Місія можлива. Але…
«Ми прагнемо укласти угоду з Україною, за якою вони будуть забезпечувати те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними елементами й іншими речами», — публічно заявив президент США Дональд Трамп 3 лютого 2025 року. Фактично йдеться про постачання нам зброї та амуніції. А крім рідкісноземельних, американці цікавляться й іншими корисними копалинами нашої країни. У відповідь Президент України Володимир Зеленський висловив готовність до такої співпраці.
З того часу минуло кілька тижнів, прозвучала купа протилежних за змістом, але дуже емоційних заяв від американських, європейських і українських політиків. Приїхав і поїхав ні з чим міністр фінансів США, який розраховував укласти з Україною угоду про фактично передачу США усіх наших надр без будь-яких плюшок для нас. Приїхав і поїхав спецпредставник президента США Кіт Келлог, у перемовинах з яким говорилось про «сильну й корисну угоду… стосовно інвестицій та безпеки». Вочевидь, буде ще немало зустрічей. Проте чимало речей залишаються сталими.
Так, зброя і гарантії безпеки нам потрібні. Так, 20% родовищ уже окупували рашисти, й допомога США у їх поверненні не завадить. Та й на контрольованій території нам є що запропонувати. Але робити це варто з холодною головою і ґрунтовними розрахунками, які мають здійснити спеціалісти, і насамперед представники науки, яка має для цього потенціал і провідні наукові школи. І це не лише про геологів.
Україна має багаті запаси рідкісноземельних елементів, титану і літію. І може стати надійним партнером із забезпечення і США і ЄС не лише критичною сировиною для сучасних високотехнологічних виробів. Зважаючи на наш науковий, технологічний та освітній потенціал, ми можемо стати країною-виробником, постачальником ключових виробів сучасної цивілізації. Якщо створити в Україні Хаб зелених технологій.
Для цього потрібні будуть різні спеціалісти, зокрема екологи та фахівці з екологічного права. Адже без зміни законодавства у бік захисту екологічних прав громадян та без оцінки впливу різних способів надровидобутку та перероблення видобутого ризикуємо з одного пекла — пекла війни, потрапити в інше — пекло екологічне.
Знищення цінних природних ділянок, призведе, зокрема, до зневоднення цілих регіонів, зміни клімату, суттєвої шкоди здоров’ю мешканців. Залишимось на додачу без значної частини такої складової експорту як аграрна продукція.
Стратегічна лінія на створення в Україні бази забезпечення нових технологій шляхом видобутку критичних корисних копалин і створення виробництв на їхній основі має спрацювати продумано. Щоб не зашкодити потенціалу України як одного з гарантів продовольчої безпеки та стабільності клімату.
Під час ухвалення рішення про доцільність розгортання видобутку або виробництва пріоритетом має бути екологічна роль регіону. Тому до розроблення стратегії створення в Україні вже згаданого Хабу зелених технологій мають бути залучені не лише геологи, технологи, географи. А й екологи, зоологи, ботаніки, гідрологи.
Влада ж має якнайшвидше провести реформу екологічного контролю (ухвалення законопроєкту № 3091 тощо), поліпшити базовий закон «Про охорону навколишнього природного середовища», розробити й ухвалити закон про відновлення природи на основі директиви ЄС (Regulation of the European Parliament and of the Council on nature restoration and amending regulation (EU) 2022/869).
Олег ЛИСТОПАД
Газета “Світ”, №3, лютий 2025 року