Громадськість та науковці закликають уряд і парламент уберегти легендарні гірські системи від руйнування
Під виглядом «порятунку» національної енергетики недобросовісний «бізнес» активно просуває проєкти, які руйнують ландшафти й унікальні природні системи Українських Карпат і загрожують ростом кількості та масштабів стихійних лих у регіоні.
«В Україні реалізовується масштабний енергетичний проєкт будівництва вітрових електростанцій загальною потужністю 1,5 ГВт. Це майже стільки ж, скільки було у вітроенергетиці Україні до 2002 року. У ситуації війни це було б гарною новиною, якби не один нюанс. Для реалізації цього проєкту обрано найцінніші природні ділянки, дуже рідкісні й унікальні в масштабах України — це сім з одинадцяти високогірних хребтів Українських Карпат, зокрема і Верховинський вододільний. Це території, які є осередками дикої природи, субальпійського біорізноманіття та неповторних гірських ландшафтів», — повідомила кандидатка біологічних наук, доцентка кафедри зоології УжНУ та лідерка ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук на нещодавній тематичній пресконференції, яку організувала Мережа захисту національних інтересів АНТС.
Ці хребти є наявними та проєктованими територіями Смарагдової мережі. Вони оточені заповідними територіями, пралісами, є структурними елементами екомережі Українських Карпат, і там немає жодної дорожньої інфраструктури з твердим покриттям та енергетичних обʼєктів. І саме ці хребти є популярними місцями для екотуризму та рекреації. От ці унікальні території й заплановано перетворити на промислові майданчики.
«Отже, штучно створено конфлікт між природою і зеленою енергетикою. Фактично — конфлікт між нашими євроінтеграційними зобов’язаннями розвивати відновлювальну енергетику і зобов’язаннями зберегти ландшафтне та біологічне різноманіття, досягнувши водночас 30 % заповідних територій від загальної площі країни. Нагадаю, що сьогодні в Україні — лише 7 % заповідних територій», — нагадала Оксана Станкевич-Волосянчук.
Чи можна поєднати інтереси енергетики й захисту довкілля? На думку біологині — так, можна. Але для цього спочатку треба розробити критерії для визначення територій, пріоритетних для розвитку енергетики.
«Наразі оці заплановані проєкти на високогірних територіях видаються возом, який стоїть поперед коня. Вони не відповідають чинній схемі планування Закарпатської області, а містобудівне та інше законодавство України у швидкісному режимі переписується для потреб цих проєктів. Така практика має бути зупинена.
Без унормування чітких правил і пріоритизації завдань захисту природи й розвитку зеленої енергетики, ми зрештою можемо опинитися в ситуації, коли унікальні для України ландшафти та екосистеми будуть втрачені безповоротно», — зазначила науковиця.
Хто заступиться за кажана?
«Українські Карпати займають лише 4 % від площі України — це 21,5 тисячі км². І з них лише близько 10 % — субальпійські й альпійські пояси Карпат. Це дуже чутливі до антропогенних впливів природні комплекси. Їх критично мало і в Україні, і в Європі. А через ці вітроплани їм загрожує шалена небезпека. І ніхто із забудовників, ніхто з представників влади не хоче подивитися проблемі в очі: це реліктові природні комплекси, які лишилися після останнього льодовикового періоду з рідкісними, ендемічними (тими, що зустрічаються тільки в якомусь певному місці — ред.) видами рослин і тварин. На жаль, ми їх можемо втратити, тому що вони й без того — під загрозою зникнення», — каже кандидатка географічних наук, екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська.
Ці краєвиди й природні комплекси вже під пресом цивілізації.
Точніше — антицивілізації. Їх душить і нищить джипінг, будівництво малих та середніх гідроелектростанцій на гірських річках (особливо жахливі варіанти — коли річки заганяються в труби), тонни сміття, наслідки непродуманого будівництва гірськолижних псевдокурортів. А що ж відбувається під час будівництва саме ВЕС?
«Це повністю знищені ґрунтовий і рослинний покриви, включно з червонокнижними рослинами — як під саму опору ВЕС, так і на великій площі навколо, на усьому будівельному майданчику. Руйнується рельєф території, геологічна будова, оскільки для закріплення опори риються котловани, зрізаються схили. Це незворотні зміни для гірських екосистем, ми не зможемо відновити їх до природного стану після таких руйнувань. Нищиться ліс і полонини під будівництво асфальтованих, добре укріплених доріг та інших комунікацій, які підводяться під кожну вітрову установку. Праліс уже не буде пралісом, якщо його серце вирубано й через нього прокладено дорогу. Хоча цього можна було б уникнути, провівши чесну і якісну стратегічну екологічну оцінку та оцінку впливу на довкілля, які б визнали таку діяльність неприпустимою і рекомендували б знайти інші місця за межами гірських екосистем», — пояснює Катерина Полянська.
Чимало шкоди природі завдають і вже збудовані вітропарки.
«Вітрові електростанції, якщо вони збудовані без дотримання екологічних норм і всупереч природним законам та науковій логіці, несуть небезпеки для екосистем. Для птахів і кажанів це баротравми, ефекти турбувань, бар’єрні ефекти, а також деградація та втрата середовища існування для всіх природних компонентів, фрагментація природних екосистем. Коли будується не один вітряк, а цілий вітропарк й мережа ВЕС на сусідніх гірських хребтах, ці впливи посилюються. На місці природних екосистем полонини Руна, наприклад, продовжується зведення вітрової електростанції з 30 вітряків.
Прокладаються дороги. Хоча полонина Руна оточена пралісами й природно-заповідними територіями, є частиною екомережі Карпат і проєктованою територією Смарагдової мережі, будівництво триває. У міжнародних методичних рекомендаціях ідеться про те, що не треба будувати вітрові електростанції на межі лісових та лучних екосистем, тому що пралісові ділянки — це домівка рідкісних видів, зокрема птахів і кажанів (усі кажани в Україні занесені до Червоної книги). Вони з цих лісів летять на полонину, на відкриту територію, бо там розташовані їхні кормові угіддя. З побудовою вітропарків цей звʼязок буде порушено, середовище існування зруйновано, створено умови для травмування та загибелі тварин. А якщо поставити відлякувачі на ВЕС, як це проєктують на ВЕС біля НПП «Бойківщина», то ці ліси навколо залишаться напівпорожніми. Також з побудовою доріг відкриється доступ автомобілям, і замість туристичних стежок та неймовірних краєвидів буде ще один куточок «асфальтованої цивілізації», — зазначає географиня.
Попри те, що Міндовкілля (наразі ліквідоване, його функції передано до Мінекономіки) призупинило оцінку впливу на довкілля проєкту ВЕС, на полонині Руна все одно будівництво здійснюється і нищення природи продовжується.
Забудовники плюють на закони
Захисники Карпат намагаються протидіяти забудовникам через суд. Щось вдається, а щось іде дуже важко.
«Судові процеси щодо захисту хребта Свидовець тривали близько семи років. І торік ми отримали позитивне рішення Верховного Суду, яке поставило останню крапку в процесі оскарження детального плану території для цієї місцевості. Тобто забудовники не мають права реалізовувати цей проєкт, і будь-яке його просування є незаконним.
Ми також і сьогодні беремо участь у судовому процесі щодо захисту полонини Руна, теж оскаржуємо детальний план території. На жаль, у серпні цього року Закарпатський окружний адміністративний суд не погодився з нашими аргументами й не визнав детальний план території, який передбачає, що спорудження ВЕС на полонині Руна є незаконним. Ми плануємо подавати апеляційну скаргу», — сказала керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна.
Юристка відзначила, що за останній рік дуже активізувалися всі гілки влади для того, щоб сприяти великим мегапроєктам забудови саме Карпат. Водночас ігноруються законодавство, інтереси громад і громадян, здоровий глузд. А якщо закони все-таки стають на перешкоді таким мегапроєктам, влада проштовхує антиприродні й антиєвропейські законопроєкти, які розв’язують руки забудовникам.
«Нещодавно ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури». Ним суттєво послаблено норми закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Відтепер не обов’язково розробляти схеми планування окремих частин територій Карпат перед розробленням детального плану території за межами населених пунктів. На практиці це означає, що будь-яка сільська рада може одноосібно вирішити через містобудівну документацію, що і як будувати на території високогір’я — хоч «курорт», хоч ВЕС, хоч хату Баби Яги чи палац Змія Горинича.
Також вказаний закон зазначив, що містобудівна документація, затверджена до набрання ним чинності, для територій, де відсутня затверджена схема планування, не вважається такою, що порушує вимоги статті 12 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Ці правки суперечать Конституції, але оскаржити їх проблематично, оскільки наразі КС не працює через відсутність кворуму. Досі не призначені судді від ВРУ та Президента», — пояснила юристка.
Органи контролю також не виконують своїх обов’язків. Державна екологічна інспекція не працює, як належить. Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) відмовилася проводити перевірку будівництва на полонині Руна. На думку діамівських чиновників, будівництво фундаменту ВЕС не потребує ОВД — оцінки впливу на довкілля. Так, сам вітряк і його функціонування потребує ОВД, а фундамент під вітряк оцінки впливу на довкілля не потребує. Через це вони відмовилися виїжджати на половину Руна і проводити там перевірку.
«Буквально кожного місяця за ініціативи Міненергетики, інших міністерств з’являються законопроєкти, які сприяють будівництву, дають змогу спрощувати дозвільну систему. Останній доробок енергетиків — законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії», який має на меті апроксимацію законодавства українського до законодавства Європейського Союзу, зокрема, до Renewable Energy Directive. Проте, в ЄС ці директиви були ухвалені за наявності комплексної дозвільної системи, яка складалася з цілої низки різних екологічних оцінок. А в нас цих екологічних оцінок ще навіть і не прийнято, тому спрощувати за європейським зразком нам ще зарано. Так, у нас зовсім не апроксимовані директиви, які стосуються охорони оселищ, охорони видів дикої флори й фауни, адже ці директиви, зокрема, про оселища, передбачають так звану відповідну оцінку (Аppropriate assessment) для тих проєктів, які будуть негативно впливати на об’єкти НАТУРА 2000, зокрема і ВЕСи. У нас така оцінка не передбачена законодавством, а енергетики вже планують і ОВД анульовувати для об’єктів вітроенергетики», — зазначає Ольга Мелень-Забрамна.
Ні дерева, щоб повісити, ні річки, щоб втопити
«Нам потрібно створювати додаткові енергетичні спроможності, тому що ворог далі руйнує нашу енергетику, особливо напередодні зимового сезону. Тому, очевидно, що для нас зелена енергетика є частиною відповіді на ці виклики. Але це не означає, що ми маємо знищувати зелені легені нашої країни й наші можливості щодо потенційного розвитку Українських Карпат. А це те, що сьогодні, на жаль, відбувається», — сказала народна депутатка України, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Також вона розповіла про тривожні тенденції у роботі Верховної Ради.
«Через цілу низку різних поправок українське екологічне законодавство змінюється до невпізнаваності, включно з окремими, скажімо, елементами того, як ці ділки через поправки до потрібних ключових законопроєктів, які вже стали законами, передбачають для себе можливість уникнути стратегічної екологічної оцінки й оцінки впливу на довкілля», — описала ситуацію народна депутатка України.
Законотвориця повідомила, що особисто ініціювала спільне виїзне засідання двох комітетів ВРУ — євроінтеграційного та екологічного, яке має відбутися в жовтні.
«Зараз готую кілька запитів і до офісу Генерального прокурора, і до Міністерства внутрішніх справ України, і до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства. Це міністерство-монстр, яке, на жаль, було створено, попри те, що сектори аграрної й екологічної політики вимагатимуть найбільше зусиль з боку України — як у взаємодії з Європейським Союзом, так і внутрішніх перетворень, які потрібно буде пройти на шляху до членства в ЄС. Ми сьогодні бачимо, що в нас немає політичного лідерства в цих двох галузях.
І я вважаю, що це взагалі таке собі стріляння в ногу, тому що ми позбавляємося додаткових важелів взаємодії та впливу на рівні міністрів профільних міністерств, які мали б комунікувати напряму з профільними міністрами країн-членів Європейського Союзу. Я вважаю це (ліквідацію двох загаданих міністерств — ред.) насправді злочином.
Тим паче, що ми вже проходили шлях об’єднання Міністерства енергетики з Міністерством аграрної промисловості, потім їх роз’єднували. Гадаю, цього разу теж відбудеться роз’єднання, але втратимо час, людей, спроможність. І це злочин проти України й нашої Європейської інтеграції», — акцентувала голова Комітету з Євроінтеграції.
Мало нам збитків від російської агресії?
«Через російську агресію прокуратура відкрила вже 11 кримінальних проваджень за статтею 441 Кримінального кодексу «Екоцид». І це далеко не всі випадки нищення агресорами нашого довкілля. Тож ми тим старанніше маємо берегти те, що іще не зруйнував і не знищив ворог.
Не кажучи вже про те, що маємо відповідні міжнародні зобов’язання. Ми ратифікували відповідні конвенції, зокрема Бернську «Про охорону дикої флори та фауни й природних середовищ існування в Європі». Одним зі способів її реалізації є створення та збереження територій Смарагдової мережі. Чимало карпатських полонин і хребтів уже набули статусу території Смарагдової мережі», — наголосила кандидатка біологічних наук, народна депутатка України, голова підкомітету з питань лісових ресурсів, біорізноманіття, природних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду та з питань адаптації законодавства України до положень права ЄС Комітету з питань екологічної політики та природокористування ВРУ Юлія Овчинникова.
Ділки, які нищать такі території, позбавляють громади суттєвих можливостей. Території Смарагдової мережі ідентичні за статусом територіям європейської Natura 2000. Європейський Союз виділяє великі кошти на їх менеджмент. Громади, які мають Смарагдові території, матимуть можливість після вступу до ЄС перекваліфікувати їх у Natura 2000 й одержати кошти на їхнє утримання.
«Це й інфраструктура, і все інше, але це й розвиток громади. І, знову ж таки, зелений туризм, який дає можливість залучати в громаду кошти вже сьогодні. Бо люди їдуть у Карпати дивитися не на вітряки, а на дику природу. Є й інші можливості — екосистемні послуги, наприклад. Ми ще до цих європейських понять тільки підходимо, але в Європейському Союзі це вже дуже добре розуміють. І навіть виділяють набагато більше інвестицій в ті громади, які екоорієнтовані, які живуть відповідно до цілей сталого розвитку», — повідомила Юлія Овчинникова.
Що ж до нинішніх забудов — ВЕС, малих ГЕС тощо, то треба пам’ятати, що, відповідно до законодавства, будь-які проєкти, які реалізуються на територіях Смарагдової мережі, мають, по-перше, не завдавати шкоди. А по-друге, вони можуть відбутися тільки за відсутності альтернатив. Але якраз альтернативні майданчики для будівництва ВЕС в Україні є.
«Ми підтримуємо зелену енергетику, це дуже важливо, але вона має відповідати всім нормам, не порушувати природоохоронне законодавство, європейське право. Проєкти з вітроенергетики є у Волинській, Львівській областях. Там ВЕС не знищує природні ресурси й наші унікальні території», — додала народна депутатка.
Червонокнижні люди
«Тут багато хто говорив про червонокнижні рослини, я б хотіла сказати кілька слів про червонокнижних людей, які боронять Карпати. Я їздила в рейд буквально кілька місяців тому. І ви не уявляєте, що там переживають люди. Це тут здається, що так важко захищати наш Біличанський ліс. Але у своєму лісі я можу зателефонувати прокурору, народному депутату, поліції. І приїде допомога, і ми це подолаємо. А коли ти в горах, де немає зв’язку, спускаєшся з нічного рейду і не можеш знайти транспорт, бо водія через погрози змусили поїхати… Коли ти, не знаючи, чи з ним узагалі все гаразд, починаєш реально лізти на смереку, щоб зловити сигнал і видзвонити його, — тоді ти розумієш, у яких умовах працюють у Карпатах люди, які протидіють незаконним рубкам. І розумієш, що ось вони — червонокнижні», — сказала співзасновниця і лідерка громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів.
Також вона нагадала, що вітряки — це дуже дорого.
«Якщо хтось узагалі колись бачив вітряк, то це така дуже велика споруда з великими лопатями. І щоб її доправити на полонину, треба, як вже казали, побудувати дорогу. На це все потрібні великі гроші», — наголосила пані Ірина.
Вона зазначила з посиланням на матеріал Delo.ua, що фінансування може відбуватися через «Ощадбанк».
Також у матеріалі йдеться і про ЄБРР — Європейський банк реконструкції та розвитку.
«Ми не проти зеленої енергетики. Але ж у нас є інші місця в Україні, де можна встановити ці вітряки й заробляти. Тому я припускаю, що це робиться для будівництва доріг до ВЕС, що згодом дасть можливість дерибанити полонини під створення нових псевдокурортів-монстрів. Деякі місцеві депутати нам не на камеру розповідали, що вже оформлюють ділянки на полонинах на своїх родичів та підставних осіб, так само як за схемою щодо Біличанського лісу. Людей дурять, що там будуть садки, школи. А потім намагаються це передати під черговий «курорт» — Буковель-2, Буковель-3, 4, 5, 6, 8, 9, 10», — розповіла Ірина Федорів.
Влада має діяти
«Заплановане будівництво ВЕС відбувається з порушенням схеми планування території області; порушує вимоги природоохоронного законодавства та загрожує територіям Смарагдової мережі, які Україна зобов’язалася зберігати у рамках міжнародних угод; не пройшло повноцінну процедуру оцінки впливу на довкілля, яка є обов’язковою згідно з українським та європейським законодавством», — уточнила керівниця Молодіжного клубу Мережі захисту національних інтересів АНТС Дарія Панова.
Вона озвучила вимоги до влади: зокрема від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства громадськість вимагає активно працювати над досягненням 30 % природоохоронних територій від загальної площі України як складової євроінтеграційного курсу та способу досягнення кліматичної нейтральності, активно включатися у процес унормування розвитку відновлюваних джерел енергії з безумовним пріоритетом збереження цінної природи.
А також довести справу надання природоохоронного статусу Східному Свидовцю та Боржаві до успішного завершення; надавати негативні екологічні висновки щодо об’єктів будівництва на територіях Смарагдової мережі; надати офіційну оцінку незаконному будівництву бетонних фундаментів і доріг на полонині Руна, які є частиною проєкту будівництва ВЕС без відповідного екологічного висновку.
«Україна, як держава-кандидат на вступ до Європейського Союзу, має низку зобов’язань і у сфері охорони довкілля. Карпати — це серце нашої природи, це територія, яка визнана не лише національною цінністю, а й цінністю на рівні Європейського Союзу. І виходить, що держава офіційно погоджується, що ці території мають надзвичайну цінність, але водночас ми спостерігаємо, як вони віддаються ділкам під експлуатацію. Яке враження про Україну складається внаслідок таких рішень? З яким уявленням про нашу державу ми й майбутнє українське покоління прийдемо в європейську родину? Це не просто питання сьогодення, це питання стратегічного майбутнього і того іміджу, який має створити Україна в Європейському Союзі», — підсумувала Дарія Панова.
Підготував до друку Олег ЛИСТОПАД.
Фото автора (хід пресконференції) та Катерини ПОЛЯНСЬКОЇ (Карпати)