У 106-й день свого народження НАН України провела розширене засідання Президії, присвячене подальшому вдосконаленню своєї діяльності в умовах воєнного стану. Цього ж дня було оприлюднено указ Президента України про присудження Національної премії України імені Бориса Патона за 2024 рік. Лауреатами стали 26 працівників Академії.
І річниця від дня народження, і високі відзнаки науковців, здавалося б, мали спонукати до святкового настрою і святкових розмов, однак, як сказав президент НАНУ Анатолій Загородній, на порядку денному — «дуже серйозне питання і дуже серйозне обговорення».
Мобілізувати ресурси та використати можливості
У своїй вступній промові академік Загородній підкреслив, що війна змусила переорієнтуватися на виконання важливих прикладних завдань, насамперед — підвищення обороноздатності та безпеки, для підтримання країни у воєнний час та її повоєнного відновлення.
Як засвідчив короткий звіт президента НАНУ, Академія чимало зробила для цього. З 2015 року діє Цільова науково-технічна програма оборонних досліджень, яку НАНУ започаткувала з власної ініціативи, шляхом скорочення інших програм і навіть зменшення фондів оплати праці інститутів. За цей час наукові установи здійснили 175 розробок для більш як 60 підприємств і організацій сектору безпеки й оборони. Нині виконуються ще 53 завдання. Про результативність цієї роботи свідчить зокрема те, що з наступного року обсяги фінансування нової оборонної програми зростуть в 1,7 раза. Академія бере участь у розробленні найактуальніших завдань, які визначають головні оборонні відомства країни.
Водночас, сказав доповідач, «важливими завданнями на найближчу перспективу мають бути дослідження і розробки, спрямовані на економічний розвиток країни на основі передових технологій, як під час війни, так і в повоєнний час». А це — відродження мікроелектроніки, дослідження у сферах штучного інтелекту, квантових матеріалів і квантових технологій, інтегрування до Європейської хмари відкритої науки, формування інноваційних кластерів з окремих напрямів високотехнологічного виробництва для залучення інвестицій у науку, співпраці наукових установ з бізнесом і промисловістю, спільного продукування нових знань і технологій. На основі одного з таких кластерів, до речі, створюється сертифікаційний матеріалознавчий центр.
Розповів промовець і про науковий парк «Академсіті», що його створює Київський академічний університет за підтримки КМВА, з якою в НАНУ підписано меморандум. І про те, як реалізується Закон України «Про правотворчу діяльність», за яким НАН України визнано головною експертною організацією, що відповідає за розроблення концепції розвитку правотворчості в Україні.
Що стосується бюджету: загальний обсяг фінансування Академії у 2025 році передбачено у сумі 6,076 млрд грн, що на 4,3 % більше ніж цьогоріч. Під час розгляду ДБ в першому і другому читаннях було додатково виділено 277,1 млн грн для базового фінансування установ та 267,7 млн грн на розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень.
До суттєвого поліпшення фінансового стану це не приведе, уточнив доповідач, тож необхідно максимально залучати додаткові позабюджетні надходження. І тут сподівання на іноземних партнерів, на участь вчених у наукових проєктах, конкурсах, програмах ЄС «Горизонт Європа» і НАТО «Наука заради миру і безпеки», спільних проєктах з університетами та науковими установами. Результативною назвав Анатолій Загородній участь академічних інститутів у конкурсах НФДУ. Наприклад, у конкурсі «Наука для зміцнення обороноздатності України» серед відібраних для фінансування половина — проєктів НАНУ, а в конкурсі «Передова наука в Україні» — їх понад 60 %.
Академія активно інтегрується до Європейської хмари відкритої науки. Розроблено модель відкритої науки в НАН України, створено репозитарій наукових текстів на основі публікацій у журналах, що їх видає Академія, архів препринтів, створена Універсальна видавнича платформа, що має можливість автоматично подавати інформацію до таких агрегаторів як Crossref, WoS, OpenDOOR, OpenAIRE та ін.
Розповів доповідач і про намагання Академії створити об’єктивну систему підходів до розподілу базового фінансування серед наукових установ — за результатами їхнього оцінювання. Методику було розроблено з урахуванням досвіду європейських країн. Торік здійснено апробацію бальної системи за оновленою методикою оцінювання установ та їхніх підрозділів.
Чи повністю задоволені в НАНУ системою оцінювання наукових установ та їхніх підрозділів? Як зазначив Анатолій Загородній, практика вказує на «недостатній рівень об’єктивності та принциповості експертів», «недосконалість підходів до формування складу експертних комісій». Це дискредитує саму ідею оцінювання, зводить нанівець багатоетапну підготовчу роботу установ і може створити передумови для упередженого ставлення до академічної системи оцінювання з боку МОН, особливо за умови великих розходжень з результатами державної атестації за новою методикою, що містить більш жорсткі критерії та показники.
(Доповідач уточнив, що НАН України та окремі науковці взяли активну участь у громадському обговоренні методики міністерства й надіслали до МОН численні зауваження та пропозиції до неї. І вони здебільшого були враховані в остаточному варіанті).
Зупинився президент НАНУ й на «подальшій реалізації плану з реформування Академії». Він розповів, що триває оптимізація структури Академії, мережі наукових установ і підприємств, інвентаризація матеріально-технічної бази й земельних ділянок. Упродовж 2022–2024 років ліквідовано п’ять та приєднано до інших 13 наукових установ. Три установи передано до сфери управління МОН, а до Фонду держмайна — понад 160 майнових комплексів державних підприємств.
З інших пунктів планів з реформування Анатолій Загородній назвав посилення заходів з підтримки наукової молоді. Зокрема, наступного року є плани на 50 % збільшити фінансування дослідницьких лабораторій та груп молодих учених.
Підкреслив, що необхідно вдосконалювати соціальні комунікації та популяризацію науки. Хоч і тут останнім часом з’явилося чимало нового: новий сайт Академії, діалоги «Про науку. Компетентно», більше стало інтерв’ю науковців, запроваджено Премію НАН України «За популяризацію науки». Щодо премії: передбачається можливість громадського обговорення висунутих робіт.
Як працювати «незважаючи на»?
Про досвід співпраці з підприємствами ОПК в умовах воєнного стану розповів член-кореспондент НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Сергій Максимов.
Назвавши інститути, які здійснюють матеріалознавчий контроль якості сплавів для виробництва військової техніки, розробляють технологію виробництва броньованого скла, технології для підвищення міцності та зносостійкості вузлів і агрегатів військової та спеціальної техніки, моделюють характеристики електричних машин та ін., доповідач вказав на труднощі, з якими стикаються установи НАН України. Це — недосконалість законодавчої бази, відсутність обігових коштів у потенційного замовника, дефіцит кадрів.
Співпраця Академії з провідними підприємствами, що працюють на оборону держави, допомогла партнерам визначити найбільш актуальні напрями роботи, розширити можливості підприємств, залучивши до виконання найважливіших завдань науковців.
Однак уже нині, підкреслив Сергій Максимов, маємо думати, як працюватимемо, коли настане мир. Адже досі, за великим рахунком, ми працювали за принципом «незважаючи на»… Незважаючи на недофінансування, на постійну критику з боку можновладців, на обмежену можливість використання зароблених коштів на подальший розвиток. Попри постійну блокаду й обстріли.
«Сьогодні стає очевидною необхідність відновлення в інститутах виробничої бази, яка дала нам змогу налагодити випуск дослідно-промислових партій наших розробок і вийти на рівень технологічної готовності ТРЛ-6, — зазначив доповідач. — Тим самим ми забезпечили себе додатковими можливостями для подальшого розвитку дослідницької бази, підвищення рівня розробок і зарплат співробітників. Тож і далі, «незважаючи на», працюємо на перемогу, віримо в перемогу, наближаємо її».
Економіка буде іншою
«Пріоритезація та комерціалізація інноваційних розробок НАН України» — тема виступу академіка НАН України, директора Інституту економіки та прогнозування Валерія Гейця.
Академік послався на економіку Європейського Союзу, яка нині — не в найкращій формі, тож для досягнення успіху і підвищення конкурентоздатності у світі ставить перед собою завдання трансформуватися через інновації.
Наприклад, каже він, «ЄС сьогодні суттєво відстає у сфері напівпровідників, вартість яких в автомобілі через п’ять років складатиме 35 %». Поставлено завдання за п’ять років розв’язати цю проблему, створивши відповідний альянс, і в такий спосіб уникнути 40 % залежності від постачань із Китаю.
Розглядаючи свої фундаментальні перспективи, ми також можемо вписатися в цю кооперацію і в процес, який ось-ось стартує.
Або інший приклад: Німеччина що п’ять років оновлює свої пріоритети, визначаючи їх в інтересах регіону, в інтересах країни й на третьому місці — в інтересах науки світу. Тобто визначаються цілі, де вони можуть чогось досягти, і завдання, за рахунок чого це можна зробити. Тож і нам необхідно провести надзвичайно серйозні дослідження про пріоритезацію нашої наукової діяльності: для регіону, для країни й для світу. Певний досвід в Україні є, але системної роботи немає. А в ті пріоритети, які сьогодні визначено, можна вписати все, що завгодно.
Тепер, що стосується комерціалізації. Наші наукові інститути мають інноваційні розробки високого рівня готовності, з експортним потенціалом. Питання: як їх можна комерціалізувати?
Академік Геєць нагадав, що 9 серпня цього року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 903 «Деякі питання підготовки, подання, оцінки та критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проєктів на 2025 рік» та затвердив порядок дій. НАН України та окремі інститути можуть взяти участь у підготовці проєктів для подання на розгляд Стратегічної інвестиційної ради. А науковий супровід їм можуть забезпечити фахівці Інституту економіки та прогнозування НАН України.
Вимоги до цих проєктів високі, підготувати їх непросто, каже академік. Мають бути проведені тестування цілей, оцінка показників, експертиза на відповідність вимогам, критеріям тощо. Усього — 117 позицій. Чи зможемо це зробити? Доповідач згадав, як у травні до їхнього інституту звернулися з Інституту біохімії імені О.В. Палладіна з проханням здійснити наукове обґрунтування, економічну оцінку та прогноз для своїх розробок. Сьогодні цей проєкт презентується в різних інстанціях. На підготовку було витрачено три місяці.
Тобто, є досвід, і можна рухатися далі.
Маємо зрозуміти, що колишньої системи, в якій ми пропонували наші наукові розробки, нема і не буде, заявив академік Геєць. Маємо діяти по-новому, інакше розробки залишаться в лабораторіях або в проєктній документації. І, можливо, настане час, коли в Академії буде створено підрозділ, який допомагатиме поставити цей процес на потік. Адже тієї економіки, яка в Україні була, вже не буде. Вона буде зовсім іншою.
Тенденції та виклики
Заступник директора Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича академік НАНУ Сергій Фірстов, розкриваючи тему «Актуалізація напрямів наукових розробок з урахуванням тенденцій світового рівня та викликів, що постали перед державою», одразу заявив, що його виступ буде своєрідним продовженням того, про що говорили попередники.
В Україні, як і в цілому світі, наука намагається працювати за пріоритетними напрямами, зазначив академік. Однак з боку влади є тенденція не тільки підтримувати науковців, а й керувати цим процесом. У цивілізованому світі, каже він, зазвичай розуміють, що надмір регуляції з боку влади неприпустимий. Нам потрібне порозуміння у ланцюгу: влада — суспільство — науковці.
Фірстов вважає, що бажано було б розділити базове і конкурсне фінансування. Нагадує, що раніше так і було: фундаментальні дослідження — це базове фінансування, а дослідження за пріоритетними напрямами — конкурсне.
Завдання науки: сприяти перетворенню України на високотехнологічну державу, здатну випускати конкурентоспроможну продукцію з високою доданою вартістю, розв’язувати проблеми критичного імпортозаміщення, оновлювати інфраструктуру, забезпечувати високотехнологічний розвиток таких галузей як енергетика, високоточне машинобудування, обороноздатність, 3D-технології.
Науку часто плутають з інноваціями, зазначає Фірстов. І вченим дорікають, що вони не можуть довести розробку до виробництва. Проте, це окремі завдання, які потребують окремих ресурсів: і фінансових, і людських. Нам треба запозичувати світовий досвід: як щодо оцінки готовності технологій, так і щодо проходження «долин смерті».
Про сучасні тенденції в матеріалознавстві він каже: це перехід від конструкційних матеріалів з поліпшеними властивостями до розроблення функціональних матеріалів та виробів з них.
В Інституті проблем матеріалознавства — близько 15 перспективних напрямів, кожний з яких претендує називатися світовим досягненням. Все починалося з невеликої групи вчених, а тепер вісім інститутів Академії наук ведуть дослідження по цих напрямах, каже Сергій Фірстов.
Біоактивна кераміка, створена в інституті, сертифікована за стандартами ISO. З її використанням здійснено вже понад 30 операцій, і це не клінічні випробування, а повноваге застосування. Співпраця з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона та з Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного, зазначає доповідач, відкриває можливості в рази поліпшити цю технологію. Нині протез можна робити під конкретного пацієнта, використовуючи методи 3D-технології та унікальні українські матеріали. А для цього необхідно створити матеріалознавчий центр 3D-технологій.
Підсумовуючи, Сергій Фірстов перелічив, що, на його думку, варто зробити. Це — ухвалити закон про свободу науки, пріоритети та науково-технічну діяльність; демократичним шляхом створити експертні групи вищої кваліфікації по кожному з пріоритетів науки з найбільш авторитетних спеціалістів, а не експертів «за покликанням» або «за згодою». Необхідне також чітке виконання науковцями притаманних їм завдань в системі ТRL-рівнів та в ланцюгу: наукова розробка пілотних засобів виробництва —сертифікована технологія та продукція. Виробниками можуть бути малі та середні підприємства, зокрема, створені при інститутах. А взаємодії керівництва держави й науки надати системний характер.
Адаптація до реалій — процес невідворотний
Які зміни можливі в Академії в контексті сучасних реалій? Про це й не тільки йшлося у виступі директора Інституту математики НАН України академіка Олександра Тимохи.
Зокрема, він звернув увагу на катастрофу з набором студентів-математиків. «Один мій колега порахував, що цьогоріч набрали студентів на спеціальності «математика» і «середня освіта (математика)» менше, аніж учителів вийшло на пенсію за рік, — зауважив він. — А з фізикою, хімією ситуація буде ще гірша. Намагання деяких ЗВО «замаскувати» математику під IT-технології нічого не дала — студентів більше не стало».
Адаптація НАН до об’єктивних реалій (сучасної структури економіки, наявних державних ресурсів на науку, викликів тощо) — це, на думку доповідача, невідворотний процес, питання — як це буде відбуватись: через каскадний обвал чи контрольовано.
Доповідач визнає: треба підібрати баланс між можливостями фінансування і чисельністю наукових установ. «НАН вимагає оптимізації без скорочення, — каже Олександр Тимоха. — Це зробити дуже складно, але бажано зберегти більше і водночас оптимізувати витрати, знайти додаткові фінанси».
Академік Тимоха вважає, що науковим установам слід брати у свої руки освітній процес, і зараз як ніколи потрібно реалізувати ідею Вільгельма фон Гумбольдта — «освіта через науку». Водночас він посилається на досвід Інституту Макса Планка, де є програми підготовки від бакалавра до аспіранта. Одним зі шляхів реалізації концепції «реорганізація без скорочення», на думку Олександра Тимохи, може бути звуження наукової діяльності з одночасним розширенням освітньої.
«Без неперервності освіти для талантів, починаючи з можливостей школи й до наукової установи — нічого не буде, — вважає доповідач. — У нас розірвано цей ланцюжок. Сподіваюсь, що Київський академічний університет відкриє бакалаврську програму, але вже зараз треба думати про те, щоб найкраща математична молодь не виїжджала за кордон».
Академік Тимоха переконаний, що грошей напряму від Заходу (а вони потрібні під новітні напрями, державних буде мало) під структури, які існують зараз, не дадуть. Водночас він вважає, що непоганим засобом знайти зовнішнє фінансування, можливо, було б створення центрів досконалості чи наукових інкубаторів, у які могли б інвестувати закордонні наукові фонди.
Зберегти археологічну спадщину
Міжнародний досвід щодо дослідження і збереження археологічних пам’яток в умовах російської агресії проти України у своєму виступі висвітлила заступниця директора Інституту археології НАН України член-кореспондент НАНУ Алла Буйських.
Установа впродовж декількох десятиліть, починаючи від набуття Україною незалежності, ретельно вибудовувала свої міжнародні зв’язки. Алла Буйських загадала про численні міжнародні проєкти, престижні наукові стипендії для співробітників, розгалужену виставкову діяльність.
На жаль, як констатувала доповідачка, суттєве коригування напрямів міжнародної співпраці відбулося після анексії Криму й особливо — після початку повномасштабного вторгнення. Проте, попри війну і той факт, що півтора десятка наукових співробітників інституту сьогодні боронять Україну на фронті, нині продовжують працювати близько 20 міжнародних проєктів.
Війна окреслила виклики — пошкодження та численні руйнування археологічних пам’яток, грабунок музейних колекцій. «За 1000 днів війни інститут набув нового досвіду міжнародної співпраці у галузі збереження археологічної спадщини України, — розповіла Алла Буйських. — Це зараз є найактуальнішим завданням».
У 2022 році за пропозицією Національного інституту культурної спадщини Польщі для польської митниці було створено розлогу презентацію «Археологія України» з прикладами артефактів усієї хронологічної лінійки, які найчастіше нелегально вивозять з України. Подібна робота цього року була проведена і на запит митно-прикордонної служби США.
Як розповіла Алла Буйських, у 2022–2023 роках центральна і найстаріша дослідницька археологічна установа в Європі й світі — Німецький археологічний інститут — надала декілька спеціальних дослідницьких стипендій, спрямованих на здійснення пілотного проєкту з моніторингу актуального стану археологічних пам’яток на територіях, які було деокуповано у 2022 році в Київській, Чернігівській, Сумській областях, а також в окремих районах Одещини. Доповіді про стан захисту археологічної спадщини моніторингу пам’яток археології в умовах війни в Україні були виголошені співробітниками інституту на конференціях у Швейцарії, Польщі й Великій Британії, а також — у Парижі на майданчику ЮНЕСКО, де відбувся захід «Культурна спадщина постраждалої від війни України».
Підрив окупантами Каховської греблі у червні 2023 року став новим викликом для всієї країни, і знову-таки інститут не лишився осторонь.
Спільними розвідками Інституту археології та Державного підприємства Охоронно-археологічної служби України на підставі контракту з Київським офісом ЮНЕСКО були здійснені розвідки на берегах Південнобузького і Березанського лиманів.
Окрім спільних польових досліджень, інститут плідно співпрацював з низкою європейських інституцій, зокрема у Швейцарії, Чехії, Німеччині та особливо у Польщі, які надали спеціальні стипендіальні програми археологам України.
Як підтримати молодих науковців?
Успішне продовження та поглиблення активностей та ініціатив, які започаткувала Рада молодих вчених НАН України, потребує вирішення кількох поточних потреб. Низку пропозицій озвучила голова ради Валерія Ковач. Зокрема, РМВ звернулась до Президії НАН із проханням підтримати започаткування нової форми допомоги для молодих учених з найвищою публікаційною активністю за календарний рік. Ідеться про одноразову грошову виплату, що еквівалентна десяти прожитковим мінімумам, — дві премії на відділення.
Також рада просить заснувати стипендіальну програму менторства для молодих учених НАН України у формі однієї щомісячної стипендії на відділення обсягом в один прожитковий мінімум. Ще одна пропозиція — збільшення фінансування проєктів науково-дослідних робіт молодих учених НАНУ хоча б у півтора раза. «Так фінансування НДР у розмірі 130 тисяч гривень збільшиться майже до 200 тисяч, що, на нашу думку, сприятиме більшій зацікавленості молодих учених брати участь у конкурсі», — резюмувала Валерія Ковач.
Пропаганда іде одночасно з танками
Про сучасний український історичний наратив і засоби протидії російській історичній пропаганді йшлося у виступі завідувача відділу Інституту історії України НАНУ, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України Олександра Удода.
Історик відзначає посилення наступу рф на історичному фронті: повсюдну брехню, фальсифікації, заперечення української історії. Згадав доповідач і про бліцкриг, який росія продемонструвала на окупованих територіях: з 1 вересня 2022 року на всіх окупованих територіях уже були стовідсотково російські підручники з історії за редакцією мединського.
«російська історична пропаганда іде не за танками, як ми інколи кажемо, а одночасно з ними, — наголошує Олександр Удод. — Це вже не просто спотворення чи фальсифікація української історії, це геноцид».
Чи здатні ми протистояти на цьому історичному фронті? Якщо говорити про внутрішню політику, то Олександр Удод вважає, що її немає.
«За 33 роки незалежності зараз найгірша ситуація з викладанням історії України, — зауважив він. — Немає окремого курсу в 5–6 класах школи, немає єдиного університетського підручника з історії України, майже не залишилося «чистих» історичних факультетів, історія України не є обов’язковим предметом у ЗВО, а в НМТ історія України представлена тільки з XVI століття».
Чому так сталося? Олександр Удод вважає, що в нас криза гуманітарного знання, окрім того, у нас немає концепції гуманітарного розвитку України. «Хоч учені НАН давно працювали над нею, — зауважує науковець. — Створено кілька варіантів такої концепції, але далі уряду вони не йдуть».
Одним із ключових осередків, який протистоїть російській пропаганді, доповідач вважає нашу академічну історичну науку. Перед сучасним українським наративом, на його думку, стоять дві стратегічні мети: повна сепарація від російського історичного наративу, а також — вписання української історії у глобальну світову. У цьому контексті Олександр Удод загадав про проєкт «Українська історія. Глобальна ініціатива», який, на його думку, варто підтримати.
Нині, за словами Олександра Удода, пропонують різні концептуальні підходи до творення сучасного наративу, наприклад — концепцію мультифронтиру, яку підтримала вчена рада Інституту історії України.
Резюмуючи, Олександр Удод окреслив низку можливих кроків для підсилення зусиль науковців на історіографічному фронті: створення моніторингових груп і двосторонніх комісій з «академічними» істориками з європейських країн, підтримка видавничої діяльності й вебпорталів — для трансляції нашого наративу в суспільстві, а також — запровадження бюджетної теми «Протидія російському історичному наративу» в межах коштів, які держава виділила на підтримку пріоритетних досліджень у галузі історії.
Воднева перспектива
Проблеми й перспективи створення та використання водневих джерел струму, а також — здобутки наших науковців у цьому напрямі висвітлив старший науковий співробітник Інституту хімії поверхні імені О.О. Чуйка Олександр Золотаренко.
Так, у співпраці інститутів НАН, зокрема ІХП та Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича було розроблено сучасні накопичувачі водню, де водень зберігається у твердому тілі, на відміну від інших варіантів, де він перебуває під великим тиском або у зрідженому стані. «Проблему компактного зберігання водню вирішує сорбент, який використовується у накопичувачі, — розповів Олександр Золотаренко. — В 1 кг сорбенту міститься 300 л водню. Застосування накопичувача водню здатне майже вдвічі сьогодні знизити витрати на зберігання й обслуговування водневих станцій живлення. Проблему очищення та отримання чистого водню можна вирішити також, використовуючи сорбент».
Запропоновані накопичувачі водню, за словами науковця, можуть мати сорбент різного хімічного складу, який здатний очищувати водень у процесі експлуатації для паливного елементу до чистоти 99,9999 %, а також — сорбувати його з електролізера та не деградувати під час взаємодії з вологою. Мають науковці й низку напрацювань, які дають змогу зменшити собівартість і збільшити коефіцієнт корисної дії паливних елементів, зокрема було розроблено мембрани для ПЕ на основі вуглецевих наноструктур.
«Впроваджуючи напрацювання, які ми маємо, можна за 5–10 років створити базу, яка дасть змогу створювати водневі блоки живлення стовідсотково з українських елементів та деталей», — резюмував Олександр Золотаренко.
Ініціатива — не лише «згори»
Під час обговорення доповіді учасники засідання виступили з низкою пропозицій, зокрема — до проєкту постанови. Академік Володимир Семиноженко запропонував фінансово підтримати науковців, які працюють у прифронтовій зоні, а також конкретизувати форми допомоги установам і підприємствам НАН, які потрапили під обстріли. Низка пропозицій стосувалась пріоритетних напрямів досліджень. Окрім того, Володимир Семиноженко запропонував запровадити регіональні квоти під час виборів до академії.
Академік НАН України Вадим Локтєв запропонував зазначити в постанові, що в сучасних умовах наші вітчизняні пріоритети можуть не збігатися зі світовими. Досить скептично Вадим Михайлович оцінив ідею запровадити премію молодим ученим за найбільшу публікаційну активність. «Маємо підтримувати не за кількість, а за якість, тих, хто має публікації найвищого рівня в найкращих журналах», — додав він.
«Ми всі сьогодні зрозуміли, що потрібні динамічні зміни, — зауважив академік НАН України Ярослав Яцків. — На жаль, вони відбуваються не динамічно з об’єктивних, а може, і наших суб’єктивних причин. Ми не маємо права запізнюватись, бо покоління, яке прийде за нами, матиме певний сумнів, чи ми впорались зі своєю задачею».
Продовжуючи тему виборів, Анатолій Загородній повідомив, що сьогодні є 25 вакансій дійсних членів Академії, а також 24 вакансії членів-кореспондентів. А що буде, якщо й членкори підуть «на підвищення»? Тому очевидно, що вибори варто проводити.
Торкнувся академік Загородній і теми можливих змін у структурі НАН. «Усвідомлюю, що можливо, треба змінювати структуру відділень Академії, — зауважив президент НАН. — Але питання, чи буде позитивним коефіцієнт корисної дії від можливого об’єднання. Наприклад, замість чотирьох відділень буде два. «Виграємо» посади двох вчених секретарів і двох технічних працівників. На цьому все, але ж робота нікуди не подінеться. Отже, треба буде підсилювати ці об’єднані відділення. Чи на часі сьогодні це робити?»
Те саме, на думку Анатолія Загороднього, можна сказати й про інститути. Хоча, за його словами, останнім часом 5 інститутів фактично закрили, а 13 — об’єднали. Президент НАН вважає, що пропозиції мають бути не лише «згори», а й від секцій і відділень.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА,
Дмитро ШУЛІКІН