Академія наук вищої школи України — всеукраїнська громадська наукова організація, яка об’єднує майже 500 докторів наук і професорів університетів з різних галузей знань, — вважає, що з більшістю положень проєкту наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань», винесеного на обговорення, можна погодитися. Про це йдеться у листі президента АН ВШУ Олександра Наконечного до міністра освіти і науки України Оксена Лісового.
Однак окремі моменти цього документа в академіків ВШУ викликають рішуче заперечення. Зокрема те, що, згідно з новим порядком, журнали мають бути розділені за кластерами, відповідно до галузей знань. Адже категорія «Б» може містити лише обмежену кількість наукових фахових видань у таких кластерах. Причому, жодних перехідних періодів чи часу на адаптацію тут не передбачено. Тож загроза полягає у тому, що навіть якісні локальні наукові видання, які нині усіляко намагаються вижити й підвищити свій рівень, будуть вимушені припинити існування.
Олександр Наконечний наводить приклад журналу категорії «Б» «Сенсорна електроніка і мікросистемні технології» (ISSN 1815-7459 (Print), ISSN 2415-3508 (Online)). У ньому оприлюднюються статті за різними напрямами в науці. До прикладу, у журналі йдеться про фізичні, хімічні та інші явища, на основі яких можуть бути створені сенсори; проєктування і математичне моделювання сенсорів; сенсори фізичних величин; оптичні, оптоелектронні й радіаційні сенсори; акустоелектронні, хімічні сенсори; біосенсори; наносенсори; матеріали для сенсорів; технологію виробництва сенсорів… І це ще далеко не все.
Річ у тім, що поява цього журналу зумовлена необхідністю створювати спільно інтелектуальні інформаційні системи, що належать до нових науково-технічних досягнень і мають перспективу застосування практично у всіх галузях людської діяльності, ба більше, спроможні кардинально змінити організацію, структуру і якість різних видів виробництва. Тому постає проблема створення мікроелектронних датчиків (сенсорів) нового покоління на основі наноструктурованих матеріалів з використанням нових фізичних, хімічних, біохімічних і біофізичних ефектів.
І оскільки створити видання (зокрема, категорії «Б») з кожного окремого напряму неможливо, було створено один унікальний журнал. Нині він входить до Переліку фахових видань ДАК України з фізико-математичних, технічних та біологічних наук.
Журнал «Сенсорна електроніка і мікросистемні технології» видається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова з 2003 року. Членами редколегії є шість іноземних учених і фахівців, сім академіків і членів-кореспондентів НАН України, п’ять академіків Академії наук вищої школи України.
У виданні публікуються статті закордонних авторів. Він реферується українським реферативним журналом «Джерело» та індексується у кількох міжнародних базах. Але як буде далі?
Схвалення проєкту наказу в запропонованому вигляді майже напевно призведе до закриття цього важливого міждисциплінарного фахового видання, яке буде поставлене в умови штучної конкуренції з іншими виданнями різних профілів.
Тож, беручи до уваги цей та інші приклади, що стосуються насамперед міждисциплінарних журналів, які висвітлюють дослідження у сфері передових технологій, очевидно, що у проєкті наказу має бути усунуто норми про поділ видань на кластери та про штучну конкуренцію в межах кластерів. Натомість необхідно сформувати чіткі, зрозумілі й достатньо жорсткі критерії входження видань до категорії «Б», які в основі своїй повинні відповідати (з певними невеликими відхиленнями в бік пом’якшення) вимогам до входження видань до баз даних Scopus та Web of Science.
Обговорення проєкту наказу академіки АН ВШУ продовжили також на спеціальному засіданні. Висловлювались думки, що Порядок не повинен містити штучних і надмірних вимог. Особливо треба враховувати специфіку гуманітарних наук, які за природою своєю мають більш національний характер, і значення яких сьогодні для українського суспільства відчутно зростає.
Відзначили вони й низку інших недоліків: наприклад, те, що Порядок суперечить визначенню «наукового видання», що міститься в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; вносить плутанину в усталені практикою функції редакційної колегії (робочого органу, що відповідає за зміст журналу) та редакційної ради (дорадчого органу при редколегії).
Для головного редактора вимагається участь у професійних міжнародних організаціях, що здебільшого є платним членством на індивідуальній основі й зовсім не є гарантією якісної редакційної політики.
Численні надмірні вимоги застосовуються до сайтів видань, що не відповідає усталеній міжнародній практиці (зайвою є вимога наявності HTML- версії для кожної статті на додачу до PDF/А-версії).
Відсутня регламентація випадків можливого «випадання» видань з категорії «А» через виключення з міжнародних наукометричних баз: незрозуміло, чи може таке видання продовжувати виходити як видання категорії «Б», чи воно припиняє існування.
У «Критеріях для оцінювання наукових періодичних видань» не встановлено кількості балів, що робить усю процедуру непрозорою.
Усе це свідчить, що затвердження у нинішньому вигляді цього проєкту призведе, окрім штучного «вбивства» потрібних міждисциплінарних журналів, ще й до надмірної бюрократизації редакційно-видавничої діяльності.
АН вищої школи України вважає, що проєкт має бути ґрунтовно доопрацьований з урахуванням наведених вище зауважень, і готова надіслати своїх представників для такого доопрацювання.
Максим СТРІХА,
перший віцепрезидент АН ВШУ