Проєкт наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 січня 2018 року № 32», запропонований до громадського обговорення, викликав неабиякий резонанс серед науковців і освітян. Обмін думками відбувся і на фейсбук-сторінці «Газета «Світ», на сайті і друкованій версії газети (№ 7, 2025р.) переважна більшість авторів пропонували продовжити обговорення та професійну роботу над цим документом.
Такої ж думки і Науково-видавнича рада НАН України, яка розглянула цей проєкт наказу на своєму засіданні.
«Коли створювався Перелік періодичних фахових видань, — сказав на початку засідання голова Науково-видавничої ради НАНУ академік Ярослав Яцків, — було рішення через три роки переглянути його і припинити діяльність тих видань, які не вписалися у систему вимог ухваленого положення».
Але цього зроблено не було. А тепер міністерство пішло іншим шляхом. Новий документ мав би забезпечити відповідність наукових періодичних видань кращим міжнародним практикам. Однак пропонована редакція проєкту, зазначали члени науково-видавничої ради, здатна лише частково забезпечити виконання поставлених завдань. І водночас документ містить положення, які суперечать їхній реалізації, а його затвердження може навіть завдати відчутної шкоди вдосконаленню науково-видавничої справи.
До аналізування проєкту наказу були залучені не тільки члени ради, а й фахівці з Відділень НАН України та наукових установ. Зокрема Відділення економіки та Відділення інформатики.
Учасники обговорення відзначали, що новий проєкт наказу про внесення змін до Порядку скеровує наукові періодичні видання (зокрема журнали категорії «Б») здебільшого на публікацію статей, пов’язаних з дисертаційними дослідженнями. Адже у проєкті так і записано, що призначення журналів категорії «Б» — публікація статей «першочергово з метою забезпечення атестації докторів філософії». Тобто метою наукового періодичного видання цієї категорії є не ознайомлення всієї наукової спільноти з результатами наукових досліджень, а «забезпечення атестації докторів філософії». Виходить, що інші науковці мають друкуватися виключно в журналах категорії «А», що само собою непросто. Але, окрім усього іншого, це означає, що у журналів категорії «Б» ніколи не буде можливості «вирости» до категорії «А».
Ба більше, ухвалення нового Порядку, на думку членів ради, призведе до скорочення кількості фахових видань категорії «Б» — без підняття, а, може, навіть зі зниженням наукового рівня та якості публікацій. Члени НВР переконані, що більш актуальним був би не перехід до чергового підтвердження приналежності журналів до категорії «Б» раз на три роки, а перевірка роботи наявних періодичних видань цієї категорії у межах чинного законодавства.
Нікому не подобається наявність хижацьких видавничих практик, наголошували промовці, але саме бюрократичні вимоги, «накинуті» науковцям, є однією з причин, які призводять до таких практик. Щоб їх позбутися, необхідно переглянути правила публікації статей, пов’язаних з дисертаційними дослідженнями та науковою звітністю. Але те, що нині прописано у проєкті наказу, є не що інше, як суб’єктивне та довільне потрактування видавничих практик, у результаті чого виникають ризики необ’єктивних рішень аж до закриття видання.
Учасники обговорення підкреслювали, що адміністративна складова у пропонованому проєкті Порядку, а також ризик застосування непрозорих інструментів оцінювання роботи, небезпека бюрократичного тиску та ігнорування механізмів незалежного арбітражу зростають. Зазначалось, що не виключені також корупційні ризики та недобросовісна конкуренція.
Новація щодо кластерів викликала особливе пожвавлення в обговоренні проєкту. Введення цього поняття для видань категорії «Б» штучно обмежує їхню кількість. Незрозуміло також: до кожного кластера буде входити однакова чи різна кількість видань. Непрозорим вважають члени ради визначення у кластері кількості видань, що її за критеріями «державної потреби» формуватиме комісія з питань публікаційної етики.
Необхідно зважити й на те, що значна частина наукових періодичних видань має мультидисциплінарний характер, а отже — самі вони є мультикластерними. Деякі з них — просто унікальними, але якщо новий наказ буде схвалено, ці журнали можуть бути виведені з Переліку через квотне обмеження у тому чи іншому кластері.
«Світ рухається до міждисциплінарних досліджень, а ми хочемо запровадити кластеризацію», — зауважив Ярослав Яцків.
Виникає запитання і щодо журналів категорії «А»: вони також мають подавати документи на підтвердження категорії із зазначенням кластера? А якщо журнал зареєстрований як фаховий за кількома спеціальностями з різних кластерів?
Пропозиції та зауваження членів ради стосувалися також приведення деяких пунктів Порядку у відповідність до чинного законодавства. Приміром, наведене у проєкті визначення наукового періодичного видання не відповідає викладеному в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Некоректним, на думку відділення інформатики і правових досліджень, є одне визначення для редакційної колегії та редакційної ради, оскільки в них рідні завданні й різні функції.
Кілька зауважень стосуються вимог до вчених, яких залучено до редакційних колегій та рецензування наукових фахових видань категорії «Б» (у частині підтвердження їхньої кваліфікації). Наприклад, є вимога до членів редколегій мати не менш як по три публікації у Scopus або Web of Science. Але цієї вимоги важко дотриматись соціогуманітаріям. І взагалі, чи варто обмежуватися тільки названими наукометричними базами? У багатьох країнах ЄС використовують також інші бази даних, або й долучають високоякісні національні видання.
Членство видавця або головного редактора у міжнародних професійних організаціях (COPE, OASPA, FASE тощо) не завжди є свідченням якості редакційної політики, а іноді є лише формальним маркером. Тож не варто його вводити як обов’язковий.
Надмірною, на думку членів ради, є і вимога щодо наявності HTML-версії, оскільки у кожної статті й без того є окрема вебсторінка з усіма метаданими.
У рішенні Науково-видавничої ради НАН України є й інші зауваження та пропозиції. Зважаючи на важливість запропонованих змін для всієї науково-видавничої спільноти України, йдеться у ньому, Науково-видавнича рада не підтримує ухвалення цього проєкту в нинішньому його вигляді та вважає доцільним проведення подальшого професійного обговорення із залученням працівників наукових установ, редакцій наукових видань, галузевих асоціацій і фахівців у сфері наукометрії, публікаційної етики та права.
На засіданні побувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА