Досвід наукових парків як платформ для взаємодії університетів, наукових установ і бізнесу, а також можливі зміни до законодавства, які мають на меті підвищити ефективність інноваційної екосистеми — про це йшлося на фінальній сесії «Наукові парки. Український контекст і законодавство» серії вебінарів для представників мережі стартап-шкіл — інкубаторів — акселераторів і стартап-студій, яку провело Міністерство освіти і науки України та YEP Accelerator.
Головна мета наукового парку — комерціалізація результатів наукових досліджень і трансфер технологій, тобто виведення їх на ринок до кінцевого споживача. Але сьогодні є системна проблема. Як констатувала керівниця експертної групи з питань розвитку наукомістких інновацій МОН України Ірина Красовська, науковцю простіше й рентабельніше відкрити ФОП і надавати бізнесу послугу без додаткового бюрократичного та фіскального навантаження. У результаті маємо вимивання інтелектуального капіталу з національної наукової сфери.
Чи є відмінності від інших гравців?
Щодо загальної оцінки стану наукових парків, то їхні керівники вважають, що фактично вони — на етапі зародження. «Якщо порівняти фінансові результати українських і закордонних парків, то зрозуміло, що ми лише на початку шляху», — каже директор наукового парку ТОВ «СідСіті» НУ «Львівська політехніка» Назар Подольчак. Окрім того, суттєвих переваг і пільг наукові парки до сьогодні не мають. Як констатував Назар Подольчак, це звичайні товариства чи спільні підприємства, тільки під назвою «науковий парк», тобто вони є рівнозначними структурами, які можуть діяти в межах чинного українського законодавства.
З колегою погодився проректор з міжнародних зв’язків КПІ ім. Ігоря Сікорського Андрій Шишолін: «Справді, формат ТОВ чи корпорація по суті нічим не відрізняє нас від інших гравців на ринку, окрім засновника зі спеціальним статусом — університету».
Щодо оренди майна університету чи наукової установи, то в наукових парків виникає багато складнощів — фактично для них немає жодної переваги чи пільги перед спільними підприємствами. «Нам вдалося вийти на результат — парк орендує невеликі площі в університеті, які ми використовуємо разом з партнерами, але це потребувало купу документів, і є питання, чи вартувало воно цього», — зауважив Назар Подольчак.
Проте експерти констатують, що навіть сьогодні формат наукового парку надає певні переваги. «Афіліація з університетом дає змогу саме науковим паркам бути унікальними гравцями на ринку інновацій і науково-технічних послуг, — каже Андрій Шишолін. — Завдяки імені університету, його репутації, потужним науковим школам, а також — можливостям більш вільно оперувати, наукові парки значно виграють в університету». Експерт згадав про позитивні приклади, коли наукові парки вигравали гранти в жорсткій конкуренції з університетом.
Назар Подольчак навів статистику: фінансування наукових парків від держави у Великій Британії становить 70 %, у Німеччині — 66 %. «За кордоном наукові парки зазвичай підтримує держава, особливо, якщо поглянути на ЄС, — додав він. — Там розуміють, що завдяки діяльності наукових парків створюються нові робочі місця і продукт з величезною наукомісткою доданою вартістю — фактично ціла екосистема».
Усі наші наукові парки сплачують до бюджету від п’яти до десяти мільйонів гривень податків на рік. Як наголошувалось під час вебінару, для бюджету країни це взагалі дещиця, а європейські наукові парки, наприклад, не сплачують ПДВ.
Поговорили на вебінарі й про складнощі, які виникають під час запуску наукового парку. Знову ж таки було акцентовано на проблемах з пільговою орендою майна університетів. За словами Андрія Шишоліна, на початковому етапі становлення наукового парку складнощі зумовлені відсутністю державних стимулів і підтримки, а також недовірою бізнесу до науки.
Керівник управління інноваційного розвитку та наукового парку Державного університету «Київський авіаційний інститут» Юрій Власюк розповів, що КАІ прагне створити науковий парк під комерційну компанію, якій би належала більша частина капіталу і яка б розв’язувала свої задачі з R&D, підготовки кадрів, експериментів через науковий парк — і це було б драйвером для вишу. «Спираючись на поточне законодавство, важко переконати партнерів, навіщо їм співпраця в науковому парку», — зауважив спікер.
— Бізнес прагматичний, і коли зрозуміє, що матиме зиск, то вкладатиме кошти — без цього не буде взаємодії, — переконаний Назар Подольчак. — Якщо поглянути на наш досвід щодо залучення бізнесу, то, по-перше, партнери мають частину прибутку, по-друге — ми подавались на гранти з бізнес-структурами, які отримували певну кількість грошей. Окрім того, це вигідно не лише з погляду на одержання грантових коштів, а й на трансфер технологій від закордонних партнерів. По-третє, бізнесу треба залучати працівників, які мають сучасні знання. І це вигідно робити спільно у процесі виконання певних проєктів.
Серед порад для наукових парків, які дали спікери — розбудовувати довіру з партнерами: як з університетом-засновником, так і з бізнесом. «Репутація цінніша за будь-які гроші, — наголосив Андрій Шишолін. — Не беріть у роботу те, з чим не впораєтесь». «Бізнес має вірити, що ви здатні виконати конкретне завдання, — додав Назар Подольчак, — Його постійно треба переконувати в тому, що ви надійний партнер, а не просто взяли благодійний внесок і на тому все закінчилось».
Центр людяної інженерії
Відчувається, що в майбутньому наукові парки відіграватимуть важливу роль у післявоєнній відбудові України. Адже і сьогодні, як розповіли спікери, чимало парків (зокрема й ті, що лише починають свій шлях) концентрують зусилля на проєктах з відновлення.
Система інновацій, яка функціонує в КПІ ім. Ігоря Сікорського, об’єднує в собі три наукових парки, зокрема й найстаріший в Україні — «Київська політехніка», який було створено спеціальним законом 2006 року. Як зауважив Андрій Шишолін, це фактично класичний парк, орієнтований на прикладну науку в інженерії, ІКТ, енергетиці та оборонній сфері. Науковий парк адитивних технологій Sikorsky Challenge, який було засновано рік тому, фокусується на 3D-моделюванні, стартапах та розробках у сфері біомедичної інженерії.
Також наприкінці минулого року в КПІ був створений ще один науковий парк — «Фінкорд-Політех». У його фокусі — підтримка фінансування інновацій і розвитку критичних технологій, пріоритети — відновлювальна енергетика, матеріалознавство, а ключова мета — адаптація іноземних рішень до наших реалій в умовах відновлення і майбутньої модернізації інфраструктури України.
— Усі три наукові парки також об’єднуються екосистемою Sikorsky Challenge Ukraine, яка виконує функції стартап-супроводу, акселерації, залучення інвесторів і партнерів, навчання підприємництва, — додав Андрій Шишолін.
Як розповіла директорка НП адитивних технологій Sikorsky Challenge Наталія Семінська, парк унікальний тим, що ініціатором його створення був не тільки бізнес, а й благодійні фонди.
— Ми розглядаємо наш парк як центр людяної інженерії, де створюються технології, орієнтовані на повернення якості життя, — розповіла пані Наталія. — Спрямовуємо зусилля на пошуки сучасних рішень у галузях протезування, ортезування і реабілітації, які б не поступалися світовим аналогам і були адаптовані до потреб наших людей.
Але серед ключових напрямів не лише проєкти з протезування й реабілітації, а й підвищення кваліфікації. До екосистеми прагнуть підтягнути ветеранів — перші групи вже пройшли курси ознайомлення з адитивними технологіями. «Ми розглядаємо науковий парк не тільки як інфраструктурну базу, а й місце для запровадження дуальної освіти», — додала Наталія Семінська. За її словами, стратегічна мета — інтегрувати наукові парки у державні програми відновлення, соціальної політики та інноваційного розвитку.
Планують працювати над проєктами з відновлення і в наукових парках у різних регіонах України, зокрема і прифронтових. Як розповів проректор з науково-педагогічної роботи Українського державного університету залізничного транспорту (м. Харків) Артур Каграманян, одним із пріоритетів наукового парку «Алгоритм інновацій», який виш нещодавно створив з бізнесом, є перероблення будівельного сміття на вторинні ресурси, які потім можна буде використовувати. Для Харкова це особливо актуально, враховуючи масштаби руйнувань, які завдав агресор.
Science.City — на якому етапі?
Наприкінці 2024-го було анонсовано проєкт Science.City, що має на меті активізувати роботу наукових парків. Це новий правовий режим, який передбачає зменшення податкового навантаження на наукові парки, спрощення процедур оренди й закупівель, створення єдиного реєстру наукових парків та прозорого механізму пільг, а також — розширення повноважень вишів і наукових установ щодо інноваційної діяльності. На початку 2025-го відбулися презентація проєкту і громадське обговорення відповідних змін до законодавства — Законів України «Про наукові парки», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про оренду державного та комунального майна», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про управління об’єктами державної власності», «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», «Про публічні закупівлі», а також до Податкового і Митного кодексів. «Світ» докладно розповідав про проєкт у № 4 за 2025 рік.
— Серед найголовніших проблем, які хочемо розв’язати за допомогою реформи, — зарегульованість операційної діяльності, — зауважила консультантка МОН з розвитку інноваційної екосистеми та міжнародної науково-технічної інноваційної співпраці Марія Краснощок. — Хочемо максимально прибрати бюрократичні бар’єри, які зупиняють заклади вищої освіти й наукові парки у виході на ринок, а також дати можливість науковцям отримували гідну платню і гідні дивіденди за результати інтелектуальної праці.
Розповіла Марія Краснощок і про інші потенційні нововведення: скасування ПДВ у разі постачання послуг з фундаментальних досліджень та прикладних розробок, науково-конструкторських робіт, а також у разі передання об’єктів права інтелектуальної власності від ЗВО на користь наукового парку; зняття мита на ввезення наукового лабораторного і виробничого обладнання; оренда державного майна без аукціонів на пільгових умовах.
Звісно, йшлося і про доступ наукових парків до резидентства Дія.Сity. Зокрема, для НП пропонується скасування обмеження щодо частки держави в статуті.
Як відомо, вступним пороговим кваліфікаційним рівнем для вступу до резидентства є оплата праці обсягом мінімум 1200 євро. Для наукових парків пропонується послабити це обмеження — до 600 євро з щорічним підвищенням до 800.
За словами Марії Краснощок, зі статусом Дія.City за умови реалізації договору на 100 гривень сума податкового навантаження для наукових парків становитиме 25,6 грн. «Цим ми не зможемо подолати всі бар’єри й проблеми з ФОП, але однозначно можемо зробити більш конкурентоспроможними заклади вищої освіти й наукові установи», — зауважила спікерка.
Серед інших можливих новацій — створення повністю цифрового кабінету наукового парку, в межах якого відбуватиметься весь цикл взаємодії з Міністерством: подання заяви на реєстрацію, звітність, інформування про зміни в діяльності, статутних зобов’язаннях засновників, окремі проєкти, подання для доступу до пільг тощо.
На нинішньому етапі пакет змін до законодавства погоджується з центральними органами виконавчої влади, після чого його буде спрямовано до уряду. Марія Краснощок визнає, що деякі положення можуть бути доопрацьовані й викладені в новій редакції. «Ми розуміємо, що окремі положення можуть вступати в конфлікт з загальною політикою центральних органів виконавчої влади, або викликати сильний опір, адже реформа є комплексною і втручається у широке коло державних функцій», — додала експертка. У будь-якому разі, як часто наголошували керівники наукових парків, дуже важливо, щоб ініціатива Science.City була втілена у життя.
Дмитро ШУЛІКІН.
Фото — з трансляції заходу
Читайте також: