Українська компанія з Миколаєва створила електричну автівку для людей у кріслах колісних
Днями український стартап MeGoElectric UA представив на міжнародній виставці IAA в Мюнхені електромобіль Drive in Five для маломобільних людей, які пересуваються на активних та електричних кріслах колісних. Аналога цій машині в Європі немає.
Компанія MeGoElectric UA базується в Миколаєві, і вже кілька років виробляє легкі електровантажівки для малого бізнесу в Україні.
У 2024 році команда MeGoElectric UA брала участь у національних змаганнях, які пройшли в Київському академічному університеті (та як фіналіст взяла участь у Міжнародному конкурсі deep tech стартапів SEEDPlus у столиці Португалії. У Лісабоні миколаївці вперше представили електричну автівку. А через рік ця ідея, але вже в металі та склі, була представлена на міжнародних виставках.
Про ідею створення авто для маломобільних, робочі будні під час війни, сумніви й перемоги на шляху до міжнародного визнання — я запитала у CEO компанії Сергія СЕЛІВАНІКА.
— Пане Сергію, як виникла ідея створити таку автівку? Коли вирішили взяти участь у виставці?
— Ідея створити цю автівку народилася з мрії харків’янки Ольги Кравцової, яка має хворобу «скляних кісток» і пересувається в електричному кріслі. Ольга запропонувала створити «з нуля» машину, в яку можна було б заїхати, наприклад, у її кріслі. Саме мрія Ольги стала основою цього авто.
Наша компанія MeGoElectric UAбазується в Миколаєві й виробляє легкі електричні авто, головним продуктом є вантажівки. Ми єдині в Україні, хто створює такі різні машини «з нуля». Кілька років тому ми замислилися про подальші плани. Дуже хотіли створити авто для людей у кріслах колісних, але з різних причин (насамперед через брак грошей) цю ідею відкладали.
Ми активно допомагаємо фронту і на його потреби витрачаємо все, що заробляємо. Тому проєкт авто для людей з інвалідністю відкладали майже два роки. До речі, ми не просто донатимо, а й, наприклад, розробили платформу для точкового розмінування «Скальпель», яка захищає наших саперів від найнебезпечніших мін на кшталт ПОМ-3, ПТМ-3 чи ОЗМ-72. Виробляємо такі платформи за власні кошти.
Люди, які пересуваються у колісному кріслі, мають небагато грошей, і профінансувати створення такої машини за їхній кошт було б складно. Тому все залежало від нашої фінансової спроможності. У травні 2025 року ми вирішили, що час настав і ризикнули почати цей проєкт.
Тоді ж ми надіслали запит на участь у виставці Німецькій асоціації автомобільної промисловості, яка організовує Міжнародну автомобільну виставку в Мюнхені (Internationale Automobil-Ausstellung). Вони мали певну кількість місць саме для стартапів і ретельно відбирали учасників.
Так ми отримали запрошення.
До речі, повне виробництво машини, місце на виставці й доставлення ми профінансували самі. Ні від держави, ні від приватних чи юридичних осіб підтримки не було. Ніхто не вірив, що в Україні під час війни «з нуля» можна розробити й побудувати авто.
Автівку планували виготовити за три місяці (за вже готовими кресленнями). Стартували на початку червня. Але вже в середині місяця знову задонатили велику суму на потреби військових… Надії на те, що встигнемо до початку виставки у Мюнхені, залишалось дедалі менше… Але в нашу ідею повірили німецькі інвестори. Вони оцінили нашу розробку у 700 тисяч євро й проінвестували частину коштів. Завдяки особисто Штефану Шандері, ми знову взялися до роботи. Виготовили машину менш ніж за місяць, і 4 вересня трейлер з «Лабубою» (це технічна, робоча назва авто) рушив до Німеччини.
На виставках такого рівня представляють новинки всі гравці автомобільної промисловості. Було дуже приємно презентувати українське авто поруч із такими гігантами, як BMW, Mercedes-Benz, Volkswagen та іншими.
А головне, що це перша участь виробника і моделі з України у виставці такого рівня за останні 34 роки.
— Так, це справжнє досягнення.
— Ми показали світу, що в нашій країні є автопром, що українці можуть виробляти не тільки пластикові вироби для європейських брендів, як-от Volkswagen чи Škoda. Показали, що в Україні можуть з нуля створити авто.
— Що означає назва проєкту Drive in Five?
— Вона означає, що людина у кріслі колісному може сісти за кермо створеного для неї авто за 5 секунд.
Згадаймо, скільки часу потрібно людині з інвалідністю, щоб пересісти з крісла колісного за кермо. Це ціла процедура: пересісти в автівку, скласти крісло, затягти його в салон. Не всі люди можуть зробити це без допомоги. А люди в електричних кріслах не можуть зробити це взагалі…
— Які особливості й переваги цієї машини? Які технологічні рішення застосували під час її створення?
— Технологічні рішення досить прості: широкі двері, які розсуваються, підвіска та механізм підйому/опускання машини (власна розробка MeGoElectric UA!), спеціальний фіксувальний механізм для крісла з боку водія та пасажира.
Ідея така: людина під’їжджає до машини, натискає кнопку й автівка опускається. Тоді в’їжджає в салон і крісло колісне стає кріслом водійським.
Також людина в кріслі може заїхати в салон і закріпити його у другому ряду як пасажир. Авто, в якому може розміститися два і більше крісел одночасно, взагалі немає на ринку.
Під час виставки до нас підходили керівники різних компаній, дивилися, як працює авто і дивувалися, що за багато десятиліть ніхто з автомобільних гравців не додумався зробити щось подібне. Чи — не захотів зробити.
— Скільки може коштувати таке авто?
— Це авто — прототип, але, як кажуть в автомобільній галузі, цей прототип на 70 відсотків готовий до серійного виробництва. Серійне авто коштуватиме в Україні 8–10 тисяч євро, у країнах Європи — 12–15 тисяч. Це ціна з урахуванням батареї, якої вистачає на таку кількість кілометрів пробігу, яка буде потрібна конкретному користувачу.
Плануємо допрацювати авто для серійного виробництва й випускати щороку до 50 тисяч машин. Загальну ємність ринку оцінюємо мінімум у 220 тисяч авто.
Ці машини можуть слугувати, наприклад, як таксі для перевезення людей у кріслах колісних у межах будь-якого міста України (бо людина з інвалідністю в Україні, зазвичай, не завжди може купити собі окрему автівку).
Також на такі машини точно є попит у країнах Європи. Лише в Німеччині десятки тисяч людей пересуваються у кріслах колісних. І вони не тільки потребують такого авто, а й готові за нього заплатити. Ми переконалися в цьому і під час виставки в Мюнхені, і під час виставки REHACARE 2025 у Дюссельдорфі. Люди з інвалідністю тестували цю машину й запитували, коли можна буде її купити.
— Чи готова компанія до розгортання виробництва? Де плануєте виробляти авто?
— Авто для місцевого ринку плануємо виробляти у Миколаєві.
До речі, під час виставок у Мюнхені й Дюссельдорфі до нас прийшли представники багатьох компаній і висловили бажання взяти участь у виробництві. До кінця року ми отримаємо фінансування на дорозроблення нашої автівки до стандартів ЄС і на виведення її на конвеєрну лінію, яка буде на одному з автозаводів у Європі.
— Розкажіть, будь ласка, про процес створення авто. Ви працювали в Миколаєві? Місто щодня обстрілює ворог…
— Так, наша компанія працює в Миколаєві. Місто постійно обстрілюють, але це не привід, щоб припинити мріяти, складати плани й втілювати їх у життя. У Німеччині виробники автівок часто ставили мені це запитання. Я намагався пояснити, що це не той фактор, на який треба зважати.
— Хто входить у вашу команду? Коли почали працювати разом? Що хотіли зробити?
— Наша група ентузіастів зібралася разом у 2014 році. У 2012 році Ілон Маск представив першу модель електромобіля Tesla Model S і за два роки довів, що це економічно вигідно. Ми теж вірили, що за електромобілями майбутнє. Якийсь час кожен член нашої групи робив різні електричні засоби пересування для себе (самокати, триколісне авто тощо).
Потім до нас звернулися місцеві підприємці й запропонували створити електричну вантажівку. І ми створили. Вантажівка важила 400 кілограмів і могла перевозити 800 кілограмів на сто кілометрів. Це було дуже вигідно, адже електрика коштувала копійки.
Нині наші вантажівки споживають 10 кВт енергії на 100 км. За сьогоднішнім тарифом на електроенергію для приватного користувача це коштує 43 гривні. Якщо не помиляюся, бензин на 100 кілометрів коштує понад 400 гривень.
Ця група, яка починала робити електромобілі, і стала основою нашої компанії. У команді є технічний директор, юристи (які стежать за дотриманням необхідних норм), дизайнер. Наш дизайнер — найкращий дизайнер автівок в Україні, Роман Прядко. У різних проєктах працює різна кількість людей — від семи до п’ятнадцяти.
— Скільки електровантажівок ви виготовили?
— Чимало. Ми створили кілька моделей і виготовляємо ці машини на замовлення бізнесу. Наприклад, на базі стандартної моделі «Кур’єр» було створено вантажівку з боксом для перевезення хліба, яку використовує Миколаївський хлібозавод № 1.
…До речі, електроавтівку ми створили разом з людьми з інвалідністю, які пояснили, що саме їм потрібно. Тому Drive in Five! — це стартап, який підтримала й реалізувала компанія MeGoElectric UA.
— А що було найважче?
— Найважче було не зважати на людей, які казали, що ми не зможемо це зробити. Рік тому ми брали участь в акселераторі, який був спрямований на підтримку проєктів соціального бізнесу. Ми представили проєкт авто для людей у кріслах колісних. Але нам говорили: «Ви не зможете створити цю автівку!». Мовляв, таке неможливо створити у Миколаєві й загалом в Україні. Потім ми брали участь у хакатоні у Львові. Ментори, успішні підприємці, говорили нам: «Ви ніколи, ніколи не створите цю автівку».
Ми намагалися вести перемовини з різними підприємцями, навіть з тими, що володіють великими компаніями — з молочної, хлібної, металургійної, енергетичної галузі… Ніхто не вірив. Як, наприклад, керівники «Уклону». Вони запевняли нас, що створити таке авто дуже складно. Ну, звісно, простіше купити й переробити кілька великих закордонних бусів і сказати, що такі авто — клас «інклюзивний».
Востаннє фразу «Я не вірю в те, що ви створите цю автівку» я почув улітку від відомого підприємця з Запоріжжя.
Через кілька місяців автівка була представлена на міжнародному автосалоні.
Але, скажу чесно, були моменти, коли такі слова змушували мене сумніватися. Думав: може, й справді не зможемо?..
І навіть сьогодні, коли електроавтомобіль уже створено, ми все ще чуємо такі «прогнози». Тепер кажуть: «Ви не зможете налагодити виробництво», «Це не матиме попиту» тощо. Що ж, запросимо цих доброзичливців на свято з нагоди створення стотисячного авто.
— Що ви відчували, коли, попри негативні прогнози, представили свою машину в Мюнхені?
— Відчував гордість за мою команду, за наше місто і країну.
— Що б ви порадили командам, які тільки починають шлях у створенні свого стартапу? Як не здаватися?
— Треба вірити у свій продукт. Але вірити не сліпо, а постійно, щоденно його перевіряти.
Ми весь час аналізуємо свій продукт; навіть засинаючи, я думаю: що сьогодні можна було змінити, поліпшити, зробити простішим або кращим.
Наша команда підтримує різні маленькі стартапи, інколи з інших галузей. Часто бачимо, що люди щось вигадали й буквально «закохалися» в ідею. Але через цю сліпу любов вони не бачать, що їхній продукт має недоліки. Вони його просто люблять. Але, якщо продукт не потрібен (чи занадто дорогий), його ніхто не купить.
Тому важливо бути впевненим у своєму продукті, але все-таки щодня його поліпшувати, тобто любити й перевіряти. І все вдасться!
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА.
Фото Сергія СЕЛІВАНІКА та команди MeGoElectric UA