Газета «Світ» продовжує публікувати думки науковців щодо змін у формуванні Переліку наукових фахових видань України. Нагадаємо, що Міністерство освіти і науки України днями винесло на громадське обговорення проєкт наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань».
Про зміни у формуванні Переліку наукових фахових видань України, про оцінку ініціативи МОН щодо оновлення Порядку формування Переліку; про роль Переліку в минулому і про сьогоднішню актуальність; про ключові зміни Порядку та ризик застаріти газета поцікавилася у Ганни ХАРЛАМОВОЇ, директорки Координаційного центру із випуску серії наукових періодичних видань Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«Одразу хочу зазначити, що під час зустрічей членів Координаційного центру, експертної групи проєкту НФДУ «Теоретичні засади гармонізації редакційних практик українських наукових видань із міжнародними стандартами для конкурентоспроможної інтеграції України до європейського простору відкритої науки» та регіонального відділення EASE ми багато часу присвятили обговоренню цього питанню, – відповіла пані Ганна. – Звісно, МОН наголошувало на конфіденційності своїх нарад, але ми, як експерти, обговорювали концептуальні аспекти майбутнього фаховості, доцільність існування цього списку, аналізували світовий досвід. Тому відчуваємо відповідальність за зміни, що відбуваються.
Моя особиста перша реакція на початок цієї ініціативи була: чи потрібно взагалі зберігати цей список? Може, краще його скасувати? Але обґрунтована позиція МОН полягає в тому, що список має залишатися. Ми синхронізуємося з ЄС, і в багатьох країнах Європи існують подібні переліки рекомендованих видань (аналог фахових журналів). Звичайно, механізм їхнього формування суттєво відрізняється від нашого, адже він базується не лише на відборі вітчизняних журналів, які не потрапили в Scopus чи Web of Science, а й на певному рейтинговому представленні різних вітчизняних та міжнародних видань: це можуть бути журнали певних квартилів, певних видавців (наприклад, у деяких країнах офіційно відмовилися від журналів MDPI).
Цікаво порівняти наш підхід із американським досвідом. Коли ми обговорювали майбутнє фахового переліку, то під час вебінарів із партнерами з Association of University Presses нам довелося пояснювати, що таке «фахові журнали» в українському розумінні. У США немає централізованого списку, як у нас, але є міжуніверситетські домовленості щодо того, які журнали вважаються авторитетними для публікацій результатів досліджень. Така система, як і наша, має особистісний фактор і ризики непрозорості.
Ви запитуєте, яка була роль фахового переліку в минулому і чи актуальний він сьогодні. Раніше перелік фахових журналів, ще за часів ДАК, не мав чітких критеріїв якості. По суті, це був список наукових журналів, у яких аспіранти могли публікувати результати дисертаційних досліджень. Чи залишається така потреба нині? Так, адже інститут PhD є усталеною світовою практикою, і аспірантам важливо знати, що вони публікуються у надійних журналах, які дотримуються належних стандартів якості та етики. Поки лише МОН може дати певний незангажований перелік таких видань.
…У новому Порядку формування Переліку наукових фахових видань Україниосновний акцент робиться на скороченні кількості журналів, які або ледве виживають, або займаються хижацькими практиками. Це абсолютно правильний підхід, і Порядок пропонує механізми для його реалізації.
Важливим пунктом у новому порядку є автоматичне зарахування журналів, індексованих у Scopus та Web of Science, до категорії «А». Це безумовна необхідність.
Однак найбільші дискусії викликали три аспекти.
Перший: кластеризація журналів.
Є варіант уникнути цього механізму, якщо встановити жорсткіші вимоги до редакційних колегій. Наприклад, можна передбачити, що в редколегії має бути не менше 10 науковців з індексом Гірша ≥3, і кожен із них може входити лише до однієї редколегії. Це зменшить кількість заявок і допоможе сфокусуватися на якісних журналах.
Другий: цінова дискримінація для молодих учених.
Введення безкоштовних публікацій для молодих учених виглядає фінансово нереалістичним. Журнали просто почнуть обмежувати кількість таких статей або формуватимуть довгі черги, що створить додаткові бар’єри. Замість цього варто передбачити механізм грантів на публікації, які мають «ходити» за аспірантами та молодими вченими, а не за журналами.
Третій: цифровізація процесу.
Порядок має враховувати можливості автоматизації. Наприклад, штучний інтелект міг би оцінювати журнали за формальними критеріями, а експерти перевіряли б лише складніші аспекти. Це зменшило б навантаження на експертні групи (не Комісію!). Також одразу має бути передбачене фінансування для автоматизації процесу та адміністрування системи. Окремо варто звернути увагу на формування експертних груп під такі задачі. У попередні роки відбір журналів часто був формальністю, де рішення ухвалювали вузькі кола, без достатньої прозорості. Якщо ми хочемо справді мати якісний процес, необхідно змінити підхід до відбору експертів: залучати міжнародних фахівців, уникати конфлікту інтересів і зробити оцінювання максимально об’єктивним та прозорим. Без цього є ризик, що новий Порядок просто відтворить старі проблеми в новому вигляді. Експертна група не повинна бути постійною, а має формуватися на конкурсній основі кожні три роки, за аналогією з відбором експертів для оцінювання проєктів МОН. Це забезпечить ротацію фахівців, уникнення конфлікту інтересів і залучення нових компетентних дослідників до процесу оцінювання наукових видань.
Звісно, є ризик, що новий Порядок також швидко застаріє.
Світ наукового публікування змінюється дуже швидко. Уже зараз ми бачимо, що чимало журналів у Scopus і Web of Science деградують у гонитві за прибутками, кількість рукописів різко зростає через штучний інтелект, а багато університетів відходять від жорсткої прив’язки до квартилів та рейтингів.
Тому цей Порядок має бути не «вічним», а гнучким, із переглядом правил кожні 5-10 років. Загалом, він є хорошою спробою змінити правила гри та підтримати кращі журнали. Перший етап обговорення вже показав продуктивну роботу експертної групи, яка працювала над ним, і я впевнена, що слушні зауваження будуть враховані, щоб сформувати адекватні правила для наступного десятиліття».
Читайте також: