Поняття «гендер» почало активно циркулювати у світі (переважно західному) десь із 60-х років минулого століття. В Україні — із настанням незалежності. А перший закон, що орієнтувався на гендерні принципи й називався «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», у нашій державі було ухвалено 2005 року.
Відтоді цей закон зазнав чимало змін та доповнень, були ухвалені й інші законодавчі акти: про запобігання та протидію дискримінації, про запобігання та протидію домашньому насильству. Ухвалені Національні стратегії: про подолання гендерного розриву в оплаті праці до 2030 року, про створення безбар’єрного простору — теж до 2030 року, підтримані міжнародні конвенції, декларації, здійснені організаційні заходи.
Як КПІ опинився у центрі подій?
25 березня цього року Кабмін затвердив операційний план з реалізації Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року. Основний документ — «Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року» — було ухвалено у грудні 2022-го. Названий план з реалізації уже другий: перший обіймав 2022–2024 роки, нинішній — 2025–2027-й.
Однією з основних його цілей є посилення ролі саме закладів освіти у забезпеченні гендерної рівності.
КПІ ім. Ігоря Сікорського одним із перших в Україні звернувся до цієї теми. І сталося це ще 2001 року, коли було укладено Меморандум із ПРООН про започаткування в закладі Українського центру гендерної освіти.
І про створення першого в Україні Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» у провідному технічному виші країни теж чудово пам’ятають. Адже сам проєкт, можна сказати, народжувався у стінах Київської політехніки.
Про це під час розширеної зустрічі членів робочої групи з питань гендерної рівності розповів голова цієї групи — професор КПІ ім. Ігоря Сікорського, доктор технічних наук, член-кореспондент НАН України Сергій Сидоренко. Він нагадав, як після Помаранчевої революції, в якій студенти й викладачі вишу брали найактивнішу участь (втім, як і в усіх інших демократичних починаннях у країні), приміщення КПІ нерідко ставали майданчиками для груп громадських активістів і активісток, які обговорювали нові проєкти й рішення, окремі з них підтримувалися потім у стінах Верховної Ради. Так було і з першим проєктом закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, напрацьованим громадськими активістками, які виступали з ідеями створення в Україні законодавчого поля у сфері гендерної рівності. У Верховній Раді проєкт Закону спочатку провалили, але через рік таки ухвалили.
У стінах КПІ відбулися і перші в Україні міжнародні конференції «Жінки в науці й освіті України», «Гендер в ядерних технологіях». За фінансування Уряду Канади було реалізовано міжнародний проєкт «Інформаційна підтримка гендерної освіти в Україні», а також — чимало інших проєктів у співдружності з іншими країнами.
У 2020 році університетський центр «Соціоплюс», який і раніше здійснював дослідження якості освіти з використанням різних соціологічних методик, запровадив кількісний моніторинг досягнення гендерної рівності у виші — це сприяло, за словами Сергія Сидоренка, залученню студентства до міжнародних програм у цій сфері, участі в демократичних перетвореннях, формуванню лідерських якостей, навичок державного управління. Завдяки співпраці з міжнародними організаціями десятки молодих дослідниць і дослідників побували у різних країнах на форумах з гендерних проблем, і ця активність сприяла втіленню набутих знань і навичок на вітчизняних теренах.
З початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну освітянські й наукові структури багатьох країн почали активно допомагати Україні. Першого грудня 2022 року єврокомісарка Марія Габріель проголосила ініціативу «Інкубація свободи для України». Вона запропонувала розгорнути міжнародну проєктно-грантову діяльність на перетині ІКТ, інноватики та гендерної сфери й створити для українок і українців більше можливостей для реалізації наукових досліджень.
Тоді в КПІ чи не вперше задумалися над створенням міждисциплінарних проєктів, які б поєднували тематику і досвід інженерних шкіл (що завжди було сильною стороною цього вишу) з гендерною компонентою (яка теж була практично завжди важливою для технічного закладу). Започаткована ініціатива дала поштовх новим ідеям. На таких засадах була проведена наукова конференція «Гендер в ядерних технологіях. Women in Nuclear». «Наша презентація мала великий успіх, — зазначив Сергій Сидоренко. — Свою позитивну оцінку висловив і гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі, який виступає за гендерний паритет у сфері ядерних технологій».
Роботи буде багато
Сьогодні План дій з імплементації принципів гендерної рівності, який у листопаді 2024 року було схвалено на засіданні Вченої ради університету, є частиною Стратегії розвитку КПІ ім. Ігоря Сікорського на 2025–2029 роки. У січні 2025 року ректор університету Анатолій Мельниченко підписав «Першочергові заходи з реалізації Плану дій з імплементації принципів гендерної рівності в практику діяльності Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до 2027 року».
Виступаючи на розширеній зустрічі членів робочої групи з гендерної рівності, які й покликані організувати виконання плану дії з імплементації цих принципів, Анатолій Мельниченко уточнив:
— Це не просто план заходів, а реальна дорожня карта, якою будемо рухатися, і цей рух однозначно впливає на діяльність нашого університету, зокрема й на наші міжнародні рейтинги, адже в кожному з них складовою є гендерний баланс. План заходів ретельно пропрацьовано, і я сподіваюся, що ми в університеті продовжуватимем формувати культуру гендерної рівності, забезпечувати гендерну складову, яка відповідає європейським нормам. У нашому виші давно працюють над цією тематикою, але чимало треба допрацьовувати. Роботи буде багато.
З чого почнемо?
До складу робочої групи з питань гендерної рівності ввійшло понад півтора десятка знаних в університеті людей. Першою заступницею голови робочої групи стала Тетяна Желяскова — проректорка з навчальної роботи, заступницею — деканка факультету соціології і права Олена Акімова.
На зустрічі, яку модерувала Олена Акімова, обговорили чималий комплекс питань. Насамперед було вирішено провести глибокий моніторинг (у динаміці) результатів імплементації принципів гендерної рівності — для подальших управлінських рішень.
Щоб подолати гендерну нерівність під час вступу до КПІ, продумано заходи заохочення для абітурієнток, щоб вони активніше подавали заявки на спеціальності, де жінки ще недостатньо представлені. А також вирішено (залежно від потреби) — допомогти студенткам (як і студентам) у навчанні, запровадивши для цього програму наставництва.
Для подолання гендерної нерівності будуть розпочаті програми підтримання жінок у різних сферах життя (освіті, кар’єрі, бізнесі, розвитку особистих навичок).
Поставлено завдання: спільно з кафедрою ЮНЕСКО вивчити можливість запровадження в університеті рейтингу підрозділів з питань імплементації принципів гендерної рівності, розробити відповідну методологію і — як пілотний проєкт — запровадити її у 2025–2026 роках.
Неабиякі надії покладаються в університеті на розділ Плану дій «Імплементація гендерної тематики у дослідницький та творчий вимір». У зв’язку з цим планується провести навчання для відповідальних за гендерний напрям у підрозділах та загалом зацікавлених вчених, а саме — ознайомити їх із технологіями роботи з порталом Єврокомісії Funding and Tenders Opportunities. Мета — включення вчених КПІ до міжнародних консорціумів, належна підготовка проєктних пропозицій до конкурсів міжнародних проєктно-грантових програм, зокрема програми «Горизонт Європа».
Вигідний гендер
У цьому разі йдеться про інноваційні перспективи, пов’язані з дотриманням гендерних принципів.
Не секрет, що недостатня обізнаність із міжнародними й національними нормативно-правовими актами у сфері гендерної рівності, пояснює Сергій Сидоренко, нерідко призводить до того, що університет втрачає чималі кошти. Так відбувається, наприклад, якщо в проєктних пропозиціях, які подаються вченими на конкурси «Горизонт Європа», ERASMUS+ (рівня КА2) тощо, не враховуються вимоги Європейської Комісії щодо гендерної рівності, або на них просто не звертають уваги автори під час підготовки проєктних пропозицій. І в підсумку такі проєктні пропозиції втрачають свої конкурентні спроможності.
Це тільки один із прикладів того, як важливо досягати гендерної рівності, дотримуватися її й ще мати непогану винагороду, беручи участь у міжнародних проєктах. Проаналізувавши свої можливості та врахувавши специфіку великого технічного вишу, в котрого є вагомий досвід реалізації міждисциплінарних проєктів, які можуть використовувати й гендерні компоненти, і до яких долучаються сильні інженерні школи, в КПІ зрозуміли, що досі явно недостатньо використовували свої спроможності. А отже, цей недолік треба виправляти.
У київських політехніків справді сильною стороною завжди були міждисциплінарні дослідження та відомі інженерні школи. А якщо залучити сюди ще й «гендерний компонент», дотримання якого у багатьох проєктах є додатковим плюсом чи навіть обов’язковою умовою, то це надасть більшої конкурентоспроможності проєкту.
У комплексі запланованих заходів передбачено провести вебінар для зацікавлених співробітників КПІ щодо залучення тематики гендерної рівності у програмах «Горизонт Європа», програмах НАТО, Еразмус+ КА2, Шведського Інституту та ін. А також — підготувати конференцію або організувати окрему секцію на одній із науково-практичних конференцій КПІ, де розглянути міждисциплінарну практику партнерів та використання в ній гендерної тематики. І звичайно ж, ретельно відстежувати повідомлення про конкурси за міждисциплінарною гендерною проблематикою.
«Ми вважаємо, що у міжнародній проєктно-грантовій діяльності вчені КПІ ще слабо використовують міждисциплінарні підходи до побудови проєктних пропозицій на перетинах гендерного компонента з проблематикою інженерних шкіл КПІ», — розповідає Сергій Сидоренко.
Нам є що запропонувати «Горизонту Європи»
— Чи справді використання гендерних компонентів, зокрема і в створенні проєктних пропозицій, є таким значущим ? — запитуємо Сергія Сидоренка.
— Так, тому, що справді у багатьох європейських програмах і проєктах гендерна складова відіграє важливу роль, — пояснює він. — А в нас є свої напрацювання, ведуться міждисциплінарні дослідження, до яких залучені й жінки й чоловіки, працюють сильні інженерні школи. Один із наших пріоритетів — активніше залучення жінок до проєктів програми «Горизонт Європа». На початку квітня зазвичай оголошуються теми конкурсів. Ми готуємо низку творчих колективів, котрі розробляють пропозиції, з якими мають намір увійти в міжнародні консорціуми. Один з таких колективів очолює Олена Акімова.
Щороку «Горизонт Європа» оголошує близько 700 конкурсів, практично всі вони міждисциплінарні, там є місце гендерному компоненту і за галуззю знань, наприклад, зміни клімату, енергетика чи нанотехнології, скрізь присутній міждисциплінарний перетин з гендерним компонентом. І хоч це не є суто гендерні напрями, але до консорціуму, який готує проєкт, може бути внесено гендерну складову, наприклад, через інженерну школу. Ось, приміром, наша матеріалознавиця, металургиня Євгенія Чвертко. Вона зацікавлена в матеріалознавчій темі, і як тільки така з’явиться на горизонті, одразу подивимось, який гендерний компонент може бути запропонований.
Або ми можемо конкретно проаналізувати гендерну складову в технічному університеті в роки війни. Так би мовити, через психологічний вимір — на особистісному, національному та міжнародному рівнях. Університети Європи такої можливості не мають.
Деякі наші науковиці працюють над авторськими курсами. Наприклад, директорка Науково-навчального центру «Соціоплюс» Анна Іщенко, а також членкиня робочої групи доцентка кафедри філософії факультету соціології і права Юлія Стребкова.
У кожного з членів робочої групи є свої завдання в імплементації гендерної тематики у дослідницький та творчий вимір, а також за окремими параметрами та позиціями Плану дій.
— Ви проводили чимало соцопитувань з гендерних питань. А чи досліджували, як відрізняється (чи не відрізняється) рівень зарплати у жінок і чоловіків, якщо вони за статусом перебувають на одному рівні?
— Я дуже хотів би, щоб «Соціоплюс» провів і таке дослідження. Ба більше: ми хочемо запропонувати різноманітні гендерні дослідження серед усього чисельного складу КПІ, а це 2 тисячі співробітників і 15–20 тисяч студентів. Гадаю, для всіх це буде цікаво. І ми проведемо такі дослідження. Нам це до снаги. Подивимось, що скаже «Горизонт Європа».
А за результатами досліджень, сподіваємось, настануть і відповідні управлінські рішення, що посилять імплементацію принципів гендерної рівності в університеті.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Читайте також: