні станції й одну з них досі окупує.
Але в технічному плані не треба вважати їх ідіотами.
Так склалося життя, що після того, як сталась Чорнобильська аварія, коли ще був СРСР, а потім у 1990-ті, у пострадянські часи, я брав участь у багатьох спільних проєктах разом з російськими колегами. Я добре знаю багатьох фахівців, зокрема тих, які тепер безпосередньо так чи інакше беруть участь у так званій СВО, себто в акті агресії проти нашої держави. Вони мають понести за це відповідальність, це безумовно.
Але як технічні фахівці, вони кваліфіковані. Тому не треба думати, що ми маємо справу в технічному плані з командою ідіотів.
Радіаційна загроза через потенційні нештатні ситуації на ЗАЕС є головним козирем, вона використовується для залякування населення європейських країн, щоб воно чинило тиск на своїх політиків, президентів, прем’єр-міністрів, парламенти. Щоб зупинити допомогу Україні, й далі — змусити українців скласти зброю.
Зокрема, атаки дронів на станцію, які влаштували самі ж росіяни, пов’язані саме з цією ідеологією. Якщо дивитися на цю ситуацію очима пересічного європейського бюргера, то для нього немає значення, хто атакує, він керується своїми егоїстичними інтересами. Для нього важливо одне: щоб радіаційна хмара від Запорізької атомної станції не дійшла до кордонів його країни.
На ЗАЕС, як ми знаємо, шість блоків. Були різні періоди після окупації станції, яка сталася в березні 2022 року. На момент нашої розмови, усі шість блоків — у стані так званого холодного зупину. Там немає ядерної реакції і температура палива знижується. А от на момент атаки дронами один із блоків був у стані гарячого зупину. Тобто це була така демонстраційна акція. Демонстраційна, бо якби був намір завдати шкоди, били би по блоку, який був у гарячому зупині. Але вдарили по «холодному».
Треба також розрізняти реальні ризики й ризики з погляду впливу на населення. І тут слід бути дуже обережними, дуже відповідальними. Часто з’являються коментарі, що це може бути аварія глобального масштабу, що можуть бути колосальні викиди, які накриють усю Європу. Я не вважаю, що люди, які припускаються таких перебільшень, роблять добру справу для нашої країни. Не думаю, що залякати європейців — у наших інтересах, бо у відповідь вони вимагатимуть ніяк не звільнення станції, а припинення війни, причому не факт, що на хороших для нас умовах. Треба говорити правду, давати коректну інформацію. Але водночас наголошувати на відповідальності росіян і на тому, що вони свідомо шантажують світ.
Якщо глянути на цю ситуацію з технічних позицій, то побачимо, що в реакторах вже не відбувається реакція. Найбільш небезпечний радіонуклід у разі аварії реактора — це йод 131-й, який може потрапити у довкілля. У цього йоду період напіврозпаду — 8 днів. Проста задача з математики: кожні 8 днів кількість йоду в реакторі, що не працює і не продукує такий нуклід, зменшується удвічі. А вже більш як 1,5 року жоден реактор на ЗАЕС не працює. Тож радіоактивного йоду там не залишилось.
Принцип скороварки в атомних процесах
— У чому технологічна різниця аварій на ЧАЕС і на Фукушімі?
— Наведу дуже спрощене порівняння. Уявіть собі, що у вас стоїть на плиті скороварка, ви забули про неї, і стався вибух. І тоді всі ці макарони, чи рис, який там варився, розкидало по всій кухні. Це дуже спрощений опис чорнобильської аварії. Був дуже потужний вибух, але не ядерний, а тепловий. Водночас це була така брудна бомба. Частини ядерного палива були викинуті в навколишнє середовище. І далі тривали процеси розпаду цих елементів. Для цезію та стронцію періоди напіврозпаду — 30 та 90 років. А ще у викидах були уран, плутоній, потім утворився америцій, які розпадаються вже тисячі років. Але їхня кількість була незначною. От це наша Чорнобильська аварія, де ми маємо 10- і 30 -кілометрову зону. де є трансуранові елементи, де життя не повернеться до норми наступні 1000 років.
А є інша частина зони, де основне забруднення — цезій та стронцій, які розпадаються швидше, і сьогодні їхня кількість уже скоротилася більш ніж удвічі.
Перейдемо до ситуації, яка була у Фукушімі. Там реактори за конструкцією близькі до реакторів, які стоять на Запорізькій АЕС, тобто радянських ВВР-1000. Вони мають міцний конфайнмент над самим реактором, чого практично не було на Чорнобильській АЕС.
