Так називається книжка, створена журналістами газети «Світ». Ми зібрали в ній наші кращі публікації про КПІ ім. Ігоря Сікорського: про його історію, сьогодення, і навіть трохи заглянули в майбутнє — адже воно в тому, що ми задумуємо і робимо вже сьогодні. І науковці, і викладачі, і студенти, й журналісти.
Історію творять люди, і саме вони є головними героями наших статей, інтерв’ю, репортажів, кореспонденцій і нарисів, розміщених на 340 сторінках книжки.
І спочатку про тих, хто створював і закладав міцну основу сьогоднішніх традицій КПІ й загалом освіти в Україні. Це сім нарисів розділу «Історичні ремінісценції» — про будівничого Київської політехніки Олександра Кобелєва, про першого ректора Віктора Кирпичова, про видатних педагогів: математиків Василя Єрмакова, Бориса Букреєва, фізика Георгія Де-Метца, фундатора гідрологічної школи Володимира Оппокова, математика світового масштабу Михайла Кравчука. Про їхній внесок в освіту й науку та про їхні долі.
Наступний розділ, герої якого творили й творять сучасну історію КПІ, відкриває нарис про сім’ю Патонів і зокрема про Бориса Євгеновича Патона — видатного вченого, академіка, багаторічного президента НАН України, який завжди шанував свою альма-матер, а його наукова та науково-організаційна діяльність була тісно пов’язана з КПІ, зокрема з розвитком космічних технологій, дослідженням космосу.
У цьому ж розділі дізнаємося і про участь академіка Віктора Глушкова у підготовці в КПІ фахівців з кібернетичної безпеки та системного аналізу; про багаторічну співпрацю КПІ з ДП «Антонов» та його геніальними конструкторами, зокрема творцем «Русланів» та «Антеїв» Петром Балабуєвим; про випускника КПІ Героя України чорнобильця Олександра Лелеченка, який ціною власного життя врятував життя багатьох людей, а ЧАЕС — від подальших вибухів.
Книжка розповідає про легендарних людей, які працюють в університеті. Це, наприклад, професорка кафедри математичного аналізу та теорії ймовірностей, членкиня українських та іноземних математичних товариств Ніна Вірченко — дисидентка, правозахисниця, дослідниця, що повернула Україні ім’я Михайла Кравчука. Або професор Борис Ковальський, відомий історик і член збірних команд України з важкої та легкої атлетик, тепер — учасник ветеранських олімпіад, з яких завжди повертається з медалями.
Однієї старовинної фотографії вистачило начальнику відділу технічних засобів навчання Віктору Лазаренку, а також його помічникам — Олександру Долгерту й Миколі Невмержицькому, щоб повернути колишній вигляд кімнаті, в якій вони працювали. Тепер, щоб побачити й відчути «антураж» початку XX століття, сюди приходять чимало екскурсантів, і не тільки з КПІ.
Політехніки не лише вивчають історію, а й беруть участь у її творенні. Депутат трьох парламентських скликань викладач КПІ Юрій Гнаткевич голосував за Декларацію про державний суверенітет і Акт проголошення незалежності України. В інтерв’ю «Світу» він розповів про унікальні події тих днів.
Важливою частиною книжки є також розповідь про те, як КПІ перетворювався на дослідницький університет за прикладом передових країн світу. Про це стаття, а також інтерв’ю багаторічного ректора КПІ академіка НАН України Михайла Згуровського. Він розповів, як за ініціативою та з участю КПІ парламент ухвалив перший в Україні Закон «Про науковий парк «Київська політехніка», як почала створюватися інноваційна екосистема Sikorsky Challenge, проводились фестивалі інноваційних проєктів, стартап-школа КПІ перетворилася на мережу стартап-шкіл по всій Україні, а потім і за її межами, а інноваційна екосистема поширилася на регіони України, а з допомогою компаній партнерів і на інші країни.
Фестивалям Sikorsky Challenge (у фокус уваги журналістів «Світу» їх потрапило аж три) присвячено чималий розділ книжки. Це справді інноваційна подія року. Кілька днів насиченої програми: тематичні форуми, конкурсні проєкти, підбиття підсумків, знайомства, десятки нових імен, ідеї й розробки, які беруть на озброєння солідні фірми. Зокрема тепер, коли країна обороняється від знавіснілого ворога.
Особливою темою для КПІ став космос. У питанні, як повернути країні лідерство та статус провідної аерокосмічної держави, університети теж можуть сказати своє слово. КПІ, наприклад, став першим розробником наносупутників в Україні. Його перший супутник PolyITAN-1 вже 10 років намотує кола на земній орбіті. Про КПІшну сім’ю наносупутників, які вже побували в космосі й ще тільки готуються; про запуск наносупутника PolyITAN-НР-30 у прямому ефірі; про теплові труби, які, зокрема, допомогли доставити ґрунт з астероїда на Землю, про майбутні мікросупутники, про міжнародну співпрацю тощо — в окремому розділі книжки. І, звичайно, про людей, які над усім цим працюють. А це — науковці, інженери, чимало аспірантів і студентів. Керівник космічної програми КПІ — академік Михайло Ільченко, науковий керівник проєкту наносупутників — Борис Рассамакін.
Як супутники, так і ракети мають бути великими й малими, і ось уже українська компанія, одним зі співзасновників якої є випускник стартап-школи Sikorsky Challenge, розробляє найменшу в історії орбітальну ракету, яка до того ж є автофагом, тобто сама себе «з’їдає». Як це? Читайте в інтерв’ю з розробником.
А про те, що можуть космічні технології, як застосовуються, зокрема, технології космічного моніторингу та ШІ, як і для чого створюються цифрові двійники нашої реальності, як можна охороняти ґрунти й не тільки ґрунти з космосу, розповідають в інтерв’ю професори КПІ Наталія Куссуль та Андрій Шелестов.
Однак, не космосом єдиним, як кажуть. Проблем, у розв’язанні яких беруть участь науковці-політехніки, вистачає й на Землі. Одна з них — якість питної води, про що ми розпитували професорку КПІ, президентку Всеукраїнського водного товариства WaterNet Тетяну Мітченко.
Кіберпростір — одна з арен воєнних дій. З початком широкомасштабної російської агресії активізувались бої й на цьому фронті. Директор Фізико-технічного інституту КПІ член-кореспондент НАН України Олексій Новиков розповів про те, що ми не тільки достойно прийняли цей бій, а й продовжуємо створювати якісні розробки з кібербезпеки.
Дуже хотілося бодай назвати усіх героїв наших публікацій, але це майже неможливо. Однак розповіді про них та їхні ексклюзивні інтерв’ю можна прочитати у книжці «Сучасник трьох століть». Замовити примірник книжки можна через редакцію, повідомивши про своє бажання на електронну адресу редакції hazeta_svit@ukr.net або за тел. (097) 270 50 89.
Ваш «Світ»