Що могло статися, щоб за 34 роки Україна — одна з найрозвиненіших в індустріальному плані країн світу — перетворилася на одну з найбідніших в Європі? Чому під час відновлення української економіки необхідно реалізовувати стратегію національно укоріненого розвитку? Відповіді на ці запитання можна було почути в доповіді заступника директора з наукової роботи Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України академіка Андрія Гриценка на засіданні Президії НАНУ.
Якщо поглянути на перетворення останніх трьох десятиліть, то, як зауважив академік Гриценко, Україні був притаманний інверсійний тип розвитку ринкової економіки, а вона використовувала засоби й методи, притаманні класичному типу.
Пристосувались як сировинний придаток
— Якщо у класичному типі розвиток іде від дрібної власності до більшої, від вільної конкуренції до монополії, від вільного ціноутворення до регулювання цін, то в інверсійному типі перехід протилежний — від загального одержавлення до приватної власності, від державної монополії до розвитку конкуренції, від директивного планування до вільного ціноутворення, — пояснив доповідач. — У результаті такої ринкової трансформації інверсійного типу в умовах глобалізації й унаслідок поєднання приватизації, лібералізації та глобалізації Україна, не сформувавши внутрішнього ринку, не вибудувавши господарського комплексу країни, пристосувалася до економік більш розвинених країн як сировинний придаток.
За словами Андрія Гриценка, ця спотворена внутрішня структура економіки відтворювалась у розширеному масштабі протягом більш ніж трьох десятиліть, призводячи до деіндустріалізації, поглиблення внутрішньоекономічних і соціальних суперечностей, розшарування населення за статками та провокуючи політичну нестабільність.
Доповідач констатував, що внутрішнього ринку і господарського комплексу в Україні не сформовано, а в нашому експорті 2/3 становить сировина і напівфабрикати, причому приблизно половина — виключно сировинна продукція, частка руд і мінералів сягнула 7,4 %, а зернових та олійних культур — понад 29 %. Натомість у структурі торгівлі товарами Європейського Союзу домінує несільськогосподарська продукція (понад 90 % у вартісному виразі), це промислові товари, машини, електричне, транспортне обладнання тощо.
Складники успіху
Формування національного господарського комплексу, який, спираючись на національні сировинні, науково-технічні й трудові ресурси, здатний вибудувати мережу ланцюгів доданої вартості та створювати кінцеву продукцію для задоволення внутрішніх потреб населення, зростання його добробуту, а також збільшення експорту — в цьому, як ішлося в доповіді, і полягає зміст національного укорінення економічного розвитку. «В умовах посилення невизначеності національне укорінення розвитку економіки є імперативною вимогою. І це не вимога замкнутості, а стратегія поєднання зовнішньої та внутрішньої інклюзивності, яка повинна бути реалізована в процесі повоєнного відновлення України», — додав академік Гриценко.
У цьому процесі необхідно врахувати світовий досвід. Найбільш узагальнено, як зауважив доповідач, він представлений в міжнародних консенсусах щодо засад економічного розвитку.
На думку науковця, для України важливими складовими успіху відбудови є створення достатньо ліберального ринкового і конкурентного у своїй основі середовища (Вашингтонський консенсус), активне використання держави у визначенні та підтриманні стратегічних напрямів розвитку (Пекінський консенсус), всебічний розвиток внутрішнього ринку (Мумбайський консенсус), стратегічне значення розбудови інфраструктури (Сеульський консенсус), соціальний розвиток і міжнародна співпраця (Європейський консенсус).
— До цього потрібно додати промислову політику, яка виходить із забуття і стає актуальною, і важливий для умов України аграрно-сільський розвиток, — зауважив доповідач. — В Україні є великі успішні агрохолдинги й село, що деградує. Також необхідно врахувати імператив інноваційного розвитку — це квінтесенція доповіді економіста і колишнього прем’єра Італії Маріо Драгі «Майбутнє європейської конкурентоспроможності».
Загалом такий підхід може скласти засади Київського консенсусу. Як нагадав Андрій Гриценко, цей термін уже був використаний у деяких статтях, а після Міжнародного форуму «Економічне відродження України» набув розголосу. Докладніше про цей форум можна почитати у нашому виданні — https://surl.li/dedszs.
Ринок не розв’яже всіх проблем
На думку Андрія Гриценка, перехід від індустріально-ринкової до інформаційно-мережевої системи господарювання створює ситуацію, коли в центрі розвитку стають університети, наука, людина як основне джерело інформації й фундаментальне підґрунтя подальшого розвитку сучасної індустрії. «Це зумовлює необхідність визначити якість життя як ключову категорію та вихідну ланку повоєнного відновлення, — вважає доповідач. — Саме якість життя визначатиме поведінку громадян України, як тих, хто перебуває за кордоном, так і тих, хто живе в Україні й матиме можливість вибирати місце проживання».
За словами Андрія Гриценка, нині формується потужний рух підприємницьких структур, малого і середнього бізнесу, інших суб’єктів господарювання, громадянського суспільства, наукової спільноти, спрямований на активну участь у процесі відновлення та розвитку української економіки.
Не стоїть осторонь й Інститут економіки та прогнозування — до органів державної влади внесено низку практичних пропозицій щодо створення інститутів сприяння національно укоріненому розвитку, розв’язання базових проблем відтворення життєдіяльності людей та структури економічного розвитку.
Реалізація стратегії національно укоріненого розвитку, за словами науковців, потребує вирішення низки невідкладних завдань.
— Ключовий момент — державне стратегічне планування, а у нас немає відповідного закону, — вважає Андрій Гриценко. — Є законопроєкт на сайті Мінекономіки, але поки він не в парламенті. Закон про державне стратегічне планування має стати важливим інструментом національного укорінення економічного розвитку. Без цього закону неможливо ефективно розв’язати складні завдання повоєнного відродження. Ринок цього ефективно не зробить, він буде фрагментувати економіку.
Ще одна проблема — забезпечення вирішення завдань аналізу геоекономічного положення та конкурентних переваг нашої країни для формування Стратегії розвитку України. Як наголосив академік Гриценко, її можна розв’язати шляхом створення в НАН України структурного підрозділу, здатного повноцінно забезпечувати реалізацію цього дуже складного та відповідального завдання. До речі, його для академії передбачає законопроєкт, який розміщено на сайті Мінекономіки.
Серед інших завдань, які окреслив доповідач, — створення інститутів та планово-ринкових механізмів забезпечення вирішення стратегічних завдань, зокрема необхідних для розвитку внутрішнього ринку механізмів монетизації раціональних потреб населення та монетарно-кредитної підтримки виробництва товарів і послуг для їх задоволення, а також — формування інституційної спроможності суспільства, держави та бізнесу для реалізації завдань забезпечення повоєнного реконструктивного відновлення та розвитку України шляхом створення мережі проміжних ланок перероблення сировини на готову продукцію, що має внутрішній і зовнішній попит. У вирішенні останнього завдання, як зауважив академік Гриценко, НАНУ також може взяти активну участь, провівши відповідні дослідження.
Підсумовуючи, доповідач висловив переконання, що в умовах невизначеності та надзвичайної складності суспільних процесів вирішити завдання національного укорінення економічного розвитку можливо лише з опорою на меритократичний підхід, коли в державній владі будуть фахові люди, які мають належний досвід. «Можливо, раніше це було не так важливо, бо був кваліфікований апарат, але він значною мірою зруйнований, — додав Андрій Гриценко. — Тому нині необхідно підвищувати якість управління».
Спираючись на внутрішні ресурси
Заступник голови Об’єднання організацій роботодавців України Василь Костриця під час обговорення доповіді звернув увагу на необхідність визначити реальну потребу в робочих місцях, які можуть бути створені після війни, і реальну потребу в робочій силі. «Протягом останніх десятиліть ми мали 20–25 % економічно неактивного населення працездатного віку, — додав експерт. — Вважалось, що це люди, які «переб’ються» на субсидіях і допомогах. Сьогодні ми в іншій ситуації, і повинні зробити ринок праці максимально інклюзивним — щоб кожен міг увійти туди. Запропонований підхід національно укоріненої стійкості та безпеки економічного розвитку має сприяти припиненню блокади трудових ресурсів в Україні — для того, щоб усі, хто може, працювали».
Голова Північно-східного наукового центру НАН України і МОН України, академік НАНУ Володимир Семиноженко зауважив, що підходи, які було викладено в доповіді, можуть стати основою стратегії економічного розвитку України на середньостроковий період — з чіткими завданнями та врахуванням наших національних інтересів.
Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік Валерій Геєць констатував, що багато державних рішень (особливо до війни) ухвалювалось з огляду на політичну, а не економічну доцільність.
Зупинився він і на економічній політиці нової американської адміністрації: «Сьогодні США оголосили практично всім торгівельну війну, але водночас політику залучення бізнесу з різних країн — щоб він укорінював свою діяльність саме в Сполучених Штатах».
За словами академіка Гейця, українська економіка завжди була надзвичайно відкритою, і в результаті ми дуже залежимо від зовнішньоторгівельного обороту (і таких країн у Європі чимало). За його словами, цієї проблеми не розв’яже і потенційний вступ до ЄС. Як подолати таку залежність — одне із завдань і для нашої економічної науки.
Президент НАН України академік Загородній у завершальному слові зауважив, що історія успішних країн, зокрема США, Китаю, Південної Кореї, свідчить, що вони будували свої економічні системи, спираючись на внутрішні ресурси та стратегічне планування, тож, використовуючи ці моделі, Україна має розробити власну, що об’єднає ліберальні ринкові механізми, державну підтримку стратегічних галузей, інвестиції у внутрішній ринок та інновації.
Ключовою проблемою на цьому етапі розвитку, за словами президента НАН, залишається відсутність національно укоріненої економічної моделі, яка базувалася б на власних ресурсах, наукових досягненнях та виробничих потужностях.
У підсумку Президія Національна академія наук України ухвалила рішення ще раз «постукати в усі двері» — підготувати аналітику і пропозиції для органів влади, в яких висвітлити проблему формування економічного укоріненого розвитку України та окреслити шляхи та механізми його реалізації.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН. Фото автора
Читайте також: