Думка експерта стосовно того, як можна покарати злочинця, який не вперше отруює Чорне море. (Див.: Росія отруїла Чорне море мазутом. Як покарати злочинця?)
Саме так, дежавю, адже рекомендації нашому уряду про те, що робити Україні, щоб змусити порушників (у цьому разі — росію) відповідати за завдану шкоду, фахівці надали ще після розливу нафти в Керченській протоці у 2007 році, коли трапилася така сама аварія. Я тоді брав участь в оцінці забруднення в команді ЮНЕП.
Але Україна знову намагається притягнути рф до відповідальності на основі національного законодавства. А так не працює. Це так само безперспективно, як і з відповідальністю за шкоду довкіллю внаслідок агресії рф.
Щодо міжнародних конвенцій. У Бухарестській конвенції НЕМАЄ відповідальності за забруднення! У Law of the Sea є, але Україна, наскільки мені відомо, так і не приєдналася до всіх протоколів, які ми рекомендували 15 років тому.
Довідково: Конвенція ООН з морського права (ЮНКЛОС — United Nations Convention on the Law of the Sea) — юридично обов’язкова для держав-учасниць міжнародна угода, яка встановлює правові рамки для морської та приморської діяльності у світі, зокрема щодо використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля, а також збереження миру.
Треба приєднатися до всіх протоколів Морської конвенції й перестати сподіватися на Конвенції ЄЕК ООН (Бухарестська конвенція), вони беззубі, там ніякої відповідальності немає. Від ЄЕК ООН користі ніякої, окрім відряджень до Женеви, я там теж працював, тому знаю, про що кажу.
Щоб розраховувати на відшкодування збитків довкіллю, наші методики обрахунку шкоди мають відповідати «кращим міжнародним практикам». Щоб зрозуміти, що це за практики, рекомендую звернутися до документів Компенсаційної комісії ООН, яка розв’язувала питання відшкодувань після війни Іраку проти Кувейту.
Але для запозичення «кращих міжнародних практик» треба реформувати наші підходи до оцінки збитків. Бо у нас досі діє радянська оцінка екологічної шкоди, як шкоди державі від порушення законодавства, а не шкоди довкіллю та екосистемам внаслідок порушення законів і обмежень, встановлених природою, а не державою.
Є ще одна причина, чому наші практики неприйнятні для світової спільноти, міжнародних експертів та організацій. Наші практики корупційні за задумом. Уряд одним своїм рішенням може змінити оцінку величини екологічної шкоди в сотні разів. Звичайно, жоден притомний суд цього не визнає. Так трапилося з оцінкою збитків довкіллю від російської агресії, коли уряд ввів спеціальні воєнні коефіцієнти.
Андрій ДЕМИДЕНКО, керівник проєктів ООН та ЄС з порятунку Аральського моря й автор Дорожньої карти реформ у рамках шведського проєкту зі створення Координаційного центру з оцінки екологічних збитків