Академік НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування Валерій Геєць запропонував поглянути на розвиток економіки і в сучасному, і в історичному контексті.
Він нагадав, що технічні інновації зумовили зростання рівня життя людей у XX столітті у вісім разів. Економісти очікують, що добробут людей продовжить зростати і в XXI столітті. Водночас як українські фахівці, так і експерти Міжнародного валютного фонду прогнозують два дуже різні сценарії розвитку. Згідно з першим, ВВП на душу населення може зрости втричі, а рівень життя — удвічі; згідно з другим, світовий ВВП зросте в 13 разів, а рівень життя — у дев’ять.
У XIX столітті різниця між рівнем життя слабкорозвинених і високорозвинених країн становила один до двох. У XX столітті це співвідношення вже було один до семи. На жаль, 168 країн за все століття не змогли скоротити відставання.
Хто ж досяг або не досяг успіху в XX столітті? Економіст розповів, що успіху досягли не ті, хто отримав найбільшу допомогу, а ті, хто сумлінно працював. Тобто в основі «дива» переможців — старанна праця.
XXI століття «обіцяє» і надзвичайно широку невизначеність, і надзвичайно глибоку диференціацію. «І, оскільки ми надзвичайно відкриті й екзогеннозалежні, вірогідність того, що ми можемо потрапити в число країн, які «не справилися», доволі значна, –– наголосив доповідач. –– Потрібно поставитися до цієї загрози дуже серйозно».
У XXI столітті міжнародні фінансові організації намагаються орієнтувати країни на розвиток, а не лише на збереження стабільності. Найважливішими є три напрями розвитку економіки: досягнення вуглецевої нейтральності; промислова політика і нова промислова революція; інвестиції в людину.
Науковець розповів, що у світі на науку витрачають приблизно 2,6 % ВВП. Ізраїль витрачає на науку 5,76 %, Україна — 0,38 %. Яка структура цих витрат? З 2020 по 2022 роки чимало країн скорочували витрати на фундаментальну науку. Китай же, навпаки, збільшував і витрачав близько 6 %. Понад 7 % ВВП на фундаментальну науку витрачає й Ізраїль.
У якому ж стані перебуває українська інноваційна система?
За словами Валерія Гейця, національна інноваційна система України за Європейським інноваційним табло віднесена до останньої з чотирьох груп, так званих повільних інноваторів.
«Але не все так погано, – зауважив доповідач. – За показником робочої сили з вищою освітою Україна — на третьому місці».
Якою є інноваційна інфраструктура нашої країни?
Країна має 43 наукові парки, з яких із реальним сектором економіки співпрацюють шість; зареєстровано 99 індустріальних парків, з них 15 отримали підтримку у 2025 році. «У інноваційній системі також дуже важливі стартапи, але ситуація з ними доволі складна, – зазначив науковець. – За нашими даними, в Україні зареєстровано 640 стартапів. 276 спеціалізуються на програмному забезпеченні, 124 — на електронній торгівлі й маркетингу. І лише 26 стартапів (тобто 4 %) займаються енергетикою, промисловістю, сільським господарством, біотехнологіями, охороною здоров’я та довкіллям. Звісно, це потрібно змінювати».
Хорошими є показники патентної діяльності в НАН України. Попри війну, у 2018 році було отримано 10 000 патентів. І навіть у 2024 році — 3 560 патентів. Учений підкреслив значний потенціал установ НАН України. Із 205 науково-технічних розробок понад 37 % мають високий рівень технологічної готовності (TRL) і можуть бути впроваджені у реальному секторі економіки.
Інноваційні стартапи можна розвивати на базі багатьох установ НАН України. Відповідну базу мають, наприклад, Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна, Фізико-технологічний інститут металів і сплавів. Інститут газу має можливість співпрацювати з міжнародним центром газових технологій. «На базі наукових установ НАН України можна розвивати більш широку інноваційну діяльність», – переконаний Валерій Геєць.
фото Дмитра Шулікіна