У Михайла Захаровича Згуровського сьогодні День народження. Ювілейний. Йому — 75 років.
Два тижні тому редакція отримала від нього статтю, яку кожний може й зараз прочитати на сайті чи «відмотавши» сторінку фейсбуку. Вона називається «Екологічні виклики війни та збройних конфліктів».
Сьогодні Михайло Захарович перебуває за кордоном у складі групи учених з різних країн світу. Вони ведуть дослідження, готують документи, експертні висновки й рекомендації для Організації Об’єднаних націй, які допоможуть відповісти на запитання, чи здатне людство зупинити руйнівний процес на планеті й зберегти природний баланс. А якщо так, то що слід робити? Розгляду цих проблем у листопаді уже був присвячений семінар ООН, на якому виступав і академік Згуровський.
Робота інтенсивна, напружена і дуже цікава, багато нового в технологіях, інтенсивно використовується штучний інтелект — це те, що відповів Михайло Захарович на запитання, як там працюється.
… Моє перше інтерв’ю з Михайлом Згуровським відбулося у квітні 1992 року. Це сталося через кілька днів після того, як його обрали ректором КПІ. Я була тоді заступницею редактора газети «Україна молода», якій ще не виповнилось і року. І українська незалежність була ще така молода, і навколо стільки проблем!
Ректор дивився далі сьогоднішнього дня, він говорив про те, як заслужений радянський інститут, що дослухався радше москви, ніж Києва, перетворити на сучасний український виш світового рівня. Серед орієнтирів називав, наприклад, Массачусетський технологічний інститут. Масштабність задумів, розуміння процесів і того, як це має робитися, вражало.
У 2020 році для газети «Світ» Михайло Захарович розповів, як працює дослідницький університет і яка його роль у державі. Пізніше він розширив цю тему і написав статтю «Локомотив прогресу в сучасному суспільстві». Чому в розвинутих економіках світу ядром інноваційної діяльності виступає університет? Чому Кремнієва долина сформувалася навколо Стенфордського університету? Чому з університету Техніон почалася інноваційна перебудова Ізраїлю? І такі приклади можна наводити далі.
З початку 2000-х було багато зроблено і в КПІ для трансформації його в університет дослідницького типу. З наукового парку «Київська політехніка» почалося утворення широко відомої нині інноваційної екосистеми Sikorsky Challenge — зі стартап-школами по Україні й за її межами, з партнерами-високотехнологічними підприємствами, з щорічними фестивалями інноваційних проєктів, доведенням кращих зразків до промислового виробництва, з міжнародними форумами й у сфері безпеки й оборони, і в пошуку моделі інноваційного розвитку України.
Особливо важливою, виразною і цілеспрямованою ця робота стала в роки війни. Настане час, коли значно більше можна буде розповісти про внесок КПІ у нашу боротьбу з ворогом.
Є люди, які бачать глибше і панорамніше, охоплюючи головне, розуміючи перспективу, знаючи, що і як треба зробити, щоб наблизити її й застерегти від небезпеки. Це про сьогоднішнього ювіляра. Нині він працює у відповідальному і цікавому для себе напрямі: цікавому насамперед тому, що розвиває науку, дає нові знання і нові можливості, і ці можливості — на користь людству. Це головне.
Головною для нього стала і висока громадянська місія — очолити Українську Раду Миру, особливо в такий долетворний для світу (не тільки для нашої держави!) час. Достатньо прочитати привітання ювіляру від Президії УРМ, щоб зрозуміти, як багато зроблено за один тільки рік!
Вітаючи Михайла Захаровича з його ювілейним Днем народження, бажаємо многая-многая літа! Нових наукових проєктів! Усім нам — справедливого миру й перемоги України.
І вже найближчими днями чекаємо обіцяної нової статті — скажу тільки, що вона буде надзвичайно цікавою і пов’язаною з розвитком штучного інтелекту.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА