Президент НАН України академік Анатолій Загородній відповідає на запитання газети «Світ»
— Анатолію Глібовичу, 27 листопада виповнюється 106 років Академії наук і стільки ж виповнилося б її багаторічному керівникові й легендарному вченому Борису Євгеновичу Патону. Понад чотири роки тому ви очолили НАН України в дуже складний період. Як колись казали, можна рахувати рік за два (якщо не за три). І все-таки Академія, як і загалом українська наука, вистояла і, як могла, розвивалась навіть за таких випробувань. Тож з яким самопочуттям, з якими результатами та якими надіями зустрічає 106-ту річницю Національна академія наук України?
— Я можу з повною відповідальністю сказати, що Національна академія наук України й далі наполегливо працює, адаптуючись до нових викликів і умов. Як і завжди, дослідження наших науковців спрямовані на розв’язання актуальних для держави проблем. Насамперед — забезпечення оборони країни, її енергетичної, екологічної, продовольчої безпеки. Наведу лише кілька прикладів.
Для забезпечення енергетичної незалежності України наші науковці створили вітчизняні поглинальні елементи для систем управління та захисту українських АЕС. Раніше такі системи постачалися лише з країни-агресора.
Наукові доробки вчених Академії забезпечили створення та вже серійний випуск на ПАТ «Завод Південкабель» кабелів з алюмінієвою жилою підвищеної гнучкості та стійкості до зовнішніх впливів, що вкрай необхідно для скорочення термінів відновлення об’єктів енергоінфраструктури. І сьогодні такі кабелі не лише «закривають» усі потреби України, але й активно експортуються у країни Європи.
Науковці академічних інститутів активно брали участь у дослідженнях, прогнозуванні ситуації та аналізі екологічних наслідків катастрофи на Каховській ГЕС. Зокрема представили результати спостережень за змінами колишнього Каховського водосховища через рік після цієї трагедії. Розроблялися також підходи до відновлення доброго екологічного стану річок після впливу бойових дій. Досліджувалися причини та наслідки погіршення якості атмосферного повітря, поширення пилу, сучасні тенденції зміни клімату тощо. Великою проблемою є й забруднення ґрунтів. Розроблені науковцями мікробні біотехнології пришвидшують розкладання токсичних речовин і переведення їх у безпечну форму. Вони прості у застосуванні, дієві для різних видів забруднень, придатні до масштабування і вже показали свою ефективність, хоча дослідження ще тривають.
Цікаві рішення для вогнестійкості металоконструкцій запропонували наші хіміки. Вони розробили спеціальне так зване реактивне покриття, властивості якого за підвищення температури під час пожежі убезпечують металеву конструкцію від нагріву до критичних станів.
Але ми, жодним чином, не призупиняємо фундаментальні дослідження. Успіхів досягають наші математики, фізики й астрономи, хіміки, біологи, матеріалознавці, як і представники інших галузей науки.
Наприклад, сенсаційне відкриття про те, що перші люди в Європі з’явилися на території сучасної України, здійснила міжнародна група науковців у межах спільного проєкту Національної академії наук України та Чеської академії наук. Статтю з результатами цих досліджень опублікував відомий міжнародний науковий журнал Nature.
Велику роль відіграють роботи соціогуманітаріїв. Було опубліковано чергову національну доповідь авторства науковців Національної академії наук України — з теми «Збереження і розвиток України в умовах війни та миру». Досліджувалися адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни, її вплив на соціально-політичну трансформацію рф. Історики, реалізуючи фундаментальний видавничий проєкт «Україна. Нариси історії», нинішнього року презентували першу книжку першого тому — «Шлях з первісності у цивілізацію. Українські шати середньовіччя».
Хоч би як важко було, ми не впадаємо у відчай, а працюємо задля нашої спільної мети — перемоги та світлого майбутнього нашої держави. Саме з цими надіями й зустрічаємо нашу 106-ту річницю.
— Відомо, що війну виграють не тільки солдати на полі бою, а й передові технології, учені й інженери. У нас жорстока екзистенційна війна за право України жити й розвиватись. Наскільки допомагають наукові інститути боронити країну, і чи зросло в суспільстві й владних інституціях розуміння надзвичайно значущої ролі науки в захищеності держави й досягненні її високого рівня розвитку?
— Безперечно, наукові дослідження для оборони та безпеки держави — сьогодні наш основний пріоритет. За останній рік фінансування започаткованої нами програми оборонних досліджень було збільшено в 1,5 раза.
У межах цієї програми наші установи виконали 175 вагомих розробок в інтересах понад 60 підприємств і організацій сектору безпеки й оборони України. Цього року ми виконуємо ще 53 роботи. Частину розробок, завершених установами Академії, вже впроваджено, решта — на стадії впровадження та випробовувань.
Не наводячи конкретних прикладів, можу сказати, що роботи науковців спрямовані на створення програмних та мультисенсорних систем, зокрема з елементами штучного інтелекту, інноваційних імпортозаміщувальних технологій, нових видів речовин, матеріалів і покриттів із заданими фізико-механічними, фізико-хімічними або медико-біологічними властивостями тощо.
Академія оперативно реагує на всі звернення Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України й надає свої пропозиції та напрацювання для розв’язання проблем, які стоять перед ЗСУ на полі бою. Завдяки виконанню науковими установами завдань нашої програми значно зріс науково-технічний і кадровий потенціал виконавців оборонних досліджень Академії. І, як наслідок, зростає наш авторитет в оборонній галузі серед керівництва держави, Міністерства оборони України, Збройних Сил України. Тому розуміння важливості науки є, співпраця розвивається.
Є певні проблеми з упровадженням оборонних досліджень Академії на підприємствах ОПК. Утім, тут ми покладаємо сподівання на Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу, яка вже розпочала свою роботу і разом з розробниками та науковцями віднайде механізми державної підтримки для серійного виробництва озброєння та військової техніки.
— Як живуть нині наукові інститути, що постраждали від війни, особливо в регіонах, наближених до фронту? Чи вдалося їм «залатати» найбільші «діри», чи матимуть світло і можливості працювати? Як загалом з бюджетом НАНУ на 2025 рік? Чи вистачить коштів на заплановані наукові дослідження та зарплату? І чи допомагають нам партнери, зокрема з науковим обладнанням, чи підтримують науковців, які працюють в Україні?
— Робота під постійними обстрілами, без опалення, з відключеннями світла — такі, на жаль, реалії життя наших наукових колективів, особливо неподалік фронту. Погодьтесь, важко назвати це сприятливими умовами праці. Дехто — з генераторами, дехто — з сонячними станціями, опалюючи лише кілька приміщень. Але дослідження не припиняються.
Дані щодо обсягів фінансування на наступний рік у державному бюджеті поки що не додають оптимізму щодо суттєвого поліпшення фінансового стану. Так, це трохи більше, ніж цього року, а саме — 6,076 млрд грн. Додаткові асигнування — 277,1 млн грн — виділено для програми підтримки розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень. Зокрема, це дослідження для оборони й безпеки.
У багатьох випадках наші науковці власними силами «латають діри» — відновлюють пошкоджені будівлі. Дечого вдалося досягти з допомогою закордонних партнерів. Благодійні кошти надійшли на відновлення наукової інфраструктури, придбання обладнання для резервного енергозабезпечення. А також ми одержали сучасні наукові прилади як гуманітарну допомогу від провідних світових компаній-виробників.
Важливою для нас є підтримання науковців, які залишилися в Україні. На це спрямована масштабна трирічна програма для українських дослідницьких груп, започаткована Польською академією наук спільно з Національною академією наук США. Нинішнього року Національна академія наук США оголосила також про створення нового багатомільйонного спільного фонду науки та інновацій для України.
— Чи продовжується реформування НАН України за рішеннями, ухваленими самою Академією (хоча час не зовсім придатний для реформування)? І чи готові наукові установи до державної атестації наукових установ та ЗВО, а також до аудиту дослідницьких приладів та інфраструктури, який проводить МОН?
— Безперечно, реформи продовжуються. Вони стосуються посилення ефективності роботи Академії в цілому, інтеграції української науки у світовий науковий простір, підвищення прозорості фінансування та залучення молоді.
Вже третій рік ми проводимо оцінювання наукових установ на основі власної методики. І результати цього оцінювання використовуються як для вдосконалення розподілу бюджетних коштів, так і для розроблення заходів з оптимізації мережі наукових установ та їхньої внутрішньої структури. Так само враховувались і результати державної атестації наукових установ.
Щодо оновлених критеріїв та показників, запропонованих Міністерством освіти і науки для державної атестації, установи НАН України взяли активну участь у громадському обговоренні та надіслали до міністерства свої зауваження та пропозиції. Здебільшого вони були оперативно враховані. Втім, виникає багато сумнівів щодо доречності проведення оцінювання сьогодні, в умовах воєнного стану. Особливо це стосується установ у прифронтовій зоні. Робота під щоденними обстрілами, пошкоджена інфраструктура, відключення електроенергії, вимушений простій значної частини обладнання у зимовий період через відсутність можливості підтримання належної температури в приміщеннях тощо. Все це не могло не позначитись на їхній діяльності.
— Чи працює сьогодні Академія над темами, які допоможуть Україні не тільки вистояти й перемогти у війні з агресором, а й відновити та трансформувати економіку, інші сфери діяльності повоєнної України, а також наблизити час вступу України до ЄС?
— Нашим пріоритетом сьогодні залишаються дослідження задля зміцнення оборони та безпеки країни. І це зрозуміло.
Водночас, переконаний, що не знайдеться жодного українського науковця, який не прагнув би якомога швидше почати працювати в умовах відродження України, на її майбутнє. Основні наші завдання на найближчу перспективу — це дослідження, спрямовані на економічний розвиток країни за допомогою передових технологій. Як під час війни, так і в повоєнний час. Ми готуємо і передаємо державним органам наші пропозиції з цього приводу. Зокрема, це стосується цілої низки галузей промисловості, а також розвитку штучного інтелекту, квантових матеріалів і квантових технологій. Масштабна робота очікує всіх нас під час переговорів про вступ України до Євросоюзу. І наші наукові установи до неї активно долучені. Це робота на перспективу України, яку навіть у такий неймовірно важкий час кожен з нас намагається наблизити.
Розпитувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА