У ніч на 1 січня 2025 року, під час чергової атаки російських дронів на Київ, від уламків ворожого БпЛА загинули двоє видатних університетських науковців Educational and Scientific Centre “Institute of Biology & Medicine”: нейробіолог Ігор Зима та його дружина, біохімік Олеся Сокур.
Як розповіли у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, понад 50 років життя Ігоря Григоровича пов’язано з Київським університетом. Наукові здобутки професора Зими є вагомими у сфері нейрофізіології. Він був автором понад 350 наукових та методичних публікацій, брав участь у міжнародних конференціях, де представляв свої дослідження. Його докторська дисертація «Нейрофізіологічні механізми сприйняття природних запахів у людини» стала важливим внеском у сучасну науку. З початком російсько-української війни працював над темою «Розробка засобів нейрофізіологічної діагностики та корекції наслідків поранення головного мозку, контузії і посттравматичного стресового розладу в учасників АТО». Він також активно впроваджував інноваційні підходи в освіті, орієнтуючись на розуміння мозкових механізмів засвоєння інформації. Його роботи цитуються у вітчизняних та міжнародних джерелах. Під його керівництвом було підготовлено понад десять аспірантів, які згодом стали успішними науковцями та викладачами. Багато з його учнів продовжують розвивати напрями, започатковані Ігорем Григоровичем, і з вдячністю згадують його підтримку та мудрість.
Окрім викладацької діяльності, Ігор Григорович був відомим популяризатором науки. Він виступав із лекціями на публічних платформах, знімався у науково-популярних фільмах, таких як «Код нації» та «Анатомія людини». Його вміння доносити складні наукові концепти до широкої аудиторії зробили його улюбленцем як студентів, так і звичайних слухачів.
У листопаді 2022 року в бою за Україну загинув син Ігоря Григоровича Андрій, який пішов на війну добровольцем…
Олеся Сокур закінчила Шевченків університет у 1982 році. Перші кроки в науці зробила в Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, де у 1998 році захистила кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню антиоксидантних систем у постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС.
До Університету повернулася у 2001 році. Далі упродовж 20 років працювала на посадах старшого наукового співробітника, а згодом очолювала науково-дослідну лабораторію «Фізико-хімічних методів досліджень». З 2003 року обіймала адміністративні посади, зокрема заступника декана біологічного факультету (2003 – 2009 рр.) та заступника директора ННЦ «Інститут біології та медицини» з наукової роботи (2016 – 2021 рр.).
Протягом своєї кар’єри Олеся Вадимівна працювала над вивченням біохімічних механізмів уражень клітин при патологіях шлунково-кишкового тракту, що стало основою її докторської дисертації, успішно захищеної у 2013 році. Її дослідження вирізнялися глибиною аналізу та застосуванням новітніх методів.
Олеся Сокур була авторкою майже 200 публікацій, доповідала на вітчизняних і міжнародних наукових зібраннях (з’їзди біохімічного, фізіологічного та біофізичного товариств України, міжнародні конгреси по біохімії та гастроентерології), здобувши визнання наукової спільноти. Її праці зробили вагомий внесок у розвиток біохімії, зокрема у розуміння механізмів розвитку патологій травного тракту та впливу радіації на організм.
Світла пам’ять про Ігоря Григоровича та Олесю Вадимівну житиме в серцях вдячних студентів, колег та вчених, які продовжуватимуть їхню справу.