У науковий дискурс нещодавно увійшло нове видання, що вже привернуло значну увагу читацької аудиторії. Йдеться про книжку «Просвітницька одіссея розуму», автором якої є доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, ректор Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко. Учений є автором численних наукових праць, серед яких особливо вирізняються: «Роздуми про освіту» (2004), «Світанок Європи» (2013), «Організоване суспільство» (2018, т. 1–2), «Феномен освіти» (2020, у 5 т.), «У пошуках свободи» (2023).
У новому дослідженні запропоновано глибоке філософське осмислення природи розуму та концепту «розумної освіти». Автор поєднує філософські узагальнення з практичними роздумами про особливості сучасного навчання, мислення й саморозвитку в умовах соціальних трансформацій і війни. Ця праця не лише теоретичного характеру — вона є запрошенням до діалогу, пошуку відповідей і переосмислення звичних уявлень.
Ключовим мотивом книги є ствердження освіти як одного з провідних пріоритетів XXI століття. Це положення визначає концептуальну основу видання, що вийшло друком у видавництві «Знання України» (Київ, 2025). Автор розглядає освіту як провідний інструмент «реабілітації розуму» в особистісному й суспільному бутті, підкреслюючи, що справжній поступ можливий лише через розвиток науки, культури, освіти та соціальної практики. Розум і праця, як зазначає дослідник, є тими визначальними чинниками, які дозволили людині піднятися над довкіллям, сформувати цивілізацію й культуру.
Усі кроки людства до свободи супроводжувалися силою розуму, натомість більшість соціальних криз і трагедій були наслідком відступу від раціонального начала — свавільно ухвалених рішень, помилкових уявлень, інтелектуального занепаду. Символічною для автора є сентенція Франсіско-Хосе де Гої «Сон розуму породжує чудовиськ», що підкреслює критичну важливість розуму як запобіжника дегуманізації. У цьому контексті автор стверджує, що стійке існування народів і культур ґрунтується не на військовій силі, а на потенціалі розуму — освіченого, просвітленого, гуманістичного.
Спираючись на ідеї американського філософа й політолога японського походження Френсіса Фукуями, Віктор Андрущенко підкреслює універсальне прагнення народів до добробуту, соціального порядку, гідного виховання майбутніх поколінь. Відтак ключовим викликом постає здатність суспільства опанувати принципи ефективної соціальної організації — як у локальному, так і в глобальному вимірах. Однак, як зазначається, лише нечисленні спільноти змогли досягти цього стабільно й довготривало. Причини невдач автор убачає у рівні розвитку розуму, глибині пізнання природи, людини, культури. Інтелектуальна обмеженість, на його переконання, є передумовою свавілля й навіть злочину.
У цьому контексті автор актуалізує завдання повернення до цивілізаційного розуму, наголошуючи на ролі науки, культури, освіти та соціальної практики як інструментів його розвитку. Відповідальність за «реабілітацію розуму» автор покладає, насамперед, на освіту, яка має бути раціональною, ефективною, гуманною й творчою.
Окрему увагу у книжці приділено концепту «розумної освіти». За визначенням Віктора Андрущенка, така освіта повинна бути людиноцентричною, орієнтованою на формування особистості як активного суб’єкта власної життєдіяльності. Її сутність полягає в залученні індивіда до системи знань, культурних надбань, історичного досвіду, соціальної практики, цінностей гуманізму.
Наступним важливим критерієм є повнота й доступність освіти. Автор порушує проблему фрагментарності освітнього знання, що нерідко заповнюється псевдонауковими уявленнями, забобонами, які суперечать науковому мисленню. У зв’язку з цим він закликає до їх критичного дискурсного опрацювання засобами науки й освіти, до формування свідомого ставлення до альтернативних знань.
«Розумна освіта», на переконання автора, повинна бути вільною від ідеологічних впливів і політичної заангажованості, спиратись на універсальні цінності, напрацьовані впродовж історичної еволюції людства. Її розвиток має орієнтуватися на міжнародно визнані освітні стандарти, серед яких — Лісабонські та Болонські угоди, Велика хартія університетів, рішення міжнародних освітніх форумів.
Фундаментом сучасної освіти, як наголошує Віктор Андрущенко, є синтез науки, культури й соціальної практики. Впровадження у національну систему освіти відповідних світових стандартів сприятиме формуванню високоякісного людського капіталу, утвердженню України як повноцінного учасника міжнародного освітнього й наукового простору.
Це видання буде корисним для всіх, хто цікавиться теоретичними й практичними аспектами розвитку освіти, формуванням сучасної української особистості як активного суб’єкта глобального суспільного поступу.
Леся Панченко, кандидатка філософських наук, професорка, учена секретарка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова