У наступній публікації із СумДУ проректор з наукової роботи Анатолій ЧОРНОУС ділиться спогадами про те, як врятували Центр колективного користування науковим обладнанням, а також роздумами про те, чому Сумський університет обходить у рейтингах імениті виші.
Корпус Н, який найбільше постраждав під час останньої атаки росіян, мав особливе значення для викладачів і студентів, а надто тих, для кого важливо було не тільки навчати і навчатися, а й поринати у світ науки: розробляти тему, перевіряти цікаву гіпотезу, брати участь у конкретних наукових проєктах. У цьому корпусі проводились наукові дослідження, аудиторні навчання, тут була бібліотека і саме в цьому корпусі розміщувався сучасний, турботливо оснащений Центр колективного користування науковим обладнанням. І тут — ракетна атака… Що з обладнанням і можливостями для наукових досліджень?
…Проректору з наукової роботи СумДУ доктору фізико-математичних наук професору Анатолію ЧОРНОУСУ десь між четвертою і п’ятою годинами ранку на смартфон надійшла СМС. А на території університету він з’явився по сьомій ранку — добирався з-за міста, це був вихідний день. Бачити, що натворили нелюди, було боляче. Розповідає:
— Ракета врізалась перед головним корпусом. Постраждав він серйозно, вибиті вікна: і з того боку, звідки вона прилетіла, і з іншого, і всередині все склом засипано. Жах. А ще — горів один з найкращих наших корпусів, який ми називаємо «Новий». У ньому й розміщено було наш Центр колективного користування науковим обладнанням. Ми відкрили його 2018 року. Міністерство тоді створило по Україні декілька центрів колективного користування і в нас зокрема, дало перші гранти на обладнання. І починаючи з 2019-го року, ми закупили за різні кошти чимало цінного обладнання. Нинішнього року віддали під Центр ще одне приміщення, зробили сучасний ремонт: вентиляція, мікроклімат, кондиціювання… Створили окрему аналітичну зону, вже й запустили частину обладнання… Але сталося те, що сталося тієї ночі.
На щастя, обладнання не постраждало. Щойно працівники ДСНС нас допустили, ми почали його виносити. Працювали співробітники Центру і його керівник Олександр Пилипенко, декан факультету електроніки й інформаційних технологій Юрій Волк, приєдналися працівники лабораторії гідродинамічних приводів установок на чолі з керівником лабораторії Андрієм Панченком. Працювало багато людей, і нам вдалося винести, а отже, врятувати все обладнання: спектрометри, новий рентгенівський дифрактометр, растровий електронний мікроскоп з рентгенівським мікроаналізатором, декілька типів спектрометрів тощо. Знайшли для Центру нове приміщення і почали монтувати обладнання. Сьогодні вже можемо впевнено сказати, що впродовж місяця Центр колективного користування науковим обладнанням практично повністю відновить свою роботу. Нині переміщене обладнання потребує точного налаштування та регулювання, юстування тощо. На жаль, було демонтовано обладнання сонячної електростанції, яка забезпечувала енергонезалежність центру: її панелі було знищено після прямого попаданням ворожого шахеда.
— А хто і за якою системою використовує обладнання Центру?
— У нас на сайті Центру є можливість зробити заявку й забронювати той чи інший прилад для проведення дослідження на конкретний час і дату. Найчастіше користуються можливостями Центру дослідники з нашого медінституту, фізичних кафедр факультету електроніки й інформаційних технологій, кафедри факультету технічних систем та енергоефективних технологій. Науковці або приносять зразки й разом з працівником Центру проводять дослідження, або передають зразки та спілкуються через відеоконференцію. А ще ж є й зовнішні замовники. ЗВО і підприємства. З ними укладаємо господарські договори.
— Як нині відбуватиметься наукова діяльність, адже ворог намагається підступити чимраз ближче і вразити чимраз жорстокіше? А у вас — я звернула увагу на сайті — понад сотню тільки міжнародних договорів.
