Наука — це не лише формули та лабораторні досліди. Це також історії людей, які присвятили їй життя. Але як зафіксувати наукову пам’ять, зберегти спогади та переживання тих, хто став свідком визначних відкриттів?
Це питання стало ключовим у масштабному дослідницькому проєкті «Фізика в Україні через історії співробітників ХФТІ». Проєкт розпочався у 2024 році, його виконують науковці кафедри українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та Відомчого науково-технічного музею ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ «ХФТІ»). Основна мета дослідження — зафіксувати усні історії співробітників інституту, щоб зберегти не лише офіційні документи, а й живі свідчення про розвиток науки протягом останніх десятиліть.
Чому це важливо?
Наукові відкриття відбуваються в конкретному історичному контексті. Які випробування доводилося долати науковцям у радянський період? Як війна та суспільні зміни вплинули на розвиток фізики в Україні? Відповіді на ці питання не знайдеш у підручниках — їх знають люди, які працювали в Інституті роками.
Ініціаторами та безпосередніми виконавцями дослідження стали Анастасія Боженко, кандидатка історичних наук, старша викладачка Каразінського університету (керівництво проєктом і проведення інтерв’ю); В’ячеслав Греков, кандидат історичних наук, науковий співробітник Відомчого науково-технічного музею ННЦ «ХФТІ» (розробка методології, архівування та структурування матеріалів); Ірина Споденець, кандидатка культурології, керівниця музейного сектору ННЦ «ХФТІ» (налагодження контактів з респондентами, розробка методології дослідження).
Як фіксуються історії?
У межах проєкту вже проведено 22 глибинні інтерв’ю. Теми розмов охоплюють як професійний шлях співрозмовників, так і їхні спогади про найважливіші події в історії фізики.
Особливу цінність мають два відеоінтерв’ю, записані безпосередньо на території Інституту, який перебуває під постійними обстрілами російських агресорів. Такий формат обрано для того, щоб зафіксувати зв’язок між розповідями вчених світового рівня і контекстом наукової установи. Ці інтерв’ю насичені фактами й історіями, водночас вони емоційні й допомагають візуально задокументувати місце роботи науковців.
Знахідки, які змінюють погляд на науку
Процес інтерв’ювання виявився набагато глибшим і значущішим, ніж очікувала команда проєкту. На зустрічі співробітники Інституту принесли унікальні документи та артефакти, які раніше не були представлені в архівах. Це, зокрема, книги з автографами та примітками фізиків, що працювали в ХФТІ; фотографії наукового життя, зроблені десятки років тому; збірники з віршами, написаними самими науковцями.
Ці матеріали розширюють межі традиційної історії, роблять її більш особистою та наповненою живими деталями.
Під час виконання проєкту команда дійшла висновку, що інтерв’ювання — це не лише збір інформації, а й спосіб створення простору для рефлексії. Це можливість для науковців переосмислити свій досвід, зафіксувати важливі моменти й передати їх наступним поколінням.
Що далі?
У перспективі всі матеріали буде оцифровано — вони стануть частиною відкритого фонду для дослідників і широкої аудиторії. Уже розпочато роботу над тим, щоб ці історії стали основою для аудіовізуальних експозицій, музейних подкастів та інтерактивних лекцій.
Проєкт несподівано отримав продовження у співпраці з Вільнюським технічним університетом. Разом із дослідниками кафедри архітектури українські науковці працюють над переосмисленням ролі наукового містечка П’ятихатки, яке стало не просто місцем роботи фізиків, а й унікальним культурним простором.
Цей проєкт лише розпочав свій шлях. Попереду — нові інтерв’ю, нові дослідження, нові можливості для переосмислення історії науки в Україні.
Але найголовніше — це збереження пам’яті. Бо поки звучать голоси тих, хто творив науку, — вона залишається живою.
Ірина СПОДЕНЕЦЬ
На фото: ліворуч — Красноруцький Володимир Семенович, директор Науково-технічного комплексу «Ядерний паливний цикл» Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», кандидат фізико-математичних наук, відмінник атомної енергетики України; праворуч — Ярослав Шкабура, кандидат історичних наук, старший викладач Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, інтерв’юєр у межах дослідницького проєкту.