Він очолив Національний фонд досліджень України у найскладніший час — на початку повномасштабної війни росії проти України. З якими викликами зіткнувся фонд за час війни, як і де шукали (і знайшли) кошти на грантове фінансування, які проблеми планують розв’язати у найближчому майбутньому? Про це — розмова з очільником НФДУ, головою наукової ради фонду Станіславом ВІЛЬЧИНСЬКИМ.
— Станіславе Йосиповичу, рішення про призначення вас головою НФДУ уряд ухвалив 23 лютого 2022 року. Наступного дня російські танки зайшли на територію України, почалася повномасштабна війна. Які перші рішення довелося ухвалювати на посаді голови НФДУ?
— Хочу наголосити, що основні рішення щодо роботи фонду ухвалює наукова рада. Це був, є і буде керівний орган НФДУ.
10 березня постановою уряду кошти фонду було передано на потреби оборони країни. Відповідно, 15 березня наукова рада ухвалила рішення про призупинення надання грантової підтримки НФДУ та процедур конкурсного відбору. Без фінансування залишилися команди, які виконували понад двісті проєктів-переможців…
Звісно, це було складне рішення, але ми розуміли, що потреби оборони України — найважливіші.
— Як вдалося відновити фінансування? Як шукали міжнародних партнерів?
— Грантова підтримка за кошти державного бюджету була відновлена у 2023 році. Попри важке фінансове становище країни, уряд знайшов кошти на проєкти НФДУ. Гадаю, хорошим аргументом для відновлення фінансування стали результати нашої роботи до повномасштабного вторгнення.
З перших днів великої війни виконавча директорка фонду Ольга Полоцька, члени наукової й наглядової рад НФДУ, відомі вчені (які пізніше увійшли до колегії міжнародних радників) залучили всі можливі контакти, щоб знайти джерела міжнародного фінансування діяльності фонду.
Наприклад, швидко сконтактували зі Швейцарським національним науковим фондом (SNSF). У результаті було досягнуто домовленості про проведення білатерального швейцарсько-українського конкурсу наукових проєктів для українських вчених, які перебувають на території України.
…Це була величезна, системна командна робота. Ми розуміли, в якій ситуації перебуває країна, проводили переговори за кордоном і розповідали про наші плани й потреби. І світ нас почув.
— А в перші дні повномасштабного вторгнення чи відчували ви підтримку колег з міжнародних наукових організацій?
— Так! І знайомі, і незнайомі люди писали й телефонували. З 1 лютого 2022 року у мене починався плановий науковий візит до Швейцарії, і на другий чи третій день великої війни директорка CERN Фабіола Джанотті висловила свою підтримку. Сказала, що до останнього не вірила, що так може статися, і що вона особисто та весь колектив ЦЕРНу підтримують український народ і вірять у перемогу добра над злом.
Я дуже переживав, що війна застала мене у Швейцарії й дуже хотів бути в Україні, поруч з рідними та близькими… Було важко концентруватися на наукових завданнях, які треба було виконувати під час візиту.
— Які виклики 2022 і 2023 років, на вашу думку, стали найскладнішими для фонду?
— Для наших грантоотримувачів призупинення фінансування стало великим викликом. Але, попри це, чимало команд продовжили роботу.
Розумієте, наука не починається о 9-й ранку і не закінчується о 18-й, і навіть війна не може зупинити дослідження. Коли вчені мають хоча б найменшу можливість працювати — вони працюють. Наука нагадує хороший детектив: ти маєш задачу і шукаєш шляхи її розв’язку. Звичайно, що така робота не зупиняється, навіть якщо грантове фінансування зупинено.
Я пишаюся нашими грантоотримувачами: у складних умовах і непростих ситуаціях більшість із них продовжили роботу. Люди рятували обладнання, виконували дослідження, публікували статті. Я бачу це у звітах, які ми отримуємо.
— Як змінився фонд за роки повномасштабної війни?
— Фонд став сильнішим і стійкішим. Ми маємо більше міжнародних партнерів, більше фінансової підтримки. У 2023 році на базі НФДУ було відкрито Офіс Горизонт Європа в Україні, його співробітники допомагають ученим розібратися з пріоритетами, структурою та напрямами програм.
Під час війни оголошено більше конкурсів, ніж до повномасштабного вторгнення. Зміцнилася наша юридична база, внесено зміни в законодавство.
У фонду за ці два роки стало набагато більше друзів.
Хоча, варто сказати, недоброзичливців теж вистачає. Чимало чиновників, службовців і, на жаль, науковців, зустріли створення фонду в багнети. І попри те, що фонд робить багато хорошого, голоси недоброзичливців усе-таки можна почути й сьогодні.
— А як ви реагуєте на несправедливу критику?
— Я спокійно ставлюся до критики. Якщо критика конструктивна — вдячний і роблю висновки.
Але, на жаль, інколи на інтернет-сторінках з’являється «критика», що викликає лише сміх і здивування. Ми розуміємо, хто її замовник і з якою метою це оприлюднюють. У НФДУ є недоброзичливці, які час від часу намагалися перешкодити нашій роботі та які навряд чи заспокояться (згадаємо хоча б колишніх очільників МОН, які не раз намагалися паралізувати роботу фонду).
Несправедлива критика (на мою адресу чи на адресу фонду) не виводить мене зі стану рівноваги. Я переконаний, що ми все робимо чесно і правильно. Можливо, припускаємось якихось помилок, але це щирі помилки, які ми намагаємося виправляти. Ми ніколи не «граємо» в підкилимні ігри.
Фонд отримує від держави кошти й намагається справедливо та ефективно розподілити їх між кращими науковими командами країни. Раніше під час розподілу такої підтримки апріорі було зрозуміло, хто і скільки одержить. Люди, які були долучені до розподілу за іншими принципами (назвемо це дерибаном), не можуть заспокоїтися. У кулуарних розмовах я чув відкриті звинувачення, що «ви в нас віджали кошти». Це велике досягнення (зокрема, Наукового комітету), що вдалося створити Національний фонд досліджень України й «зламати» практики такого розподілу. Сьогодні ці кошти, я сподіваюся, розподіляються чесно, їх отримують кращі наукові команди. Негативну реакцію у декого викликало й те, що фонд набув повноважень створити Офіс Горизонт Європа в Україні.
Дуже добре, що ми відчуваємо розуміння й підтримку з боку Міністерства освіти і науки України.
— У 2023 році уряд вніс зміни до деяких постанов, які стосуються діяльності НФДУ. Зокрема, фонд дістав можливість проводити конкурси з усіх напрямів грантової підтримки, що передбачені в Законі «Про наукову і науково-технічну діяльність». Звісно, під час війни складно говорити про терміни здійснення мрій і планів, але все-таки, яка перспектива зробити перші кроки до надання грантового фінансування з цих напрямів?
— Ці зміни надзвичайно важливі, вони розширюють спектр наших можливостей. Дуже важливо, що у нас з’явилася можливість оголошувати конкурси для підтримання молодих учених. Сподіваюся, уже в найближчому майбутньому зможемо скористатися цією можливістю. Я добре пам’ятаю час, коли був молодим ученим. Знаю, що майже кожен молодий дослідник проходить через фазу гострого браку грошей. Під час написання і захисту дисертації ти мусиш думати: а що далі? Чи зможу заробити на прожиття сім’ї? Це досить важкі думки й складні рішення. Питання відновлення наукового потенціалу України стоїть дуже гостро. Потужні корпорації, банки та інші структури охоче беруть на роботу молодих науковців, які отримали PhD. Це суттєві втрати для наукової спільноти, адже, якщо зміни немає, то як розвиватися науковим школам?..
Виконавці проєктів НФДУ мають гідну зарплату (її рівень непоганий не тільки для України). Це дає можливість молодим ученим сконцентруватися на дослідженнях і не витрачати час на підробітки в ненаукових сферах. Упевнений, що ми зможемо підтримати хоча б частину молодих учених на початку наукової кар’єри. Це буде вагомим аргументом і для повернення з-за кордону.
— Не можу не запитати про напрям популяризації науки. Чи є плани щодо такого конкурсу?
— Популяризація науки й результатів дослідницької роботи надзвичайно важлива. Я переконаний, що кожен учений має брати в цьому участь. Образно кажучи, точиться постійна боротьба між світлом і темрявою, і саме наука є основою для прогресу і розвитку людства. Середньостатистичний громадянин не завжди розуміє, навіщо потрібна наука, навіщо фінансувати дослідження. А також, чому варто обирати науково доведені методи лікування… Наприклад, я бачу, які баталії точаться навколо діяльності CERN, де збудовано Великий адронний колайдер. Вивчення фізики елементарних частинок допомагає наблизитися до відповідей на питання про будову і зародження Всесвіту, але деякі релігійні структури агресивно налаштовані проти цієї роботи. Людей лякали, що Великий адронний колайдер може призвести до екологічної катастрофи й навіть апокаліпсису. Тому дирекція CERN веде активну популяризаторську роботу. Людина з будь-якої країни може прийти сюди на екскурсію, дізнатися, що і як досліджують вчені, чому це важливо.
…Якщо люди, які є платниками податків, розуміють, чому потрібно підтримувати науку, то й політики розуміють і голосують за виділення коштів у бюджеті.
— Які найважливіші завдання, на вашу думку, нині стоять перед фондом?
— Пошук коштів для вчених в Україні, пошук нових контактів і нових можливостей, поліпшення умов конкурсів. Дуже важливе завдання — посилити базу експертів фонду, адже від якості їхньої роботи напряму залежать результати конкурсів. Мені завжди дуже прикро, коли люди готують проєкт, але його відхиляють за формальними ознаками. Це відбувається через недосконалості нормативної бази. Тому працюємо в цьому напрямку, намагаємося усунути суперечності.
Нині відбувається суттєва «ротація» наукової ради, люди, які були біля джерел роботи НФДУ, завершують свою каденцію. Вони підготували нормативну базу для роботи фонду, положення конкурсів тощо. Я дуже хочу, щоб вектор діяльності, який нам вдалося задати, зберігався й надалі.
— Наукова рада працює на громадських засадах, рівень навантаження — чималий. Який аргумент для вчених працювати у раді? І який аргумент працювати в раді особисто для вас?
— Коли мене висунули у члени наукової ради, я не мав жодних сумнівів, що робота на громадських засадах — це правильно. Навпаки, для мене було великим плюсом, що члени наукової ради працюють безплатно. І я б добре подумав, чи йти працювати до ради, якби йшлося про зарплату. Бо коли працюєш за гроші, то частку свободи все-таки втрачаєш.
Людина, яка балотується у члени наукової ради, повинна це розуміти. Вона не братиме участі в конкурсах, не отримуватиме зарплату. І це правильно. Коли ти дістаєш можливість впливати на розвиток наукової технічної інфраструктури держави, то повинен розуміти, що це дуже відповідальна робота, пов’язана з великими витратами часу. Для мене стало великою несподіванкою, що на справи фонду витрачається так багато часу. Але що ж, взявся за гуж — не кажи, що не дуж.
— Станіславе Йосиповичу, як це — бути очільником фонду під час війни?
— Чесно кажучи, я про це не думав. Є сьогоднішній день, є виклики, на які потрібно реагувати, проблеми, які треба розв’язувати. Це робота і відповідальність. Перед тим, як стати головою фонду, я був заступником Леоніда Петровича Яценка, пам’ятаю, він завжди хвилювався, вболівав, щоб усе вдалося.
Коли я прийшов на цю посаду, теж почав дуже сильно хвилюватися. Відчуваю відповідальність за рішення, які ухвалює наукова рада, за людей.
Фонд створили науковці для науковців, не можна допустити, щоб щось пішло не так.
Світлана ГАЛАТА для НФДУ
Читайте також: