Війни завжди були руйнівними для людства, але їхній вплив на природу часто залишався поза увагою. Забруднення повітря, води, ґрунтів, знищення лісів та руйнування екосистем — усе це невидимі наслідки, які загрожують нашій планеті. Сьогодні ми стоїмо перед питанням: чи здатне людство зупинити цей руйнівний процес і зберегти природний баланс?
Розгляду цих проблем був присвячений семінар ООН Environmental Security in War and Armed Conflict, що відбувся 6 листопада 2024 року у Нью-Йорку [1]. Учасники семінару констатували, що Україна як держава, котра зазнала масштабної військової агресії, стикається з величезними викликами у сфері екологічної безпеки. Заміновані території, зруйновані інфраструктурні об’єкти, пожежі у природоохоронних зонах і забруднення водойм вимагають негайних заходів з ліквідації наслідків.
Збройні конфлікти створюють незворотні наслідки для екосистем. За даними Упсальської програми конфліктних даних (UCDP) [2] та Гайдельберзького інституту (HIIK) [3], за останні 25 років кількість воєн у різних регіонах світу зросла з 10 до 37, а кількість країн, втягнутих у війни — з 30 до 55.
Протягом 2000–2024 років збройні конфлікти завдали значної шкоди екології планети, охопивши широке коло наслідків, від руйнування природних екосистем до загострення кліматичної кризи [4–10]. Масштаби впливу виходять далеко за межі зон бойових дій, торкаючись глобальних екологічних і соціальних систем.
Однією з найсерйозніших проблем стало руйнування лісових екосистем (рейтинг важливості за десятибальною шкалою дорівнює 9), що охопило понад 20 мільйонів гектарів лісів у світі [4,5]. З них 8,2 мільйона гектарів знищені безпосередньо через бойові дії. Ліси Африки, Сирії, України, Південно-Східної Азії та Латинської Америки постраждали від обстрілів, пожеж і незаконної вирубки, спричиненої воєнними конфліктами. Ці втрати значно зменшили здатність планети поглинати вуглекислий газ, посилили кліматичні ризики й ускладнили відновлення середовищ існування для багатьох видів.
Втрати біорізноманіття (рейтинг важливості 9) стали ще одним катастрофічним наслідком [4,6,7]. В Африці, наприклад, через браконьєрство та військові дії знищено до 70 % носорогів і 60 % слонів. В Україні втрачено понад 3 мільйони гектарів природних територій, а на Близькому Сході близько 50 % заповідників зазнали значних пошкоджень. Популяції багатьох видів скоротилися на 20–50 % у регіонах бойових дій, що вплинуло на стійкість екосистем і загальну екологічну стабільність.
Замінування територій (рейтинг важливості 8) стало ще однією серйозною проблемою [9]. Загальна площа замінованих земель становить близько 200–250 тисяч квадратних кілометрів, зокрема понад 156 тисяч квадратних кілометрів в Україні. Ці території залишаються непридатними для сільського господарства, відновлення екосистем та безпечного життя людей. Замінування також створює довгострокові бар’єри для економічного та екологічного відновлення.
Пошкодження сільськогосподарських земель (рейтинг важливості 8) призвело до деградації понад 260 тисяч квадратних кілометрів угідь у таких країнах як Сирія, Ємен та Україна [6]. Більш як 30 % продуктивних земель у цих регіонах втратили свою родючість. Це спричинило зниження врожайності, посилення продовольчої кризи та поглиблення соціальних конфліктів, особливо в регіонах із високою залежністю від сільського господарства.
Масові пожежі й токсичні викиди (рейтинг важливості 7), спричинені збройними конфліктами, значно забруднили атмосферу [4,8]. Наприклад, війна в Україні супроводжувалася масштабними пожежами на промислових об’єктах у 2022–2023 роках, які спричинили значні викиди токсичних речовин. Такі явища погіршують якість повітря, створюють серйозні ризики для здоров’я населення та завдають непоправної шкоди навколишньому середовищу.
Забруднення водних ресурсів під час військових дій (рейтинг важливості 7) стало традиційною і складно подоланою проблемою. Загальний обсяг забруднених вод на кінець 2024 року становив 19–34 мільярди кубічних метрів, а понад 40 % населення у зонах конфліктів втратило доступ до чистої питної води [10]. У таких країнах, як Ірак, Сирія та Ємен, це призвело до значних гуманітарних та екологічних криз, які вимагають великих інвестицій у відновлення водних ресурсів.
Викиди вуглекислого газу (рейтинг важливості 6), пов’язані зі збройними конфліктами, склали 1005.5–1155 мільйонів тонн CO₂ за розглянутий період [10]. Бойові дії, як-от війна в Іраку (2003–2011) та конфлікт в Україні (2014–2024), спричинили значний вуглецевий слід. Це не лише погіршує глобальну зміну клімату, але й ускладнює міжнародні зусилля зі скорочення викидів.
Усі наведені складові впливу воєнних конфліктів на екологію планети є дуже важливими, і вони цілісно відбивають загальні обсяги завданої планеті шкоди. Але кожна з цих складових робить свій «внесок» у загальне руйнування природного середовища, що відображається рейтингом їхньої важливості за шкалою 1–10.
Концептуально збройні конфлікти поглиблюють кліматичну кризу, спричиняють деградацію екосистем, зменшують біорізноманіття та загострюють гуманітарні проблеми. Відновлення цих екосистем потребує скоординованих міжнародних зусиль. Необхідно впроваджувати глобальні програми з відновлення лісів, деградованих ґрунтів і водних ресурсів, а також забезпечити фінансування відновлення постраждалих територій. Важливим є також створення механізмів скорочення військового вуглецевого сліду та моніторингу екологічних наслідків військових дій.
У наукових дослідженнях і на практиці використовуються різні підходи для інтеграції екологічних наслідків у комплексні оцінки. До загальних (універсальних) індексів, які надають комплексну оцінку завдання шкоди природному середовищу воєнними конфліктами, належать:
- Індекс екологічної деградації (Environmental Degradation Index, EDI) [11]: об’єднує кількісні показники втрати лісів, біорізноманіття, замінування територій, пошкодження сільськогосподарських земель, пожеж, викидів токсичних речовин, забруднення води та інших наслідків у єдиний шкальний показник;
- Екологічний слід (Ecological Footprint, EF) [12]: враховує викиди CO, втрати природних ресурсів та деградацію екосистем;
- Індекс стійкості екосистем (Ecosystem Resilience Index) [13]: показує втрати у здатності екосистем виконувати свої функції.
З використанням даних [4–10] були здійснені розрахунки зазначених індексів. Так, індекс екологічної деградації (EDI), що має значення 9.48, демонструє безпрецедентний рівень руйнування екологічного середовища. Це охоплює забруднення ґрунтів, водних ресурсів і повітря, втрату біорізноманіття, знищення ландшафтів і порушення екосистемних функцій. Таке високе значення свідчить про системну деградацію, яка торкається не лише локальних територій, а й впливає на глобальну екологічну стабільність.
Не менш разючим є екологічний слід (EF), який оцінюється у 8,695,000 гектарів. Ця площа символізує масштаби природних ресурсів, потрібних для компенсації завданої шкоди. Руйнування сільськогосподарських земель, знищення лісів, замінування територій та забруднення довкілля перетворюють колосальні площі на екологічно непридатні зони. Вплив цих втрат поширюється не лише на екосистеми, а й на економічні та соціальні сфери, створюючи тривалий тягар для майбутніх поколінь.
Ще одним тривожним показником є індекс стійкості екосистем (ERI), який становить лише 0.09. Це критично низьке значення свідчить про суттєву втрату здатності постраждалих територій до самовідновлення. Порушення природної регуляції клімату, забрудн ення води та повітря, а також втрата біорізноманіття підкреслюють серйозність проблеми. Екосистеми, які зазвичай слугують фундаментом екологічної рівноваги, опиняються у стані, коли їх функції стають майже невідновними.
Отже, за результатами проведених досліджень можна зробити наступні висновки.
1. З початку XXI століття людство стало свідком безпрецедентного рівня впливу збройних конфліктів на природну систему планети. Кількість воєн у світі зросла з 10 на початку століття до 37 станом на 2024 рік, тоді як їхня тривалість збільшилася з 3–5 до 10–15 років. Кількість країн, залучених у воєнні дії, зросла з 30 до 55, що спричинило катастрофічні зміни в екосистемах. Одним із найбільш критичних наслідків стало руйнування природних систем і насамперед лісів у регіонах бойових дій, як-от Африка, Близький Схід та Східна Європа (Україна). Так, ліси, які є важливими вуглецевими резервуарами, втрачаються зі швидкістю, що значно перевищує природну здатність до їхнього відновлення, підриваючи глобальну екологічну стабільність і посилюючи кліматичні кризи.
2. Руйнування природних систем створює ефект «екосистемного боргу», коли навіть припинення негативного впливу не забезпечує автоматичного відновлення. Наприклад, деградовані ґрунти та зникнення видів призводять до втрати екосистемних послуг, як-от регулювання клімату, запилення рослин та очищення води. Поєднання воєнних дій, змін клімату, урбанізації та промислової діяльності значно перевищує природні можливості планети до саморегуляції. Цей тиск створює реальні загрози для сталого розвитку людства.
3. Екологічні індекси, як-от Індекс екологічної деградації (Environmental Degradation Index), Екологічний слід (Ecological Footprint) та Індекс стійкості екосистем (Ecosystem Resilience Index), дають можливість кількісно оцінити ці наслідки та визначити тенденції, які можуть загрожувати майбутньому людства.
- Значення Індексу екологічної деградації EDI=9.48 свідчить про високу ступінь впливу воєнних конфліктів на природну систему. Головними чинниками деградації є руйнування лісових екосистем, втрати біорізноманіття, забруднення води та викиди CO₂. Ці процеси набувають глобального масштабу, руйнуючи ключові функції екосистем, які забезпечують стабільність клімату, харчову безпеку та якість життя.
- Сумарний екологічний слід конфліктів оцінюється в EF=8,695,000 га втраченої природної території. Ця площа охоплює деградовані ліси, заміновані території та пошкоджені сільськогосподарські угіддя. Це вказує на величезний обсяг ресурсів, які більше не можуть виконувати свої природні функції.
- Низьке значення Індексу стійкості екосистем ERI=0.09 демонструє критичний стан екосистем, які втрачають здатність до відновлення. Руйнування лісів та зниження біорізноманіття створюють передумови для довготривалої деградації природної системи.
4. Екологічний резерв планети не є безмежним. Екосистеми мають критичні межі, після досягнення яких починається незворотня деградація. Втрата 50 % лісів на планеті може спричинити порушення вуглецевого циклу, а зникнення 50–70 % ключових видів поставить під загрозу існування харчових ланцюгів. Сучасні тенденції свідчать, що планета вже впритул наблизилася до цих меж. Значні втрати лісів, біорізноманіття та деградація ґрунтів створюють ризики незворотних змін у природній системі. Якщо нинішні тенденції збережуться, перші серйозні наслідки можуть проявитися до 2050 року, що підтверджує висунуту вище гіпотезу The conflict of the 21st century. Це охоплює масові міграції, дефіцит продовольства та більш масштабні збройні конфлікти за ресурси.
5. За умови продовження зростання збройних конфліктів у світі за лінійним законом [2,3], можуть здійснитися наступні прогнози на майбутнє:
- у період 2025–2030 років може продовжитися подальше зростання негативного впливу збройних конфліктів в уразливих регіонах світу;
- у 2030–2040 роках очікується критичне виснаження ґрунтів і водних ресурсів;
- у 2040–2050 роках може розпочатися масова деградація екосистем, яка вплине на людське життя на глобальному рівні.
6. Необхідно створити міжнародні механізми захисту екосистем у зонах конфліктів, фінансувати проєкти з відновлення лісів, біорізноманіття та деградованих земель. Важливо розробити індекси та моделі для прогнозування критичних точок, а також акцентувати на миротворчій діяльності, яка допоможе мінімізувати екологічний вплив конфліктів. Природа не безмежна, і зволікання з діями призведе до незворотних наслідків для людства. Екологічний резерв планети вже на межі виснаження, і необхідні негайні глобальні зусилля для запобігання екологічній катастрофі. Збройні конфлікти стали потужним каталізатором руйнування природної системи, і лише через міжнародну співпрацю, спрямовану на унеможливлення їх поширення, на відповідальність за майбутнє планети людство може забезпечити своє майбутнє.
Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ, академік НАН України
ЛІТЕРАТУРА
1. UN Seminar “Environmental Security in War and Armed Conflict”, 06 Nov 2024, New York, https://webtv.un.org/en/asset/k17/k17k7fakgw
2. Uppsala Conflict Data Program (UCDP), 2023. https://ucdp.uu.se/year/2023.
3. Conflict Barometer. Heidelberg Institute for International Conflict Research. Datasets. 2023. https://hiik.de/data-and-maps/datasets/?lang=en
4. United Nations Environment Programme (UNEP). 2024. https://www.unep.org/
5. Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI). 2025. https://www.sipri.org/
6. Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2024. https://www.fao.org/home/en/
7. Worldwildlife (WWF). Our work in action. 2025. https://www.worldwildlife.org/
8. Global Fire Emissions Database (GFED). Related datasets and older GFED versions. 2025. https://www.globalfiredata.org/related.html
9. ICBLCMC. Protecting lives (ICBL). 2025. https://www.icblcmc.org/
10. United Nations Children’s Fund (UNICEF). 2025. https://www.unicef.org/
11. Agliardi, E., Pinar, M., & Stengos, T. (2015). “An environmental degradation index based on stochastic dominance.” Empirical Economics, 48, 439–459.
12. Global Footprint Network. Data and Methodology. 2024. https://www.footprintnetwork.org/resources/data/?utm_source=chatgpt.com
13. Angeler, D. G., & Allen, C. R. (2016). “Quantifying resilience.” Journal of Applied Ecology, 53(3), 617–624.