Чи відповідатимуть наші будівлі вимогам ЄС щодо показників термомодернізації й енергоефективності? Які зобов’язання Україна взяла на себе у цій сфері та як рухається до їх виконання? Про це — в інтерв’ю з експертом з енергоефективності, ключовим фахівцем Технічної підтримки програми «Енергоефективність громадських будівель в Україні» (UPBEE), членом Асоціації енергоаудиторів України Дмитром МАРУСИЧЕМ.
— Пане Дмитре, наскільки наші будинки споживають більше енергії й тепла, ніж у країнах Європи?
— Показники питомого споживання енергії будівлями в Україні у 2–3 рази вищі за аналогічні показники в країнах ЄС. Питоме споживання енергії житловими будівлями в Україні в середньому складає 163 кВт∙год/м² на рік (відповідно до показників енергоефективності, які розраховує та оприлюднює Держенергоефективності), в той час, як у країнах ЄС цей показник складає 90 кВт∙год/м² на рік (для Німеччини — навіть 70 кВт∙год/м² на рік). Як бачите, різниця майже удвічі.
Але можна подивитися на це і як на можливості, як на виклик. Тобто, маємо значний потенціал до скорочення енергоспоживання будівлями. На думку фахівців, ми можемо скоротити наші втрати на понад 40 %. Це непросто, це потребує ефективної та скоординованої державної політики, фінансування і впровадження надійних інструментів державної підтримки. Наші будівлі — і житлові, й нежитлові — дуже різні. Але назагал старих будівель багато, а нові постають надзвичайно повільно. Понад 80 % будівель в Україні були зведені у період до 1994 року, вони фізично зношені й технологічно застарілі, не відповідають сучасним вимогам, зокрема енергоефективності.
Амбітна Стратегія 2050
— Наші зобов’язання перед Європою і наші власні мрії й прагнення щодо затишних житлових та громадських будівель, які мало споживають тепла й енергії, вписані у доволі амбітний документ, який називається «Довгострокова стратегія термомодернізації будівель на період до 2050 року». Як ви оцінюєте стан виконання цієї Стратегії?
— Оцінювати можна по-різному, але Міністерство розвитку громад та територій України, яке є головною інституцією з її впровадження, вже багато зробило і навіть певною мірою на сьогодні почало її реалізовувати. Варто уточнити, що Стратегія ухвалювалась у пакеті з ще двома документами. Тобто, розпорядженням Кабміну від 29 грудня 2023 року «Деякі питання стратегічного розвитку енергетичної ефективності будівель» також ухвалені «Концепція державної цільової економічної програми підтримки термомодернізації будівель до 2030 року» та «Операційний план заходів на 2024–2026 роки».
Стратегія виникла не на голому місці. Вона ухвалена, як ви правильно зазначили, відповідно до зобов’язань України в межах Угоди про асоціацію з ЄС та спрямована на імплементацію відповідної директиви щодо енергетичної ефективності будівель. До речі, вже після цього розпорядження КМУ ЄС ухвалив нову версію своєї директиви. Але вона все одно містить рекомендації країнам мати власні довгострокові стратегії термомодернізації.
До того ж згадане вище розпорядження Кабміну ухвалено на вимогу Закону «Про енергетичну ефективність будівель», де також прописано поняття декарбонізації (що менше будинок споживає тепла й енергії, то менше він провокує спалювання викопного палива, у довкілля потрапляє менше діоксиду вуглецю та інших парникових газів — ред.) сектору будівель та створення Національного фонду енергоефективності.
Ключові принципи Стратегії — це «енергоефективність насамперед», декарбонізація, комфорт, безпека, фінансова доступність і економічна доцільність, врахування всього життєвого циклу будівель, цифрова трансформація, увага до архітектурної цінності й естетичності.
Мета стратегії — посилити енергетичну незалежність України, зокрема від імпорту природного газу російського походження. Реалізація планується у три етапи.
Стратегія на сьогодні містить сім цілей. Ідеться про те, щоб надати високий пріоритет політиці підвищення енергоефективності будівель на державному та місцевому рівнях; створити сприятливе ринкове середовище; набрати високі темпи й підтримувати їх; забезпечити цей напрям фінансово, кадрово; залучити цифровізацію та інновації. Окремо відзначу таку ціль як подолання енергетичної бідності: держава має надати відповідну підтримку у сфері термомодернізації для соціально вразливих груп населення.
У Стратегії багато важливої конкретики для реалізації цих цілей: комплексні плани на рівні громад і вище; координація по вертикалі й горизонталі. Треба, щоб працював зворотний зв’язок, були усунені регуляторні й технічні бар’єри, створено сприятливу тарифну політику й ринок профільного обладнання та матеріалів, впроваджено системи інтелектуального обліку тощо.
Оскільки така робота потребує коштів, передбачено необхідність визначення можливих механізмів фінансування і власне залучення цих фінансових ресурсів. Це і зелені облігації, й енергосервісні контракти тощо. До всього, людей, які цим опікуватимуться, треба навчити.
«Підзаконка» — це важливо
— Що вже зроблено для реалізації Стратегії?
— Ухвалено низку підзаконних актів, які деталізують і конкретизують її реалізацію. Зокрема, уряд затвердив Державну цільову економічну програму підтримки термомодернізації будівель до 2030 року. Розробник документа — Міністерство розвитку громад та територій України.
Мета програми — знизити енергоспоживання у житловому фонді щонайменше на 30 % завдяки термомодернізації будівель. Серед іншого програма передбачає поетапну підтримку заходів з термомодернізації — від встановлення індивідуальних теплових пунктів до комплексного утеплення будівель.
Ключові завдання програми — підвищення енергоефективності будівель, особливо в багатоквартирному секторі; розвиток механізмів фінансової підтримки власників житла, ОСББ та громад; стимулювання виробництва матеріалів і технологій для утеплення; створення умов для залучення інвестицій і кредитних ресурсів, зокрема міжнародних партнерів; створення умов для розвитку професійної підготовки кадрів у сфері енергоефективності. Тобто, бачимо, що ця програма чітко слідує цілям Стратегії.
«Термомодернізація — це не лише про економію ресурсів, а про інвестиції у майбутнє наших громад і енергетичну стійкість держави. Затверджена державна програма стане дорожньою картою, яка дасть змогу масштабувати модернізацію будівель по всій країні та забезпечити українцям комфортні умови проживання», — прокоментував свого часу цю подію тодішній віцепрем’єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олексій Кулеба.
Програма також передбачає виконання зобов’язань перед Європейським Союзом. Зокрема Україна має забезпечувати щорічне зниження споживання енергії у житлових будинках і спорудах загального користування. Йдеться про необхідність досягати економії енергії, еквівалентної щорічному підвищенню енергоефективності не менш як 1 % загальної площі таких будівель.
Другий важливий у цьому плані документ — наказ Мінінфраструктури «Про затвердження Методики розроблення місцевих енергетичних планів». Такі плани, як і відповідні програми фінансування, на сьогодні є обов’язковими для муніципалітетів, громад. Деякі з них вже почали ці плани розробляти. Чимало уваги тут приділяється як житловим, так і громадським будівлям, які теж є суттєвими споживачами енергоресурсів.
Ну і нарешті треба згадати про постанову Кабміну, яка започатковує збір та зберігання інформації про енергетичні та експлуатаційні характеристики будівель і створення відповідної національної бази даних. Це непроста задача, але без таких даних важко керувати процесом, робити прогнози, складати плани тощо.
У самій Стратегії зазначено, що по громадських будівлях ситуація більш-менш зрозуміла, оскільки на сьогодні багато громад в Україні впровадили системи енергетичного менеджменту, ведуть бухгалтерський облік, здійснюється плата за енергоносії. Тож по будівлях, які фінансуються з місцевих бюджетів, статистику зі споживання і технічних характеристик загалом знайти можна.
А от щодо статистики по житловому фонду, кількості будівель, а надто їхнього енергоспоживання, це стає проблемою, тому що останні дані, які є в державній статистиці, зафіксовані ще до повномасштабного вторгнення.
Якщо оцінювати ситуацію з наявністю таких даних по секторах, то загалом збір даних у громадах з погляду енергетичних балансів від водо- і теплопостачальників відносно нормальний, оскільки зазвичай це комунальні підприємства.
А от дані про електро- та газопостачання є дуже великою проблемою, адже оператори або надають інформацію не в повному обсязі, або взагалі не надають її навіть на офіційні запити від громад. І це питання потребує вирішення, бо справді дуже важко зібрати статистику, особливо щодо того, скільки споживає житловий фонд.
Це дуже непроста тема і вона потребує додаткового опрацювання. Але така база даних на сьогодні започаткована.
Врятуємо клімат?
— У чому кліматична, екологічна роль Стратегії та термомодернізації взагалі?
— Дуже значну частину ідеології довгострокової стратегії щодо декарбонізації посідає історія з НЗЕБ.
Довідково: НЗЕБ (NZEB — Nearly Zero Energy Buildings) — будівлі з дуже високою енергетичною ефективністю, де майже нульова або дуже незначна кількість необхідної енергії надходить переважно з відновлюваних джерел та генерується на місці або поблизу.
Окрім того, нова версія європейської директиви про енергетичну ефективність говорить нам уже про перехід не до НЗЕБів, а до ЗЕБів, тобто будівель повністю кліматично-нейтральних.
І відповідно у Стратегії також є розрахунки, базові сценарії, оптимістичний сценарій, де безпосередньо проводиться прорахунок переходу будівель на стандарт НЗЕБ.
Шостого лютого цього року на підтримку НЗЕБів Міністерство розвитку громад та територій України видало відповідний наказ — «Деякі питання запровадження вимог до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії». Тому, в принципі, частина, яка пов’язана з НЗЕБами, також поступово вирішується шляхом ухвалення відповідних підзаконних актів.
Рухаємося далі?
— Що вже працює на практиці?
— На сьогодні в Україні є два реальних напрямки, які дають змогу впроваджувати практичні заходи з енергоефективності. Вони підтримуються на державному рівні й також мають додаткові ресурси та проєкти, які реалізуються за підтримки донорів.
Перший — підтримка заходів для житлового фонду. Це робить Фонд енергоефективності, який і був започаткований саме для його модернізації. Там є програми, що стосуються як відновлення житлового сектору, так і безпосередньо енергоефективної модернізації. Нещодавно наші міжнародні партнери надали цьому фонду додаткові кошти. І сподіваюся, що робота, яку він проводив у ці роки за підтримки Міністерства розвитку, буде продовжуватися.
Другий напрямок стосується громадських будівель, що фінансуються місцевими органами влади. Міністерство розвитку реалізує велику кредитну програму «Енергоефективність громадських будівель в Україні» (UPBEE), яка фінансується кредитними коштами Європейського інвестиційного банку.
Україна в особі Міністерства фінансів є головним позичальником. Далі ці кошти надаються як субпозики громадам. Нині у цій програмі бере участь понад 40 громад. Планується термомодернізація шкіл, лікарень, інших закладів, що фінансуються з місцевих бюджетів. Причому основна ідеологія програми полягає саме у комплексності, що передбачає модернізацію не лише «оболонки», а й інженерних мереж тощо.
На базі Мінрозвитку створена група управління та підтримки програми UPBEE. Наразі виділено 100 млн євро.
Окрім цього, запроваджено інші, менш масштабні програми.
Скажімо, GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва — ред.) ще десь з 2009 року підтримувало проєкти з відновлення або термомодернізації як у громадах, так і на державному рівні. Наприклад, були надані грантові кошти для модернізації будівель Міністерства фінансів, інших державних органів.
І кілька слів про проєкт термомодернізації закладів освіти, охорони здоров’я, соціальної сфери — усього, що фінансується з місцевих бюджетів.
Сказати, що на сьогодні обсяг коштів по всіх цих напрямках достатній і відповідає необхідним темпам, які закладені у Стратегію, я, на жаль, не можу. Вони не настільки значні, щоб до 2050 року провести всю термомодернізацію. Проте практичні кроки робляться, нормативно-правові акти напрацьовуються, певний рух іде і Міністерство розвитку підтримує цю концепцію.
Зрозуміло, що сьогодні вже і сама Стратегія з урахуванням ухвалення нових європейських директив потребує оновлення й модернізації.
Спілкувався Олег ЛИСТОПАД.
Фото автора
На фото:
Термомодернізовані школа в Бучі та дитсадок у Тернополі
Читайте також: