На прохання «Світу» заступник директора Інституту морської біології НАНУ доктор біологічних наук Віктор ДЕМЧЕНКО розповів про стан найцінніших природних територій регіону.
За словами науковця, заповідних територій різного статусу і рівня у водах та на берегах наших морів у Криму, на Одещині, Миколаївщині, Херсонщині, Запоріжжі, Донеччині — понад 647 000 га. Усі приазовські, на жаль, окуповані.
«Збереження цих природних комплексів сьогодні залежить не від України, а від країни-окупанта», — каже Віктор Демченко.
Але через війну вистачає проблем і на тих територіях Причорномор’я, які підконтрольні Україні.
Смарагдові скарби
Азово-Чорномор’я багате на об’єкти Смарагдової мережі. Але шість із них розташовані на лінії зіткнення, а 27 — окуповані. Яскравий приклад об’єкта, який страждає через російську агресію — Філофорне поле Зерова. Воно також має статус заказника (створений років 10–15 тому і є найбільшим у своїй категорії). Це повністю морська територія.
«Більшість військових зіткнень на морі припадає саме на Філофорне поле Зерова. Там і «москва» затоплена, й інші російські судна, і вибухи різних боєприпасів ставалися переважно там. Технічно оцінити негативний вплив на екосистему нереально, бо не можна виїхати на місце, провести занурення, відбір проб», — розповідає біолог.
Болото — то любов
Інша важлива категорія — водно-болотні (рамсарські, створені відповідно до Рамсарської конвенції) угіддя, їх в Азово-Чорноморському регіоні — 24, межі деяких збігаються або перетинаються з територіями Смарагдової мережі, але наявність двох або навіть і більшої кількості охоронюваних статусів часто лише поліпшує збереженість об’єкта.
«Перші спроби розвитку водно-болотних угідь (ВБУ) в Україні відбувалися саме в так званому Азово-Чорноморському коридорі, який дуже важливий для успішної міграції птахів. У цих лиманах, у прибережних акваторіях скупчувалася велика кількість пернатих, які потім летіли на північ, а восени поверталися. Найстаріші об’єкти ВБУ в Україні були створені саме тут. На сьогодні 13 ВБУ регіону окуповані, три опинилися на лінії бойового зіткнення», — зазначає науковець.
росія нищить довкілля
Повномасштабна російська агресія значно збільшила негативні екологічні наслідки й загрози для біорізноманіття усіх видів і типів природних комплексів та охоронюваних територій.
«Острів Зміїний — заказник загальнодержавного значення, до складу якого також внесений аквальний комплекс навколо острова (500-метрова зона). Події на острові супроводжувалися активними воєнними діями, затопленням кораблів, вибухами, падінням дронів тощо. Очевидно, що частина природних комплексів, наземних і підводних ландшафтів також постраждала», — зауважує Віктор Демченко.
Всебічна оцінка цих процесів, їхніх масштабів буде здійснюватися вже після завершення війни, коли відновиться можливість експедиційних виїздів, польових досліджень тощо. На сьогодні досліджувати море вчені можуть лише через дистанційне зондування Землі та аналіз супутникових знімків.
«У нас в інституті, і взагалі в Україні вже є інструменти, наприклад, для оцінювання наслідків розливу нафтопродуктів, фіксації забруднених площ, їхньої динаміки тощо. Зокрема за цими ознаками можна фіксувати місця затоплення кораблів і те, як паливо, що витікає з їхніх корпусів, поширюється акваторією моря», — пояснює науковець.
Що відбувається на Джарилгачі
російські агресори після окупації національного природного парку «Джарилгач», що розташований на однойменному острові біля херсонського узбережжя, перекрили протоку між островом і материком. Це вкрай небезпечно з екологічного погляду.
«Навколо острова були течії, така циркуляційна система, що забезпечувала нормальне функціонування екосистеми Джарилгацької затоки. російські війська насипали дамбу, на якій облаштували дорогу, щоб простіше було їздити на полігон, що його окупаційна влада також створила всупереч охоронному статусу цієї території на острові. Там же розміщена військова частина рф.
Як результат — якість води у затоці між материком і островом погіршилася, був замор, гинули водні мешканці. Згодом природа взяла своє. У 2023-му стався досить потужний осінній шторм, який розмив цю протоку і відновив природне сполучення Джарилгацької затоки з морем», — повідомив науковець.
На Джарилгачі та Азово-Сиваському національному парку (теж окупований) були великі популяції копитних тварин — оленів, муфлонів, ланей, яких туди спеціально завозили.
«В Азово-Сиваському національному парку було 1500 ланей, 1500 оленів. Є публікації про те, як їх заготовляли на м’ясо і вивозили потім на материк», — обурюється Віктор Демченко.
Молочний лиман
Це водно-болотне угіддя, розташоване на півдні Запорізької області, також постраждало через розв’язану росіянами війну. Від Азовського моря лиман відділяє Пересип — «глуха» (без проток, каналів) піщана коса завширшки в різних місцях від 200 до 850 метрів.
«Річки, які впадають у лиман, уже багато років як втратили колишню водність, і лиман почав пересихати. До того ж, сюди не могли заходити з моря на нерест цінні види риб, зокрема, кефалі. Єдиний спосіб врятувати це цінне нерестовище багатьох видів риб — подати в лиман воду з Азовського моря. Перед повномасштабним вторгненням національний природний парк «Приазовський» зумів переконати Міндовкілля знайти кошти й побудувати, прорити проран — штучну сполучну протоку до моря. Завдяки цьому життя у лимані завирувало, збільшилось у рази рибне стадо, зросла кількість птахів, які відпочивали тут у період міграції або гніздились. Але тепер усе відкотилося назад. Підтримувати протоку окупаційна влада не може, і Молочний лиман знову буде повертатися до стану гіперсолоної водойми. Все це призведе до загибелі риб, появи там інших біотопів, ландшафтів тощо», — сумує науковець.
Каховська трагедія
Віктор Демченко вважає, що найбільшою проблемою для довкілля Азово-Чорноморського регіону стала каховська трагедія, коли росіяни 6 червня 2023 року підірвали греблю Каховської ГЕС.
«Це, мабуть, найбільший екологічний стрес, який відчула за короткий час екосистема Чорного моря. Так, раніше у нас були проблеми, пов’язані з тим, що всі наші заводи зливали в Дніпро та інші річки велику кількість забруднювальних речовин. Які вже з річок потрапляли в Чорне море. Та підрив Каховської греблі й залповий скид 14 кубічних кілометрів прісної води з Каховського водосховища — це явище, яке кардинально змінило екологічні умови в морі», — зазначає науковець.
Разом з водою у море знесло величезну кількість прісноводних видів риб.
«Ми в районі Одеси реєстрували й сонячного окуня, і плітку. Поблизу Тилігульського лиману — карасів, товстолобів й інші види. Дуже, дуже багато риби загинуло. Найбільше, за чим ми, іхтіологи, жалкуємо, — це судак морський, або ж буговець — вид, який, найімовірніше, як пишуть мої колеги з Інституту гідробіології, може бути втрачений. Це ендемічний (тобто, не зустрічається в інших місцях) вид Дніпро-Бузького лиману. Його й без того не часто реєстрували.
Також слід згадати, що в нижній Дніпро тривалий час вселяли стерлядь. Це також червонокнижний вид, внесений у Бернську конвенцію. Вселяли до мільйона особин щороку протягом 15 років до повномасштабки. Припускаю, що частину цієї популяції також винесло в море. А це прісноводний вид, який не витримує морської солоності.
Окрім того, потік води з водосховища міг вплинути на зимувальні ями на Дніпрі від Каховської ГЕС і до гирла. Ми зараз не розуміємо, чи були вони замулені, чи, навпаки, вимиті, як це все відбулося», — каже Віктор Демченко.
З екологічного погляду найскладнішим був період з 9 до 17 червня. Найбільшою проблемою в перші дні був рівень солоності Чорного моря біля Одеси. Різка зміна солоності для водних організмів є критичною.
«Для деяких видів, особливо для тих, що позбавлені мобільності, наприклад, молюсків, різке зниження солоності призвело до загибелі. Більшість загиблих молюсків мешкала вище за триметрову глибину. Це також пов’язано з особливостями стратифікації: більш прісні води — зверху, солоні — знизу. Ми порахували, що загинуло 104 млн молюсків, це десь 3 млн 600 тис. тонн», — підсумовує Віктор Демченко.
До того ж, теплі каховські води значно підвищили температуру моря і почалися процеси цвітіння. Але природа нас врятувала. Через деякий час були сильні шторми й вітри з центральної частини моря, зі сходу, які принесли до наших берегів солону воду. І солоність повернулася до звичних рівнів.
За фактом підриву Каховської ГЕС Офіс Генерального прокурора відкрив кримінальне провадження.
«Наші співробітники за дорученням ОГП здійснювали підводні дослідження, обраховували збитки. Це дуже корисна співпраця. Адже через воєнний стан з початком повномасштабної агресії співробітники ІМБ не могли ні зануритися під воду, ні вийти в море для того, щоб оцінити взагалі екологічний стан водойми.
Ми все робили лише за аналізом супутникових знімків та ще виходили на пірс, щоб узяти якісь проби, але вони не були системними. Генеральна прокуратура дала дозвіл, усе узгодили з військовими, і нині ці роботи продовжуються, ми намагаємося накопичити необхідний для слідства масив даних», — розповів науковець.
Життя після греблі
«Я сподіваюсь, що Каховське водосховище все-таки не будуть відновлювати. Це вже такий експеримент, який нам дала ця війна. Трагічний експеримент, але він є. Хоча зникнення водосховища негативно вплинуло на заповідні об’єкти, які були на цій території», — вважає Віктор Демченко.
Йдеться про два водно-болотних угіддя, які фактично втрачені у цьому статусі. Вони вже не мають великого значення для перелітних птахів. Але ці території не варто зовсім вилучати з переліку цінних. Формування нових біотопів у перспективі сприятиме формуванню нових орнітокомплексів, які можуть стати більш цікавими й важливими.
«Треба просто переоцінити й змінити критерії внесення цих водно-болотних угідь до міжнародного Рамсарського списку та інакше підійти до цих територій, — пропонує вчений. — Острови Великі Кучугури мали досить значні колонії птахів. Навколо островів було важливе нерестовище для риб. Зараз критерії можуть змінитися, але водночас вони залишаються цікавими природними об’єктами».
Греблі немає, осетри — є
Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС водосховища вже немає, але Дніпро нікуди не дівся. І тепер міграційні види риб можуть підійматися річкою вище, аж до ДніпроГЕСу.
«Є факти реєстрації міграційних природних осетрових вище за течією колишнього Каховського водосховища. У 2024 році рибінспекція Запорізького рибоохоронного патруля реєструвала браконьєрів, які виловили декілька особин осетра браконьєрськими знаряддями лову трохи нижче Запоріжжя в районі острова Хортиця. Також, у 2025 році в травні ми зафіксували факти вилову дорослих осетрів руських, які, ймовірно, мігрували до Хортиці для нересту.
Це говорить про те, що риби з Чорного моря можуть мігрувати й повернути знову той природний нерест, який колись був у козацьких порогах Запоріжжя. Є надія, що це вплине, окрім осетрових, і на інші прохідні види червонокнижних риб — рибець, чехонь тощо. Тому, сподіваюсь, що все-таки здоровий глузд не допустить відновлення Каховської греблі. Хоча треба визнати, що на сьогодні наукова спільнота щодо цього питання розділена», — підсумовує науковець.
Підготував до друку Олег ЛИСТОПАД
Фото Віктора Демченка
Читайте також: