Обговорення можливого прориву в інноваційній трансформації України під час і після війни, візійні меседжі з питань енергетичної стійкості міст і регіонів, власне презентації проєктів-фіналістів секції «Енергетична стійкість і безпека» — таким був другий день фестивалю Sikorsky Challenge 24.
Головною подією цього дня стала панельна дискусія «Стрибок інноваційного розвитку України?! Взаємодія університетів, інвесторів, фондів, виробничих підприємств та органів влади». Одразу два пунктуаційні знаки після першого речення поставлені, вочевидь, не випадково. Один з них символізує надзвичайну важливість заявленої теми, другий — численні виклики й питання, з якими вона пов’язана. На них і намагались відповісти представники названих інституцій.
Тут варто зазначити, що інноваційна трансформація України — так би мовити, червона нитка усіх без винятку фестивалів Sikorsky Challenge. Власне, задля цього вони й проводяться. Але в попередні роки, а надто до повномасштабного вторгнення, йшлося взагалі про інноваційний розвиток — тобто процес усе-таки поступовий, незалежно від ступеня динамічності. Нині ж цього вже замало. Сьогодні Україні вкрай необхідне те, про що писав генерал Залужний ще у бутність головнокомандувачем — інноваційний прорив у технологіях. І не лише в оборонних.
Щоби вижити
Модерувала дискусію керівниця SCU Інна Малюкова. Вона запропонувала учасникам поговорити про те, чи можливий стрибок, прорив чи то вибух в інноваційному розвитку України й що для цього потрібно.
Директор з розвитку наукового парку АМ+СП Сергій Дідковський зауважив, що технологічний чи інноваційний стрибок для України — це необхідність, зокрема для виживання України як суверенної держави, яка хоче мати перспективи економічного зростання. Але без взаємодії науки, промисловості та бізнесу він неможливий. «У відкритих джерелах є купа інформації про роль академічної сфери, зокрема в США, — навів приклад експерт. — Скажімо, на початок 2024 року майже 50 % усіх інноваційних компаній Америки починалися в освітянському середовищі. Це про роль університетів, зокрема КПІ та всіх інших технічних вишів в інноваційному прориві України. Як це має відбуватися? Так само, як ми прийшли до вас із пропозицією об’єднувати наукову сферу і бізнес».
Крокуймо швидше
Інвестиційний директор «Адамант Капітал», радник комітету ВРУ з питань економічного розвитку Гліб Буряк заявив, що він не вірить у прориви, а разом з автором книжки «Структура наукових революцій» Томасом Куном, вірить у постійну роботу й кумулятивне накопичення, яке зрештою має вибухнути якісною зміною. Він розповів, що бачив дуже багато стартапів, особливо до початку повномасштабного вторгнення — як українських, так і закордонних, і не помітив, щоб між ними була якісна різниця. Так, є загальні проблеми українських інновацій та вітчизняного бізнесу, але немає нічого критичного, що заважало б конкурувати. Окрім того, що наших — менше. Як інновацій, так і тих, хто в них зацікавлений.
«Зараз у залі на цій конференції перебуває близько 60 людей. На найбільшій інноваційній конференції TechCrunch Disrupt, що проходить у Каліфорнії, у залі сидить 5–6 тисяч людей — у 100 разів більше. Тобто на кожного учасника, який зараз у цій залі, є 100 учасників за кордоном. Нас менше, і тому те, чим ми маємо конкурувати, щоб стати помітною частиною світової інноваційної спільноти, є продуктивність кожного».
Тобто кожному треба працювати за сотню, вважає Гліб Буряк. Якщо за аналогію взяти швидкість бігу, яка розраховується зі співвідношення довжини й частоти кроків, то нам потрібно дуже швидко і широко крокувати. А широкий крок — це передусім автоматизація, яка допоможе набагато ефективніше використовувати людський капітал. «Те, що раніше стосувалося виключно виробництва, можна перенести й на процедуру отримання дозволів, на ліцензування, навіть просто на систематизацію перевезень з-за кордону до складів в Україні, і я вважаю, що це задача державного управління. Тобто завдання бізнесу — максимально ефективно використовувати власні ресурси, об’єднуватись, але все це має лягати на канву регуляції бізнесу, економіки, інвестицій в Україні».
Наука як бізнес-модель
Проректорка з наукової роботи Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова Марія Сухонос вважає, що наука має бути бізнес-моделлю. «Без мотивації неможливо розробляти щось нове, — каже вона. — Коли в тебе немає фінансів, інвестицій, то ти навіть найкращу ідею не зможеш втілити у життя. Тому переведення науки, а особливо академічної, на платформу бізнес-моделі дасть змогу розширити можливості й продемонструвати якомога більше ідей». Що для цього потрібно? «Передусім виведення науки як окремого виду діяльності з-під фіскальних навантажень, ми повсякчас про це говоримо й підіймаємо ці теми, але поки це не вирішується жодним чином. Також потрібен дозвіл співпрацювати без передання права інтелектуальної власності, щоб вона залишалася за нами. … Дайте нам можливість займатися науковим бізнесом, і все буде гаразд».
Щось схоже на бізнес-модель уже кілька років реалізується у Приазовському державному технічному університеті, про це розповів проректор з наукової роботи цього вишу Ігор Ленцов. «Мені як проректору дуже допомогли стартап-школи Sikorsky Challenge, — зізнався він. — Це змінило мій світогляд, я почав розглядати університет як бізнес-модель і ставитись до наших розробок, як до продуктів, які виводимо на ринок. Ми почали з дуже маленьких кроків, причому вони були майже безплатні, це організаційно-технічні рішення, а закінчили впровадженням серйозних проєктів. І бізнес знайшов гроші, він повірив у ці розробки, і оце для нашого університету був вибух. Маленький вибух для конкретного вишу. Але таких вишів в Україні 250, якщо кожен так зробить, це вже буде вибух значно більшого масштабу».
Держава має визначити пріоритети
Взаємодія бізнесу і науки, безумовно, важлива, але цього замало, якщо в державі не буде пріоритету щодо інноваційної діяльності. Так вважає ще один учасник панельної дискусії — народний депутат Сергій Тарута. «Дуже великою трагедією» він назвав те, що ми так і не змінили курс від фіскальної до інноваційно стимулювальної моделі розвитку країни. І це за обставин, що маємо чимало законів у цій царині: про інноваційну діяльність, про трансфер технології, про спеціальний режим інноваційної діяльності, про особливості інноваційної діяльності, про наукову і науково-технічну діяльність. Але водночас немає нормативних актів, тому користі від цих законів небагато.
Найбільш ефективною політик вважає так звану корейську модель: на кожні п’ять років держава визначає — на рівні законодавчої й виконавчої влади, на рівні науки й бізнесу — п’ять пріоритетів. І виходячи з цього, спрямовує «колосальні гроші, щоб допомогти переходити вже зі стимулювального в конкурентне ринкове середовище».
Отже, без провідної ролі держави, яка мусить розуміти, що сьогодні освіта, наука й бізнес — найважливіші складники технологічного поступу, ніякого інноваційного стрибка може не бути. Себто, з погляду тактики, він уже стався (згадаймо українські безпілотники), але якщо говорити про стратегію, то дуже важливо, щоб держава чітко зрозуміла, у чому наші пріоритети, які основні напрямки розвитку, та відповідно стимулювала їх. Щоб злагоджено працювали законодавча і виконавча гілки влади, щоб бізнес тиснув на політиків, щоб той, хто приходив до влади, не лише обіцяв, а чітко розумів, що, як і з ким він буде робити, та усвідомлював роль освіти й науки.
Потрібні спеціалісти
До інноваційного стрибка не готове передусім суспільство. Так вважає директор Центру підвищення кваліфікації в оборонній сфері КПІ ім. Ігоря Сікорського Єгор Шишенок.
Візьмемо, наприклад, таку сферу, як підготовка технічної документації. І якщо на великих підприємствах є відділи, де знають, як це робити, то малий і середній бізнес у цьому плані абсолютно «незайманий».
«Відсутність технічної документації — це проблема більшості малих та середніх підприємств, і не тільки в оборонній сфері, — наголошує пан Єгор. — Ми не можемо взаємодіяти з європейцями, американцями, бо у нас нема оцього підготовленого пакета документів. У них на кожен стартап — великий стос паперів, навіть якщо цей стартап складається з трьох осіб. А у нас, коли приходиш до команди з кількох десятків людей і питаєш, де їхня технологічна схема, відповісти їм нічого. Це проблема, яку ми разом із КПІ намагаємося розв’язати. Вже півтора року КПІ перекваліфіковує інженерів різних галузей на інженерів безпілотних систем, я дякую Асоціації українських інженерів, яка доєдналася до цього процесу. Гадаю, спільно ми в рази поліпшимо цей напрям, але й інші напрями мають розвиватися. Тому закликаю всіх, хто має достатні знання і вміння їх передати: звертайтеся до мене, будемо спільно запускати нові програми, навчати нових фахівців.
КОНКУРС СТАРТАПІВ
Складники стійкості
Другу сесію фестивалю «Енергетична стійкість і безпека» її модератор Сергій Сергієнко розпочав з нагадування, що цього року реалізується спільна акселераційна програма «Стійке місто», відповідно до підписаного меморандуму між Київською міською радою, Sikorsky Challenge Ukraine та Київським політехнічним інститутом імені Ігоря Сікорського. Про цю програму і загалом про те, навіщо місту потрібні акселератори, розповіла директорка департаменту інформаційно-комунікаційних технологій Києва Вікторія Іцкович. «Наша активність разом з Sikorsky Chellenge, разом з донорами Bloomberg Philanthropies і Klitschko Foundation щодо акселератора «Стійке місто» — це не просто спосіб розвинути міські проєкти, допомогти компаніям вийти на українські та міжнародні ринки, це спосіб знайти розв’язання реальних проблем для міста», — наголосила вона.
Директор центру підготовки енергоменеджерів Анатолій Чернявський презентував Методику оцінювання індексу стійкості житлової будівлі, теж розроблену у рамках акселератора. Теоретична її частина була представлена ще на проміжному конкурсі «Стійке місто», проведеному Sikorsky Challenge та Київською міською радою у червні 2024 року, а після цього було надано конкретні дані, на основі яких методика пройшла апробацію. Розробники сподіваються, що завдяки їй столиця матиме змогу оцінити стійкість усіх своїх житлових будівель за різними категоріями, як-от енергоефективність, фізична безпека та інклюзивність.
Після цього прозвучали пітчі трьох проєктів-переможців червневого конкурсу «Стійке місто», два з яких стали переможцями й фестивалю Sikorsky Challenge 24 у секції «Енергетична стійкість і безпека». Зокрема, перше місце у секції виборола команда стартапу «3B», який спеціалізується на використанні 3D-технологій для будівництва об’єктів із застосуванням інноваційних матеріалів. За словами розробників, «це радикально змінює традиційні методи будівництва, прискорюючи процес зведення споруд і знижуючи витрати на робочу силу та матеріали. 3D-друк забезпечує значне скорочення часу будівництва, а також екологічну стійкість завдяки зменшенню відходів і витрат енергії». Також цей проєкт переміг у номінації «Краща бізнес-модель стартапу».
А в номінації «Краща ідея стартапу» перемогла команда KPI Energy Monitor. Ідея полягає у створенні програмно-апаратного комплексу для здійснення ефективного енергоменеджменту та управління пов’язаними з ним процесами. Мета проєкту — зменшити енергоспоживання шляхом створення сучасної системи енергоменеджменту, яка інтегруватиме дані від різних пристроїв та систем обліку і відображатиме інформацію відповідним службам у зручному для оцінки та ухвалення рішень вигляді. Пілотне впровадження проєкту виконане у Київському політеху для віддаленого моніторингу і керування ІТП навчальних корпусів.
Також переможцями у секції «Енергетична стійкість і безпека» стали ще два проєкти. Зокрема, кращим технологічним рішенням стартапу став проєкт під назвою «Енергетичний кластер зеленого водню. Зелений метанол». У його основі — технологія отримання зеленого водню з відходів біомаси та муніципальних відходів термохімічним методом без шкоди для довкілля.
А в номінації «Краще стартап-рішення проблеми клієнта» перемогу виборола команда проєкту «Технологія рециклінгу сонячних панелей». Стартап розв’язує проблему утилізації відпрацьованих сонячних панелей та акумуляторів: розробники стверджують, що їхня технологія разом із комплексом обладнання дає змогу виділити з панелі метал, пластик та скляні сонячні елементи з можливістю їхнього подальшого використання на 90 %.
До слова, два останні стартапи вже мають ступінь готовності ТRL 8. Це означає, що фінальний прототип пройшов випробування і має готову документацію для серійного виробництва.
Підготувала Наталія КУЛИК
Читайте також:
- Світ входить в «еру Трампа»: чи лишається в ній місце для України?
- Європа – Україні: підтримка ветеранів та постраждалих від війни
- Втома від Європи – це ніщо , порівняно з тим , що переживають українці
- російський шантаж Запорізькою атомною: не перебільшувати небезпеку
- Чи потрібні заплавні ліси на дні Каховського сховища ?