Через втрату енергопостачання, через те, що не було можливості охолоджувати станцію, стався викид. Там були руйнування оболонки, через які виходила пара. Пара містила йод-131 і цезій, але не було стронцію і трансуранових елементів, розкиданих на велику відстань. Тому й екологічні наслідки не такі, як у Чорнобильській зоні.
На ЗАЕС, як я вже сказав, реактори подібні не до чорнобильських, а до фукушімських. Тобто, вони міцні. Це означає, що такими невеликими дронами, якими її атакували, зруйнувати її практично неможливо. За оцінками декількох експертних західних компаній, дрони, які на початку квітня прилетіли на ЗАЕС, були маленькими. Це, своєю чергою, означає, що вони можуть працювати на дуже короткій дистанції. Тож ми можемо однозначно заявити, що це були російські дрони. Міжнародні експерти більш обережні, проте, виходячи з технічних характеристик, кажуть, що це цілком імовірно.
«Кинджалом» по АЕС — що тоді?
— А якщо це будуть не дрони, а ракети, зокрема балістичні? «Кинджали», наприклад?
— Сенс нинішніх російських атак і провокацій у тому, щоб сказати: ось, дивіться — скажені українці атакують свою станцію. А будь-яка атака балістичною ракетою дуже просто сьогодні ідентифікується, чітко зрозуміло, хто її випустив. І вони не зможуть представити це так, що українці бомбардують станцію якоюсь ракетою, яка нині є лише у російській армії.
Основна їхня мета — не викликати ядерний радіаційний вибух, а створити інформаційну провокацію. Для радіаційного забруднення не треба використовувати обладнання ядерної станції. В них для цього є тактична ядерна зброя, яку могли б використати. Дронами й обстрілами зі звичайної зброї викликати потужну аварію на реакторі ЗАЕС неможливо.
У нас, якщо ми повернемось до Чорнобиля, частиною людей, які загинули, на жаль, був персонал, який у момент вибуху перебував у безпосередній близькості до нього й дістав колосальні дози. Ще частина людей загинула тому, що їх відправили туди, куди не можна було йти — пожежники, які гасили те, що можна було, мабуть, не гасити. Ну й тому, що вони не мали ніякого спорядження. Викликали пожежну команду, яка приїхала без потрібного обладнання й захисту та пішла на дах, де були шматки радіоактивного графіту і ядерного палива.
В Японії, наскільки мені відомо, ніхто не загинув. Але й у нашого населення, і у японців є така психологічна післяаварійна травма, що будь-яка доза радіації — небезпечна.
Тут в Японії, у різних районах, зокрема в Токіо, дотепер люди бояться їсти дуже хороші фрукти й овочі, якщо сказати, що вони з району Фукушіми. А от місцеві їдять, і я їм з великим задоволенням. Тобто люди досі бояться. Тому що є така чорна мітка — «будь-яка радіація смертельна». А це міф. Радіація — це справді фактор ризику, фактор впливу. Так само як, наприклад, хімічне забруднення.
Так, є багато наукової інформації, яка описує дію як великих доз радіації, так і малих. Немає доказу, що малі дози радіації призводять до якихось небезпечних явищ.
Відомо, скажімо, що люди, які живуть найдовше, мешкають у горах. Наприклад, в Азербайджані, Грузії. Так, там чисте повітря. Але й вищий рівень радіації.
Але небезпека будь-якої радіації — це такий міф, який практично неможливо зруйнувати. Я вже у виступах кажу, що якщо я зараз перед вами вип’ю дві пляшки етилового спирту, то завтра помру. А якщо я підніму келих вина, то зі мною нічого не станеться. Тобто тут усе залежить від кількості, від концентрації.
Провокації можливі будь-які
— Все-таки уявімо сценарій, коли росія бачить, що Україна підготувала успішний наступ і фактично має всі сили й засоби для звільнення Запорізької АЕС. росія розуміє, що вона втрачає цей важіль ядерного шантажу, що все — поразка. Чи ті люди, які віддають команди на пуски ракет, зважать на ризики для Європи, світу, чи усе ж зважаться створити масштабну ядерну загрозу? Чим це може обернутися?
— Головна загроза — це не атака станції якимись ракетами. росія має дуже великий бізнес у ядерній енергетиці. Вона будує ядерні станції, вона постачає обладнання та ядерне паливо, причому навіть на деякі станції ЄС. І до цього часу росатом не під санкціями. Саме з цієї причини, що він дуже тісно інтегрований у європейську ядерну мережу. І тому росіяни до останнього будуть грати у гру «Це не ми, це українці». І в цю гру можна грати, зокрема, і з аварією на станції. От справді уявімо таку ситуацію.
Я повернусь до того, що сьогодні всі шість блоків вимкнені. І тому створити на них зсередини аварійну ситуацію дуже важко. Якщо навіть вона станеться і трапиться якийсь викид, то він буде зовсім невеликий.
Але для європейців, які перебувають у полоні міфу, що будь-яка радіація смертельна, навіть найменший викид радіації з цієї станції — це дуже велика загроза, насамперед у психологічному плані.
Якщо говорити про реальні загрози для нашого населення, то значна зона ураження утвориться у тому разі, якщо реактори будуть запущені в роботу, якщо станція працюватиме. Тоді вже з’явиться радіоактивний йод у викидах, і сам масштаб аварії може бути більшим.
Уявімо, що підходять ЗСУ до Василівки, відрізають дорогу, і росіяни побіжать. Щоб зробити диверсію, їм, по-перше, треба буде запустити реактор. Це вимагає часу. Сьогодні там є очі МАГАТЕ, там є місія цієї організації. І запуск реактора неможливо сховати.
Практично в цій ситуації це буде демонстрація того, що вони йдуть на порушення і створюють радіаційно небезпечну ситуацію.
А по-друге, після того, як цей реактор запустять у роботу, їм буде потрібно створити перед відходом таку диверсію, яка б спрацювала вже після приходу наших військ. Щоб можна було покласти провину за неї на українців. росіяни здатні на будь-які підлості й підступи.
Але навіть коли щось таке станеться — практично неможливо, щоб уся реакція, аварія вийшла за радіус 30-кілометрової зони. А то й десь 15-кілометрової.
Що це означає? Що є передусім багатостраждальне місто Нікополь, яке розташоване на протилежному від станції березі колишнього Каховського водосховища. До нього якраз десь 15 кілометрів. І є місто Енергодар, яке за три кілометри до станції. Інших великих населених пунктів за межами 30-кілометрової зони немає.
З населених пунктів навколо АЕС «Фукушіма-1» проводилась евакуація з 20-кілометрової зони.
Але це не означає, що якби хтось був не евакуйований, він вмер би на другий день. Евакуація проводиться за нормативами, які передбачають: якщо тут жити 70 років, то ти можеш накопичити таку дозу, що в цій популяції кількість ракових захворювань буде вищою, ніж у нормі.
Тож іще раз щодо можливої аварії на ЗАЕС. У будь-якому разі, по-перше, не панікувати. Усі можливі сценарії відомі й добре зрозумілі українським фахівцям на всіх рівнях, і вони готуються до них.
Що ми можемо зробити як науковці? Ми проводимо розрахунки, які дають можливість враховувати усі перемінні. У який бік дутиме вітер найближчі 2–3 доби? Що в якому варіанті потрапить у довкілля, в якому напрямку воно полетить? Усе це обраховується щодня. Враховуємо і прогнози опадів. Тому що є таке правило: вітер переносить, а дощі осаджують.
Усі ці фактори важливі й ми це бачимо на прикладі Чорнобиля. Через комбінацію різних факторів ми маємо плями цезію на відстані від 400 до 600 кілометрів від станції. Наприклад, так звану Брянсько-Тульську пляму. Коли хмара рухалася в бік москви, там пройшли великі дощі, які осадили нукліди.
Математичні системи прогнозів працюють в Україні, є резервні центри цих систем у Німеччині та в Японії, які працюють паралельно. Щодня я отримую на свій комп’ютер результати цих розрахунків, цих прогнозів. І не тільки я, а й мої українські колеги. Вони отримують дані закордонних центрів, мають свої розрахунки. Проводилися відповідні навчання, створені аварійні штаби.
Тому я тут виступаю проти течії, бо в нас люблять говорити, що ось-ось буде світова катастрофа. Але я вважаю, що не потрібно марно залякувати населення, яке й без того кожен день стикається з бомбардуваннями, обстрілами, дістає багато тривожної інформації тощо. Усе це народ наш героїчно витримує, тож не варто додавати до цього невиправданий страх.
Підготував до друку Олег ЛИСТОПАД
Інтерв’ю записано у рамках спільного проєкту «Світу» та Мережі захисту національних інтересів АНТС