Науковці й освітяни не тільки викладають ті чи інші предмети, здійснюють наукові дослідження, а й нерідко на власному досвіді випробовують усе те, про що розповідають майбутнім фахівцям. А ще вони пишуть не тільки наукові статті, монографії, а й підручники, схожі на збірники захопливих історій, і есеї про професію, читати які не лише пізнавально, а й цікаво. У цьому випадку йдеться про професора Сумського державного університету доктора економічних наук Олексія ПЛАСТУНА.
(Читачі пам’ятають його також як автора гострих публікацій про те, як росіяни викрадають і видають за свої українські наукові журнали, цілі університети й наукові установи, що опинилися під окупацією. І про те, що деякі міжнародні організації, на жаль, тим злодіям потурають).
У березні цього року «Світ» (№ 5) розповідав про підручник для восьмикласників «Підприємництво і фінансова грамотність», одним з авторів якого став професор Олексій Пластун. МОН визнало цей підручник одним із найкращих у році й рекомендувало його для навчання у старшій школі.
Водночас Олексій Пластун взяв участь у програмі Talents for Ukraine, який реалізовував KSE Foundation, і як переможець дістав змогу створити й видати свою першу науково-популярну книжку. Тема — досить специфічна: трейдинг. Простіше кажучи, купівля-продаж фінансових активів, як-от: акцій, валюти й криптовалюти, сировинних товарів тощо.
Насправді книжка називається «Антитрейдинг». Нещодавно вона вийшла у харківському Видавничому домі «Фабула». Її заголовок, а надто підзаголовок: «Чому ви, імовірно, ніколи не заробите свій омріяний мільйон трейдингом», мабуть, сильно розчарує тих, хто якраз виношує подібну мрію.
Чому Олексій Пластун узявся за цю тему, відповідь проста. Як науковий дослідник він вивчав теоретичні основи прогнозування цін на фінансових ринках (його докторська дисертація була присвячена саме цим питанням). А як практик понад 20 років працював трейдером та інвестором на фінансових ринках, і аналітика цих ринків — одна з його спеціалізацій.
Але все-таки, чому «Антитрейдинг»? На це запитання він відповідає так: «Це книжка про інфошахрайство та міфи, про джерела їх походження та культивацію. В цю книжку я вклав усе, що здобув за роки трейдингу, інвестиційної та аналітичної діяльності, наукових надбань і навичок писати тексти.
Формально це книжка про трейдинг і про те, чому на ньому, найімовірніше, мільйонів не заробити. Але насправді — це й про все інше (азартні ігри, ставки, казино, беттінг, гемблінг), бо принципи ті самі, як і проблеми, і навіть базова механіка».
І навіть сьогодні, коли, здавалося б, час абсолютно непідхожий, пристрасть — вхопити легкі гроші — нікуди не поділася. І це стосується не тільки, а, може, не стільки тих, хто з жиру біситься. Буває навпаки: коли обруч стискає голову — від розпачу, тривоги, депресії, від нерозуміння, яким буде завтра — людина раптом натикається на інформацію про фінансове «світло» в кінці тунелю і сприймає її як підказку: а раптом можна зловити за хвіст удачу! А потрапляє в ще більшу халепу.
«Книжка є противагою тим 20 тоннам різноманітних видань, які намагаються переконати, що торгувати легко і заробити мільйон може фактично будь-хто», — стверджує Олексій Пластун. «Антитрейдинг» не навчає заробляти мільйони, каже він, навпаки, пояснює, чому їх, найімовірніше, не вдасться заробити. Для цього достатньо зрозуміти, як працює трейдинг. Книжка пояснює логіку системи, де основним її прибутком є ваші втрати.
— Чому ви за це взялися, ще й саме зараз?
— Займатися наукою, як і фінансовим просвітництвом, під час війни — справа невдячна. Та й не з легких. Почати б з того, що життя в Сумах, що за 40 кілометрів від кордону з мордором, з погляду безпеки й спокою не найкомфортніше. Зосередитись на дослідженні, коли постійно гуде тривога, щось стріляє і вибухає, доволі важко. Але потрібно.
Ну й, оскільки життя, як виявляється, може бути напрочуд невічним, хотілося б максимально зібрати докупи всю експертизу й знання, здобуті впродовж доволі активного професійного життя, і поділитися ними. І не тільки з вузькими спеціалістами в цій тематиці, а й з тисячами непосвячених, а надто тими, кому задурюють голову казками про «легкий хліб» і «шалені заробітки». Плюс — це чудовий спосіб ментальної розрядки.
— Ви кажете, що ваша книжка не лише про трейдинг, а й про гемблінг, беттінг та інші форми лудоманії. То що ж робити з експлуатацією базових вад людини?
— Технологічно людство еволюціонує дуже швидко, але самі люди внутрішньо недалеко відійшли від тих, якими були наші предки 100 чи 500 років тому. Вони люблять «халяву» й не люблять напружуватись, шукають легких заробітків та потребують адреналінових ін’єкцій.
І дехто вважає, що на цих людських вадах просто гріх не заробити. Казино та азартні ігри, лотереї, букмекерські контори, компанії, що дають доступ до трейдингу на фінансових ринках, інвестиції у крипту, NFT, ICO та інші мем-коїни, інвестиції у фінансові піраміди… Форми різні, а базові принципи однакові: активно розпіарити; пообіцяти легкі гроші; переконати, що події принципово прогнозовані, й створити ілюзію контролю та передбачуваності.
Наслідки зазвичай бувають ті самі: гравець завжди втрачає. Хоча казино чи букмекери будуть активно демонструвати «приклади успіху». Та й теза про те, що казино завжди заробляє, не зі стелі впала. І букмекери відкривають свої контори не для того, щоб втрачати гроші. Як і фінансові компанії, що дають доступ до торгівлі на фінансових ринках.
Насправді ж — гравець вступає в бій з рандомом (випадковими подіями, ймовірність яких можна умовно зобразити як 50:50, хоча трансакційні витрати: комісії, спреди, наявність умовного «зеро» на рулетці — по суті, перетворюють умовні 50:50 на умовні 40:60 на користь «казино»).
Ще за декілька тисяч років до нашої ери в Месопотамії зрозуміли, що дати можливість гравцям кидати гральні кубики в сподіванні обіграти теорію ймовірності дуже вигідно. А гладіаторські бої в Давньому Римі — теж не лише видовище, але й можливість заробити на ставках. І Китай винайшов не тільки паперові гроші, а й державні лотереї.
А далі людство продовжувало масштабувати процес експлуатації азарту й жадібності: казино та гральні будинки, торгівля акціями, букмекерство і ставки на спорт, торгівля криптовалютами. А незабаром простір заполонять віртуальні казино, біржі, азартні ігри в усіх формах і проявах.
Можна намагатися фіксити наслідки — вводити реєстри лудоманів (осіб з ігровою залежністю), вводити заборони на кредитні послуги тощо. Та як показує досвід, користь від цього нульова (якщо не від’ємна). Можна закривати казино, букмекерські контори, але вони підуть у тінь і продовжать заробляти, але вже без держави.
А можна спробувати «вакцинуватись» від хвороби. Знаннями. Розповісти, обґрунтувати, пояснити. Навряд чи це зробить з жадібної людини нежадібну, а з азартної — неазартну. Але, ймовірно, додасть скепсису тим, хто «підсів», та підвищить рівень недовіри у новачків. З такими думками я й писав «Антитрейдинг».
— Доволі великий обсяг у книжці займає розділ «Що з цього приводу думає наука?». І що ж вона думає?
— Я б сказав, що до початку ХХ століття наука мало цікавилася фінансовими ринками, зокрема питанням прогнозованості цін на них. Перші наукові кроки щодо осмислення цих питань варто пов’язати з дисертацією французького математика Луї Башельє «Теорія спекуляцій», що вийшла у світ 1900 року. Саме він показав, що поточна ціна на торгах не є похідною від ціни минулого періоду і не несе інформацію про ціну наступного. Його часто називають першою людиною, яка змоделювала броунівський рух, виходячи з цінових коливань на фінансових ринках.
Ця тема була актуальною все ХХ століття. Наприклад, у 60-ті роки тоді аспірант, а нині лауреат Нобелівської премії з економіки Юджин Фама написав дисертацію на тему «Поведінка цін на фондовому ринку», в якій проаналізував фактичні показники фондового ринку США, продемонструвавши випадкову природу їхніх коливань.
Підтвердження цих даних і дискусія щодо них тривала довго. Той же Фама запропонував наукову «гіпотезу ефективного ринку», згідно з якою учасники фінансових ринків, що діють в умовах доступності інформації, здатні передбачити майбутній ціновий розвиток. Однак, реальний світ занадто складний, нова інформація надходить швидко і майже блискавично відбивається на ціні. Вона не може бути основою фінансових передбачень. Тож, як теоретична концепція, гіпотеза має право на життя, але, по суті, вона посприяла так званому пасивному інвестуванню, досить популярному у США й нині.
Але ніщо не стоїть на місці. З’явилися нові теорії й концепції, особливо у нашому столітті. Це так звані поведінкові фінанси, гіпотеза адаптивних ринків, фрактальна гіпотеза ринку тощо. Наука вивчає, аналізує, узагальнює.
— Як ви гадаєте, для кого ця книжка найпотрібніша?
— Очевидно, для мене — інакше я не став би її писати. Але, переконаний, корисною вона буде для багатьох. Для новачків, яких цікавить трейдинг, і вони хотіли б у нього зайти. Для тих, хто вже спробував і вже втратив гроші — гадаю, їм буде легше від розуміння, що існують системні закономірності, і до цього треба бути готовим. Вона необхідна й досвідченим інвесторам, я б сказав: нагадуванням про важливість фінансової гігієни. Звичайно, студентам економічних спеціальностей — для глибшого пізнання теорії та практики біржової торгівлі. І просто пересічним громадянам — щоб не стати жертвою несумлінних махінаторів.
Трейдинг — цікавий різновид діяльності. Тут ніколи не буває нудно. Мозок постійно стикається з викликами. Це робить тебе креативнішим, сильнішим і досвідченішим. Мета цієї книжки — не відвадити від трейдингу, а позбавити ілюзій.
Процитую себе: фінансова грамотність — це свого роду вакцинація від помилок і втрат, а також путівник світом фінансів, який дасть змогу краще зрозуміти, як вони працюють.
Розпитувала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА