Експертка МБО «Екологія-Право-Людина» кандидатка географічних наук Катерина ПОЛЯНСЬКА опікується збереженням природоохоронних територій та є співорганізаторкою кампаній із захисту цінних видів флори й фауни. А також — співавторкою десятків інформаційних і аналітичних матеріалів на тему війни й довкілля в національних та міжнародних медіа. Сьогодні говоримо з нею про наслідки будівництва вітроелектростанцій для крихкої природи карпатських полонин.
— Катерино, чому ваша команда, партнери, екоактивісти з карпатських областей і не тільки так активно опонують планам приватних забудовників створити низку вітропарків у Карпатах?
— Українські Карпати займають лише 4 % від площі України — це 21,5 тисячі км². І з них лише близько 10 % — субальпійські й альпійські пояси Карпат. Це дуже чутливі до антропогенних впливів природні комплекси. Їх критично мало і в Україні, і в Європі. А через ці вітроплани їм загрожує шалена небезпека. І ніхто із забудовників, ніхто з представників влади не хоче подивитися проблемі в очі: це території з великою кількістю реліктових (тих, що дивом дожили до наших часів з минулих геологічних епох — ред.), рідкісних, ендемічних (тих, що зустрічаються тільки в якомусь певному місці — ред.) видів рослин і тварин. На жаль, ми їх можемо втратити, тому що вони й без того — під загрозою зникнення.
У ділків (свідомо не вживаю слово «бізнесмени», бо це шановані мною люди) постійно виникають різні ідеї для «ощасливлення» Карпат: гірськолижні курорти, туризм, який зовсім далекий від зеленого, джипінг, неконтрольований збір природних ресурсів. А тут ще й вітропарки.
— Чому будівництво вітроелектростанцій у цьому разі не можна вважати зеленою енергетикою?
— ВЕС — це не просто вітряки, на тлі яких можна сфотографуватися. Це промислові об’єкти, в яких є етап будівництва, етап експлуатації, демонтажу. Це різні загрози, зокрема зіткнення птахів та кажанів з лопатями й вежами ВЕС, баротравми у тварин. Плюс бар’єрні ефекти, це коли декілька ВЕС будуються в одному регіоні. І навіть, якщо вони стоять по різні боки хребта, кумулятивний ефект все одно діє.
— Який має вигляд процес будівництва ВЕС у горах?
— Коли нам кажуть, що це зелена енергетика, що вона екологічна, тож зберігає природні ресурси України, насправді це не так. Ви приїжджаєте на місце будівництва і бачите на власні очі, як нищиться рідкісна реліктова природа українських високогір’їв.
Працює важка техніка, заливаються тонни бетону, риються котловани під фундаменти. Їхні розміри залежать від висоти вітрових установок — до 50 м, вище 50 м, 100 м (з лопатями по 70 м). Це потужні установки, які потребують фундаменту і тонн бетону, який зможе забезпечити їм стійкість в умовах гірських вітрів і клімату.
Це призводить до деградації територій, де відбувається будівництво: руйнується рослинний покрив, ліквідується ґрунт аж до корінних порід. Зникає традиційний рельєф, верхівка гори просто зрізається. Запускаються ерозійні процеси.
— Чому це особливо критично для гірських територій?
— Якщо позбавити гірський пагорб рослинного покриву, якщо відкрити доступ опадам — снігу, дощу — до відкритого ґрунту, він просто буде змиватися з гори.
Наші високогірні екосистеми мають дуже низьку здатність до самовідновлення. Їм знадобляться сотні років, щоб відновитися до природного вигляду. Інколи ерозійні процеси вимивають ґрунтовий покрив, який формувався століттями, а то й тисячоліттями. І він не відновиться за 10 років, навіть якщо зупинити будівництво на якомусь етапі.
— Які ще проблеми створює будівництво ВЕС?
— Щоб довезти до майбутніх ВЕС лопаті, потрібно побудувати дороги. Забудовники вказують у своїх проєктах діляночки по 0,6 га під вітрову установку. Але вони не розповідають, що між цими діляночками буде мережа доріг, що до кожної вітроелектростанції має бути прокладена дорога з твердим покриттям.
Це ще більше руйнує природні території. Мало того, що верхівка гори перетворюється на величезний будівельний майданчик. Відкривається й доступ до цих територій. Якщо буде прокладена асфальтована дорога, то більше людей туди поїдуть машинами. Це додасть навантаження на екосистеми, водночас сумніваюсь, що забудовники проведуть оцінку межі такого навантаження і стежитимуть за тим, щоб цю межу не перетинали.
— А які європейські стандарти щодо будівництва ВЕС?
— Є вимоги до проведення екологічної оцінки планованого проєкту, вони доволі жорсткі, без вигаданих висновків про відсутність шкоди довкіллю, а щодо охорони природи є додатково стандарти й правила, прописані в Бернській конвенції.
У рекомендаціях на сайті Ради Європи є сторінка, присвячена Смарагдовій мережі. Там ідеться про те, що вітрову електростанцію можна зводити, якщо вона не загрожуватиме природним екосистемам.
У нас був випадок, який розглядався спеціально створеною комісією від Бернської конвенції. Я кажу про будівництво ВЕС на Боржаві. Комісія чітко вказала, що воно є неприпустимим для цієї території.
— Які основні вимоги європейських стандартів?
— Серед ключових — зводити вітроелектростанції поза межами природоохоронних територій, охоронюваних оселищ та віддалік від міграційних шляхів кажанів і птахів.
З урахуванням природоохоронних територій і шляхів міграцій мають бути розроблені «Карти чутливості дикої природи», прив’язані до можливих наслідків функціонування ВЕС.
Імовірність накладання різних факторів впливу, їхній постійний, тимчасовий та кумулятивний характер обов’язково мають бути частиною оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.
Потенційні наслідки будівництва ВЕС мають розглядатися в кожному конкретному випадку окремо й незалежно. Дослідження має проводитися щоразу нове для кожного нового проєкту.
Зведення ВЕС має бути перенесено на іншу територію, якщо дослідження виявило, що під час хоча б однієї з фаз реалізації проєкту негативний вплив становитиме загрозу біорізноманіттю.
— Як оминають ці вимоги в Україні?
— Забудовники дуже маніпулятивно читають заголовки й кажуть: «Висновки ОВД дозволяють будувати, все добре». Але вони не прочитали до кінця текст: дозволяється у тому разі, якщо не буде завдано шкоди.
Проєктанти вітроелектростанцій не те що ймовірність накладання факторів впливу не прораховують, вони навіть кожен вітряк будують окремо і роблять оцінку впливу на довкілля. Заплановано, наприклад, ВЕС із 30 вітряків. Але щоб обійти, зменшити (на папері, звісно) вплив, роблять документи окремо на кожен вітряк. А те, що через 100 метрів стоїть ще один і фактично утворюється «стіна» впливу — замовчують.
Є проєктанти, які взагалі перевершили себе. Вони сказали, що фундамент — це окремо, а вітряк — окремо. Тобто на фундамент не треба ОВД.
Така хитрість давно відома в ЄС і називається там «принцип салямі». В Європі з цим явищем активно борються. У нас, на жаль, воно навпаки розвивається — будується весь комплекс, але його штучно розокремлюють.
— В яких країнах ЄС активно використовують карти чутливості?
— У Словенії, наприклад, де частина території взагалі заборонена для будівництва ВЕС, у Шотландії, Греції. В Україні на таких картах мають бути території Смарагдової мережі, природно-заповідного фонду (ПЗФ), водно-болотні угіддя, водоохоронні смуги.
Майже всі гірські території Карпат або вже належать до Смарагдової мережі, або є кандидатами на внесення до неї. Майже всі гірські хребти. Тому ми пропонуємо зробити мораторій на забудову гірських територій Карпат. У нас їх і так дуже мало, і нищити цю природу недоцільно (та ще й називаючи це нищення розвитком зеленої енергетики).
— Де зараз найкритичніша ситуація?
— Ми бачимо заплановані ВЕС на Боржаві, біля Пікуя, на полонині Руна, на горі Гостра. Забудовники хочуть перекрити вітроелектростанціями повністю ці території. Це зруйнує природні екосистеми, знищить природу високогірʼя, відкриє доступ для проїзду на вершини по асфальтованих дорогах — замість туристичних маршрутів, перекриє міграційні шляхи птахів. Коли до птахів чіпляється GPS і відстежується їхнє пересування, видно, що ці шляхи пролягають через західну частину України саме там.
— Як проводиться оцінка впливу на довкілля в реальності?
— Кричущий приклад — полонина Руна. У звіті ОВД було написано, що ґрунтовий і рослинний покрив не постраждає. Але коли ми піднялися на Руну, побачили купи землі, насипані КамАЗами, залиті бетоном фундаменти, карʼєри на місці схилів. Оце і є той ґрунтовий профіль, «збережений» разом із рослинним покривом? Також написали, що лісовий покрив не постраждає, рельєф не порушиться, немає жодних загроз.
Тобто, дев’ять одиниць важкої техніки працюють — і нічого не руйнується, наче метелик над ними політав і все. Ні, не все, настільки не все, що виникли загрози активізації зсувних та ерозійних процесів, вони знищили повністю гірські екосистеми, розширили та укріпили дороги до наступних будівельних майданчиків.
Окрім полонини Руна, будуються ВЕС біля Пікуя, досі під підвищеним наглядом екологів — полонина Боржава. Зі свіжих прикладів: почалося зведення башти вимірювання швидкостей вітру на Свидовці. В оголошенні про це будівництво пишуть: «мінімальний вплив на ґрунт, збереження наявного рельєфу, суттєвого впливу на рослинний і тваринний світ не очікується».
Хоча у 2024 році Університет Лейбніца опублікував статтю про те, що за рік через функціонування всіх ВЕС на території Німеччини гине близько 200 000 кажанів. І це тільки кажани. Скільки птахів гине — потрібен окремий підрахунок.
— Як компанії пропонують розв’язувати проблему загибелі тварин?
— Компанії кажуть: «Будемо ставити відлякувачі». Але компанія, яка будує біля Пікуя, вона що, не бачить, що там через 100 м починається НПП «Бойківщина»? У стандартах ЄС сказано, що не варто будувати поряд зі старовіковими лісами, пралісами, територіями природно-заповідного фонду.
Якщо працює відлякувач, який розганяє птахів і кажанів, то яка цінність біорізноманіття прилеглих територій? Воно скорочується. Якщо на кожній вітровій установці стоятиме відлякувач, це збіднення біорізноманіття, деградація територій на великих радіусах від ВЕС. Тому ще раз звертаюсь до інвесторів, до девелоперів, до влади усіх рівнів: є інші 70 % територій України, зайняті агропустелями, на яких можна будувати. Робімо це там! І потенціал вітровий там теж є, подивіться профільні карти. Припиніть нищити рештки дикої природи України!
— Як обґрунтовують будівництво на Свидовці?
— Пишуть, що немає негативного впливу на природоохоронні території. Хоча Свидовець, високогір’я Свидовця — це вже оголошена територія Смарагдової мережі. Також там є території природно-заповідного фонду, реліктові озера.
На фото в новинах бачимо екскаватор, який працює. Але в оголошенні про стратегічну екологічну оцінку ділки запевняють, що нічого поганого природі не буде. Серйозно? Як у високогір’я можна в такі чутливі екосистеми заганяти екскаватор і заливати все бетоном?
Коли будують під’їзні дороги, пишуть, що земноводні не постраждають, бо зроблять поряд спеціальні канави, в яких жаби й тритони врятуються. Але, коли дороги прокладають у лісових екосистемах з нуля, смугу завширшки 20 м вирубують на багато кілометрів, там їздить важка техніка. І де ті жаби, кумки, ропухи, квакші, саламандри? Розчавлені під колесами, бо вони мігрують, вони мусять полювати й у пошуках здобичі виходять на ці дороги.
— Що робити у цій ситуації?
— Надважливо подумати над запровадженням мораторію на забудову гірських хребтів українських Карпат. Також обов’язково враховувати карти чутливості й розташування природоохоронних територій під час укладання планів розвитку (чи краще сказати, планів використання на довгі роки, і «не чіпати зовсім» — це найкращий план). Так само треба пам’ятати, що заборонено будувати ВЕС — навіть якщо це не природоохоронна територія — біля пралісових ділянок. Рекомендовано не будувати їх біля водних об’єктів, тому що це місця харчування рукокрилих і птахів.
Одне слово, спочатку — чесне стратегічне планування розвитку вітроенергетики та стратегічна екологічна оцінка таких планів з використанням протоколів найкращої практики для вибору ділянок.
Звичайно ж, проведення ЯКІСНОЇ ОВД, включно з дослідженням базової лінії впливів та моніторингом після будівництва. Оцінка впливу на довкілля — ключовий інструмент. Має проводитися професійними та компетентними науковцями. Потрібно уникати ситуацій, коли розробники розбивають великі проєкти на менші, щоб уникнути вимог ОВД або зменшити пороги скринінгу. Якщо вплив на довкілля неможливо пом’якшити, ВЕС має бути виведена з експлуатації й демонтована.
І взагалі, якщо є бажання у когось будувати вітроелектростанції, то, будь ласка, спочатку забезпечте створення карт чутливості територій до зведення ВЕС. Державні органи мають забезпечити проведення скоординованих стратегічних досліджень впливів вітроелектростанцій на довкілля. На основі цих досліджень має бути розроблена схема земель, де буде вказано: тут — можна, а тут — діє заборона реалізації будь-якого проєкту ВЕС.
Спілкувався Олег ЛИСТОПАД.
Ілюстрації надала Катерина Полянська