Директор Українського гідрометеорологічного інституту (УГІ) ДСНС та НАН України академік Володимир ОСАДЧИЙ виступив на Президії Національної академії наук з доповіддю «Каховське водосховище: сучасний стан, виклики та стратегія відновлення». Володимир Іванович представив деякі результати наукових досліджень, які отримали науковці УГІ, вивчаючи Каховське водосховище до та після трагедії. Наслідки цієї катастрофи та його майбутня доля — у фокусі пильної уваги суспільства і наукової громади України й світу.
«Створення водосховища було зумовлене природними умовами Півдня України, зокрема кліматичними, та особливостями формування водного стоку в басейні Дніпра, коли на нижній Дніпро припадає менш ніж 1 % водного стоку з загальної величини водного стоку Дніпра: в середньому 52 кубокілометри на рік», — зазначив доповідач.
Академік навів цитату дослідника Карла Бера (Karl Ernst von Baer), який у 1850 році писав: «Таврійські степи за своїм кліматом і нестачею води завжди будуть належати до найбідніших і найнезручніших для оброблення місцевостей».
Остання «велика будова комунізму»
На думку Володимира Івановича, передумовою створення Каховського водосховища стала низка соціальних та політичних причин, на які наклалася сильна посуха 1946 року. До того така сильна посуха була у 1900-му. Внаслідок цього, вважає академік, протягом 1946–1947 років Україну охопив нищівний голод.
Хоча доповідач не озвучив ще два вагомих фактори, які характеризують той період, але вони вказані на слайді презентації: це повоєнна розруха і репресивні хлібозаготівлі.
Справді, історики вказують на ці фактори, як на вагомі причини неврожаю і масовий голод. Ідеться про дефіцит робочих рук (наслідки Другої світової), худоби й техніки. А також економічну політику керівництва СРСР. Сталінське Політбюро дарувало зерно братнім режимам соціалістичного табору. Зокрема, 1946-го з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунського королівства, у 1947-му — 600 тисяч тонн — до Чехословаччини, а Польща за ці два роки отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн зерна (Вікіпедія).
«У 1948-му Радянським Союзом була ухвалена програма «Велике перетворення природи», у ході якої й було створене Каховське водосховище, що стало останньою «великою будовою комунізму» в Україні. Це мало низку як позитивних, так і негативних наслідків», — сказав академік Осадчий.
Серед позитивних — Володимир Іванович бачить значний економічний ефект.
«Основною метою створення водосховища було отримання стабільної врожайності сільськогосподарських культур, але водночас були розв’язані питання енергетики, забезпечення питною водою населення, проблеми водного транспорту, рекреації та рибництва», — зауважив доповідач.
Хоча, знову ж, варто відзначити, що судноплавство успішно здійснювалося (і може здійснюватися і надалі) й без Каховської греблі. Окремого обговорення варті й цінність водосховища для рекреації, енергетики й рибництва.
«На базі водосховища було створено найбільшу в Європі Каховську меліораційну систему. Вода для зрошення подавалася з Каховського магістрального каналу на Північнорогачинську зрошувальну систему. Мережею місцевих зрошувальних каналів вода надходила до Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Найбільшим споживачем поливної води були підприємства Херсонської області, які до початку повномасштабної агресії російської федерації споживали у середньому більше ніж кубокілометр води на рік», — сказав академік Осадчий.
На думку науковця, створення водосховища дало змогу зупинити сезонне коливання водного стоку і, що найважливіше, збільшити показники водності у періоди, коли води зовсім мало. Так на піку водопілля максимальні витрати води знизились з 3500 м³/с до менше ніж 2000 м³/с. А у меженний період вони, навпаки, зросли, що важливо для використання води різними галузями економіки.
Гуманітарні й екологічні наслідки
«Через відсутність уваги до потреб людини з боку радянської влади, будівництво Каховського водосховища призвело до численних негативних гуманітарних наслідків. Було переселено близько 37 000 осіб із 91 населеного пункту. Найвідомішим містом, яке зникло під водою, є стародавнє місто Велика (Стара) Каховка. А також багато сіл та хуторів. Зокрема, 15 сіл повністю, решта частково переселені на нові місця. Переселення було здійснено в авторитарний спосіб без реального вибору та компенсації для населення. Ми відновили старі топографічні карти й маємо всю інформацію про знищення не тільки окремих населених пунктів, а і конкретних ферм, господарств та іншого. Було знищено місце національної ідентифікації українців — Великий Луг запорізький», — повідомив Володимир Іванович.
Прорахунки під час проєктування та на стадії реалізації будівництва призвели до інтенсифікації біологічних процесів, наслідком чого стало масове цвітіння води.
Злочин російської федерації
Шостого червня 2023-го російські війська зруйнували греблю Каховської ГЕС.
«Знищення греблі водосховища спричинило різнобічну соціальну та екологічну кризу, наслідки якої мають різний вимір. Ця подія призвела до загибелі людей і численних руйнувань. Водна маса об’ємом понад 16 кубічних кілометрів спрямувалася вниз за течією, викликавши в пониззі Дніпра масштабну повінь. Від затоплення постраждало 110 000 осіб та 60 000 будівель. Спустошення водосховища тривало 20 діб. 26 червня 2023 року Каховське водосховище перестало існувати», — нагадав промовець.
З першого дня катастрофи й дотепер у Національній академії наук України працює спеціальна група фахівців із різних інститутів, яку очолює віцепрезидент НАНУ академік Вячеслав Богданов. Інформація, яку вона отримує, надається різним виконавчим органам, РНБО. Одним з учасників групи є ІГМ.
«Моделювання гідродинамічних умов, яке ми виконали у співпраці з американськими вченими, показало, що хвиля повені не мала характеру цунамі, а рухалась за принципом так званого вузького горла. Інакше кількість жертв та руйнувань могла бути набагато більшою. На 28 червня вода залишалась тільки у русловій частині та залишкових водоймах глибоководних зон. Площа водної поверхні складала лише 124 км² або 6 % від початкової площі», — зазначив академік Осадчий.
Для дешифрування дна Каховського водосховища науковці інституту використали, зокрема, знімки супутника Sentinel 2. Це дало змогу точно визначити площі, які потім були вкриті рослинами. А також, у поєднанні з раніше отриманою інформацією, ідентифікувати типи донних відкладів та визначити у них згодом вміст важких металів і радіонуклідів.
«Одне з ключових питань, над якими ми працювали до теракту — оцінка міграції та розповсюдження у різних складових водної екосистеми Каховського водосховища важких металів і радіонуклідів. Завдяки наявності сучасних технологій і технологічної бази, фахівці інституту протягом останніх десятиліть здійснюють комплексне дослідження забруднення біотичних та абіотичних компонентів екосистеми Дніпровських водосховищ. Застосування радіоізотопного датування дало змогу простежити динаміку техногенного навантаження на Каховське водосховище від початку його експлуатації до 2021 року. У 2021-му в нас була остання експедиція на Каховське водосховище. Встановлено, що донний відклад є кінцевою ланкою трансформаційно-міграційних процесів для більшості полютантів, зокрема важких металів», — пояснив доповідач.
Учені показали, що ключовим фактором, який визначає розподіл металів у донних відкладах водосховища, є ступінь їхньої дисперсності. Це дуже важливо для можливості прогнозувати.
«Піщані фракції інертні до сорбції та десорбції металів і не беруть участь у процесах міжфазової трансформації. Найбільш забруднені дрібні дисперсні донні відклади, які мають високу сорбційну здатність та накопичуються переважно у глибоководних зонах, а це зони з активними седиментаційними процесами. Треба відзначити, що водосховище відіграло роль природного буфера, акумулюючи токсиканти різного походження. Додатковим джерелом сорбції металів слугували лесові породи, які надходили під час розмиву береговій лінії. Їх щорічно було більше ніж 3,5 млн тонн. Це сприяло формуванню великих зон із помірними концентраціями важких металів у донних відкладах. І через це концентрації токсиканту були значно нижчі у порівнянні з аналогічними показниками для Дніпровського водосховища», — зазначив Володимир Осадчий.
Дослідження науковців УГІ продемонстрували, що концентрація цезію в Каховському водосховищі на декілька порядків менша, ніж у Київському. Це, зокрема, показує, що Запорізька АЕС не вплинула суттєво на забруднення Каховського водосховища.
Інші дослідження інституту виявили, що на сьогодні донні відклади Каховського водосховища абсолютно безпечні для виробництва сільськогосподарської продукції.
«Зміна клімату є одним із ключових викликів для аграрного сектору України, особливо у південних регіонах, які традиційно забезпечували значну частку сільськогосподарської продукції нашої країни. Підвищення середньорічних температур, зростання частоти посух та зменшення кількості опадів у вегетаційний період суттєво погіршують умови ведення сільського господарства.
У цих умовах забезпечення стабільного водопостачання стає вирішальним фактором для збереження продуктивності та продовольчої безпеки нашої держави. Економічні вигоди інвестицій у відновлення водосховищ та зрошувальних систем дадуть змогу відновити виробництво високорентабельних культур, збільшити експортний потенціал агросектору, створити робочі місця та активізувати розвиток громад. Активне водокористування, поєднання з сучасними технологіями, зрошенням, зокрема крапельним, сприятиме раціональному управлінню водними ресурсами, навіть в умовах зміни клімату», — вважає науковець.
Також на підтвердження своєї тези доповідач навів дані про зменшення запасу вологи ґрунтів на правобережжі Каховського водосховища в басейні Базавлуку.
«Волога ґрунту у 2011–2020-му в порівняні з 1985–1990 роками, якраз у піковий, весняно-літній період, зменшується на 40–60 %. Без води наш степ не буде берегти нашу державу. В умовах зміни клімату питання відновлення Каховського водосховища має розглядатися не лише як технологічний та екологічний проєкт, а як елемент національної адаптаційної стратегії. Відновлення водосховища забезпечить сталу базу для розвитку сільського господарства та зміцнення економіки південного регіону в нових кліматичних умовах», — переконаний академік Осадчий.
Тут одразу варто зробити ремарку. Треба враховувати, що сьогодні лівий берег Дніпра окупований російськими військами. І навіть у разі звільнення Запорізької та Херсонської областей на розмінування дна водосховища та роботи з побудови греблі піде років десять. Ситуація на той момент суттєво зміниться і варто буде як провести нові дослідження, так і переосмислити доцільність відбудови водосховища в принципі.
Що робити з органікою
Розробляючи різні варіанти відбудови Каховського водосховища, потрібно розв’язувати проблему з забрудненням Дніпровської водної системи, зокрема й Каховського водосховища біогенними елементами — азотом і фосфором.
«Один приклад: понад 80 % забруднення азотом і фосфором відбувається з точкових джерел: з Києва, Дніпра і Запоріжжя. А наявні очисні споруди в змозі очистити тільки 35 % азоту і 20 % фосфору», — повідомив директор ІГМ.
Як відновлювати водосховище
«Нам потрібно розробляти багато сценаріїв відродження майбутнього Каховського водосховища. З урахуванням соціальних, екологічних, економічних та кліматичних складових. Щодо Великого Лугу. Гадаю, ви зі мною погодитесь, що Великий Луг має бути відроджений. У яких межах? Учені з різних наукових установ Національної академії наук України та Національної академії аграрних наук, наші науковці з університетів запропонують суспільству концепцію конфігурації національного парку Великий Луг після вивчення питання в детальних експертних оцінках», — сказав Володимир Осадчий.
Підготував до друку Олег ЛИСТОПАД
На фото: слайди з презентації Володимира ОСАДЧОГО
Варіант відновлення Каховського водосховища із створенням Національного парку
Водність у басейні Базавлука
Читайте також: