Коли у січні на береги національного природного парку «Тузловські лимани» прилетіла змучена пірникоза, пір’я якої було забруднено мазутом, начальник науково-дослідного відділу НПП Іван Русєв не мав сумнівів, що птаха прилетіла з Керченської протоки, де розкололися навпіл два російських танкери. Вони перевозили близько 9,2 тис. тонн мазуту, з яких щонайменше три тисячі потрапили у Чорне море. Спочатку мазут загидив майже 50 кілометрів узбережжя у краснодарському краї рф. А потім вітер змінився і бруд поплив до Південного берега Криму, сягнувши аж Севастополя.
Загинули десятки тисяч птахів
«Спостерігали ми й за великим бакланом, який був у такому ж стані, як і пірникоза, але дістати його з води було неможливо. рашисти знищують унікальне життя у Чорному морі», — заявив Іван Русєв.
Пірникозу врятувати не вдалося. А от російські медіа намагалися запевнити й своїх громадян, і світову спільноту, що наслідки аварії були незначними, а птахів, які втрапили у мазутні калюжі, відмили й усе «харашо». Навіть начебто незалежне «Наше время» повідомило, що 2,5 тисячі пернатих виловили, відмили й щасливих випустили назад у природу. За цю публікацію їх нещадно критикували одеський еколог Владислав Балінський та інші фахівці.
«Термін «врятувати» в подібних випадках у світовій практиці передбачає не просте відмивання від нафтопродуктів, а комплекс заходів, спрямованих на очищення та повне відновлення пошкоджених покривів; лікування тварин від опіків, інтоксикації та стресу; адаптацію й успішне повернення їх до середовища проживання! Можливі ще варіанти з переданням на тривале лікування і перетримку в спеціалізовані установи, але це тільки ускладнює наступний процес повернення до природи… Майже впевнений, що більша частина з «врятованих» птахів теж загине або вже загинула», — написав Владислав Балінський на своїй ФБ-сторінці 5 січня.
І як доказ уже 15 січня видання повідомило, що «з моменту катастрофи у Керченській протоці постраждало понад 5900 птахів, від 15 до 20 тисяч птахів загинуло».
Про можливі наслідки для птахів наша газета спитала також завідувача Лабораторії орнітології Півдня України Азово-Чорноморської орнітологічної станції Юрія Андрющенка.
«Найбільша загроза від мазуту — для тих птахів, що живляться у воді, особливо для тих, які збирають корм на її поверхні або пірнають і здобувають його в товщі води й на дні. З-поміж видів, що у нас зимують на морських узбережжях, це передусім гагари (переважно чорношия), пірникози (велика, мала, чорношия), баклан великий, черні (чубата, морська, попелюх), деякі інші качки, лебідь-шипун, лиска тощо», — розповів пан Юрій.
Значної шкоди завдала ця аварія і морським ссавцям, рибам, безхребетним, рослинам.
За попередніми підрахунками Державної екологічної інспекції, витік російського мазуту завдав екосистемі Чорного моря збитків на понад 14 млрд доларів США.
Невелику кількість мазуту помітили й в Одеській області.
«Екологічні прокурори територіальних органів прокуратури в Одеській області здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за ч. 1 статті 243 Кримінального кодексу України — забруднення моря.
До розслідування залучено фахівців Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу. Проведено огляд місця події, вилучено та спрямовано на експертизу зразки речовин, якими забруднено узбережжя, опитано свідків. Окрім цього, в рамках іншого кримінального провадження досліджується забруднення Азовського моря у Запорізькій області.
Наша мета — зробити все можливе для фіксації наслідків і документування шкоди», — сказав у коментарі для «Світу» Борис Індиченко, керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Україна вимагає покарати порушників
росія не дає доступу ні до своїх територій, ні до окупованих Криму та узбережжя Азовського моря. Оцінити масштаб катастрофи й перевірити, наскільки адекватно діють російські рятувальні та інші служби в ході ліквідації наслідків, можливо лише за супутниковими знімками.
Тому Міністерство захисту довкілля України звернулося із відповідними зверненнями до Чорноморської комісії та секретаріатів конвенцій ООН, UNEP, ЮНЕСКО, Європейського Союзу й Міжнародної морської організації (International Maritime Organization — IMO).
У них зазначається, що «…інцидент стався через недотримання російською стороною технічних вимог безпеки судноплавства, зокрема використання річкових суден у відкритому морі під час шторму. Ця ситуація відображає ширшу схему недотримання російською федерацією міжнародних стандартів безпеки, що є характерною поведінкою держави-агресора».
Пані міністр захисту довкілля Світлана Гринчук, яка підписала ці листи, наполягала на тому, що «інцидент вимагає посилення міжнародного нагляду за дотриманням стандартів безпеки на морі та посилення тиску на російську федерацію з метою недопущення подальшого забруднення морського середовища. Окрім того, вкрай необхідно, щоб росія була притягнута до відповідальності й зобов’язана відшкодувати завдану довкіллю шкоду». Для цього Україна вимагала скликати засідання Чорноморської комісії.
Довідково: Комісія із захисту морського середовища Чорного моря від забруднення — міжурядовий орган з виконання Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестської конвенції), її Протоколів та Стратегічного плану дій з відновлення та захисту Чорного моря. Конвенція підписана у 1992 році представниками Болгарії, Грузії, росії, Туреччини, Румунії та України.
Від ІМО Україна вустами Міндовкілля зажадала наступного:
«1. Ініціювати проведення міжнародної оцінки для визначення масштабів шкоди, завданої морському середовищу Чорного моря внаслідок розливу мазуту.
2. Сприяти заходам для посилення міжнародного нагляду за дотриманням екологічних стандартів для морського транспорту та технічних вимог до суден.
3. Підтримати зусилля з відновлення морських екосистем, які постраждали від цього забруднення, у співпраці з відповідними регіональними організаціями.
4. Офіційно засудити дії російської федерації, які суперечать її міжнародним екологічним зобов’язанням.
5. Виступити за внесення цього питання до порядку денного Генеральної Асамблеї ООН з метою розроблення рекомендацій, спрямованих на запобігання подібним інцидентам у майбутньому».
Світлана Гринчук провела також низку двосторонніх зустрічей. Зокрема з послом Туреччини в Україні Мустафою Левентом Більгеном, який запевнив, що підтримує ініціативи України та інформуватиме турецьку сторону про наслідки аварії та позицію Міндовкілля.
І все. Жодних обмежень проходу російських старих корит через чорноморські протоки, які Туреччина контролює. Жодних експертів від Туреччини, які б оцінювали збитки, завдані Чорному морю. Жодних заяв, вимог, претензій.
Міжнародні організації «відморозились»
Ще 31 січня відбулося позачергове, скликане на вимогу України, 45-те засідання Комісії із захисту Чорного моря від забруднення за участі представників Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії, України, а також рф. Українську делегацію очолила пані міністр.
«Протягом засідання країни-учасниці висловилися щодо ситуації, проте після чотирьох годин дискусій сторони не дійшли консенсусу щодо підсумкової резолюції за результатами засідання. Усвідомлюючи неминучість оцінки Комісією порушення рф вимог статті 3 та 4 Протоколу, представники країни-агресора вдалися до звичної для них тактики маніпуляцій і перекручування фактів, намагаючись нав’язати власну інтерпретацію подій, правил і процедур. Результати цього засідання вкотре продемонстрували інституційні проблеми в роботі Комісії, на які Україна неодноразово звертала увагу», — повідомила про результати зустрічі офіційна сторінка міністерства.
Також наприкінці січня (з 27-го по 31-ше) під головуванням представника Фінляндії відбулося дванадцяте засідання підкомітету із запобігання та реагування на забруднення Міжнародної морської організації. Одним з ключових пунктів порядку денного стало обговорення наслідків ситуації, що склалась через вилив мазуту поблизу Керченської протоки у Чорному морі. Делегація України виступила із заявою, в якій сказано, що:
• широкомасштабні негативні екологічні наслідки були результатом скидання мазуту, через прямий вплив токсичного мазуту загинули понад 700 морських птахів і 61 дельфін.
• ці інциденти є порушенням міжнародного права та принципу Pacta Sunt Servanda, оскільки російська федерація використовувала судна, непридатні для морських операцій, а також відмовилась повідомити Україну про інцидент із забрудненням.
Було наголошено, що держави-члени мають посилити заходи боротьби з «тіньовим флотом» та забезпечити дотримання резолюції IMO A.1192(33), щодо запобігання незаконним операціям в морському секторі «тіньового флоту».
Під час засідання підкомітету Україну підтримали делегації Австралії, Канади, Японії, Норвегії, Польщі (від імені всіх держав-членів ЄС та Європейської комісії), Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також США.
Але спільної резолюції, яка б вимагала від росії викинути на смітник свої недотанкери, а від усіх країн — припинити купівлю доставленої у такий спосіб нафти, ухвалено не було. Як і вимоги допустити до забрудненого узбережжя та морських ділянок міжнародних експертів для оцінки шкоди, збитків тощо.
Наприкінці січня Міндовкілля дістало відповідь від Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).
«Напередодні Конференції ООН з океанів, ЮНЕП готова надати Україні технічну допомогу в оцінці збитків, завданих екосистемі Чорного моря цією катастрофою. Це буде важливий крок у подоланні наслідків аварії», — йдеться у ній.
ЮНЕП також підкреслює, що ці роботи мають відбуватися в тісній співпраці з Комісією із захисту Чорного моря, яка має відповідний мандат. Окрім того, Секретаріат ЮНЕП готовий співпрацювати з Міжнародною морською організацією для посилення міжнародного контролю за дотриманням екологічних стандартів морськими суднами. Тією самою Чорноморською комісією і тією самою IMO, які показали вже свою неготовність дл рішучих дій.
Що робити Україні?
Про забруднення Чорного моря російським мазутом не раз згадував Президент України, наголошуючи, що всі такі танкери повинні бути під санкціями, і від них треба вберегти не лише європейські порти. Загроза від них повномасштабна — і з погляду фінансування війни, і з погляду шкоди для природи. «Жодне море світу не заслуговує на всю цю шкоду від російської присутності…» — заявив Володимир Зеленський.
МЗС України закликало світову спільноту посилити тиск на росію, щоб припинити її незаконну господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях України та притягнути її до відповідальності за заподіяну транскордонну шкоду довкіллю та людям. Та й сама Україна має не тільки активніше реагувати на цю ситуацію, а й послідовно та системно домагатися вжиття заходів, вимагаючи розслідування щодо компаній, які купують нафту, й посилення санкцій.
Необхідно звернутися до кожної з демократичних держав-членів Ради Безпеки ООН з пропозицією розглянути це питання. Серед постійних членів ООН — традиційні морські держави, як-от Франція і Велика Британія, а серед непостійних — дружні до нас Данія і Греція. Це має робитися на рівні МЗС, яке мусить використати весь свій потенціал, який набагато більший за потенціал у міжнародних справах того ж Міндовкілля. Своє слово мають сказати і Комітет з питань екологічної політики, і Комітет з питань зовнішньої політики Верховної Ради України. І загалом парламент мав би ухвалити цілу низку документів з цього питання, вважає ексголова Комітету ВРУ у закордонних справах (8 скликання) Ганна Гопко.
Домашні завдання ніхто не скасовував
Важливо розуміти, що забруднення росією Чорного моря не розглядається як випадок, спричинений воєнними діями. Тож тут мала би включатися Директива 2004/35/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої навколишньому середовищу шкоди», метою якої є встановлення меж екологічної відповідальності. «Указані межі ґрунтуються на принципі «забруднювач платить», — ідеться в дослідженні організації «Екологія-Право-Людина».
Експерти ЕПЛ зазначають, що ця директива застосовується у разі, коли шкода завдана біологічним видам та оселищам, що перебувають під охороною, водним ресурсам або ґрунтам.
Відшкодуванню підлягають витрати на проведення оцінки шкоди, збір даних, виконання запобіжних та відновлюваних заходів; адміністративні, судові та виконавчі витрати, зокрема на нагляд і контроль.
Тобто — якраз цей випадок. Але біда в тому, що наше законодавство має багато різночитань з положеннями цієї директиви. Щоб розмовляти з європейцями одною мовою, треба виконати чималеньку роботу.
Як я зрозумів, за цих обставин головне — забезпечити відновлення екосистем, довкілля до найкращих можливих параметрів, а не просто стягнути кошти на користь країни, чиї території постраждали. А для цього треба або ухвалити спеціальний закон, або внести зміни до базового («Про охорону навколишнього природного середовища») та інших нормативно-правових актів. Одночасно потрібно розробити тематичні методики та керівні принципи, розвивати екологічне страхування.
Треба врешті-решт допрацювати й ухвалити закон про державний екологічний контроль (№ 3091) та закон про Смарагдову мережу, які валяються у ВРУ вже чотири роки. А також низку інших законів та підзаконних актів, які дадуть змогу чіткіше оцінювати збитки довкіллю. Зокрема удосконалити Порядок здійснення моніторингу біологічного та ландшафтного різноманіття, який нещодавно затвердив Кабмін. І не чекати закінчення війни, як передбачає постанова Кабміну, а почати застосовувати його вже сьогодні.
Олег ЛИСТОПАД
Фото птаха в російському мазуті – Івана Русєва