— Портфель замовлень у нас справді великий. Укладено всього близько 480 договорів по університету. Ще шість десятків договорів — з іноземними підприємствами. Державних грантів 13 від Національного фонду досліджень і від МОН. Стільки ж міжнародних грантів суто наукових, серед яких 3 за програмою «Горизонт Європа». А ще 52 проєкти в межах Еразмусу, хоча в них більше присутня навчально-наукова складова, створення науково-методичного матеріалу. Це щодо кількості, а якщо йдеться про обсяги надходжень, то у нас підписано договорів і грантових угод на 105 млн гривень. Тут немає «бюджетки». Вона окремо. 37 млн гривень — це загальний фонд, там більш як чотири десятки проєктів. І ще є дослідження з базового фінансування — на 15 млн гривень. Я кажу зараз про портфель замовлень, тобто те, що укладено: договори, міжнародні державні гранти… А якщо про конкретні гроші, то торік загальні надходження коштів по спецфонду становили 105,6 млн. гривень. На сьогодні до вишу вже надійшло 74,5 млн гривень.
Наукові дослідження здійснюються у всьому університеті, на більшості кафедр. І ситуація з Центром не зупиняє їхньої діяльності. Адже для виконання завдань не скрізь потрібні ті специфічні дослідження, яким необхідні обладнання і методи, котрі можна забезпечити саме в Центрі.
У самому Центрі дослідження справді поставлено на паузу, але вона не буде тривалою. Сподіваємось, до кінця вересня. І він знову забезпечуватиме ті роботи й завдання, які потрібні виконавцям проєктів.
— Так, але загроза існує постійно. І цей жорсткий і дуже руйнівний приліт уже щонайменше третій. Чи є в таких умовах можливість виконувати ту величезну кількість проєктів і замовлень, про які ви говорили?
— Наукова робота триває. Якщо брати, до прикладу, договори з українськими підприємствами, то у нас на сьогодні портфель замовлень на 20 % більший, ніж торік.
— Мабуть, нелегко було на самому початку розгортати таку активну наукову діяльність, а тепер, по-моєму, до вас уже самі біжать.
— Так, ми йшли до такої довіри дуже довго. Ще двадцять років тому у нас спецфонд був досить малий. І загальний фонд також. То реально була не одного дня справа, й не одного року. Але навіть у 2022-му, коли розпочалася широкомасштабна російська навала, в нас не було великого спаду. На початку щось стало на паузу, але з квітня, коли москалів вигнали з Сумської області, університет запрацював. І наша дослідницька і проєктна робота відновилися.
— Ви ж і самі очолюєте науково-дослідний сектор університету вже роки й роки…
— Проректором з наукової роботи я став у вересні 2006-го, 19 років тому. Наука в університеті була й до мене. Просто ми почали системно заводити кошти в наукову діяльність. Збільшували опцію науки, яка фінансується. Спочатку працювали над замовниками з України, далі — з міжнародними замовниками. А коли Максим Стріха вдруге став заступником міністра, він зробив зі своїми колегами з МОН справді реальний конкурс проєктів держбюджетних НДР. Змагання, яке спрацювало на користь університетів, котрі хотіли розвиватися, пропонували якісні проєкти. І ми справді почали готувати якісні проєкти й вигравати в них. Це нам допомогло якнайкраще пройти атестацію серед цих університетів. Чотири напрями наукової діяльності в університеті з п’яти були протестовані за найвищим рівнем. І один — на два рівні нижче. Це додало нам упевненості в наступних кроках. І сьогодні люди працюють, у нас багато планів, ми не опускаєм руки.
— Дуже вже небезпечна дистанція між вами й ворогом. Скільки кілометрів від вас до кордону?
— Від 30 до 40 кілометрів.
— Очевидно, треба якось намагатися поліпшувати захист, працюючи на такій відстані від ворога. Щось уже надумали?
— Так, ми шукаємо зараз можливості обладнати підвальне приміщення, яке б відповідало нашим намірам, зробити нормальний ремонт, тобто забезпечити й гідроізоляцію, і вентиляцію, і входи-виходи, внутрішнє оздоблення, розбити його на окремі зони. За день таке не зробиться. По-справжньому, й не за один рік. Ось і наш Центр колективного використання наукового обладнання працює в тимчасових приміщеннях.
— Наскільки активно студенти беруть участь у науковій роботі та дослідженнях?
— У нас 104 студенти працюють на виконанні різного роду проєктів, одержуючи заробітну плату. Студентів треба в науку втягувати, бо ті з них, котрі попрацювали в лабораторіях, швидше за все підуть в аспірантуру, захистяться і поповнять лави вчених. Кращі з них залишаться у виші й далі працюватимуть у науці та навчатимуть інших.
На наступній Вченій раді університету у вересні ми розглядатимем питання про затвердження Цільової комплексної програми «Наукова робота студентів в органічному поєднанні з освітнім процесом на 2025 – 2030 роки». Доповідатиме керівник наукового товариства студентів, аспірантів та молодих учених. У програмі прописані заходи системної роботи, залучення студентів до наукової діяльності. Ми розуміємо, що треба створювати якісний аспірантський резерв, і над цим працюємо.
Але навіть якщо нинішній студент, який працює в лабораторії, не піде далі в аспірантуру, він усе одно навчиться чогось корисного, що допоможе йому краще реалізуватися в житті.
— Ми не торкаємось зараз ваших рейтингів — і загальноукраїнських, і міжнародних — ви справді дивовижно «обходите на поворотах» нерідко найіменитіші українські виші. Тут побажання тільки одне: робити те саме з іменитими міжнародними вишами. А як ви адаптувалися до нової методики атестування вишів, впровадженої МОН? Які підсумки?
— У кожній справі важливі напрацювання. П’ять років тому ми на відмінно пройшли атестацію, тому що посилено працювали на всіх напрямах. І за новою методикою подались за п’ятьма напрямами. Нещодавно було підбито підсумки за напрямом «Суспільний», там маємо найвищий рівень А. Зараз міністерство каже, що у вересні будуть оприлюднені результати за «Природничо-математичним» та за «Інженерно-технологічним» напрямами. Тут теж сподіваємось не гіршого рівня, адже над показниками, яких вимагає атестація, працювали п’ять років. Там додалися й інші показники. Але тут теж маємо, що сказати.
— 4,5 тисячі першокурсників цьогоріч вступили до Сумського державного університету. Для прифронтового вишу, яким, по суті, став нині Сумський університет, по-моєму, це дуже вагомо. Як ви вважаєте?
— Так, згоден. Але до війни було більше. І сподіваємось, після війни буде значно більше.
* * *
… Двері на балкон відчинені, точніше, їх немає. Вітер колише фіранку. Анатолій Миколайович переводить погляд:
— Оце такі двері на балкон з кабінету. У мене над монітором, бачите, вимикач. Отак між кріслом і монітором куля й пролетіла. Ну, мене тоді не було в кабінеті. Це коли була Вербна неділя. Куля не зачепила ні монітор, ні крісло, а тільки дірку в стіні зробила. Ну, дірку заштукатурили. Вікон тут теж не було, оце поставили. А дверей ще немає.
— Так, я подивилася університетський звіт про грошові надходження на відбудову університету та їх використання. Найбільше коштів пішло на те, щоб засклити вікна. Стільки їх…
— Звичайно, а ще підготовка системи опалення. Зима попереду. Ось тут метрів за сорок – навчальний корпус. Прямо перед ним прилетіла ракета. А що ми побачили, коли прийшли на Вербну неділю? Все розкидано, завалено, вибито. Ворог намагається перекрити нам кисень. Змусити припинити діяльність, а ще краще — зникнути. Нічого з цього не вийде. Університет буде працювати й розвиватися. Усім ворогам назло.
Розпитувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
На фото: Центр колективного користування науковим обладнанням у тимчасовому приміщенні; А це – переїжджаємо.
Читайте також: