Сьогодні — останній день 2024 року. Скажемо чесно – він був важкий. Недаремно у підсумках року у кожному першому дописі можна знайти слово «втома». Але поруч з ним, не менш часто — «не дочекаються», «збір закрито», «працюємо далі».
«Витягнули» цей рік — у всіх галузях і на всіх напрямках, як завжди, люди. Попри недосконалість політик, законів і правил (у нашому випадку — для наукової сфери), вчені вперто і наполегливо відстоювали інтереси українців у світі, нотували збитки від російської агресії, шукали способи зберегти об’єкти критичної інфраструктури, розробляли дрони і машини для розмінування, відновлювали університети й наукові інститути після прильотів російських ракет.
Тобто в усіх справах, особливо важких, головне — це люди. Саме дії всіх і кожного дають підстави для обережного оптимізму на наступний 2025 рік.
Нагадаємо, чим займалися науковці, герої наших публікацій, у 2024 році.
Науковці Сумського державного університету Олексій Пластун та Інна Макаренко допомагали знешкоджувати російський вплив у світовій науковій спільноті. Вони дослідили, чи відповідає офіційна позиція академічного видавництва Elsevier щодо співпраці з російською федерацією — реальним діям видавництва. Вчені впевнені, що оприлюднені докази співпраці з країною-загарбником і засудження такої політики стануть уроком для інших міжнародних видань.
Маргарита Афанасьєва, фахова юристка, яка працює у сфері науково-видавничої діяльності, з міста Кременчука Полтавської області провела власне розслідування особливостей національного входження у відкриту науку. Результати дослідження не були даремними. Міністерство освіти і науки України провело низку перемовин із представниками компанії DOAJ щодо індексації Міжнародною директорією журналів відкритого доступу (DOAJ) наукових видань із тимчасово окупованих територій України, які асоціюють себе з росією. У результаті DOAJ підтримала позицію МОН щодо виключення журналів, які видають установи з тимчасово окупованих територій. Хоча перемовини на цьому не закінчено.
Науковий співробітник ЦЕРНу Тетяна Гриньова проаналізувала, чим займається Об’єднаний інститут ядерних досліджень y «наукоградi» дубна. І переконливо довела, що ОІЯД — не наукова лабораторія, а центр військового виробництва.
Науковий колектив з Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України (ІРЕ) під керівництвом Миколи Черпака, попри щоденні обстріли, виконав новаторську роботу у галузі радіофізики. За цю роботу вчені отримали Національну премію України імені Бориса Патона. У інтерв’ю нашому виданню доктор Черпак зізнався, що найважливіші досліди вони намагаються виконати до морозів, бо без опалення науковці навчилися працювати, а прилади — ні.
Археологиня Оксана Ліфантій не втомлюється розповідати про те, що російські науковці масово крадуть археологічні артефакти в Криму і намагаються купити вчених з інших країн «солодкими російськими грантами».
Вчені Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова розробляли прикладні рішення для відновлення й оновлення енергосистеми.
В Інституті загальної енергетики НАН України готували рецепти для періоду відновлення енергетики. Директор інституту академік Віталій Бабак переконаний, що в енергетиці нового століття пріоритетним є розвиток технологій відновлюваної енергетики, насамперед вітрових і сонячних електростанцій.
Звірили «астрономічні годинники», розповіли, як працюють під час війни і склали плани роботи на наступний рік українські астрономи, які влітку зібралися в Головній астрономічній обсерваторії з нагоди 80-річчя ГАО.
Професор Інституту радіоекології Фукушімського університету Марк Желєзняк і група вчених виконали ретельні розрахунки і прийшли до неспростовного висновку, що Каховську ГЕС підірвали росіяни.
Усередині жовтня група науковців знову обстежила дно Каховського водосховища в районі національного природного парку «Кам’янська січ». Серед науковців був і завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України академік НАНУ Яків Дідух. Своїми враження від змін на дні водосховища він поділився з читачами газети «Світ».
Невтомно працювали й зоозахисники і за цю роботу їх інколи нагороджували. Зокрема, Зоозахисну премію отримав фахівець з дрібних хребетних Михайло Русін. Він одним із перших забив на сполох щодо долі мишівки Нормана та ще двох ендемічних видів, чиї ареали значною мірою були затоплені після підриву росіянами Каховської ГЕС.
У грудні 2024 року виповнилося 140 років українського жіночого руху. Про важливий досвід жіночого руху для сучасної України розмірковував доктор соціологічних наук Юрій Чернецький.
Дискусію про оплату праці науковців ініціював академік НАНУ Вадим Локтєв. Він порівняв оклади податківців і наукових співробітників. У статті «Відкидаючи політкоректність» він нагадує, скільки праці й зусиль вкладають у свою роботу вчені, і що без цих досліджень розвиток держави неможливий. Автор закликав не мовчати і гучно виступити проти такого неприпустимого ставлення до науки.
І, звісно, науковці мають дуже багато хороших новин. Вчені Київського академічного університету (який очолює академік НАНУ Олександр Кордюк) створюють Центр передових досліджень і разом з колегами з інших наукових установ міркують над планом побудувати синхротрон в Україні.
У короткому огляді неможливо назвати героїв усіх наших публікацій. Але ми точно знаємо (і про це свідчать сторінки нашої газети), що тисячі науковців продовжують свою роботу.
Бажаємо нам усім наснаги, однодумців, «другого й третього дихання». Не зупиняймося.
З Новим роком!
Ваш «Світ»