Чому США ведуть торгівельні війни, які гравці диктуватимуть правила гри у світі в майбутньому та яким шляхом розвиватимуться технології? Про тренди, які визначатимуть події у світі та Україні на наступні 10 років, можна було почути у виступі директора і співзасновника аналітичного центру «Український інститут майбутнього», члена ради Defence Alliance of Ukraine Анатолія АМЕЛІНА на семінарі в КПІ ім. Ігоря Сікорського.
До заходу, який організував Інститут передових оборонних технологій КПІ, долучились студенти й викладачі факультету менеджменту та маркетингу КПІ, інших столичних вишів і наукових установ, а також Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України.
У рамках роботи над проєктом «Візія 2035. Проєкт Україна 2.0» експерти «Українського інституту майбутнього» вивчали десятки глобальних документів, форсайтів, аналітичних звітів, дані розвідувальних агентств щодо сценаріїв розвитку майбутнього.
Як констатував Анатолій Амелін, деякі форсайти суперечать один одному, наприклад, одні кажуть, що великої війни у найближчій перспективі не буде, а інші — що з 2027-го по 2034 рік є дуже велика ймовірність Третьої світової війни.
— Ключові фактори, які збігаються в усіх дослідженнях: невизначеності буде більше, зростатиме технологізація, держави від глобалізації переходитимуть до регіоналізації, — розповів експерт. — Вже сьогодні бачимо, що роблять США — ведуть торгівельні війни, вводять мита. Це і є регіоналізація і сепарація світу.
На думку Анатолія Амеліна, для України є два шляхи. Перший — розвиватись інерційно: визначати, які в нас є ресурси, інфраструктура, і потроху все відновлювати й зростати. «Це еволюційна модель, але вона ніколи не зробить вас лідерами, — каже експерт. — Є й інша модель — ми ставимо амбітну ціль і шукаємо ресурси для її досягнення. Наприклад, бути лідером Європи — з погляду технологічного зростання, інвестицій, які ми залучаємо тощо. Сьогодні це звучить дивно, але хто чотири роки тому міг сказати, що Україна буде дуже великим гравцем на ринку озброєнь?
У своєму виступі Анатолій Амелін розклав по поличках глобальні тренди, які впливатимуть на майбутнє: геополітичні, демографічні, економічні, кліматичні, енергетичні, технологічні й соціальні.
Серед перших було насамперед названо загострення суперництва між США і Китаєм. «Програма президента Дональда Трампа прямо зазначає, що головний суперник — це Китай, — додав експерт. — І те, що сьогодні відбувається з торгівельними війнами, підвищенням мит — це лише маленька частина цієї війни».
Взагалі про суперництво цих двох гравців на семінарі говорили багато. Зокрема, йшлося про те, що, хоча сьогодні формально ВВП у США більше, але Китай вже обігнав Америку за декількома напрямами: 5G-технології, виробництво автомобілів, контроль критичних матеріалів тощо — і все це велика загроза для майбутнього технологічного зростання США.
Також експерт розповів, що очікування американських компаній щодо ведення бізнесу в Китаї песимістичні, тому вони забирають звідти свої дочірні філії — це є частиною програми Трампа, яка націлена на те, щоб компанії (особливо американські, а також іноземні) переносили своє виробництво в США.
Серед інших геополітичних трендів Анатолій Амелін назвав зростання ролі регіональних держав (Індії, Ірану, Туреччини, Бразилії, Південно-Африканської Республіки), продовження нестабільності на Близькому Сході, зростання ролі Індо-Тихоокеанського регіону. «Бачимо, що США намагаються налагодити партнерство з росією, щоб «відтягнути» її від Китаю і послабити його, зауважив експерт. — На жаль, це відбувається за рахунок України». Серед глобальних тенденцій — зростання політичної та економічної ваги країн Азії, Африки та Латинської Америки, що призведе до поступового зсуву центру глобального впливу з Заходу на Схід і Південь.
Тривожний тренд — глобальна мілітаризація. Як констатував Анатолій Амелін, сьогодні у світі зростають військові витрати. Щодо України, то, на його думку, навіть потенційне зменшення військової допомоги від наших зовнішніх партнерів стимулює нас виробляти більше власної продукції.
«Сьогодні Україна — серед світових лідерів у виробництві не тільки дронів, а й, наприклад, самохідних артилерійських установок, — зауважив експерт. — Тобто ми трошки накопичуємо можливості бути сильною країною. Якщо буде наступна стадія великої війни, дуже сподіваюсь, що ми станемо «несмачними» для ворога».
За словами Анатолія Амеліна, ні США, ні Європа не готові до великої війни, а от Китай завершить повне перезавантаження своєї армії у 2027 році.
— Тому криза, яка сьогодні штучно створюється, також спрямована на те, щоб Китай втратив свій економічний потенціал, — зауважив експерт. — Причому мита, навіть стовідсоткові, боляче КНР не зроблять, а от такі кроки для Європи й інших країн можуть створити хвилю економічних криз і серйозні наслідки для Китаю як найбільшої фабрики світу. І це може також вплинути на плани Китаю щодо перезавантаження власної армії, технологічного розвитку тощо.
Зростання впливу штучного інтелекту потрапило у виступі Анатолія Амеліна одразу до двох груп трендів — економічних і технологічних. Спікер навів результати досліджень, згідно з якими за три роки у світі близько 40 мільйонів людей втратять роботу через розвиток ШІ.
— Я майже не знаю сфер життя, де людину не може або посилити, або замінити штучний інтелект, — зауважив експерт.
— Уже сьогодні можна створювати ботів, які можуть за вас повністю вести ваші соціальні мережі. ШІ може аналізувати законодавство краще за деяких юристів. За допомогою штучного інтелекту можна проаналізувати рентгенівський знімок і одразу дістати його якісний аналіз. ШІ може навіть замінити держслужбовців, які діють за алгоритмами, що прописані в нормативно-правових актах. Ми тільки почали знайомитись зі штучним інтелектом, але він розвивається так швидко, що ми навіть не розуміємо, як він впливатиме на наше життя в наступні два-три роки.
Експерти Українського інституту майбутнього переконані, що регулювання ШІ стане центральним питанням політики: в країнах Європи це обговорюють, але виникає запитання, як бути з країнами, які не дотримуватимуться відповідних домовленостей.
Одним із глобальних економічних трендів Анатолій Амелін назвав кризу капіталізму. «Те, що робить Дональд Трамп, убиває стару модель економіки як таку, — вважає експерт. — Ми ще не розуміємо, що відбувається, а тільки спостерігаємо, можемо обговорювати якісь моделі, сценарії, наслідки. Каталізатори кризи — демографія, слабке зростання продуктивності праці в США і в ЄС, накопичені борги, в Америки майже немає потенціалу для зростання».
Як перемогти в цій конкуренції? На думку Анатолія Амеліна, вагомим фактором може бути технологічний прорив (у ШІ, квантових обчисленнях), або, наприклад, контроль ринку напівпровідників. Інший шлях — «вбити» конкурента. Експерт вважає, що США обрали другу тактику.
Наприкінці виступу Анатолій Амелін окреслив топгалузі для інвестування у горизонті 2035 року. Серед них — знову-таки штучний інтелект, електричні автономні транспортні засоби, робототехніка, 5G-технології, розширена і віртуальна реальність, хмарні обчислення та зберігання даних, геноміка і генна терапія. Щодо останнього пункту, то, за словами експерта, для України це велика можливість, адже багато розвинених країн мають значні обмеження в цій галузі, а ми можемо стати одним із регіонів, де відповідні технології можуть бути локалізовані й розвиватись.
Під час семінару своїми думками з аудиторією поділився і директор Інституту передових оборонних технологій КПІ, президент наукового парку «Київська політехніка» Юрій Єхануров. Тему виступу він окреслив як «Українська гра у пошуках майбутнього». «Нам потрібні управлінці, які здатні працювати в цьому шаленому світі, маємо писати програми, придумати механізми їхньої реалізації, маємо чітко розуміти, що є вигідним Україні, — зауважив Юрій Єхануров. — Наша мета — змінити світ, визначитися, що будемо йому пропонувати. Ніяких ілюзій, будемо реалістами. Вивчаємо підходи до майбутнього Туреччини, Ізраїлю і Китаю. Головний актив України у XXI столітті — це інтелект». У цьому контексті спікер анонсував створення в КПІ магістерської програми зі спеціальності 256 «Національна безпека».
Серед інших можливих кроків для України Юрій Єхануров назвав розроблення програми цифровізації України до 2030 року, негайне введення електронної гривні, скорочення протягом 2026 року кількості державних службовців удвічі, а міністерств — до 12, створення суперкомп’ютерних центрів для обробки великих даних, зняття заборони на експорт продукції оборонно-промислового комплексу. Щодо останнього, то, на думку спікера, маємо всі можливості завоювати світові ринки озброєнь.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН.
Фото автора
Є така думка
СЬОГОДНІ МИ СПОСТЕРІГАЄМО ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ПОРЯДКУ
Своїми думками після семінару зі «Світом» поділився радник генерального директора з зовнішніх комунікацій наукового парку «Київська політехніка» Євгеній Черненко.
— Фінансові, політичні та соціальні потрясіння останніх років — від Великої рецесії до пандемії, від торгівельних війн до повномасштабного військового конфлікту в Європі — не є випадковими. Вони збігаються з фазами глибших макроекономічних циклів, які регулярно переформатовують структуру глобальної економіки.
Згідно з історією макроекономічних циклів, усі значущі потрясіння — передбачувані фази системного розвитку. Відомі економісти, починаючи з Кондратьєва і Кузнеця, описували хвилеподібну природу розвитку економіки. Ці цикли продовжують проявляти себе і сьогодні, хоч і в нових геополітичних умовах.
На основі поточних тенденцій та збігів фаз циклів очікується, що 2026 рік може стати точкою входу в нову фазу глобальних криз, із глибшими фінансовими, соціальними та політичними потрясіннями.
Після Другої світової війни, через гостру потребу у великих обсягах капіталу для відновлення економіки, міжнародна фінансова система поступово відмовилася від жорсткої прив’язки валюти до золотого стандарту. Було обрано модель кейнсіанської економіки, де держави дістали можливість емісії грошей без необхідності їхнього повного забезпечення.
Цей підхід дав короткостроковий імпульс зростанню, але у довгостроковій перспективі призвів до масштабної інфляції. У результаті необмеженої емісії валюти гроші почали стрімко втрачати купівельну спроможність.
Затвердження стандартів «Базель III» стало спробою врегулювати фінансову нестабільність, створивши нові вимоги до капітального забезпечення банків. Проте, це спричинило хвилю перерахунків заборгованостей між державами та фінансовими інститутами. Умови, які раніше замовчувалися або толерувалися, стали предметом конфлікту.
Це запустило ланцюгову реакцію політичних і економічних загострень, кульмінацією яких стали збройні конфлікти. Україна — перший майданчик цього нового типу глобальної кризи, де війна стала продовженням економічної боротьби за контроль над ресурсами та впливом у регіоні.
Після кризи 2008 року США, виявивши структурні слабкості власної фінансової системи, ухвалили Закон Додда — Френка. Цей крок не просто обмежив надмірну спекулятивність банків, а й став першою ознакою формування нової економічної парадигми — «ліквідаційної економіки». У ній переважає реструктуризація, зменшення боргового навантаження та контроль за надмірною ліквідністю.
Після обрання Дональда Трампа президентом США світ вступив у нову фазу — тарифної війни, яка стала продовженням глобальної перебудови. США почали жорстку ревізію умов міжнародної торгівлі, переглядаючи партнерства та нав’язуючи нові правила гри. Це — ще один симптом системного переходу, коли стара модель вільного ринку більше не відповідає інтересам ключових гравців.
Світовий досвід демонструє: у фазі спаду циклу суспільства відчувають потребу в стабільності понад усе. Демократичні інститути слабшають, а попит на «сильну руку» зростає. Уряди посилюють контроль, цензуру, економічну ізоляцію — саме так свого часу починалися 1930-ті роки.
Це не лише політичний тренд, а й економічна закономірність. Циклічний спад супроводжується пошуком нової моделі регуляції. У 1940-х це завершилось створенням Бреттон-Вудської системи. Сьогодні ми спостерігаємо перезавантаження глобального порядку.
Світова економіка вступає у нову фазу глибокої перебудови, що супроводжується не лише фінансовими й політичними зсувами, але й ознаками зародження наступної промислової революції. Старі інститути руйнуються, а нові технології — штучний інтелект, автоматизація, енергетичні трансформації — готують підґрунтя для нової моделі глобального розвитку.
Це не просто криза старого світу — це перехід до нового. І ті країни, які зможуть адаптуватися до змін швидше, створюючи нові правила гри та інфраструктуру для інновацій, матимуть перевагу в майбутньому світовому порядку.
Закон Додда — Френка, стандарти «Базель III»,
політичний радикалізм, інфляційна дестабілізація та війна — це частини одного макропроцесу. Історія вчить, що такі цикли завершуються новими моделями співіснування ринку й держави, свобод і контролю, хаосу і порядку.
Питання не в тому, чи завершиться цей цикл. Питання — яким буде новий. І яку роль у ньому відіграватимуть країни, що зараз опинилися на передовій трансформації, як-от Україна.
Читайте також: