Обговорення можливості створення Україною власної ядерної зброї
Обрання президентом США Дональда Трампа і непевність щодо дальшої американської допомоги дуже пожвавила дискусії щодо можливості створення Україною власної атомної бомби — тепер уже в українському експертному середовищі. Досі ж зазвичай подібні розмови інспірувалися з російського боку, а українські експерти й дипломати категорично заперечували такі наміри й саму можливість створення Україною ядерної зброї.
Що ж змінилося? Невже відчай перед небезпекою зовнішніх спроб підштовхування до вимушеної капітуляції змушує мислездатних людей повірити в ілюзію швидкого створення рятівної суперзброї? Чи це насправді свідомий політичний блеф, що має на меті сприяти якнайшвидшому і безумовному вступові України до Північноатлантичного альянсу? Або принаймні добитися від партнерів збільшення військової допомоги й зняття будь-яких обмежень на використання наданого озброєння? Тоді, чи купляться на це відповідальні особи на Заході? І як відреагує москва?
Тож погляньмо, чи є ця ідея реалістичною, та як нинішні дискусії щодо можливості відновлення ядерного статусу України можуть вплинути на зовнішню політику і безпеку.
Зміна пріоритетів
Від початку широкомасштабної війни з росією і до сьогодні тема ядерної зброї в Україні періодично обговорюється на різних рівнях — від політичних заяв до експертних прогнозів. Вона викликає дискусії в медіа та серед громадськості. Восени 2024 року питання набуло особливої ваги через ескалацію конфлікту і зміну геополітичної ситуації навколо України.
Роки війни змінили погляд українців на безпеку та стратегічні пріоритети. Постійні погрози з боку росії, використання нею ядерної риторики, а також проблеми з міжнародною підтримкою на практиці викликають у Києві думки про можливість повернення до ядерного статусу.
На сайті Президента України періодично з’являються петиції із закликом створити власну ядерну зброю. Автори аргументують це тим, що країни з ядерним потенціалом мають більшу підтримку партнерів. «Не секрет, що в цьому світі рахуються тільки з сильним. Багато прикладів у світовій історії, коли підтримка партнерів залежить від того, чи є в тебе ядерний потенціал. Країні не обов’язково цей потенціал використовувати. Але з тобою будуть рахуватися», — йдеться в одній з таких петицій.
Перемога Дональда Трампа на виборах у США і ймовірне скорочення американської військової допомоги змушують Україну знов замислитися про відновлення статусу ядерної держави, пише в авторській статті для журналу Foreign Policy політичний аналітик Кейсі Мішель.
Він нагадує, що у жовтні Володимир Зеленський нібито між іншим окреслив стратегічну перспективу України — або вступити в НАТО, або набути ядерну зброю. Хоча для західної спільноти заява українського лідера могла стати шоком, для тих, хто звертає увагу на плани володимира путіна, ці слова точно не були несподіванкою, вважає автор.
«Коли українську державність — і навіть українську ідентичність, враховуючи геноцидні зусилля росії, — поставлено на карту, будь-яка нація, зрозуміло, шукатиме будь-який доступний варіант для виживання», — цитує аналітика УНІАН.
Кейсі Мішель нагадав, що після розпаду СРСР Захід і особливо США активно тиснули на Україну, змушуючи її позбутися ядерного арсеналу, що дістався Києву у спадок від СРСР. Водночас «явний жах і чіткі застереження офіційних осіб в Україні» тоді були проігноровані. «Поки Сполучені Штати тиснули на Україну, щоб вона відмовилася від ядерної зброї, російські військові все ще підтримували проросійських сепаратистів у Молдові та вже запустили програму збройного втручання в північну Грузію», — нагадує експерт.
Можливість відновлення Україною ядерного статусу стала однією з тем експертного обговорення на Міжнародному форумі Центральної та Східної Європи Via Carpatia 2024, який проходив у Києві 11–13 листопада. Зокрема, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак розповів, що стосовно ядерних питань було проведено низку консультацій.
«Ми розуміємо, що технологічний потенціал створення ядерної зброї підпорядкований політичним рішенням. Це зрозуміло. Тому, можна сказати так, що Україна має технологічний потенціал для перегляду без’ядерного статусу і набуття статусу ядерного», — зазначив він.
Водночас для цього потрібно виконати кілька умов. «По-перше, довести світові, що саме путін порушив договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Саме путін створив з росії потужного ворога для нас, для України, для усього світу, тому що у 1990-х роках, коли хтось говорив про ядерну зброю, казали: а навіщо вам ядерна зброя? І ніхто не міг відповісти, бо ніхто не міг назвати ворога. Зараз ворог є», — наголосив Бадрак.
Також, за його словами, потрібне політичне підбадьорення ключових світових гравців. «Якби, наприклад, Трамп відмовив Європі в ядерній парасольці, то цілком логічним було б відновлення пропозицій щодо ядерного статусу, і оскільки Польща про це вже заявляла, то і спільна праця у цій сфері. Це було б надзвичайно важливо».
Він вважає, що це могло б стати прологом до створення субрегіонального союзу з Великою Британією за участі України, Польщі та країн Балтії. «Тоді б ми були потужним спільним блоком», — переконаний Бадрак.
Підняття в інформаційному полі меседжів про можливу появу ядерної зброї є позитивними для України, оскільки це нагадує партнерам про гарантії безпеки для Києва після підписання Будапештського меморандуму. Таку думку висловив військовий експерт, редактор видання Defense Express Валерій Рябих, в ефірі Radio NV. Він додав, що першочергово це сигнал для Сполучених Штатів та Великої Британії як країн, які є гарантами безпеки для України.
«Ми вже мали відповідні обговорення в експертному середовищі. І всі експерти сходяться на тому, що в України є можливості створити подібну зброю. Але чи буде вона це робити, залежатиме від того, наскільки далі світ перебуватиме в якомусь невизначеному стані, коли не може дати оцінку діям рф. І тут усі морально-етичні чинники — на боці України», — сказав Валерій Рябих.
Експерт додав, що створення ядерної зброї вимагає великих економічних вливань та має низку інших недоліків. Однак «чого не зробиш заради виживання».
«Україна має необхідні технологічні чинники, має напрацювання по технологіях циклів створення ядерної зброї. І до створення носіїв цієї зброї Україна була дотична, були належні дослідницькі реактори. Тобто і наукова, і дослідницька бази в Україні є», — пояснив він. Тож, на його думку, якщо партнери ставитимуть Київ своїми діями чи бездіяльністю у складне становище, то Україна буде вимушена повернутися до цього питання.
Однак він висловив сподівання, що Україна стане ядерною державою у рамках членства в НАТО. «І це буде більш позитивний трек для розвитку міжнародного співробітництва у сфері нерозповсюдження ядерної зброї», — зазначив експерт. Адже Україна дотримується всіх міжнародних угод.
Натомість Віталій Портников переконаний, що розмови про українську ядерну зброю — це інформаційна спецоперація рф з метою виправдати удари по підстанціях українських АЕС, де могла б створюватися така зброя.
Тим часом дискусії на тему можливого відновлення Україною ядерного статусу і далі викликають жвавий інтерес закордонних ЗМІ. Днями видання The Times повідомило з посиланням на документи, начебто підготовлені для Міністерства оборони України, що Україна має можливості для створення власної ядерної зброї — усього за кілька місяців, якщо Дональд Трамп на посаді президента США відкличе військову допомогу. Йдеться про створення основного пристрою з плутонію за технологією, подібною до бомби «Товстун», скинутої на Нагасакі 1945 року.
Як повідомляється, щоб не витрачати час на будівництво та експлуатацію великих об’єктів, Україні, найімовірніше, довелося б використовувати плутоній, видобутий із відпрацьованих паливних стрижнів ядерних реакторів.
У відповідь на цю публікацію МЗС України наголосило, що наша держава не розробляє ядерну зброю і не має наміру нею володіти.
«Україна віддана Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, — зазначив речник МЗС Георгій Тихий у дописі, поширеному в соцмережі Х. — Ми не володіємо ядерною зброєю, не розробляємо її та не маємо наміру набувати».
Речник МЗС наголосив, що Україна тісно співпрацює з МАГАТЕ і є повністю прозорою для його моніторингу, що виключає використання ядерних матеріалів у військових цілях.
Брак єдиної позиції
В Україні серед деяких політиків побутує риторика на користь відновлення ядерного статусу, однак це питання не має єдиної позиції серед уряду та провідних партій.
Очевидно, відновлення ядерного статусу України зустріне жорсткий опір на міжнародній арені. Підписання Україною три десятиліття тому Договору про нерозповсюдження ядерної зброї накладає юридичні обмеження. Окрім того, на шляху України стоять дипломатичні ризики, зокрема у відносинах зі США та країнами Європи, які виступають проти розповсюдження ядерної зброї.
Президент Зеленський відмовляється від ідеї створення ядерної зброї, хоча підтримує зміни в міжнародних безпекових гарантіях для України.
Частина громадськості та експертного середовища підтримує ідею розроблення ядерної зброї як захисту від подальших агресій. Згідно з різними соціологічними дослідженнями, у ході війни з росією ці настрої зростають і серед населення.
Слід розуміти, що рішення створити власну ядерну зброю безпосередньо вплине на перспективи України щодо вступу до НАТО. Оскільки НАТО — це альянс, що категорично проти розповсюдження ядерної зброї, то будь-яка спроба відновлення ядерного статусу може затримати або навіть унеможливити вступ України в цю організацію.
Протилежну думку висловив колишній командир взводу батальйону «Айдар» Євген Дикий. «Я б не розглядав створення в Україні ядерної бомби як альтернативу нашому членству в НАТО. А швидше розглядав би ядерну бомбу як дуже потужний стимул. От, коли вона у нас буде, то НАТО нічого не залишиться, як покликати нас стати членом Альянсу, щоб далі контролювати, як ми цю бомбу використовуємо. А от, якщо у нас її так далі й не буде, тоді велике питання — чи будемо ми у НАТО через 20 років, хоча далеко не факт, що через 20 років цей Альянс існуватиме. Побачимо, як він переживе чотири роки Трампа».
Створення ядерної зброї для України залишається складним процесом і через реальну відсутність технологічної спроможності та міжнародні юридичні обмеження.
Отже, ідея розроблення ядерної зброї наразі може використовуватись лише як частина стратегії дипломатичного тиску на міжнародних партнерів і росію. Теоретично, Україна може повернутися до ядерного статусу, якщо на міжнародній арені виникне потреба в радикальних кроках для забезпечення національної безпеки. Але це потребуватиме значної підтримки від стратегічних партнерів, як-от США.
І, як не втомлюється нагадувати активний учасник ще радянських ракетних програм, перший віцепрезидент НАН Володимир Горбулін, за часів СРСР Україна спеціалізувалася на засобах доставлення ядерних зарядів, але досвіду створення цих зарядів ніколи не мала — це й тоді було прерогативою росії. Отже, ні відповідної інфраструктури, ні фахівців у цій царині ми не маємо, і, в разі ухвалення політичного рішення все тут довелося б починати, по суті, від нуля.
Цими днями минає 30 років від дня приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Тепер відмова від ядерної зброї багатьма вважається фатальною помилкою незалежної України. Хоча фахівці наголошують, що альтернативи в Києва тоді фактично не було.
До того ж, як зазначає у своїй статті для «Української правди» Михайло Дубинянський, ядерна зброя не запобігає гібридним воєнним конфліктам, про це свідчить сучасна історія.
Чи може Україна відновити свій ядерний потенціал? «Сьогодні в нас немає необхідної інфраструктури та технологій для збагачення урану чи виробництва плутонію. Немає кваліфікованих кадрів, втрачених за тридцять років зневаги до вітчизняної науки. А головне, немає відповідних економічних ресурсів: ми повністю залежимо від допомоги західних партнерів, і ніхто з них не спонсоруватиме створення української ядерної бомби. Навпаки, розпочавши розробку ядерної зброї, Київ може опинитися в міжнародній ізоляції та втратити фінансову підтримку з-за кордону», — пише Михайло Дубинянський.
Оскільки ж і наш противник, і наші партнери обізнані з реальною неможливістю відновити ядерний арсенал України в найближчому майбутньому, то подібні заяви не принесуть користі навіть як блеф і незграбний шантаж. Натомість по українському іміджу за кордоном вони можуть вдарити вже сьогодні, переконаний Дубинянський:
«З погляду українців, створення української ЯЗ — це можливість стримати божевільного путіна, який розмахує ядерними боєголовками. А з погляду західної публіки — поява ще одного непередбачуваного гравця з ядерними боєголовками.
…Комусь із нас хочеться вірити, що Україна може обміняти недостатню західну підтримку на повернення власної ядерної зброї. Але насправді сьогоднішня Україна може лише обміняти симпатії Заходу на власні утопічні фантазії. І такий обмін складно назвати розумним та раціональним вибором».
Отже, Україні доведеться оцінити, наскільки серйозно міжнародна спільнота сприйме її кроки у напрямку відновлення ядерного статусу і що це означатиме для безпеки на глобальному рівні. Рішення України повернутися до ядерної зброї, ймовірно, матиме глибокі політичні наслідки, які можуть поставити під загрозу її інтеграцію в європейську та міжнародну безпекову архітектуру. І навіть внутрішні дискусії навколо цього питання тільки погіршуватимуть імідж України як послідовної й надійної держави, жертви неспровокованої агресії рф.
Богдан ОЛЕКСЮК, Максим СТРІХА