Лос-Анджелес палає, шалені збитки. Це погано з усіх боків, бо, серед іншого, відвертає увагу від війни росії проти України. А нам варто як мінімум зробити висновки. Чому ці пожежі трапляються, що є головним фактором їхнього виникнення, які наслідки можемо очікувати, зокрема, для довкілля?
Розгортаємо книжки Майкла Конелі про детектива Гаррі Босха, дія яких відбувається саме в Лос-Анджелесі та Голліву́ді (Hollywood — священний ліс; район цього міста), штат Каліфорнія. І читаємо (або подивіться серіали, дуже непогано зняті) про те, що такі пожежі там зовсім не дивина (наприклад, у романі «Чорне відлуння», написаному ще у 1992 році). Це доволі типова ситуація для цього регіону. Жаркий сухий клімат, переважно сухі насадження. Тому воно дуже активно горить.
«Екосистеми південної частини Каліфорнії дуже вразливі до пожеж і здебільшого пірогенного походження. Робити великі поселення посеред таких екосистем — це все одно, що проводити фаєршоу в пороховому складі, а потім дивуватись: що могло піти не так?» — коментує ситуацію доцент Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом’як.
Водночас одна з найпотужніших у світі пожежних служб працює саме в цьому регіоні. Друга за потужністю — в Австралії. Там теж, якщо пригадаєте, у 2020 році були величезні пожежі. Буш вигорав, гинули люди. Каліфорнія та Австралія нерідко посилюють пожежні команди одна одної. Припускаю, що з Австралії вже летять на допомогу.
Щодо довкілля і впливу на нього. Нічого хорошого, звичайно, і для суспільства, і для довкілля немає. Горить ліс, майно, на жаль, дуже часто гинуть люди, які не встигають евакуюватися. Додається в атмосфері парникових газів. Що своєю чергою посилює зміну клімату, глобальне потепління.
Чому ж таки попри всі зусилля пожежників ситуація не поліпшується? Так — погода, так — сильний вітер. Але головне в тому, що хоч якими потужними є пожежні служби, рецепт боротьби з пожежами — не тільки у техніці та підготовці людей.
Те саме можна сказати про Європу. Греція, Іспанія, Франція, Італія — там теж повсякчас виникають пожежі з тих самих причин. Через клімат і певний характер лісових насаджень. І
попри дуже добре організовані пожежні служби, все одно пожежі трапляються і завдають великих збитків.
Техніка і тренування — це важливо, це потрібно, це підвищує пожежну безпеку. І цим шляхом, зокрема, йде наше державне підприємство «Ліси України», нарощуючи потужність своїх протипожежних підрозділів. Я, наприклад, бачив їхні нові пожежні модулі (показували свого часу). Вони застосовують відеоспостереження, і це теж добре. Раннє оповіщення — це важливий елемент пожежної безпеки. Тож якщо ви помітили займання — телефон відомий, дзвоніть у службу надзвичайних ситуацій 101. Так лісівники з протипожежними ранцями швидко під’їдуть на мотоциклах, і поки пожежа невелика, зможуть її загасити.
Проте навіть попри це масштабні пожежі трапляються. Зокрема і в Україні. Пригадаємо пожежі в Поліссі у 2020 році. Постраждав Древлянський природний заповідник, Чорнобильська зона, зокрема, Чорнобильський біосферний заповідник. Ці усі території значною мірою засаджені монокультурою сосни, причому це часто одновікові насадження. У таких лісах вогонь поширюється дуже швидко.
Тож для запобігання таким масштабним пожежам потрібно змінювати тип насаджень, переводити їх у мішані або й листяні.
Ще одна з причин, чому все так активно горить, — масштабна меліорація. Наприклад, у долині Ужа в Чорнобильському біосферному заповіднику свого часу були осушені болота.
Зараз є проєкт з відновлення там боліт, який фінансують міжнародні організації. Подібні проєкти широко впроваджуються, наприклад, у Чехії, про що газета «Світ» розповідала в статті «Романтики Вовчих Ям». Методика не складна. Треба перекрити дрібніші меліоративні канали.
Упоперек ставлять невеликі греблі — або дерев’яні щити, або глиняні перемички, десь через кожні 70 метрів. Вода повертається, і торфовище більше не горить. Це необхідно робити, бо пожежа на торфовищі ще жахливіша, ніж у лісі.
Вогонь не видно, тліє під низом, люди провалюються й можуть загинути, на жаль, є факти загибелі рятувальників і пожежників. Якщо ми пригадаємо, цього літа і восени (як і майже щороку) постійно тягнуло смородом з півночі Київської області — там горіли й ліси, і торфовища.
Додається ще, звичайно, і російська агресія. У прикордонні на півночі (Сумщина зокрема) росія обстрілює наші ліси, так само і в зоні бойових дій. Гасити неможливо. Як і на замінованій частині території, де побували росіяни.
Що ж треба робити? Насамперед — ухвалити нарешті Національну стратегію управління ландшафтними пожежами, яку готували й просували д. б. н. Сергій Зібцев та Регіональний Східноєвропейський центр моніторингу пожеж НУБіП. Далі — розробити план дій на її основі й невпинно його дотримуватись.
Олег ЛИСТОПАД
фото надане @Природний заповідник Древлянський