Інтерв’ю «Світу» проректорки з навчальної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського Тетяни ЖЕЛЯСКОВОЇ
Літо — гаряча пора в кожному університеті: сесії, захисти, випуски й уже наступна вступна кампанія. А війна не змовкає. Лютий ворог намагається знищити вогнем і вибухівкою все, до чого дотягується. Напередодні нашої зустрічі з проректоркою з навчальної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Тетяною Желясковою Київ пережив черговий масований обстріл ракетами й дронами. З цього і починаємо розмову.
— Тетяно Миколаївно, не можу оминути: під час останніх сильних обстрілів Києва постраждали й деякі приміщення КПІ ім. Ігоря Сікорського. Як справляється університет з пошкодженнями?
— Так, зачепило наші старовинні споруди, а найбільше постраждав університетський спорткомплекс. На щастя, працівники спортивно-оздоровчого комплексу, які на той момент перебували в будівлі, вціліли. Ворог лютує, але хочу запевнити: всі ці пошкодження не завадили нам успішно завершити навчальний рік і підготуватися до наступного. Над цим працюють наші служби, допомагають волонтери, партнери й міністерство, тож до початку навчального року максимально все відновимо.
— Навчальний рік фінішував. Які його підсумки, особливості, враховуючи, що це був третій, а нині вже й четвертий рік широкомасштабної війни?
— Справді, поточний рік став четвертим від початку повномасштабного вторгнення, що продовжує диктувати умови роботи університету — у безпеці, інфраструктурі, якості освіти та адаптації форматів навчання. Проте, студенти й викладачі адаптувалися до зміни форматів проведення занять. Якщо говорити про підсумки нинішнього навчального року, то статистика по студентам, які не зовсім успішно склали сесію, співмірна з тогорічними результатами.
— Торік, якщо не помиляюсь, близько тисячі студентів з університету було подано на відрахування. Досить разюча кількість.
— Я б сказала інакше: через високі вимоги до результатів навчання, близько третини наших студентів, на жаль, мають проблему з тим, щоб скласти сесію з першого разу. Тобто за результатами основної сесії вони мають заборгованості. Справді, маємо по університету близько тисячі студентів, які не складають сесію вчасно, але це не означає, що всі вони підуть «на виліт». Для тих, кому не вдається «взяти планку» з першої спроби, є додаткова сесія, на якій студенти мають змогу поліпшити свої результати. І більшість із них акумулюють свої зусилля і справляються. Але за результатами весняного семестру 2024/2025 н. р. до відрахування подано майже 500 студентів. Йдеться й про бакалаврський рівень, і магістерський, і навіть про майбутніх наукових магістрів.
— Наукові магістри — це як?
— Студенти, які прагнуть виконувати наукові дослідження і будуть продовжувати академічну кар’єру, навчаються в магістратурі не півтора, а повні два роки. Їхній диплом має такий самий рівень національної рамки кваліфікації, як і в інших магістрів, але програми містять 30 % наукової складової. Та й практика у них науково-дослідна.
— Чим навчальний рік 2024–2025 відрізнявся від попереднього? Що було нового, які проблеми висвітлив?
— У цьому навчальному році ми поставили перед собою завдання значно збільшити кількість студентів, які навчаються аудиторно. Нині в університеті вісім нових сучасних укриттів у навчальних корпусах і гуртожитках. Їх усе ще недостатньо, ми над цим працюємо, адже маємо намір наступного навчального року вивести в аудиторії удвічі більше студентів, ніж є зараз. Анонсовано, що уже до вересня матимем близько 7000 місць в укриттях гуртожитків і близько 4000 в укриттях корпусів. І це важливо, адже головне — мати безпечні умови навчання і проживання. Тому, вже сьогодні деякі факультети ухвалюють рішення про перехід на позмінне навчання, щоб по максимуму використати можливості укриттів.
— Навчальний процес безперервний, і що далі, то більше уваги приділяється новому навчальному року…
— Насправді підготовка до наступного навчального року, як правило, стартує ще з кінця вересня — початку жовтня.
Згадаймо, що восени було ухвалено новий перелік спеціальностей. Відтоді почалася й нова ера для наших освітніх програм. Більшість програм у нас справді еволюціонували — змінився не тільки шифр спеціальності. Також було запроваджено й нові освітні програми, які відповідають актуальним суспільним запитам, пов’язаними також з умовами, які диктує війна. Важливим кроком у розвитку освітнього процесу є започаткування певного інтеграційного вектору, а саме відкриття 9 міждисциплінарних освітніх програм, що забезпечить певний синтез підходів і методів із різних спеціальностей та навіть галузей знань. Орієнтація на міждисциплінарність — наша стратегічна позиція, нині ж і міністерство підштовхує університети до такої комплексної взаємодії. Адже майбутній ринок праці потребує розширення, потреба в міждисциплінарних фахівцях зростатиме.
До речі, до нас часто звертаються роботодавці з провідних IT-компаній: хочуть взяти на роботу наших випускників, згодні навіть взяти їх ще студентами. Кажуть, у них хороша фундаментальна підготовка, яка дає змогу бути більш гнучкими/мультизадачними там, де доводиться переходити від однієї сфери до іншої.
— Сфера ІТ, справді, одна з найпопулярніших. А які ще професії приваблюють вступників?
— Тут навіть перелічити важко. Інженерні та комп’ютерні спеціальності приваблюють абітурієнтів розумінням того, що вони мають особливий попит на ринку праці. А з нинішнього року у нас з’явилися ще й банківська справа, фондовий ринок, страхування, екологія, гуманітарне розмінування. Уже тепер очевидно, що зацікавленість і в цих спеціальностях — чимала. А ще ж у нас є і філологія, психологія, соціологія…
— Філологія?
— Так, це тільки здається, що політех має одні технічні спеціальності. Насправді у нас — комплекс спеціальностей, які можуть забезпечити ту чи іншу галузь. До прикладу, видавничо-поліграфічний інститут випускає і механіків, і технологів поліграфічного виробництва, і редакторів, журналістів, навіть фахівців з образотворчого мистецтва.
Маємо також освітні програми з урегулювання конфліктів та медіації, публічного управління, адміністрування. Ще є ерготерапія, що належить загалом до галузі охорони здоров’я, але у нас є гарні фахівці, і на цю спеціальність подаються теж чимало вступників. Тобто розширення спеціальностей, про що говоримо як про майбутнє, уже відбувається.
— Як працює нова управлінська команда, до складу якої ви увійшли рік тому як проректорка з навчальної роботи? Що нового було внесено у вашу сферу діяльності?
— Мені, напевно, було найпростіше починати роботу на новій посаді, тому що фактично я продовжила працювати в тій самій системі координат. Раніше я очолювала відділ і підпорядковувалась проректору, який тепер став ректором. По суті, ми ще з Анатолієм Анатолійовичем Мельниченком вибудовували стратегію організації освітнього процесу, яка нині є чинною. Але були й деякі новації, які тоді задумувались, а нині їх почали реалізовувати.
Наприклад, ми впровадили двомовні освітні програми, щоб бути помітними для міжнародних партнерів і мати що їм запропонувати.
Також дещо трансформували структуру організації навчального року. Зміни запроваджуються з цього вересня, хоча почали ми готуватися до них ще з початку минулого навчального року. Вони стосуються семестрів. Якщо раніше було 18 тижнів теоретичного навчання і два тижні сесії, то тепер ми переходимо на 15-тижневі теоретичні заняття. Далі вводимо додатковий тиждень для залікової сесії (раніше заліки складалися на останніх у семестрі парах з того чи іншого предмета). І потім — два тижні екзаменаційної сесії. Отже, навчальний семестр завершуватиметься до Нового року. І це, мабуть, логічно. Студенти матимуть цілий місяць канікул — хоча деяким з них доведеться й попрацювати, оскільки додаткову сесію плануємо через 2 тижні після Нового року. Це дасть змогу краще підготуватися і з новими силами спробувати поліпшити свої успіхи.
— Чи стало більше дівчат у стінах інженерного вишу з початком широкомасштабного вторгнення?
— Так, в останні роки, навіть ще перед повномасштабним вторгненням, спостерігалося поступове, плавне збільшення кількості дівчат. Вони стали активніше вступати на IT-спеціальності, на інженерні — зокрема пов’язані з авіабудуванням, проєктуванням літальних апаратів. Ще більше вступають на спеціальності зі сфери економіки, соціології, психології.
— Особисто у вас — спеціальність технічна. Ви кандидатка технічних наук. Цікаво, скільки дівчат було у вашій групі?
— Мабуть, здивуєтесь. Нас було порівну, або навіть дівчат трохи більше. Я вступала на факультет електроніки, а там серед спеціалізацій були акустичні прилади й системи. Наша кафедра акустики мала два напрями: гідроакустики й медичної акустики. У гідроакустиків переважали хлопці, а в медичній акустиці — чимало дівчат. Хоча перших два роки у нас підготовка була майже однакова: фізика, схемотехніка, багато математики, електроніка, тобто все те, що має знати інженер. Але коли почалися спеціалізовані курси, стало зрозуміло, навіщо нас два роки мучили математикою. (Усміхається — авт.)
— Можливо, варто раніше пояснювати, навіщо так багато математики-фізики?
— Проблема в тому, що між шкільною підготовкою і вимогами університету — прірва. І коли звичайний випускник потрапляє на перший курс, йому в інтенсивному темпі необхідно «наздогнати» великий обсяг матеріалу, без якого не можна рухатися далі.
Кілька років тому в КПІ запровадили компенсаторні курси, які допомагають першокурсникам підтягнути рівень своїх знань. А перед цим на початку навчання вже багато років здійснюємо «вхідний контроль» знань.
— Ви знайшли себе не тільки в технічній професії, а й у науці…
— Мабуть, як і більшості з тих, кого зацікавила наука, мені дуже пощастило з керівником, який ще під час навчання в бакалавраті допоміг знайти напрям досліджень, який мені був цікавим. Йдеться про застосування акустичних процесів і систем у медицині. Наша співпраця продовжилась і в магістратурі. Мій керівник, а це нинішній декан факультету електроніки Сергій Анатолійович Найда, запропонував навчатися в аспірантурі. Був науковим керівником дисертації, і сьогодні не дає стояти на місці, підтримує і мотивує рухатись далі.
— А яка тема дисертації?
— Ультразвукові діагностичні та терапевтичні п’єзоелектричні перетворювачі. Загалом, розробка теоретичних основ для проектування УЗ-широкосмугових п’єзоелектричних перетворювачів, параметри та характеристики яких задовольняють вимогам медичного застосування. Але починала свої дослідження з акустичної термометрії – вимірювання глибинної температури неінвазивно, на основі акустичних методів.
— Не можна не помітити, що в КПІ в останні роки дуже активізувалася гендерна тема: є програма із забезпечення гендерної рівності, на факультетах і в навчально-наукових інститутах створені робочі групи з її виконання. Хочу запитати вас як першу заступницю керівника робочої групи з програми гендерної рівності в КПІ: чому саме зараз ці питання настільки актуальні? Це пов’язано з війною?
— Я б сказала, що це пов’язано зі світовими та європейськими трендами. Для нас це важливо з огляду на перспективи вступу нашої країни до Євросоюзу і тісної співпраці з європейськими дослідницькими структурами, які завжди підкреслюють важливість дотримання гендерної рівності, зокрема під час виконання міжнародних дослідницьких проєктів.
А головне — нам тут нічого не треба придумувати, адже гендерна тематика в КПІ ім. Ігоря Сікорського розвивається від початку 2000-х, наші громадські організації ще в перші роки незалежності підтримували створення першого українського закону про рівність чоловіків і жінок. Вважаю, що у нас сильні традиції дотримання і реалізації принципів гендерної рівності, попри те, що в технічному університеті все-таки кількісно переважають чоловіки.
Тож завдання робочої групи — розвивати ініціативу жінок і дівчат, допомагати їм у реалізації їхніх ідей. Необхідно популяризувати технічні спеціальності серед дівчат, залучати їх до наукових досліджень. Важливо показати їм можливості розвитку. Інколи для вибудови власного шляху достатньо мати перед собою приклад, доріжку, якою вже хтось пройшов. Тому на недавній зустрічі членів робочої групи з гендерної рівності ми обговорили, як показати випускниць КПІ, відомих особистостей, які домоглися кар’єрного зростання, наукових результатів.
І, звичайно, важливо підтримати тих науковиць, які прагнуть взяти участь у міжнародних дослідницьких проєктах, допомогти їм підготувати заявки й довести той чи інший проєкт до успішного завершення.
Розпитувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Газета “Світ”, № 13, липень 2025 р.
Читайте також: