В Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського 19-20 березня відбувається Міжнародна науково-практична конференція «Збереження національної спадщини та розвиток культурних практик в умовах суспільних викликів». Вона присвячена 130-річчю від дня народження організатора науки, поета, митця Максима Рильського.
В організації конференції взяли участь Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, Міжнародна асоціація україністів, Український комітет міжнародної асоціації з дослідження і поширення слов’янської культури, Національна спілка кінематографістів України та Фонд Максима Рильського «Троянди й виноград».
З вітальним словом до учасників конференції звернулися директор Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, академік-секретар відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН, академік Богдан Ажнюк, директор Інституту народознавства НАН України академік Степан Павлюк, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський.
Учасники форуму обговорюють наукову спадщину Максима Рильського та його постать у сучасному гуманітарному просторі, виклики науки та культури в умовах війни, особливості та тенденції досліджень декоративно-прикладного мистецтва, фольклористики, аудіовізуальне, театральне мистецтво та музичну культуру.
Учасники конференції ознайомились також зі слайдовою презентацією книжки онука М.Т. Рильського — письменника і журналіста, співзасновника і директора благодійного фонду Максима Рильського «Троянди й виноград» Максима Георгійовича Рильського «Люби природу не для себе…» (Документально-художній літопис). А також подивилися хронікально-публіцистичний фільм «Побачення з Максимом Рильським» (2025 р.), режисер — Олексій-Нестор Науменко, автор-оповідач — Максим Георгійович Рильський.
Онук Максима Рильського розповів для читачів «Світу» про книжку «Люби природу не для себе…», нещодавно випущену у видавництві «Дніпро».
– Назву книжки дала цитата із вірша М. Рильського першої неокласичної збірки 1918 року «Під осінніми зорями», – каже він. – І присвячена вона людині, яка до нестями любила природу, знала, боронила і відтворювала її красу і користь у своєму письменстві. Витримки із багатьох публікацій, коментарі, листи, вислови автора і про нього, як і вірші про природу представлені в кожному розділі книжки. Дванадцять розділів її розвивають і доповнюють один одного. Але кожний відкриває якусь грань поета – природолюба і природозахисника.
Окремий поетичний розділ у книжці – «Поезія природи».
Василь Стус, прочитавши збірку «Троянди й виноград», написав: «…Поет із зачудуванням дивиться як на природу, так і на людину з її творчою працею…Можна без перебільшення сказати, що вся раніша українська поезія рідко коли підносила людину на таку височінь…»
Є в книжці і розділ етюдів про «Мандрівки стежками діда», спогади онука про спілкування з Максимом Тадейовичем.
«Пам’ять серця…» – розділ – спомин, як і самого Максима Тадейовича про своє дитинство і юність, про своє рідне село Романівку, природа якої зачарувала і виховувала його з перших років життя, а також багатьох письменників, друзів, колег, родини. І кожний розділ насичений віршами і цитатами із статей Рильського, листами, висловами як його, так і про нього.
А наостанок – розділ «До нащадків». Це своєрідний місток із XX століття в наше сьогодення. Разом із Максимом Тадейовичем «розглядаємо» дві проблеми сучасності: поновлення водопостачання півдня країни після знищення Каховського водосховища і реформування лісової галузі. Уявляємо, як вчинив би, що порадив би в цих ситуаціях класик.