Доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів та природокористування і керівник Регіонального східноєвропейського центру моніторингу пожеж (REEFMC) Сергій ЗІБЦЕВ відповідає на запитання «Світу» про старі проблеми й нові виклики у боротьбі з пожежами.
— Сергію Вікторовичу, які масштаби впливу війни на лісові ресурси України?
— Війна «накрила», за різними оцінками, від двох з половиною до трьох мільйонів гектарів наших лісів. Тобто до 30 % від загальної їх кількості — 9,6 млн га — або в зонах бойових дій, або на окупованих територіях. Унаслідок цього в атмосферу потрапило 48,7 млн тонн парникових газів.
Коли ми говоримо про вплив війни на ліси, розділяємо його на два типи. По-перше, у зоні бойових дій — вона дуже добре видна на карті пожеж. Тут відбувається безпосередній вплив: механічні пошкодження, пожежі, спорудження фортифікаційних об’єктів тощо.
По-друге, близько 7 млн га лісів постраждали від війни опосередковано. Вони слугують важливим джерелом ресурсів: забезпечують населення паливними дровами, надають ЗСУ деревину для фортифікаційних споруд, а також використовуються для будівництва житла для людей, які втратили свої домівки.
— Як саме війна впливає на ліси на лінії фронту?
— Вони втрачають усі свої функції: структуру, біорізноманіття, спроможність надавати екосистемні послуги. Ба більше, ці ліси внаслідок всихання та згорання чинять негативний вплив на клімат. Тобто, це ще й глобальна проблема.
— Чи є перспективи відновлення лісів на звільнених територіях?
— Після звільнення Київської, Черкаської, Чернігівської та частини Харківської областей на значній території лісів відновилося ведення лісового господарства, дороги й ліси розміновано. Але чималі площі все ще не очищені від смертоносного брухту.
Ми бачимо, що якщо забруднення вибухонебезпечними предмети (ВНП) не сильне, то очистити ліс — реально. Якщо воно сильне, як на лінії фронту, то виникає ситуація, подібна до Бранденбурга (йдеться про вкритий лісом полігон колишнього СРСР Віттшток поблизу Берліна, площею 11 км², на якому випробовувались різноманітні ВНР; нині поліція відпрацьовує там методики розмінування лісів — ред.) та інших європейських прикладів — Хорватії, Македонії (наслідки війни в колишній Югославії у період між 1991 та 2001 роками — ред.). На Балканах можна досі побачити великі площі лісів, які просто огороджені, але тварини там час від часу гинуть, як і люди.
На жаль, сказати «залишимо ліси, забруднені вибухонебезпечними предметами, під природне відновлення» — це неправильне рішення, тому що рано чи пізно люди й тварини постраждають. ВНП не перестають бути небезпечними й через 50 років. Тому я б думав про розв’язування цієї проблеми за прикладом Бранденбурга.
— Що потрібно зробити насамперед?
— По-перше, на сьогодні карта ДСНС територій, які були під впливом війни, дуже неточна. Частина лісів із тих 2,2 млн га не забруднена вибухонебезпечними предметами. Тобто потрібна велика робота зі створення таких карт.
По-друге, треба надати ці карти місцевому населенню, яке ходить у ці ліси по гриби, ягоди, випасає худобу, збирає траву і користується всіма недеревними продуктами лісу. Так, там стоять таблички-застереження, але люди все одно ходять.
По-третє, необхідно поставити завдання вченим і профінансувати відповідні наукові дослідження. Зараз ми мало знаємо про вплив війни на ліси. Невідомо, скільки їх остаточно загинуло, а що відновилося на територіях, де вирували пожежі, за понад одинадцять років війни й понад три роки повномасштабної агресії.
Це завдання може вирішити тільки уряд, тому що лідарне знімання (метод збору геопросторових даних) — дуже дороге задоволення. Але це те, що дасть відповіді на запитання екологів та населення, що робити далі. Нам потрібна класифікація цих лісів: природні, штучні, відновлені тощо.
Далі треба буде розробити стратегію відновлення лісів та управління ними. У грудні 2021-го Кабмін схвалив Державну стратегію управління лісами України до 2035 року та операційний план реалізації у 2022–2024 роках Державної стратегії управління лісами України до 2035 року.
Відповідальним за реалізацію цих документів визначили Міндовкілля. Але, нагадаю, це було до повномасштабного вторгнення росії. І до того, як у липні цього року уряд ліквідував Міндовкілля й передав його функції мегаміністерству — Мінекономіки/агро/довкілля. А в такому великому відомстві буде важко зробити пріоритетом відновлення лісів.
Зараз ця стратегія неактуальна, потрібна нова. Визначити її має уряд разом із суспільством, після цього Верховна Рада і відомства розроблятимуть підзаконні акти й відповідні інструкції. А Державне агентство лісових ресурсів, ДП «Ліси України» та інші лісогосподарські підприємства впроваджуватимуть цю стратегію на основі нормативної бази.
— Які нові виклики принесла зміна клімату?
— Безпрецедентні пожежі у 2020, 2022, 2023, 2024 роках. Найбільша пожежа була в зоні відчуження у 2020-му — 80 тис. га. Це абсолютно новий виклик.
Відповідати на нього за старими методами неможливо. Лісівники не в змозі впоратися з пожежами, які ми зараз бачимо на екранах телевізорів. І проблема тільки наростатиме.
Пожежі в американському штаті Каліфорнія, зокрема цієї зими, показують, що на землі немає обладнання, здатного приборкати верхові пожежі, що рухаються зі швидкістю 20–30 км/год. Тому краще їх не допускати. Потрібна Стратегія запобігання пожежам у природних екосистемах. І найголовніше — ми повинні змінити мислення й навички людей, які впроваджуватимуть цю стратегію та законодавчі акти, ухвалені для її реалізації.
Сьогодні в галузі працює 29 тис. професійних лісівників. Не думаю, що вони багато знають про зміну клімату. Або про нові керівні принципи Європейської комісії, спрямовані на поліпшення розуміння причин виникнення лісових пожеж та визначення ефективних заходів щодо їх запобігання. Вони використовуватимуть те, що вміють. Якщо хочете нову стратегію, новий підхід — їх треба навчати. Для цього потрібні відповідні засоби й заходи.
— Якою має бути нова стратегія боротьби з пожежами?
— Об’єднатися мають всі землекористувачі, тому що лісівники, які управляють 10,6 млн га лісів, не можуть розв’язати проблему самотужки. Бо пожежі починаються з господарських земель. І потім вогонь іде на заплави (це землі водного фонду), звідти — у соснові ліси, тоді — на селища.
Результат бачимо на Луганщині — там у 2020 році згоріло 22 населені пункти. Понад тисячу людей постраждали, втратили житло. Отже, це не суто лісові, а ландшафтні пожежі. Тому така назва стратегії, яку треба доопрацювати (ми вже маємо пропозиції) й ухвалити — Стратегія запобігання пожежам у природних екосистемах, яка охоплюватиме й управління ландшафтними пожежами.
А хто повинен впроваджувати цю стратегію? Лісівники? Вони не відповідають за сільськогосподарські землі. Користувачі земель водного фонду (а ці землі можуть бути у державній, комунальній та приватній власності)? Вони не відповідають за лісовий фонд. Хто? Потрібен орган державної влади, який розподілятиме кошти, котрі уряд виділить на проблему пожеж — запобігання та гасіння.
— Як саме треба зараз вирішувати питання боротьби з пожежами?
— Треба опановувати нові методи. У 2022 році Кабінет Міністрів ухвалив новий «Порядок організації охорони та захисту лісів». Це повинно підвищити ефективність боротьби з пожежами в умовах зміни клімату, війни тощо. Тому треба навчати людей сучасних методів запобігання пожежам. Ключове слово — «запобігання»!
Ми в нашому університеті, у Центрі моніторингу знаємо, як це робити. Працюємо із сільськими громадами. Ми знаємо, як не допустити велику пожежу. Питання тільки в тому, хто готовий інвестувати час, кошти й організаційні зусилля. Ми можемо розповісти технологію.
— Розкажіть про досвід роботи з конкретними населеними пунктами.
— Село Кудряшівка, Луганська область. Зараз — в окупації. Ми там розпочинали цю діяльність після пожеж 2020 року. Зараз цю модель хочемо перенести в Чернігівську область, у село Косачівка. Головне — це захист населених пунктів. Адже ДСНС не відповідає за захист населених пунктів, а лише реагує на звернення громадян у разі пожеж у помешканнях.
Лісівники також кажуть: «А до чого ми до Косачівки? У нас державний лісовий фонд». Тому ми звертаємося до голови ОДА, і з його підтримкою збираємо старост сіл, представників цивільного захисту, ДСНС, лісового господарства, фермерів. Участь місцевого населення надзвичайно важлива.
— Як відбувається робота з місцевими мешканцями?
— Приїжджаємо й кажемо: «У сусідніх лісах постійно виникають пожежі. Питання часу і везіння — коли вони доберуться до вас. І тоді можете все втратити протягом години-двох». Село Капітанове на Луганщині у 2020 році згоріло за півтори години — близько 800 будинків.
А от Кудряшівка тоді не згоріла. З нами співпрацював активіст із міської ради Рубіжного. А його батьки жили у Кудряшівці. Ми можемо розповісти, як запобігти пожежам, але для організації виконання рекомендацій потрібне місцеве лідерство.
Тому йдемо до місцевої влади, до об’єднаних територіальних громад та ДСНС.
Ключова ідея нашого плану: днів, коли може згоріти село, 15–20 на рік. І саме у цей період люди повинні діяти разом. І знати як.
Хтось в обласній адміністрації повинен відповідати за моніторинг погодних умов. Гідрометцентр надсилає в ОДА/ОВА прогнози пожежної небезпеки на чотири дні. Якщо через три дні очікується надзвичайна пожежна небезпека і сильний вітер — це сигнал мобілізувати всі сторони.
Звернення з обласної адміністрації виконуватимуться, бо так вже у нас заведено — потрібна команда зверху. Ключовий пункт плану — патрулювання. Якщо пожежа сягне 1000 га, вона рухатиметься зі швидкістю легкового автомобіля — ви нічого не зробите. Тому потрібно виявляти загоряння на ранній стадії.
Також важлива робота з фермерами, оскільки в 90 % випадків пожежі виникають від підпалів. Треба їх переконати, щоб не палили стерню. Потрібні дороги для проїзду пожежної техніки тощо.
— Що саме зроблено у Косачівці?
— Коли пожежа розповсюджується, вона спочатку охоплює підстилку, а потім переходить на крони. Тому у квітні-травні 2024 року ми контрольовано випалили підстилку на двох гектарах території, які межують із селом через дорогу. Одразу застерігаю непідготовлених людей робити це самостійно, то дуже складна, небезпечна і відповідальна робота. Ми вчилися проводити контрольоване випалювання у кращих фахівців Європи.
Відсутність горючої підстилки гарантує, що пожежа, дійшовши до цієї ділянки, зупиниться. Адже є закон: без низової пожежі немає верхової.
Але все ще залишаються ризики. Верхова пожежа може виникнути, якщо швидкість вітру сягає 50-60 км/год. Тому ми вирубали 40 % дерев на цих двох гектарах. Це монокультурна ділянка, де росте сосна віком 60 років — лісівники радо погодилися її прорідити. На рубку ми взяли дозвіл в Укрдержліспроєкті. Ліс, який став відкритішим, не підтримує верхову пожежу. Будь-яка пожежа, від аграріїв, наприклад, якщо дійде до цієї ділянки, то рухатиметься повільно, і ДСНС легко зможе погасити її.
Зараз розробляється План протипожежного впорядкування в лісах навколо сіл Косачівка та Лошакова Гута, який містить систему протипожежних бар’єрів. На їхній основі планується проведення штабних і польових навчань усіх протипожежних загонів цього району.
— Як боротися з торфовими пожежами?
— Так, це серйозна проблема, навіть більша за лісові пожежі. Зокрема, Київ потерпає від диму. Вишгородський район постійно горить і горітиме — я впевнений у цьому.
Ми написали до Кабміну, Верховної Ради, всіх обласних адміністрацій листа, у якому запропонували план із 12 пунктів. Один з цих пунктів — обводнення. Це єдиний спосіб запобігти торфовій пожежі.
Моніторинг таких пожеж відсутній. З супутника їх не побачиш. Про них можна дізнатися лише за специфічним запахом диму. Є приклади, коли люди, зокрема рятувальники, гинули на торфових пожежах — просто провалювалися. Це серйозна проблема, однак вона актуальна не для всієї України, оскільки торф’яники зосереджені переважно на півночі.
— Як має відбуватися навчання фахівців?
— ДП «Ліси України» доручили нам разом з Укрцентркадрилісом проводити навчання керівників гасіння лісової пожежі. Але цього замало. Якщо я навчив вас теоретично розв’язувати квадратне рівняння, це не означає, що ви зможете його розв’язати — потрібна практична робота. Тож наступний крок — масштабні навчання. Не такі, які провели нещодавно для ДСНС на Закарпатті, де була створена нереальна ситуація. Ті, хто бував на луганських, житомирських, чорнобильських пожежах, підтвердять: і сили треба залучати не такі, і обстановка розгортається інакше. Навчання повинні бути перенесені на інший рівень.
Років 16–17 тому ОБСЄ проводив штабні навчання Білорусь-Україна у Відні. Вони надали фахівця, який написав сценарій. Посадили дві команди — білоруську та українську — в різних кімнатах і тільки заносили їм ввідні кожні сім хвилин: пожежа підходить до села такого-то і так далі. А учасники навчань мали реагувати — ДСНС, військові, прикордонники, лісівники, МВС, місцеві органи влади. А другий тип — польові навчання. У 2017 році в Чорнобилі ми провели польові розгортання ДСНС. Треба цей досвід використати й проводити й ті, і ті навчання щорічно!
— Наскільки ефективні пожежні розриви?
— На Луганщині заступник голови ОДА свого часу давав вказівку всім зеленбудам косити траву вздовж доріг. У нашому плані цього тоді не було, але це було корисно: від дороги пожежа не піде, бо трави немає. Для боротьби з пожежами в очеретах теж варто робити обкошування. Не усім це подобається, бо це важлива територія для біорізноманіття. Але питання в тому, що ми захищаємо. Село біля очерету, ліс, біорізноманіття? Залежно від цього створюємо бар’єр. Згідно з постановою КМУ № 612 «Про затвердження Порядку організації охорони і захисту лісів», ми пропагуємо пожежні розриви. І в очеретах, і в лісах. Далі — має бути дорога для під’їзду пожежної машини, бо зараз розробляють плани боротьби з пожежами, а машина не може під’їхати. То який це план? Літаків пожежних в Україні зараз немає, а навіть якщо будуть — чи прилетять? Тому — дорога.
Потім — територія 30 м, яка має бути випалена, як ми зробили в Косачівці. Взяли дозволи ДСНС, МВС, написали листи, попросили про допомогу, приїхали та провели випалювання. Зараз те саме — в Боярській лісодослідній станції.
— Як реагують природоохоронці на такі заходи?
— Люди пишуть у соцмережах: «Що ви робите? Знищується біорізноманіття». Я б так питання не ставив. Якщо не випалювати превентивно та грамотно, хтось усе одно підпалить, і згорить набагато більше.
— Чи можна проводити профілактичні заходи з урахуванням збереження біорізноманіття? Наприклад, раніше або пізніше, коли немає птахів у гніздах?
— Тут потрібен адресний підхід. Усе пов’язано. Якщо лісівники у всьому світі бачать гніздо рідкісного птаха — вони не проводять рубку. Це їхнє внутрішнє переконання, не пункт закону. А у нас може бути ситуація, коли заради рубки лісокористувачі приберуть гніздо, щоб ніхто не бачив. Тому ключове — навчання і внутрішнє переконання: «Я відповідаю за цих птахів, а не просто заробляю рубкою». Це складний, але важливий шлях.
Спілкувався Олег ЛИСТОПАД.
Фото автора і Сергія ЗІБЦЕВА
Читайте також: