Олександра Решмеділова, політологиня, кандидатка філософських наук вважає, що насамперед держава має не зважати. Про це науковиця розповіла, спілкуючись з експертами Офісу міграційної політики.
«Я думаю, що перше, що має зробити держава — це не заважати. Не створювати зайвих перепон, кордонів, парканів, які неможливо перестрибнути. Це стосується всіх сфер, де вона може діяти. Чим менше буде цих “квестів”, тим простіше буде громадянину. І тим більше буде його ідентифікації, зв’язку з державою, бажання долучатися. Бо всі ці перепони — це додаткові подразники для людини, яка і так переживає непрості часи. Тому, вважаю, найголовніше — зняти ці подразники», – говорить Решмеділова.
Щодо культурної ідентифікації, єдності, культури взаємодії й приналежності — це, безумовно, важливо. Але все це починається тільки тоді, коли закрито базові потреби, вважає політолог. Зокрема, коли є чим нагодувати дітей, бо інакше розмови про важливе автоматично відходять на другий план.
«Тепер про базові потреби. Перше: маючи можливість звернутися до представників влади, зокрема до народних депутатів, хочу попросити вас: нещодавно на порядку денному був законопроєкт про компенсацію комунальних послуг для людей із зруйнованим житлом. Це надважливо. Підтримуйте такі ініціативи. Коли ми говоримо про соціальний захист, держава має його забезпечувати тим категоріям населення, які його реально потребують. Це величезна кількість людей. Так, я розумію, що держава зараз бідна, що коштів не вистачає. Але це — обов’язок держави, – додає політолог. І коли ми говоримо про те, що мають робити громадяни, то вони також запитують у держави:
“А де зворотний зв’язок? Де зворотна відповідальність?”
Бо не тільки громадяни повинні — в них є обов’язки, так, але має бути й державне плече, на яке можна спертися у важкий момент.
Це стосується і військових, і соціально незахищених верств населення, і переміщених осіб, і студентів, і молоді. Усіх, хто потребує підтримки».